Постанова № 58210067, 02.06.2016, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/626/16-а

№ 2-а/688/30/16

Постанова

Іменем України

02 червня 2016 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Огородніка І.В.,

з участю секретаря Гошовської О.О.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівка Енергоінвест» до Шепетівської міської ради Хмельницької області про скасування рішення Шепетівської міської ради VI сесії VІІ скликання № 37 від 21 січня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» звернулося до суду з адміністративним позовом до Шепетівської міської ради Хмельницької області про скасування рішення Шепетівської міської ради VI сесії VІІ скликання № 37 від 21 січня 2016 року. В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що 02 грудня 2011 року між ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» і Шепетівською міською радою був укладений та посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу, ОСОБА_3, Комерційний договір, обєктом якого є Цілісний майновий комплекс «Шепетівське підприємтсво теплових мереж».

Рішення ХХІІІ сесії Шепетівської міської ради VI скликання № 10 від 26 квітня 2012 року, ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» визнано виконавцем послуг з централізованого опалення в місті Шепетівка.

21 січня 2016 року відбулася VI сесія Шепетівської міської ради VIІ скликання. У порядок денний вищевказаної сесії внесено питання про скасування рішення сесії Шепетівської міської ради № 10 від 26 квітня 2012 року.

За результатами голосування прийнято Рішення VI сесії Шепетівської міської ради VIІ скликання № 37 від 21 січня 2016 року «Про скасування рішення сесії». Вирішено визнати таким, що втрачено чинність рішення ХХІІІ сесії міської ради VI скликання № 10 від 26 квітня 2012 року «Про визнання ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» виконавцем послуг».

Позивач вважає, що Рішення VI сесії Шепетівської міської ради VIІ скликання № 37 від 21 січня 2016 року Про скасування рішення сесії є регуляторним актом, оскільки воно відповідає ознакам, наведеним у Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

На порушення норм чинного законодавства, Шепетівською міською радою не було оприлюднено проект Рішення VI сесії Шепетівської міської ради VIІ скликання Про скасування рішення сесії на веб сайті за 20 робочих днів до дати його розгляду, та не проведено аналізу регуляторного впливу, як цього вимагає Регламент Шепетівської міської ради та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Проект Рішення VI сесії Шепетівської міської ради VIІ скликання Про скасування рішення сесії відповідачем з Хмельницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не погоджувався.

Крім того, у преамбулі оскарженого позивачем рішення зазначається, що воно приймається, крім інших нормативних актів, на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.2015 року та ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року.

Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення VI сесії Шепетівської міської ради VII скликання № 37 від 21 січня 2016 року, про скасування рішення сесії.

В судовому засіданні представники позивача заявлений позов підтримали у повному обсязі просили його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявилась, надала письмові заперечення проти позову, у яких зазначила, що Шепетівська міська рада заперечує проти позову, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, також просить розгляд справи здійснити у відсутності представника міської ради.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Так, рішенням ХХІІІ сесії Шепетівської міської ради VI скликання № 10 від 26 квітня 2012 року, ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» визнано виконавцем послуг з централізованого опалення в місті Шепетівка.

21 січня 2016 року відбулася VI сесія Шепетівської міської ради VIІ скликання. У порядок денний вищевказаної сесії внесено питання про скасування рішення сесії Шепетівської міської ради № 10 від 26 квітня 2012 року.

Рішенням VI сесії Шепетівської міської ради VIІ скликання № 37 від 21 січня 2016 року «Про скасування рішення сесії» вирішено визнати таким, що втрачено чинність рішення ХХІІІ сесії міської ради VI скликання № 10 від 26 квітня 2012 року «Про визнання ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» виконавцем послуг».

Статтею 6 КАС України встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Так, позивач вважає, що рішенням VI сесії Шепетівської міської ради VIІ скликання № 37 від 21 січня 2016 року «Про скасування рішення сесії» є регуляторним актом, оскільки воно відповідає ознакам, наведеним у Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Суд констатує, що закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не дає ні визначення, ні переліку актів, які слід вважати регуляторними.

Проте, за визначенням наданим положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»:

- державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності слід розуміти, як напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; а,

- регуляторний акт, слід розуміти як: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Позивач посилався на те, що спірне рішення є актом, що спрямований на регулювання господарських відносин, і це є визначальним, а тому і за першим, і за другим визначенням законодавця, оскаржуване ним рішення слід кваліфікувати саме як регуляторний акт.

Суд не може погодитись із тим, що така правова кваліфікація є правильною, оскільки і у першому, і у другому визначенні регуляторного акта, як акта, що спрямований на правове регулювання господарських відносин (до речі, саме на правове регулювання, а не на будь-яке інше регулювання господарських відносин), законодавець передбачив і додаткові обов`язкові ознаки. Зокрема, такий акт повинен бути нормативно-правовим або встановлювати, змінювати чи скасовувати норми права, застосовуватись неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин.

І, з огляду на це, суд не може погодитись із доводами позивача про те, що оскаржуване ним рішення є регуляторним актом, оскільки воно, як правильно вказувала у своїх запереченнях представник відповідача не має жодної ознаки нормативно-правового акту, що є необхідним для кваліфікації оспорюваного рішення як регуляторного акта за визначенням законодавця (тут, суд врахував визначення нормативного акту, який надав Конституційний Суд України у пункті 4 свого рішення від 16 квітня 2009 року справа про скасування актів органів місцевого самоврядування до нормативних, належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово).

Уважно проаналізувавши зміст оскаржуваного позивачем рішення суд дійшов висновку, що цей акт за своїми правовими ознаками являється ненормативним і не являється таким, що встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово і щодо невизначеного кола осіб, оскільки він містить конкретні приписи, що зверненні до окремих субєктів, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію.

Тобто, положення оспорюваного рішення містять виключно індивідуально-конкретні приписи (суд врахував визначення ненормативного акту, який надав Конституційний Суд України у пункті 4 свого рішення від 16 квітня 2009 року «справа про скасування актів органів місцевого самоврядування» та у пункті 1 рішення від 23 червня 1997 року «справа про акти органів Верховної Ради України»). Що виключає наявність у спірного рішення ознак регуляторного акту.

Означений висновок суду узгоджується і з положеннями частини 2 статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» якими прямо передбачено, що його дія не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, повязаної з прийняттям, серед іншого, актів, що містять індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи.

Таким чином, сукупність означених норм матеріального права (стаття 1 і 3 вказаного закону) свідчать про те, що процедури передбачені цим законом не поширюються на діяльність регуляторного органу, повязану із прийняттям акту, який містить індивідуально-конкретні приписи, тобто не являється регуляторним актом за своєю правовою суттю.

Тому суд вважає, що спірне рішення не являється регуляторним актом, а відповідач при прийнятті цього рішення правомірно не застосовував процедури, визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст.11 КАС України, розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання субєктами владних повноважень своїх обовязків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні субєктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Правила ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлюють для розпорядників інформації обовязки оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення. Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобовязані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. За правилами ч. 2 вказаної статті інформація, передбачена ч. 1, підлягає обовязковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше пяти робочих днів з дня затвердження документа. За вимогами ч. 3 зазначеної статті проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Так, судом встановлено порушення вимог статей 3, 4, 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також ст.ст. 44, 45 Регламенту Шепетівської міської ради, якими відповідно, передбачено обов'язкове попереднє оприлюднення проектів рішень, що підлягають обговоренню на сесії, за 20 робочих днів до дати їх розгляду, а як видно з вище досліджених доказів, та заперечень відповідача у яких зазначено, що оскаржуване рішення було опубліковане на офіційному сайті міської ради відповідно до норм чинного законодавства, так, доказів того коли саме було оприлюднено оскаржуване рішення на офіційному сайті міської ради відповідачем суду подано не було.

Крім цього, згідно з ст. 92 Регламенту роботи Шепетівської міської ради, усі рішення Ради оприлюднюються на офіційному сайті Ради або в інший визначений у рішенні спосіб не пізніше 5-ти робочих днів з дня затвердження документа.

Отже, судом встановлено, що оскаржуєме рішення не було оприлюднено у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Згідно до ст.71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень та необгрунтованості позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмету спору, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення VI сесії Шепетівської міської ради VII скликання № 37 від 21 січня 2016 року, про скасування рішення сесії підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.ст. 59, 25 ч.1п.1); Законом України «Про доступ до публічної інформації» ( ст. 3, 4, 15); ст.ст. 11, 17, 18, 66, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівка Енергоінвест» до Шепетівської міської ради Хмельницької області про скасування рішення Шепетівської міської ради VI сесії VІІ скликання № 37 від 21 січня 2016 року задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення VI сесії Шепетівської міської ради VII скликання № 37 від 21 січня 2016 року, про скасування рішення сесії.

Стягнути з Шепетівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівка Енергоінвест» судовий збір в розмірі 1378 грн.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Огороднік І.В.