Постанова № 58211793, 31.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 травня 2016 р. № 820/2281/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 до Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" про зобов'язання винити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просить суд: зобов'язати Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" надати відповідь на запити ОСОБА_4 про отримання публічної інформації від 03 лютого 2016 року та від 10 березня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 лютого 2016 року звернувся до Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод", код ЄДРПОУ 08099848, з запитом про надання публічної інформації, однак до теперішнього часу відповіді на запит про надання публічної інформації від ДП "Харківський бронетанковий завод" не отримав. 10 березня 2016 року позивач повторно направив запит на отримання публічної інформації, відповіді на нього також досі не отримав. Таким чином, керівництво ДП "Харківський бронетанковий завод" грубо порушує право позивача на доступ до публічної інформації, передбачений та охоронюваний чинним законодавством України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги та доводи заявленого позову, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали. У письмових запереченнях на позов вказали, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. У запитах позивача запитується інформації, яка не є зафіксованою та задокументованою на будь-яких носіях інформації. Поняття "суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку» визначено у статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Згідно цієї статті суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Відповідно до вищенаведеної інформації, ДП "Харківський БТЗ" відповідає критеріям домінуючого становища на ринку та у зв'язку з цим Відповідач має право надавати лише інформацію, щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Тобто, інформація, яка запитана позивачем в запитах на отримання публічної інформації не є публічною у розумінні статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Отже, ДП "Харківський БТЗ" не має законних підстав для надання інформації по запитах, надісланих позивачем.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи і вимоги заперечень проти позову, просили суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Стаття 8 ОСОБА_5 України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується.

Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 ОСОБА_5 України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками відповідача, що 03 лютого 2016 року позивач звернувся із запитом на отримання публічної інформації, в якій просив відповідача - ДП "Харківський БТЗ", повідомити: Чи оскаржувалась постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року (справа №2а-14114/11/2070) керівництвом заводу?; Якщо не оскаржувалась, то ким було прийнято відповідне рішення про не оскарження постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року (справа №2а-14114/11/2070) та яким документом (ми) оформлено щодо визнання вищевказаної постанови та подальшої її оскарження?; Чи сплачена сума боргу відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000440700 від 30 червня 2011 року?; Якщо сплачена, то ким прийнято відповідне рішення про визнання та сплату такого боргу на підставі податкового повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0000440700 від 30 червня 2011 року та яким документом (ми) підтверджена така сплата (а.с. 9).

Вказаний запит отриманий відповідачем 09.02.2016 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (а.с. 10).

Не отримавши жодної відповіді на свій запит від 03 лютого 2016 року, позивач 10 березня 2016 року повторно звернувся до директора Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" із письмовим запитом на отримання публічної інформації (а.с. 11).

Відповіді на свій запит від 10 березня 2016 року позивач до теперішнього часу не отримав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2016 року позивач втретє звернувся із письмовим запитом про надання публічної інформації до директора Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод", в якому просив повідомити: Чи оскаржувалась постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року (справа №2а-14114/11/2070) керівництвом заводу?; Якщо не оскаржувалась, то ким було прийнято відповідне рішення про не оскарження постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року (справа №2а-14114/11/2070) та яким документом (ми) оформлено щодо визнання вищевказаної постанови та подальшої її оскарження?; Чи сплачена сума боргу відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000440700 від 30 червня 2011 року?; Якщо сплачена, то ким прийнято відповідне рішення про визнання та сплату такого боргу на підставі податкового повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0000440700 від 30 червня 2011 року та яким документом (ми) підтверджена така сплата?; Чи відомо, що відносини за договорами поставки між ДП "Харківський бронетанковий ремонтний завод" та ТОВ "Струмтех-2008" були направлені на реалізацію обов'язків ДП "Харківський бронетанковий ремонтний завод" перед Державною компанією "Укрспецекспорт" в рамках договорів комісії №STE-1-362-Д/К-08 від 22.12.2008 року та №STE-117-Д/К-09 від 29.04.2009 року?; Чи доводили до відома керівництва ДК "Укрспецекспорт" рішення суду щодо визнання договорів поставки між ДП "Харківський бронетанковий ремонтний завод" та ТОВ "Струмтех-2008" нікчемними, якщо так, то яким документом (ми) це підтверджено?; Чи відомо, що відносини за договорами комісії №STE-1-362-Д/К-08 від 22.12.2008 року та №STE-117-Д/К-09 від 29.04.2009 року були в свою чергу направлені на виконання ДК "Укрспецекспорт", як представника держави, відповідного зовнішньоекономічного контракту?; Чи були присутні представники ДП "Харківський бронетанковий ремонтний завод" під час нового розгляду справи у Харківському апеляційному адміністративному суді 02.06.2015 року?; З яких підстав ОСОБА_4 не залучили до участі у справі №2а-14114/11/2070?; Ким прийнято рішення про розгляд справи №2а-14114/11/2070 без участі ОСОБА_4, як заінтересованої особи? (а.с. 46-49).

Відповіді на запит від 24 травня 2016 позивачем від відповідача не отримано.

З пояснень представників відповідача під час судового розгляду справи, судом встановлено, що дійсно, вказані вище запити надійшли на адресу підприємства, однак жодної відповіді на них надано не було, з огляду на те, що на час надходження запитів на підприємстві працювали контролюючі органи з перевіркою. На перевірку підприємством були надані всі документи, і тому без документів надати відповіді було об'єктивно неможливо.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо не надання відповіді на інформаційні запити позивача, а також юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем в основу оскаржуваної бездіяльності, суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані ОСОБА_5 України, Законами України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" та відповідними спеціальними нормативно - правовими актами.

Закон України "Про інформацію" встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

За визначенням ст. 1 вищевказаного Закону України, інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація визначається як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з викладеного вище, публічна інформація розглядається у двох аспектах: відомості - отримані або створені у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; відомості, які знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Приписами ч.5 ст. 6 вищевказаного Закону передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Згідно до ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-XII, інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, з вищевказаної норми випливає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації або вмотивовану відмову у наданні запитуваної інформації.

Як з'ясовано під час судового засідання, жодної відповіді на запити позивача відповідачем не надавалось, оскільки, як пояснили представники відповідача, запитувана ОСОБА_6 інформація не є публічною у розумінні ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Разом з тим, навіть вмотивованої відмови у наданні інформації з посиланням на відповідні норми закону, відповідачем позивачу не надано.

Стосовно неможливості надати відповідь під час перевірки, суд зазначає, що Законом України "Про звернення громадян" та Законом України "Про доступ до публічної інформації" передбачений обов'язок надати відповідь (повідомлення) про неможливість у встановлений законом строк надати відповідь з посиланням на причини неможливості надання такої відповіді.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено приписи Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Окремо суд зауважує, що відмова в задоволенні запиту на інформацію врегульована ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Так, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Частиною 5 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" регламентовано, що відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

З аналізу вищевказаних положень ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", судом вбачається, що законодавець зобов'язує розпорядника інформації, в разі не володіння запитуваною інформацією, в разі якщо запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом, в разі не дотримання вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону, відмовити запитувачу в наданні інформації в письмовій формі у задоволенні його запиту.

Оскільки жодних дій, передбачених ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", з боку відповідача вчинено не було, що свідчить про недотримання останнім приписів діючого законодавства України, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Пунктом 3 частиною 2 вищевказаної статті визначено, що запитувач має право оскаржити: ненадання відповіді на запит на інформацію.

За правилами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд доходить висновку, що для повного відновлення порушених прав позивача на отримання відповіді на запит про надання публічної інформації, слід зобов'язати Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" надати відповідь на запити ОСОБА_4 про отримання публічної інформації від 03 лютого 2016 року та від 10 березня 2016 року.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.8 та 19 ОСОБА_5 України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" про зобов'язання винити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" надати відповідь на запити ОСОБА_4 про отримання публічної інформації від 03 лютого 2016 року та від 10 березня 2016 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 06 червня 2016 року.

Суддя О.В. Панченко