Постанова № 58211035, 03.06.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2016 року 10 год. 40 хв. Справа № 808/685/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Рибакової М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Прокуратури Запорізької області

про: визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) звернувся з адміністративним позовом до Прокуратури Запорізької області (далі відповідач) у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

1)визнати протиправними дії Прокуратури Запорізької області та скасувати наказ № 473к від 14.12.2015 «Про звільнення ОСОБА_1»;

2)поновити на рівнозначній посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 з 15.12.2015;

3)стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2015 по день винесення постанови суду (т. 1 а.с. 39-61).

Посилаючись на відсутність законних підстав для звільнення позивач вказує, що з часу його попередження про наступне звільнення та до звільнення йому не пропонувались вакантні посади, у тому числі вакантні місця в прокуратурі Запорізької області. Зміни, які відбулись у звязку з ліквідацією прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя, де працював позивач, та утворення у структурі прокуратури Запорізької області Запорізької місцевої прокуратури № 3, не призвели до скорочення посади прокурора, яку обіймав позивач, та яка існує у новоутвореному підрозділі, чим також порушено права позивача, оскільки посада у новоутвореному підрозділі йому не пропонувалась. Позивач вказує, що у попереджені про звільнення він попереджався про звільнення із займаної посади у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі, при тому, що критерій «успішного проходження» ніде не визначено, у звязку з чим неможливо встановити, що позивач здав тестування «неуспішно», та зауважує, що позивача звільнено через скорочення штатів, про яке він не попереджався. Також позивач зазначає, що він як особа, що тривалий час безперервно працював в органах прокуратури, та має на утриманні батька, який є інвалідом 2 групи, мав переважне право на залишення на роботі. Звільнення позивача відбулось без згоди профспілкового комітету. Окрім того, посилаючись на порушення порядку проведення процедури тестування, що вплинуло на результати тестування, позивач також вказує, що проведення тестування для працівників, з якими укладено безстроковий трудовий договір, є суттєвим порушенням гарантій прав працівників, у звязку з чим результати тестування не повинні застосовуватись як умова для визначення можливості звільнення, оскільки такі підстави не передбачені Законом України «Про прокуратуру» та Кодексом законів про працю України.

В судовому засіданні позивач та його представник, кожен окремо, позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Також позивач зазначив, що при звільненні з ним не був своєчасно проведений розрахунок, та трудова книжка не була видана на руки у день звільнення.

Представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, вважає, що звільнення відповідача відбулось відповідно до положень діючого законодавства.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 22.12.2004 по 14.12.2015 позивач працював в органах прокуратури Запорізької області на посадах помічника прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя, прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, повязаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Запорізької області, старшого помічника прокурора Ленінського району м. Запоріжжя, прокурора прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя (т. 1 а.с. 68-73).

Наказом прокурора Запорізької області від 14.12.2015 № 473к молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя та з органів прокуратури Запорізької області у звязку зі скороченням штату працівників (статті 40 п. 1 КЗпП України) (а.с. 73).

Як підстава, у наказі зазначений наказ Генерального прокурора України № 80ш від 23.09.2015.

Правові засади організації і діяльності органів прокуратури України, статус прокурорів, система та структура органів прокуратури України, у тому числі порядок зайняття посади прокурора та звільнення з цієї посади, визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VII, цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім:

пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

статей 21, 28 - 38, 42, 44 - 50, 62 - 63, 65 - 79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2016 року;

статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.

Статтею 7 Закону № 1697-VII визначено, що систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Відповідно до статті 12 Закону № 1697-VII, у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.

У структурі місцевої прокуратури в разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи.

Згідно з Додатком до Закону № 1697-VII «Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур», на території Запорізької області діють наступні місцеві прокуратури: Бердянська місцева прокуратура, Енергодарська місцева прокуратура, Запорізька місцева прокуратура № 1, Запорізька місцева прокуратура № 2, Запорізька місцева прокуратура № 3, Мелітопольська місцева прокуратура, Токмацька місцева прокуратура.

Територіальна юрисдикція Запорізької місцевої прокуратури № 3 визначена як Ленінський та Хортицький райони міста Запоріжжя.

Відповідно до підпункту 6 пункту 5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 1697-VII, кількість прокурорів та інших працівників органів прокуратури визначається, а структура Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України затверджується без погодження з Радою прокурорів України.

На виконання вимог статей 7, 12 та пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VII, у звязку з утворенням з 15.12.2015 місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур Генеральним прокурором України прийнято наказ від 23.09.2015 № 80ш, яким внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Запорізької області, зокрема виключено штатні розписи прокуратури міста Запоріжжя, прокуратури Заводського району м. Запоріжжя, прокуратури Комунарського району м. Запоріжжя, прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя, прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя, прокуратури Хортицького району м. Запоріжжя, прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя, Бердянської міжрайонної прокуратури, Мелітопольської міжрайонної прокуратури, Токмацької міжрайонної прокуратури, Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури, Куйбишевської міжрайонної прокуратури, прокуратури міста Енергодара, прокуратури Василівського району, прокуратури Вільнянського району, прокуратури Веселівського району, прокуратури Гуляйпільського району, прокуратури Запорізького району, прокуратури Михайлівського району, прокуратури Новомиколаївського району, прокуратури Оріхівського району, прокуратури Пологівського району, прокуратури Приазовського району, прокуратури Чернигівського району, прокуратури Якимівського району (підпункт 1.1 пункту 1 наказу) (т. 1 а.с. 97-102).

Підпунктом 1.2 пункту 2 наказу включено штатні розписи наступних місцевих прокуратур: Бердянської місцевої прокуратури, Енергодарської місцевої прокуратури, Запорізької місцевої прокуратури № 1, Запорізької місцевої прокуратури № 2, Запорізької місцевої прокуратури № 3, Мелітопольської місцевої прокуратури, Токмацької місцевої прокуратури, територіальну юрисдикцію яких встановлено відповідно до Переліку і територіальної юрисдикції місцевих та військових прокуратур, визначених у Додатку до Закону № 1697-VII (т. 1 а.с. 98).

Відповідно до підпункту 2.5.пункту 2 наказу, у Запорізькій місцевій прокуратурі № 3 встановлений штатний розпис у 41 одиницю, у тому числі керівник 1, перший заступник 1, заступник керівника 2, прокурор 31, головний спеціаліст з питань захисту державних таємниць 2, спеціаліст 1 категорії 2, водій 1, прибиральник службових приміщень 1 (а.с. 100).

Зазначений наказ введений в дію з 15.12.2015.

Однією з гарантій незалежності прокурора, які закріплені у частині 1 статті 16 Закону № 1697-VII, є особливий порядок його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини 3 зазначеної статті, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

Статті 28 і 29 Закону № 1697-VII, які регламентують порядок добору кандидатів та їх призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури, відповідно до пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення», набирають чинності з 15.04.2016.

При цьому, підпунктом 1 пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII, визначено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються:

а) особи, які не мають досвіду роботи в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування та подальшого стажування строком до одного року. На таких осіб поширюються вимоги частин першої та п'ятої статті 27 цього Закону, крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права;

б) особи, які мають досвід прокурорської діяльності, проте на день набрання чинності цим Законом не працюють в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування;

в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

Таким чином, обовязковою умовою для призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, є успішне проходження ними тестування.

Умови і процедура проведення тестування на посади прокурорів місцевих прокуратур визначаються Порядком проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 20.07.2015 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.07.2015 за № 928/27373 (далі - Порядок № 98).

Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 98, на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

Тестування забезпечує умови для об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності кандидатів за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов'язки на посадах прокурорів місцевих прокуратур (пункт 1.3. Порядку №98).

Пунктом 1.4. Порядку №98 визначено, що прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють.

Згідно з пунктом 4.1. Порядку №98, основними етапами відбору кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури є: прийом документів; тестування на знання законодавчої бази (професійний тест); тестування на загальні здібності; формування рейтингу кандидатів.

Відповідно до пункту 5.2. Порядку № 98, працівник, який на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює.

Згідно з пунктом 2.1. Порядку, проведення тестування та формування рейтингу кандидатів забезпечують робочі групи регіонального центру.

Максимальна кількість балів, яку може набрати кандидат за результатами проходження двох тестувань, - 200, які враховуються рівними частинами (50 % - тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та 50 % - тестування на загальні здібності) (пункт 3.15. Порядку №98).

Відповідно до пунктів 3.16.-3.18. Порядку, на підставі відомостей про результати тестування робоча група регіонального центру формує рейтинговий список, який затверджується на засіданні робочої групи більшістю голосів, та після закінчення тестування оприлюднюється на сайті відповідної регіональної прокуратури.

Згідно з пунктом 9.1. Порядку № 98, рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності.

Відповідно до пункту 9.2 Порядку, рейтинговий список формується робочою групою окремо для кожної місцевої прокуратури за загальним для двох тестів підсумковим балом - від більшого до меншого.

Пунктом 9.5. Порядку № 98 визначено, що керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.

Призначення кандидатів на посади прокурорів відбувається після призначення їх керівників, перших заступників та заступників.

Як встановлено судом, на час набрання чинності Закону № 1697-VII позивач працював на посаді прокурора прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя, у звязку з чим, відповідно до положень пункту 1.4 Порядку, у разі успішного проходження ним тестування мав право претендувати на зайняття посади прокурора у Запорізькій місцевій прокуратурі № 3, територіальна юрисдикція якої розповсюджується на Ленінський та Хортицький райони м. Запоріжжя.

Відповідно до встановленого наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 № 80ш штатного розпису Запорізької місцевої прокуратури № 3, кількість посад прокурора у зазначеній прокуратурі становить 31 одиницю.

Згідно з рейтинговим списком кандидатів на посаду Запорізької місцевої прокуратури № 3, який складений за результатами проведеного тестування, підсумковий бал позивача становить 68 балів, його місце у рейтинговому списку - 37 (т. 1 а.с. 86).

Як встановлено з пояснень представника відповідача, на час призначення прокурорів Запорізької місцевої прокуратури № 3 у рейтинговому списку не враховувались два кандидати ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які були призначені на посади відповідно першого заступника та заступника керівника цієї прокуратури, що також підтверджується наданою інформацією про перелік осіб, призначених на посади в Запорізькій місцевій прокуратурі № 3 та копіями наказів про призначення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ( т. 1 а.с. 134, 140, 183-184).

Відповідно до інформації про перелік осіб, призначених на посади в Запорізькій місцевій прокуратурі № 3, прокурорами зазначеної прокуратури, у тому числі тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_6 та ОСОБА_7, призначені кандидати, які обіймали у рейтинговому списку місця з 2 по 35 включно (т. 1 а.с. 86, 183-184).

Зокрема, ОСОБА_8, яка посіла у рейтинговому списку 34 місце, призначена на посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 130, 184).

ОСОБА_9, яка посіла у рейтинговому списку 35 місце, призначена на посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 131, 183).

Особи, які брали участь у тестуванні та посіли у рейтинговому списку місця з 36 по 40 включно, у тому числі позивач, відповідно до наказів прокурора Запорізької області від 14.12.2015 звільнені з органів прокуратури Запорізької області (т. 1 а.с 135-139).

Враховуючи, що у встановленому штатному розписі кількість посад прокурора у Запорізькій місцевій прокуратурі № 3 становить 31 одиницю, у рейтинговому списку кандидатів на посаду прокурора цієї прокуратури позивач посів 37 місце, що відповідно до положень пункту «в» підпункту 1 пункту частини 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII та пунктів 1.2., 9.5. Порядку № 98 позбавило його права на призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури та стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення.

Судом встановлено, що 12.10.2015 позивач відповідно до положень статті 49-2 Кодексу законів про працю України та пункту 5-1 «Перехідних положень» Закону України «Про прокуратуру» був попереджений про звільнення з займаної посади та органів прокуратури у звязку з ліквідацією органу прокуратури (пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру») у разі не проходження або неуспішного проходження тестування на заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14.12.2015 (т. 1 а.с. 72).

Як вбачається зі змісту вказаного попередження, позивачу повідомлялось, що відповідно до положень статті 12, Пункту 1-1 «Перехідних положень» та пункту 1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про прокуратуру», з 15.12.2015 припиняється функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворюються у системі органів прокуратури України місцеві прокуратури, у звязку з чим до структури та штатного розпису прокуратури Запорізької області внесені зміни щодо ліквідації підпорядкованих їй прокуратур районного рівні та затверджені штатні розписи новоутворених місцевих прокуратур, що передбачає скорочення посади, яку обіймає позивач.

Таким чином, доводи позивача про те, що про звільнення у звязку зі скороченням штату працівників він не попереджався, є необґрунтованими.

Відповідно до наказу прокурора Запорізької області від 14.12.2015 № 473к, молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя та з органів прокуратури Запорізької області у звязку зі скороченням штатів працівників (статті 40 п. 1 КЗпП України)(т. 1 а.с. 73).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Аналогічні підстави для звільнення прокурора визначені пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII.

Згідно зі статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Разом з цим, підпунктом 1 пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII, визначено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

Окрім того однією з гарантій незалежності прокурора, які закріплені у частині 1 статті 16 Закону № 1697-VII, є особливий порядок його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини 3 зазначеної статті, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, враховуючи, що з 15.12.2015 районі прокуратури припинили свою діяльність, призначення на посади прокурорів утворених місцевих прокуратур відбувалось виключно на конкурсних засадах, суд приходить до висновку, що з урахуванням 31 посади прокурора у Запорізькій місцевій прокуратурі № 3 та результатів тестування позивача, який посів у рейтинговому списку 37 місце, його переведення на іншу рівнозначну посаду було неможливим.

Окрім того, у період з 25.09.2015 по 14.12.2015, тобто з часу попередження позивача та до моменту його звільнення, в органах прокуратури Запорізької області були вакантні лише посади прокурора Веселівського району Запорізької області (з 25.06.2015 по 14.12.2015), прокурора Вільнянського району Запорізької області (з 31.10.2015 по 14.12.2015), заступника прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя (з 02.11.2015 по 14.12.2015), призначення на які також повинно відбуватись на конкурсних засадах відповідно до Порядку проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 20.07.2015 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.07.2015 за № 929/27374 (т. 1 а.с. 85).

За вказаних обставин, суд вважає не обґрунтованими доводи позивача про те, що його звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, що регулюють порядок звільнення у звязку зі скороченням штатів працівників, встановлюють додаткові гарантії для працівника, у тому числі переважне право на залишення на роботі.

Не є обґрунтованими посилання позивача на те, що його звільнення відбулось без погодження з профспілковим комітетом, членом якого він є, оскільки частина 1 статті 43 Кодексу законів про працю України не передбачає необхідність попередньої згоди профспілкового комітету у разі розірвання трудового договору з прокурором на підставі пункту 1 статті 40 цього Кодексу.

Також суд вважає безпідставними посилання позивача на порушення порядку проведення тестування, оскільки результати тестування позивачем, як це передбачено пунктом 8.1. Порядку, не оскаржувались.

Не можуть бути визнані обґрунтованими доводи позивача про те, що проведення тестування працівника, з яким укладений безстроковий трудовий договір, є суттєвим порушенням гарантій прав працівника, оскільки позивач працював на посаді прокурора прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя, яка підлягала скороченню з 15.12.2015, а тестування проходив як кандидат на посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3.

Твердження позивача про допущенні порушення статті 49-2 Кодексу законів про працю України при масовому вивільненні працівників суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається з довідки прокуратури Запорізької області від 11.03.2016, за період з 25.09.2015 по 14.12.2015 з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 1 статті 40 цього Кодексу звільнено 24 особи, що складає менше 20 % від загальної кількості прокурорсько-слідчих працівників (т. 1 а.с. 103).

Статтею 11 Закону № 1697-VII передбачені повноваження керівника регіональної прокуратури, яким є прокурор області, у тому числі щодо призначення та звільнення прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що при звільненні позивача у звязку зі скороченням штату працівників відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про прокуратуру» та Кодексом законів про працю України, у звязку з чим заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дій та скасування наказу № 473к від 14.12.2015 «Про звільнення ОСОБА_1», а також похідні від них позовні вимоги про поновлення на рівнозначній посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 з 15.12.2015 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Посилання позивача про не проведення розрахунку та не видачі трудової книжки у день звільнення суд вважає такими, що не є підставою для скасування оскаржуваного наказу. Окрім того, обставини щодо несвоєчасної видачі трудової книжки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, та відповідні вимоги позивачем про виплату середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та видачі трудової книжки не заявлялись.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша