ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про залишення без руху позовної заяви)
27 травня 2016 року ЖитомирСправа № 806/887/16
Категорія 12.3
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Управління МВС України в Житомирській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850; зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 206700,00 грн, яка була нарахована УМВС України в Житомирській області, і надіслати його органу внутрішніх справ, у якому він проходив службу, для проведення виплати.
Адміністративний позов не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на таке.
Частиною 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Додані до позову матеріали доказів сплати судового збору не містять.
Втім, у змісті позовної заяви позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору як особа, яка звертається до суду про відшкодування коштів заподіяним ушкодженням здоров'я, посилаючись на пп. 2 п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності з 01 листопада 2011 року, визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції з 26.09.2015, надалі - Закон), судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведено у статті 5 Закону.
Згідно зі пунктом 2 частини 1 цієї статті Закону, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
У контексті наведеного слід відмітити, що статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Таке право також закріплено у статтях 1167, 1173 - 1175 Цивільного кодексу України.
Цими статтями встановлено обов'язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:
незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (статті 1167, 1173);
незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 1174);
у результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (стаття 1175).
Наведені норми Конституції України та Цивільного кодексу України є нормами прямої дії, оскільки будь-яка юридична чи фізична особа має право на їх підставі звернутися до суду з позовом про відшкодування такої шкоди (матеріальної чи моральної).
В розумінні пункту 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах - адміністративний позов.
У відповідності до пункту 4 частини четвертої статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас частиною другою статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз наведених правових положень свідчить на користь висновку, що законодавче положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону, при зверненні до адміністративного суду з позовом в порядку КАС України, поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України. При цьому такій вимозі повинна передувати вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Проте за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.
ОСОБА_1 у позові пред'являє вимоги до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язання прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги і надіслання його органу внутрішніх справ, у якому він проходив службу, для проведення виплати, а не про відшкодування шкоди.
Відтак підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону суд не вбачає.
Також суд зазначає, що інваліди ІІІ групи, яким є позивач, серед осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору (звільнення від сплати судового збору) відсутні.
Таким чином, звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом повинно бути оплачено судовим збором, а документ про сплату судового збору - приєднаний до позову.
Направлений до суду адміністративний позов про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії носить немайновий характер.
Згідно зі ч. 1 ст. 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
За наведених обставин, а також ураховуючи розмір заявлених вимог і мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016 року, ОСОБА_1 за подання до суду цього позову необхідно було сплати судовий збір у сумі 551,20 грн.
Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що подана до суду позовна заява немайнового характеру неоплачена судовим збором не відповідає вимогам, передбаченим статтею 106 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст.108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
З огляду на викладене, позов необхідно залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду доказу сплати судового збору в розмірі 551,20 грн, або доказів наявності пільг щодо сплати судового збору, перелічених у ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Реквізити для справляння судового збору: отримувач коштів - УДКСУ у м.Житомирі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38035726; банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області; код банку отримувача (МФО) - 811039; рахунок отримувача - 31213206784002; код класифікації доходів бюджету - 22030101. Призначення платежу: судовий збір, за позовом ______ (назва позивача, код ЄДРПОУ), Житомирський окружний адміністративний суд (рахунок отримувача - 31213206784002, код ЄДРПОУ - 34854954, код класифікації доходів бюджету 22030101).
Керуючись статтями 106, 108, 165, 186 КАС України, суддя
у х в а л и в :
Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
Надати строк для усунення недоліків до 16 червня 2016 року.
Якщо в даний строк недоліки, які зазначені в ухвалі, не будуть усунуті, позовна заява буде повернута позивачу .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СуддяЄ.Ю. Романченко
Судове рішення № 58211041, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 27.05.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 806/887/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: