Ухвала суду № 58212954, 07.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 876/2781/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

17 лютого 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС , в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.02.2016 року № 205070000/2016/000006/2 та картки відмови у митному оформленні № 205070000/2016/00017.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 21 березня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи митного органу про те, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови у митному оформленні прийняті у відповідності до вимог Митного кодексу України.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 01.02.2016 року позивачем в електронному вигляді подано митну декларацію № 205070000/2016/003134 для митного оформлення товарів: "мандарини свіжі" - 7200 кг (торговельна марка - AMC, BLAUPUNKT), "ківі свіжі" - 900 кг (торговельна марка - ALEGRA), "помідори свіжі" - 1248 кг (торговельна марка - VICASOL), "лимони свіжі" - 2880 кг (торговельна марка - ANTAS EXPORT), "перець солодкий свіжий" - 550 кг (торговельна марка - DELICIAS), "апельсини свіжі" - 1760 кг (торговельна марка - AMC), "огірки свіжі" - 750 кг (торговельна марка - KOPALMERIA), "яблука свіжі" - 1560 кг (торговельна марка - FRESHFRUIT).

Декларантом на підтвердження заявленої митної вартості було подано: контракт від 18.09.2015 року № 2, рахунок-фактура експортна від 29.01.2016 року №/00053/2016/MG, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 31.01.2016 року № 059847, сертифікат походження товару від 29.01.2016 року №/MF/AA 0276922, сертифікат відповідності стандартам ЄС для свіжих овочів і фруктів від 01.02.2016 року № КО.8231.3.42.2016.9, копія митної декларації країни відправлення від 31.01.2016 року № 16PL302010Е0012324, а також інші документи, зазначені в графі 44 вантажно-митної декларації.

В графі 43 електронної митної декларації від 01.02.2016 року № 205070000/2016/003134 декларант зазначив, що товар задекларовано за 1 методом, тобто за ціною контракту відповідно до вищезазначених документів.

У зв'язку з виявленими розбіжностями в поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення документах, керуючись п.п. 2 п.5 ст.54 МК України, посадовою особою Волинської митниці ДФС направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів та перераховано додаткові документи, які необхідно подати для їх усунення, а саме: висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; прайс-лист від виробника товару; пакувальний лист; фактури на закупівлю товару у виробника.

На запит митниці декларантом було додатково подано: експертний висновок № В-194 від 01.02.2016 року; калькуляцію транспортних витрат № 01-02/2016; рахунок про надання транспортних послуг № СФ-0000233 від 08.12.2015 року; акт виконаних робіт про надання транспортних послуг № ОУ-0000233 від 08.12.2015 року; виписка з бухгалтерської документації про сплату транспортних витрат від 29.12.2015 року; прас-лист від 01.02.2016 року; фактура на закупівлю товару № FX/00053/2016/MG від 29.01.2016 року.

01 лютого 2016 року Волинська митниця ДФС відмовила у митному оформленні товару та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2016/00017.

При цьому, у картці відмови зазначено, що причиною відмови у митному оформленні (випуску) товарів є рішення про визначення митної вартості № 205070000/2016/000006/2 від 01.02.2016 року.

Митний орган роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Це є, зокрема, приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визначення митної вартості від 01.02.2016 року № 205070000/2016/000006/2.

Згідно із графами 30 рішення про коригування митної вартості товару від 01.02.2016 року № 205070000/2016/000006/2 митним органом було визначено митну вартість товарів: "мандарини свіжі", вагою 7200 кг за ціною 1,02 дол. США за 1 кг (замість 0,70 дол. США за 1 кг, що була заявлена декларантом); "ківі свіжі", вагою 900 кг за ціною 1,75 дол. США за 1 кг (замість 0,75 дол. США за 1 кг, що була заявлена декларантом); "помідори свіжі", вагою 1248 кг за ціною 1,49 дол. США за 1 кг (замість 1,10 дол. США за 1 кг, що була заявлена декларантом), "апельсини свіжі", вагою 1760 кг за ціною 1,02 дол. США за 1 кг (замість 0,75 дол. США за 1 кг, що була заявлена декларантом), "огірки свіжі", вагою 750 кг за ціною 1,25 дол. США за 1 кг (замість 1,10 дол. США за 1 кг, що була заявлена декларантом), "яблука свіжі", вагою 1560 кг за ціною 0,35 дол. США за 1 кг (замість 0,28 дол. США за 1 кг, що була заявлена декларантом).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів не може бути визнана за ціною договору, у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності та неточності, а саме: відповідно до довідки про транспортні витрати від 06.01.2016 року податкове навантаження до кордону становить 38,89 грн./км, а після перетину кордону - 66,67 грн./км; відповідно до контракту від 18.09.2015 року № 2 оплата за товар здійснюється протягом 90 банківських днів від дати митного оформлення, а у фактурі від 29.01.2016 року №/00053/2016/MG зазначено 14 днів.

Декларанту запропоновано надати додаткові документи: прайс-лист виробника товару; фактуру на закупівлю товару у виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

З метою пропуску товару через митний кордон ФОП ОСОБА_1 подано нову митну декларацію від 01.02.2016 року № 205070000/2016/003240. Митне оформлення проведено за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення винесені з порушенням вимог чинного митного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною 1 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Зокрема, частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Митний орган зобов'язаний був зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товарів: "мандарини свіжі", "ківі свіжі", "помідори свіжі", "апельсини свіжі", "огірки свіжі", "яблука свіжі", імпортованих на підставі контракту від 18.09.2015 року № 2 між компанією "BURY Trade Sp.z о.о." та ФОП ОСОБА_1, за основним методом (за ціною договору) та надання відповідачу необхідних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем митному органу були надані наступні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості:

- прайс-лист компанії-постачальника "BURY Trade" Sp.z o.o. (Польща) на товар від 01.02.2016 року;

- рахунок-фактура експортна від 29.01.2016 року №/00053/2016/MG;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 31.01.2016 року № 059847;

- сертифікат про походження товару від 29.01.2016 року №/MF/AA 0276922;

- сертифікат відповідності стандартам ЄС для свіжих овочів і фруктів від 01.02.2016 року № КО.8231.3.42.2016.9;

- копія митної декларації країни відправлення від 31.01.2016 року № 16PL302010Е0012324.

Із зазначених документів слідує, що заявлена декларантом у митній декларації митна вартість товарів: "мандарини свіжі", вагою 7200 кг (0,70 дол. США за 1 кг), "ківі свіжі", вагою 900 кг (0,75 дол. США за 1 кг), "помідори свіжі", вагою 1248 кг (1,10 дол. США за 1 кг), "апельсини свіжі", вагою 1760 кг (0,75 дол. США за 1 кг), "огірки свіжі", вагою 750 кг (1,10 дол. США за 1 кг), "яблука свіжі", вагою 1560 кг (0,28 дол. США за 1 кг) повністю підтверджується, а зазначені документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

При цьому, позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: прайс-лист виробника товару; фактуру на закупівлю товару у виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу посадової особи митного органу декларантом було надано експертний висновок Волинської торгово-промислової палати № В-194 від 01.02.2016 року, яким ще раз підтверджено, що вартість, зазначена у фактурі від 29.01.2016 року №/00053/2016/MG та комерційній пропозиції (прайс-листі) фірми "BURY Trade" Sp.z о.о. (Польща) від 01.02.2016 року відповідає рівню цін, який існує на ринку по продажу фруктів.

Окрім того, декларантом були надані документи, що підтверджують факт використання транспортних послуг та понесені витрати на них, а саме: договір перевезення вантажів транспортними засобами від 22.01.2016 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1; довідку про транспортні витрати від 01.02.2016 року, заявку-договір на автоперевезення № 4 від 29.01.2016 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач подав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували ціну товару, яка підлягала сплаті покупцем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 31 березня 2015 року по справі № 21-53а15.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 41, ст.ст.195, 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі № 803/167/16 - без змін.

Стягнути з Волинської митниці ДФС судовий збір в сумі 1515 грн. 80 коп. на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м. Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573, Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, ,,Призначення платежу" - судовий збір, код 34668371).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 08 червня 2016 року.