Постанова № 58212132, 08.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 червня 2016 року 08:20 справа №826/4797/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Селена-Плюс"до1. Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 2. Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Мороз Лесі Євгенівнитреті особи1. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 2. Державна архітектурно-будівельної інспекція Українипроскасування постановОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селена-Плюс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Селена-Плюс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач 1, ВДВС Шевченківського РУЮ) та Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Мороз Лесі Євгенівни (далі по тексту - відповідач 2, Державний виконавець Мороз Л.Є.), за участю третьої особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі по тексту - третя особа 1, Інспекція ДАБК), в якому просить: 1) скасувати постанову Державного виконавця про примусове виконання постанови від 26 лютого 2016 року ВП №50298796; 2) скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ про арешт коштів від 04 березня 2015 року ВП №45127841.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №8264797/16; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі по тексту - третя особа 2, ДАБІ України); закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 04 травня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник третьої особи 2 проти задоволення позовних вимог заперечив; відповідачі та третя особа 1 своїх представників до суду не направили, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови Державного виконавця Мороз Л.Є. про відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2016 року ВП №50298796 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ДАБІ України від 15 липня 2013 року №285/13 про стягнення з ТОВ "Селена-Плюс" боргу у сумі 1 032 300,00 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ Андрійко Є.Л. про арешт коштів боржника від 04 березня 2015 року ВП №45127841 у межах виконавчого провадження з примусового виконання постанови Інспекції ДАБК від 15 липня 2013 року №285/13 про стягнення з ТОВ "Селена-Плюс" штрафу у сумі 1 032 300,00 грн. накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках позивача у Київському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", АБ "Аллонж", філії "ЦРУ" АТ "Б "Фінанси та Кредит" у межах суми стягнення.

Позивач вважає вказані постанови протиправними та такими, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне: виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документа, що відповідає вимога закону, оскільки не містить коду стягувача, не вірно зазначена адреса боржника, строк пред'явлення до виконання закінчився; виконавчий документ пред'явлений не стягувачем, а ДАБІ України; виконавчий документ пред'явлено не за підвідомчістю виконання рішення; враховуючи закінчення строку на виконання виконавчого документа постанова про арешт не може бути виконана, а тому арешт, накладений на кошти ТОВ "Селена-Плюс", має бути знятий.

Відповідачі та третя особа 2 письмового заперечення проти адміністративного позову або письмових пояснень до суду не надали.

Третя особа 1 проти позову заперечувала з підстав відповідності оскаржуваних постанов вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та зазначила, що строк пред'явлення до виконання постанови про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності становить два роки з моменту набрання законної сили рішенням суду за результатами її оскарження.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно частини першої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частина друга статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Аналіз наведених правових норм в їх сукупності свідчить, що відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача та на підставі виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, є обов'язком державного виконавця.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова Державного виконавця Мороз Л.Є. про відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2016 року ВП №50298796 винесена за заявою ДАБІ України та на підставі постанови Інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15 липня 2013 року №285/13, якою на ТОВ "Селена-Плюс" накладено штраф у сумі 1 032 300,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Дослідивши постанову Інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15 липня 2013 року №285/13, копія якої міститься в матеріалах справи, суд встановив, що вона не містить коду стягувача, а тому не відповідає встановленим вимогам.

Суд також звертає увагу, що виконавчий документ - постанову Інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15 липня 2013 року №285/13 та заяву про відкриття виконавчого провадження подано не стягувачем.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За визначенням частини другої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Разом з тим, у межах спірних правовідносин ДАБІ України не є стягувачем у виконавчому провадженні ВП №50298796 та, відповідно, не наділена правом подавати заяву про відкриття виконавчого провадження.

Наведене вказує, що виконавче провадження ВП №50298796 відкрито за відсутності заяви стягувача.

Суд не приймає до уваги посилання третьої особи 2 на те, що ДАБІ України є правонаступником Інспекції ДАБК згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року№150 "Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції" та наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10 жовтня 2014 року №272 "Щодо діяльності деяких підрозділів Державної архітектурно-будівельної інспекції", оскільки зазначене автоматично не наділяє ДАБІ України статусом стягувача у всіх виконавчих провадженнях за участю Інспекції ДАБК.

Як встановлює частина п'ята статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Таким чином, у разі вибуття сторони виконавчого провадження її заміна на правонаступника відбувається на підставі відповідного судового рішення.

Однак, суд зауважує, що у справі відсутні докази, які б підтверджували заміну стягувача у виконавчому провадженні ВП №50298796.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд керується такими мотивами.

Частина перша статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, Закон України "Про виконавче провадження" передбачає, що строк пред'явлення до виконання інших виконавчих документів може мати іншу тривалість ніж рік, про що передбачено у відповідному законі.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудування регулюється Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів, є виконавчими документами і підлягають виконанню в порядку установленому Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Відповідно до пункту 4 частини третьої Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Тобто, згадана вище норма Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" встановлює строк пред'явлення до виконання постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності тривалістю два роки.

У постанові Інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15 липня 2013 року №285/13 зазначено, що вона набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а саме 29 липня 2013 року.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що строк пред'явлення до виконання постанови Інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15 липня 2013 року №285/13 триває до 29 липня 2015 року, а тому приходить до висновку, що пред'явлення до виконання цієї постанови відбулося поза межами встановленого строку

При цьому суд відхиляє доводи третьої особи 2 щодо початку перебігу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання із дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження такого виконавчого документа, оскільки Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" встановлює можливість пред'явлення постанови до виконання саме після несплати штрафу у добровільному порядку у п'ятнадцятиденний строк з дня її вручення або надіслання.

Таким чином, у межах спірних правовідносин виконавчий документ пред'явлено після закінчення строку для пред'явлення до виконання.

Крім того, суд вважає, що виконавчий документ пред'явлено до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення, виходячи з наступного.

Частина перша статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

З наявних у справі доказів вбачається, що у постанові Інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15 липня 2013 року №285/13 вказано місцезнаходження позивача за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 16, літера "Б", водночас, на момент пред'явлення виконавчого документа до виконання місцезнаходженням ТОВ "Селена-Плюс" є м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 78, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У свою чергу адреса: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 78, знаходиться у межах Дніпровського району міста Києва, та не підпадає під сферу діяльності державних виконавців ВДВС Шевченківського РУЮ.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що виконавче провадження відкрито державним виконавцем за відсутності підстав, визначених Законом України "Про виконавче провадження", тому постанова Державного виконавця Мороз Л.Є. про відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2016 року ВП №50298796 підлягає скасуванню як протиправна, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

В частині позовних вимог про скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ Андрійко Є.Л. про арешт коштів боржника від 04 березня 2015 року ВП №45127841 суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З наведених правових норм слідує, що у межах виконавчого провадження з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений диспозитивним правом накладати арешт на кошти божника.

Суд встановив, що постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ від 20 жовтня 2014 року ВП №45127841 про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Інспекції ДАБК від 15 липня 2013 року №285/13 про стягнення з ТОВ "Селена-Плюс" штрафу у сумі 1 032 300,00 грн. за заявою Інспекції ДАБК та зобов'язано боржника у семиденний термін з моменту відкриття провадження сплатити заборгованість. Докази скасування даної постанови у встановленому порядку матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ Андрійко Є.Л. про арешт коштів боржника від 04 березня 2015 року ВП №45127841 про арешт коштів боржника повністю узгоджується з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", що вказує на необґрунтованість позову в цій частині.

Разом з тим, суд встановив, що постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ Андрійко Є.Л. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 09 червня 2015 року ВП №45127841 виконавчий документ - постанову Інспекції ДАБК від 15 липня 2013 року №285/13, повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Частина перша статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зміст вказаної правової норми вказує, що наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Вичерпний перелік випадків закінчення виконавчого провадження передбачено у частини першій статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", яка не передбачає такої підстави закінчення виконавчого провадження як повернення виконавчого листа стягувачеві.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частина п'ята цієї статті встановлює, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" арешт не знімається автоматично з метою дотримання права стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

Однак, суд звертає увагу, що стягувач - Інспекція ДАБК, станом на день вирішення спору припинена як юридична особа, а тому повторне пред'явлення нею виконавчого документа у вигляді постанови Інспекції ДАБК від 15 липня 2013 року №285/13 неможливе, що є підставою для зняття арешту з коштів, що містяться на рахунках ТОВ "Селена-Плюс", накладений постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ Андрійко Є.Л. про арешт коштів боржника від 04 березня 2015 року ВП №4512784.

При цьому суд враховує, що позивач, зазначаючи у позовній заяві про необхідність зняття арешту, у прохальній частині обрав невірний спосіб захисту у вигляді скасування постанови про накладення арешту.

Як встановлює частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведену процесуальну норму, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ВДВС Шевченківського РУЮ вчинити дії по зняттю арешту з коштів, що містяться на рахунках позивача, накладений постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ Андрійко Є.Л. про арешт коштів боржника від 04 березня 2015 року ВП №45127841.

Стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду, суд звертає увагу на наступне.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби встановлені у статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

З матеріалів справи вбачається, що постанову Державного виконавця Мороз Л.Є. про відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2016 року ВП №50298796 позивач отримав 18 березня 2016 року, а докази отримання постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ Андрійко Є.Л. про арешт коштів боржника від 04 березня 2015 року ВП №45127841 у матеріалах справі відсутні, відповідно, адміністративний позов подано з дотриманням строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги про скасування постанови про накладення арешту; тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Селена-Плюс" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена-Плюс" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Мороз Лесі Євгенівни про відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2016 року ВП №50298796.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві вчинити дії щодо зняття арешту з коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена-Плюс", накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Андрійко Є.Л. про арешт коштів боржника від 04 березня 2015 року ВП №4512784.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена-Плюс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім тисяч нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко