Ухвала суду № 58212923, 07.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 876/1086/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючо госудді Сеника Р.П.,

Суддів Хобор Р.Б,Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 року у справі № 819/2167/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" про відшкодування витрат по виплаті та доставці пенсій,

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України вмісті Тернополі звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Текстерно" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 410 628,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач повинен відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. Станом на дату звернення до суду відповідач має заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б-з" в сумі 410 628,15 грн. Дана заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 року адміністративний позов задоволено.

Постановлено стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" в користь управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі борг по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.04.2015 р. по 31.07.2015 р. в сумі 409 130 грн 37 копійок.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ВАТ «ТО «Текстерно» зареєстроване як юридична особа, відповідач взятий на облік в УПФУ в місті Тернополі платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Періодом, за який позивач просить стягнути з ВАТ « Текстерно» борг є проміжок часу з 01 квітня 2015 року по 31 липня 2015 року. Проте, розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі №819/1366/15 визнаний протиправним та частково скасований. Отже, сума, яка підлягає стягненню становить 410628,15-1497,78=409 130.37 гривень.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що за правилами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та пп. 6.1, 6.4, 6.8, п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду Українивід 19.12.2003 року № 21-1 підприємство зобов'язане відшкодувати Пенсійному фонду України витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону № 1788-XII пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Завдання, функції, права та обов'язки органу Пенсійного фонду визначались розділом ІІ Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою Пенсійного фонду Українивід 30 квітня 2002 року № 8-2 (далі - Положення № 8-2), норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Положення, одним із основних завдань Управління є, зокрема, стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Згідно з приписами підпункту 1 пункту 2.2 Положення № 8-2, управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; контролює дотримання страхувальниками вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильності нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів від підприємств, установ, організацій та громадян, достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню (підпункт 5 пункту 2.2 Положення № 8-2) та проводить згідно із законом планові та позапланові перевірки бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, перевірки достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій ( підпункт 6 пункту 2.2 Положення № 8-2).

Управління має право, зокрема, стягувати несплачені суми страхових внесків та інших платежів з їх платників (підпункт 8 пункту 2.4. Положення № 8-2).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"від 15.07.1999 року №967-ХІV (із змінами та доповненнями, яке діяло на момент виникнення правовідносин), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Судом встановлено, що на ВАТ "Текстерно" працювали громадяни України, яким призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 розділу ХV "Прикінцевих положень "Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІУ (з наступними змінами та доповненнями), в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості ВАТ "ТО "Текстерно" з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.04.2015 року по 31.07.2015 року, відповідно до пункту "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 410 628,15-1497,78=409 130.37 гривень.

Тарифи на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги з 01.01.2008 року - 0,79%.

Отже, фактичні витрати на виплату і доставку пенсії за віком на пільгових умовах, щодо кола осіб, визначених п."б-з"ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відшкодовуються підприємством, на якому ці особи працювали.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного та у зв'язку із тим, що у ВАТ "Текстерно" з квітня 2015 р. по липень 2015 р. виникла заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 409 130,37 грн., яка підтверджується матеріалами справи, у встановлені строки відповідачем добровільно не відшкодована, а тому, підлягає стягненню у судовому порядку.

Пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування для платників збору є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Пунктами "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) визначено підстави та категорії працівників, які мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, на пільгових умовах. Зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ГУ (з наступними змінами та доповненнями) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР.

Отже, відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування зобов'язаний в порядку та розмірах, визначених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 цього ж Закону (в редакції, яка діяла до 27.04.2013 року включно), для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років; жінки - після досягнення 55 років.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску" №184-УІІ від 04.04.2013 р. (який набрав чинності з 28.04.2013 р.) в абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"слова і цифри "ст. 12 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" замінено словами і цифрами" ст. 26 З.У. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з 28.04.2013 р. відповідно до абзацу четвертого пункту першого статті 2 ЗУ "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-УІ від 08.07.2011 року, чинного з 01.10.2011 року) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Аналізуючи вище згадані норми права, Верховний Суд України неодноразово, в тому числі у постанові від 17 грудня 2013 року (справа № 21-453а13), вказував, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що розмір відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (пенсій, призначених особам, які були зайняті на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України) складає 100% фактичних видатків Пенсійного фонду на виплату та доставку таких пенсій.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений розділом 6 даної Інструкції. Так, відповідно до пункту 6.4 розмірсум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (в редакції Закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин). Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункт 6.7 Інструкції). Таким чином, обов'язок підприємства щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій визначається законом, а розмір у відповідних розрахунках.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення здодержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставінаведеного, судоваколегіявважає, що доводи апеляційноїскарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від20 січня 2016 року у справі № 819/2167/15 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

Я.С. Попко

Повний текс рішення виготовлено 08.06.2016 року.