Постанова № 58210552, 08.06.2016, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/478/16-а

Провадження №: 2-а/743/48/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді СТАШКІВА В.Б.,

при секретарі НЕРУС Н.І.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача ШЛЯГУНА І.В.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ріпкинського обєднаного управління Пенсійного фонду України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Ріпкинського обєднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Ріпкинське ОУ ПФУ), в якому посилаючись на те, що на те, що вона перебуває на пенсійному обліку в Ріпкінському обєднаному управлінні ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 14.04.2000 р., на те, що всупереч ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 р., Кабінетом Міністрів України не визначено порядку перерахунку призначених пенсій державних службовців, на те, що внесені законодавчі зміни стосуються призначення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, просила:

- визнати протиправними дії Ріпкинського ОУ ПФУ про відмову в перерахунку її пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобовязати Ріпкинського ОУ ПФУ провести з 01 квітня 2016 року перерахунок та виплату її пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 90 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з урахуванням підвищення з 01.12.2015 р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 та довідки ДПІ в Ріпкинському районі ГУ ДФС У Чернігівській області від 06.04.2016 р. № 117/10/25-17-05.

Не погоджуючись з даним адміністративним позовом, Ріпкинське ОУ ПФУ подало заперечення проти позову, в якому просять відмовити в позові, виходячи з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», вони зобовязані вирішувати питання про перерахунок пенсії на підставі правових норм, що діють на час звернення пенсіонера. В той же час, ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», в редакції чинній на момент звернення за перерахунком пенсії, передбачає, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України, а положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», в редакції чинній на момент звернення за перерахунком пенсії (01.04.2016 р.), не передбачено порядку перерахунку пенсії державного службовця, тобто після виключення норм про перерахунок пенсії з тексту вказаної Постанови, право на перерахунок раніше призначених пенсій припинилось. Вказують, що посилання позивачки на принцип дії норм права у часі є безпідставним, оскільки такий принцип застосовується до правовідносин, що виникли до набрання чинності конкретною нормою права. Зазначають, що суд першої інстанції не може давати правову оцінку нормативно-правовим актам, діям та бездіяльності Кабінету Міністрів України у контексті правомірності внесення вищезазначених змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 та фактичної відсутності порядку перерахунку призначених пенсій державних службовців, необхідність якого передбачена ст. 37-1 Закону України «Про державну службу».

В судовому засіданні:

- позивачка ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених в адміністративному позові. Додатково додала про «позитивну практику» розгляду даних справ адміністративними судами Чернігівської області та Київським апеляційним адміністративним судом;

- представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позову, з підстав, вказаних в письмових запереченнях проти адміністративного позову та наявність «негативної практики» розгляду даних справ за позовами до Ріпкинського ОУ ПФУ в Городнянському районному суді Чернігівської області.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ШЛЯГУНА І.В., дослідивши матеріали даної справи та пенсійної справи на ОСОБА_1, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що:

- ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в Ріпкинському районі (на даний час - Ріпкінському ОУ ПФУ) та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 17.04.2000 р.;

- до 14.04.2000 р. ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу обліку та звітності ДПІ в Ріпкинському районі, правонаступником якої була ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області Державної податкової служби, правонаступником якої була ДПІ у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, правонаступником якої була ДПІ у Ріпкинському районі Головного управління ДФС у Чернігівській області, саме з заробітної плати за цією посадою останній призначено пенсію державного службовця;

- 4 квітня 2016 р. ОСОБА_1 подала до Ріпкинське ОУ ПФУ заяву про перерахунок пенсії державного службовця у розмірі 90 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01 грудня 2015 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», надавши, в подальшому, довідку ДПІ в Ріпкинському районі ГУ ДФС У Чернігівській області від 06.04.2016 р. № 117/10/25-17-05;

- листом начальника Ріпкинського ОУ ПФУ від 11.04.2016 р. № 06/11/Х-2, ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії державного службовця, виходячи з того, що оскільки чинні на час звернення останньої до них ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» передбачає, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України, а положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», не передбачено порядку перерахунку пенсії державного службовця, а вони в силу ст. 19 Конституції України зобовязані виконувати вказані положення, то законодавчі підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до поданих останньою документів відсутні.

Даючи правову оцінку діям відповідача, суд враховує таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час звернення позивачки з заявою про перерахунок пенсії державного службовця, пенсійне забезпечення державних службовців регулювалось ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу».

Згідно частини другої та пятої статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» від 16 січня 2003 року №432-IV) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Така редакція статті 37 Закону України «Про державну службу» існувала після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктами «а» та «б» підпункту 2 пункту 37 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI.

Стаття 37-1 Закону України «Про державну службу» передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У звязку із прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» текст статті 37-1 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення умов та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям делеговано Кабінету Міністрів України.

При цьому, Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 (у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному звязку з окремими положеннями Конституції України) дійшов висновку, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному звязку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Слід наголосити на тому, що порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця визначався Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії».

Згідно п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції, яка була чинна до 15.12.2015 р.), було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:

- пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

- іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції, яка була чинна до 15.12.2015 р.) перерахунок пенсій провадився з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», які застосовуються з 01.12.2015 року, а саме виключено пункт 4, та пункт 5 викладено в новій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Таким чином, положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», на час звернення позивачки до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (01.04.2016 р.), не передбачено порядку перерахунку пенсії державного службовця.

З цього випливає, що Кабінетом Міністрів України, на даний час, не лише не визначено порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям, на виконання даної статті 37-1 Закону України «Про державну службу», але й фактично своїми діями виключено положення Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», які раніше визначали порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця.

Суд погоджується, що виходячи з предмета спору та завдань суду, суд першої інстанції не може вирішувати питання про відповідність Конституції України вказаних змін до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії».

В той же час, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України»(в якій заявники скаржилися на невиплату їм державними органами відповідної надбавки до пенсії в розмірі, передбаченомуст. 6Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у періоди з 1 січня 2006 року по 9 липня 2007 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року) вказано, що: «За певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатисястаттею Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, якщо суть вимоги особи повязана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування».

На думку суду, зважаючи на наявність імперативного формулювання чинної редакції ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 могла законно сподіватись, що Кабінет Міністрів України визначить умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям.

В п. 79 та 82 рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2012 року у справі «ОСОБА_3 Греції та інші проти Греції» та в п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» вказано, що: «Першим і найголовнішим правиломстаттіПершого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обовязком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі».

В п. 54 та 55 рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України»вказано, що: «В період з квітня по грудень 2006 року Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, відповідно дост. 6Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка підлягала виплаті заявникам, але жодного рішення з цього питання не було прийнято. У цьому випадку відмова держави здійснити певні дії становила втручання в права заявників, передбаченіст. 1Першого протоколу. Уряд не надав жодних пояснень цієї бездіяльності, яка тримала заявників у невизначеності. Таким чином, Європейський суд з прав людини не бачить жодних причин, чому органи влади не вжили заходів для визначення розміру надбавки до пенсії заявників і вважає це втручання невиправданим».

А в п. 46 рішення Європейського суду з прав людини від 24 квітня 2014 року у справі «Будченкопроти України»(в якій заявник стверджував, що суди не звільнили його згідно з вимогами законодавства від оплати спожитих ним електроенергії та газу) вказано, що: «Враховуючи тривалу бездіяльність держави та той факт, що заявник працював на державному підприємстві, Європейський суд з прав людини вважає, що через нездатність забезпечити звільнення його від оплати, на що заявник мав право за законом в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобовязання заст. 1 Першого протоколу до Конвенції».

Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям, тобто відмова держави здійснити певні діїта виключення положень Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», які визначали порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця, на думку суду, не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії з огляду на ст. 22 Конституції України та є невиправданим втручанням в право позивачки, передбачене ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи наведене те, що 1 грудня 2015 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» була збільшена заробітна плата зокрема, по посаді, на якій працювала позивачка, на думку суду, наявні всі підстави для перерахунку пенсії.

За змістом ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунок призначеної пенсії при виникненні права на підвищення пенсії проводиться з першого числа місяця, у якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо відповідну заяву подано пенсіонером після 15 числа.

Враховуючи наведене в сукупності, зважаючи на дату звернення ОСОБА_1 (06.04.2016 р.) з заявою про проведення перерахунку до Ріпкинського ОУ ПФУ, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати протиправними дії Ріпкинського ОУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобовязати Ріпкинське ОУ ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01 грудня 2015 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та довідки ДПІ в Ріпкинському районі ГУ ДФС У Чернігівській області від 06.04.2016 р. № 117/10/25-17-05, починаючи з 01 квітня 2016 року, за виключенням здійснених виплат за вказаний період.

На підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, враховуючи те, що згідно з Законом України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» з 1 вересня 2015 р. Пенсійний фонд України та його органи не звільняються від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід присудити судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ріпкинського ОУ ПФУ.

Керуючись ст.ст. 22, 58 Конституції України, ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", ст.ст. 40, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 6-12, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Ріпкинського обєднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобовязати Ріпкинське обєднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 1 грудня 2015 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та довідки ДПІ в Ріпкинському районі ГУ ДФС у Чернігівській області від 06.04.2016 р. № 117/10/25-17-05, починаючи з 1 квітня 2016 року, за виключенням здійснених виплат за вказаний період.

Присудити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ріпкинського обєднаного управління Пенсійного фонду України (Код ЄДРПОУ 40378544).

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 186, ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий В.Б.Сташків