Постанова № 58212254, 08.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2016 рокусправа № 804/911/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

за участю представника позивача: ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі №804/911/16 за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації, Головного управління Державного Казначейства України про визнання дій протиправними,-

в с т а н о в и в :

16 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила: визнати протиправною відмову Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 вихідної допомоги судді у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, зобов'язати Апеляційний суд Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що на час прийняття позивача на посаду вперше та на час її роботи діяв ЗУ «Про статус суддів», в редакції, що передбачала право судді при виході у відставку отримувати вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат, у зв'язку з чим, на думку позивача, вказане право залишилось за нею і на час виходу у відставку 12.11.2015 року. Отже, на думку судді у відставці ОСОБА_2 дії відповідача з відмови в проведенні відповідних виплат вихідної допомоги є протиправними, такими, що порушують її права та законні інтереси, звужують конституційні гарантії незалежності судді, порушують принцип передбачуваності нормативно-правових актів. Відтак, права позивача потребують судового захисту у заявлений в адміністративному позові спосіб.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправною відмову Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 вихідної допомоги судді у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, зобов'язано Апеляційний суд Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна судова адміністрація України звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що стаття 136 Закону, передбачала виплату вихідної допомоги суддів у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою виключена у зв'язку з набранням законної сили Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року, відтак законні підстави для виплати позивачу суми вихідної допомоги на час її виходу у відставку 12.11.2015 року - відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VІІІ ОСОБА_2 була звільнена з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку, відповідно до п. 9 ст. 126 Конституції України.

Згідно до вищезазначеної постанови Верховної Ради України, наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року № 257/к позивача відраховано зі штату суду з 18 листопада 2015 року у зв'язку з виходом у відставку.

25 грудня 2015 року позивач звернулась до Апеляційного суду Дніпропетровської області з проханням нарахувати та виплатити вихідну допомогу, однак, ані відповіді, ані нарахувань відповідних сум не отримала.

Відповідних нарахувань виплат вихідної допомоги судді позивачу здійснено не було, у зв'язку з чим, вона звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виключення статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не може скасовувати вже існуюче на час виходу у відставку право судді Петренко І.О. на одержання вихідної допомоги.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами ст. 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р., №2453-VI (далі - Закон, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

За змістом статті 109 Закону суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Частиною 6 статтею 111 зазначеного Закону передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

У відповідності до приписів ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться на день звільнення.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що постанова про звільнення суддів, в тому числі і позивача, прийнята Верховною Радою України 12 листопада 2015 року, з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України припиняються повноваження судді.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд зазначає, що в даному випадку, до спірних відносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною радою України постанови про звільнення позивача у відставку (12.11.2015 року).

Так, на час припинення повноважень судді та звільнення позивача з Апеляційного суду Дніпропетровської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в новій редакції від 01.04.2015 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

В свою чергу, на час звернення позивача до суду та на час винесення судового рішення у даній адміністративній справі, Конституційним Судом України не приймалося рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Отже, з урахуванням приписів нормативно-правових актів, що регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в діях відповідача з невиплати позивачу вихідної допомоги при виході у відставку відсутні ознаки протиправності.

Крім того, суд зазначає, що Конституційним Судом України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловлено думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим, парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Відтак, виключення законодавцем статті, що передбачала вихідну допомогу судді у зв'язку з виходом у відставку не може бути розцінено як звуження конституційних гарантій незалежності судді, порушення принципу передбачуваності Закону, та відповідно не створює обов'язку держави для виплати вихідної допомоги судді без правових на те підстав.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі 804/911/16 - скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна