Ухвала суду № 58212325, 08.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2016 рокусправа № 808/858/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі №808/858/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

09 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- стягнути на користь позивача з відповідача 1 компенсацію за всі (230) дні невикористаної відпустки за період з 2002-2007 рр. у сумі 6119 грн. 85 коп.;

- стягнути на користь позивача з відповідача 1 середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку (компенсації за всі дні невикористаної відпустки, за період 2002-2007 рр.) з дня звільнення 04.12.2007 по дату ухвалення рішення по справі виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати у розмірі 45 грн.62 коп.;

- стягнути на користь позивача з відповідача 1 три проценти річних від простроченої суми компенсації за всі дні невикористаної відпустки, в сумі 550 грн. 78 коп.

- стягнути на користь позивача з відповідача 1 інфляційні витрати від суми компенсації за всі дні невикористаної відпустки в сумі 4167 грн. 67 коп.

- стягнути на користь позивача з відповідача 1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачами порушено його права на отримання відшкодування за невикористані відпустки з 2002 року по 2007 рік на час його звільнення з органів МВС в 2007 році. Також, позивач зазначає, що у відповідності до приписів ст. 233 Кодексу законів про працю України право на звернення до суду із даним позовом, який на думку позивача безпосередньо стосується заробітної плати, не обмежено строком.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою у даній справі, просить ухвалу суду скасувати з мотивів її невідповідності вимогам Конституції України та Кодексу законів про працю України.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що право на отримання грошової компенсації за невикористані відпустки 2002-2007 років та інших пов'язаних із ними виплат є безспірно гарантованим Конституцією України та КЗпП України, а строки визначені ст. 99-100 КАС України не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин.

Позивач до судового засідання не прибув, про час та розгляд справи був належним чином повідомлений, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи документах.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи до судового засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив.

У зв'язку з неявкою сторін до судового засідання, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу №661 о/с від 04.12.2007 року позивача було звільнено з ГУМВС України в Запорізькій області, виплат компенсацій за невикористані 6 відпусток за період з 2002 року по 2007 рік не здійснено із посиланням на відсутність законних підстав для проведення таких відшкодувань на користь ОСОБА_1

Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом порушених прав позивача з метою стягнення на свою користь компенсаційних виплат за невикористані відпустки, середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку по компенсаціям, процентів річних від простроченої суми компенсації за всі дні невикористаної відпустки, інфляційних витрат та моральної шкоди.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено визначений КАС України строк на звернення до суду з адміністративним позовом з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 1. ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У відповідності до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач про порушення своїх прав позивач дізнався 04.12.2007 року з дня видання наказу про його звільнення на пенсію з органів внутрішніх справ.

Згідно з ч.1. ст. 101 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

У відповідності до ст. 103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, перебіг строку на звернення до суду з адміністративним позовом починається з 04.12.2007 року, дня коли позивач дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів та закінчується 04.01.2008 року.

З урахуванням дати звернення позивача до суду зі адміністративним позовом, 09 березня 2016 року, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 місячного процесуального строку на звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі. Вказане свідчить на користь достатності підстав для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1.

Питання щодо поновлення порушеного строку на звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 не порушує, зазначає, що приписи КАС України не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки право на звернення до суду із даним позовом є безстроковим у відповідності до приписів ст. 233 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені доводи позивач необґрунтованими з огляду на те, що згідно ст. 233 Кодексу законів про працю України чітко визначено, що строк звернення до суду не обмежений саме при відсутності спору про розмір заробітної плати, оскільки зазначено, що звернення до суду не може бути обмежено будь-яким строком про стягнення належної (тобто нарахованої, але не виплаченої) заробітної плати.

У випадку звільнення працівника, останній має право отримати розрахунок в день звільнення (в тому числі отримати й всі належні виплати, такі як компенсація за невикористану відпустку). Однак, після звільнення працівника між колишніми працівником та роботодавцем може виникнути спір щодо невчасного чи неповного розрахунку при звільненні, який не підпадає під категорію спорів, передбачених ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем строку на звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, відтак вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести йому виплати із компенсації за невикористані відпустки та пов'язані із цим вимоги підлягають залишенню без розгляду у відповідності до ст. 100 КАС України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року є законною та обґрунтованою, прийнятою із дотриманням вимог норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, відтак підстави для її зміни або скасування - відсутні.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, 200, ст. 206 КАС України суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду 18 квітня 2016 року у справі №808/858/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, як така що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна