Ухвала суду № 58212973, 08.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 876/3423/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу-

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Закарпатської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 18.06.2015 № 599-о «Про звільнення ОСОБА_1»; поновити його з 20 червня 2015 року на займаній до звільнення посаді старшого державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС; зобов'язати Закарпатську митницю ДФС нарахувати та виплатити йому визначену судом суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу - з 20 червня 2015 по дату постановлення судового рішення, із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення його на роботі та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. У позовній заяві позивач також вказував на поважність причин пропуску до суду та просив суд поновити строк звернення до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про судові засідання. Зокрема, після відкриття провадження відбулось тільки одне засідання, ще 4 рази засідання справі не відбувались з різних підстав. У січні 2016 року у зв'язку із закінченням повноважень судді ОСОБА_3 справу було передано іншому судді, а справа в новому складі суду була призначена до розгляду на 02 лютого 2016 року. Разом з тим, жодної повістки на адресу позивача - АДРЕСА_1, не надходило. Судові повістки направлялись виключно за адресою, яка була вказана представником ОСОБА_1 у позовній заяві: АДРЕСА_2, проте вказані судові повістки повертались з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вказана ситуація виникла внаслідок несумлінних дій представника позивача ОСОБА_2, яка, зазначивши у позовній заяві в якості адреси для листування адресу свого офісу, не вжила заходів щодо забезпечення отримання надісланих за цією адресою повісток. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач (апелянт) - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача - Пензов С.В. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява та матеріали справи не вказують на наявність поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч.3 ст.99 КАС України передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовною заявою 14 квітня 2016 року. Разом з тим, позивача звільнено 18 квітня 2015 року згідно з Наказом №599-о "Про звільнення ОСОБА_1".

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звернувся з таким позовом повторно, оскільки такий вже розглядався, і позов було залишено без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям у судове засідання ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року (яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року). Тому позивач скористався своїм правом повторного звернення до суду, при цьому заявив клопотання про поновлення строку на таке звернення, мотивуючи причини пропуску та просив визнати їх поважними.

Разом з тим, суддя при вирішенні питання про відкриття провадження вважав, що такі не є поважними та залишив позов без розгляду.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, залишивши без розгляду позовну заяву позивача, позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі - скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 807/549/16- скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 09 червня 2016 року.