Постанова № 58212041, 02.06.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/917/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Антипець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

17.05.2016 ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації (далі Чернігівська облдержадміністрація, відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (далі -УПСЗН у м. Чернігові, третя особа), в якому просить суд визнати протиправними дії щодо відмови відповідачем у видачі ОСОБА_3 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та вкладки до посвідчення; зобов'язати Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_3 посвідчення та вкладку до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 11.12.2015 НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй 09.02.2016 встановлена 3 група інвалідності по захворюванню, пов'язаному із впливом аварії на ЧАЕС, а тому у відповідності до норм законодавства, на думку позивача, вона має право на отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та вкладки до посвідчення. Позивач вказує, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки експертним висновком встановлено причинний зв'язок захворювання внаслідок аварії на ЧАЕС.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату час та місце розгляду справи, належним чином повідомлений, в задоволенні позовних вимог просив відмовити з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с.36-37) та просив розгляд справи проводити без участі. При цьому зазначив, що підставою для відмову у видачі позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 стало ненадання документів, які б підтверджували встановлення їй у дитячому віці причинного зв'язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.02.1995 Чернігівською обласною радою народних депутатів позивачу видано посвідчення дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи сери НОМЕР_3 (а.с.12).

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 11.12. 2015 №573, ОСОБА_3 має захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.13).

09.02.2016 Чернігівською МСЕК позивачу встановлено 3 групу інвалідності, про що видано довідку серії АВА №018802, з якої вбачається, що захворювання у позивача пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.14).

Позивач, з метою видачі їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та вкладки до нього, звернулась з відповідною заявою та пакетом документів до Управління соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради.

У свою чергу, листом від 24.03.2016 № 08-07/6205 Управління соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради повідомило позивача про те, 17.03.2016 Чернігівською облдержадміністрацією ОСОБА_3 відмовлено у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували встановлення у дитячому віці причинного зв'язку за наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.15).

Вважаючи протиправним таке рішення, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначаються Законом України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зважаючи на те, що позивач була дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи в розумінні Закону №796 - XII, безумовно, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що, в свою чергу, підтверджується експертним висновком від 11.12.2015 № 5873 (а.с.13).

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону 796-XII, на встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; хворих на рак щитовидної залози. Статтею 11 цього Закону визначено перелік осіб, які відносяться до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, проте вказаних перелік не вичерпним.

При цьому частиною 1 статті 12 Закону 796-XII передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

В силу статті 13 Закону № 796-XII держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 14 Закону № 796-XII передбачено, що інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такими категоріями осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та належать до категорії 1.

Отже, з системного аналізу положень пункту 2 частини 1 статті 9, пункту 4 частини 1 статті 11 та статті 14 Закону № 796-XII вбачається, що будь-яка особа з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, належить до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

У свою чергу, частиною 1 статті 65 Закону №796-XII передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Так, положенням пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (далі - Порядок №51) встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796-XII, іншими актами законодавства.

До посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, додається вкладка за встановленим зразком.

Видача посвідчень провадиться, зокрема, потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання

Так, пунктом 10 Порядку №51 передбачено, що посвідчення видаються, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки причинний зв'язок між погіршенням стану здоров'я позивача внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлений експертним висновком, позивач відноситься до категорії, визначеної частиною 3 статті 12 Закону №796-XII.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, при вирішенні даної справи суд керується частиною 3 статті 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд наголошує на тому, що відповідачу як суб'єкту владних повноважень повинні бути відомі вимоги ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на відповідність яким суд оцінює його рішення. Ці вимоги є однаково важливими, ієрархічно не підпорядкованими й відповідають міжнародним, передовсім європейським стандартам щодо діяльності публічної адміністрації. Вони можуть і повинні бути застосовані всіма суб'єктами владних повноважень безпосередньо для попереднього аналізу своїх дій і рішень.

Відмовляючи у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідач посилається на відсутність у позивача документів, які б підтверджували встановлення позивачу у дитячому віці причинного зв'язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Натомість, оскаржуване рішення не відповідає критеріям ч. 3 ст. 2 КАС, оскільки не містить посилання на конкретну статтю нормативно-правового акту, яка передбачає відмову саме з тих підстав, на які посилається відповідач, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України та, відповідно, п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позивач оскаржує дії відповідача, результат яких знайшов своє відображення у прийнятті рішення, з яким також не погоджується позивач. Тому при дослідженні відповідного рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо його прийняття і, у випадку встановлення протиправності в таких діях визнає протиправним рішення.

Також, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, пункт 120, ECHR 2000-І; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, пункт 72, від 08.04.2008 і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51, від 15.09.2009).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73).

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, від 13.12.2007 та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67, від 11.06.2009).

Станом на момент розгляду даної справи позивачці не видано посвідчення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправної відмови Чернігівської обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_3 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та вкладки до посвідчення.

Що стосується вимоги про зобов'язання Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_3 посвідчення та вкладку до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 11.12.2015 НОМЕР_2, то вона також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першої вимоги, яку судом задоволено.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин та з урахуванням Загальної декларації прав людини 1948 року та практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, слід звернути увагу на те, що 24.05.2016 ухвалою суду було задоволено клопотання позивача відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення в даній справі, оскільки адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено повністю, то сплата стягнення сплати судового збору підлягає з відповідача.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Чернігівської обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_3 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та вкладки до посвідчення.

Зобов'язати Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_3 посвідчення та вкладку до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 11.12.2015 НОМЕР_2.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської обласної державної адміністрації судові витрати в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят один) грн. 21 коп. на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Стягнути з Чернігівської обласної державної адміністрації до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 551,20 грн. на р/р 31216206784002 в ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, отримувач платежу УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001, призначення платежу - судовий збір за позовом, Чернігівський окружний адміністративний суд).

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко