Ухвала суду № 58212088, 23.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

23 березня 2016 року м. Київ № 826/19456/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів Аблова Є.В., Літвінової А.В., при секретарі судових засідань Авраменко Л.С., за участю представника позивача та третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача та третьої особи про відвід головуючого судді від вирішення справи № 826/19456/15

за позовомОСОБА_3 до третя особаМіністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, Міністерства юстиції України ОСОБА_2 провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_3 з позовом до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

До суду надійшла заява позивача та третьої особи про відвід головуючого судді від вирішення справи № 826/19456/15, яка обгрунтована тим, що, на думку заявників, в головуючої судді Мазур А.С. небезстороннє переконання стосовно розгляду справ за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України.

Позивач висловлює думку, що головуючий суддя не знайде і не побачить порушення та недотримання відповідачами вимог національного законодавства при розгляді справи № 826/19456/15, оскільки є упередженим.

У судовому засіданні представник позивача та третя особа по справі подану заяву підтримав з підстав, викладених у ній.

Відповідно до статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений вичерпний перелік підстав для відводу судді, а саме, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:

1) якщо він брав участь в розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених ст. 28 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.

З аналізу викладених положень вбачається, що заява про відвід повинна бути вмотивована. Однак, як убачається зі змісту вищенаведеної заяви, викладені у них твердження є лише припущеннями, які жодними доказами не обґрунтовані.

Що стосується думки щодо упередженого та необ'єктивного ставлення головуючого судді при розгляді справи, суд зазначає слідуюче.

Статтями 126, 129 Конституції України передбачено, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь - який спосіб забороняється.

Стаття 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно "Рекомендацій CM/Rec (2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки", яка ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010 р., визначено, що:

- незалежність суддів гарантується незалежністю судової влади загалом, це є основним принципом верховенства права;

- судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів;

- судді повинні мати достатні повноваження та змогу їх здійснювати для виконання своїх обов'язків, підтримання юрисдикції та гідності суду.

Відповідно частин 1 - 3 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 27 - 29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі. Відвід повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.

Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань адміністративного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у адміністративних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви.

Як було зазначено судом, стаття 27 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суддя не може брати участь у розгляді справи і відводиться, на ряду з іншим і за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 ЄСПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він вцілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄСПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.

Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено обставини, які б дійсно викликали сумніви у неупередженості головуючого судді у справі при розгляді цієї адміністративної справи.

У заяві про відвід головуючому судді Мазур А.С. від вирішення справи № 826/19456/15 не наведено підстав, передбачених статтею 27 та 28 Кодексу адміністративного судочинства України, які встановлюють вичерпний перелік підстав відводу судді від розгляду справи.

За таких обставин, розглянувши заяву позивача та третьої особи, суд вважає, що у вказаній заяві не наведено підстав, за якими головуючий суддя Мазур А.С. не може брати участь в розгляді справи № 826/19456/15, у зв'язку з чим заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.27-31, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача та третьої особи про відвід головуючого судді від вирішення справи № 826/19456/15 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді Є.В. Аблов

А.В. Літвінова