Постанова № 58208553, 09.06.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2451/16-а

Провадження № 2-а/591/279/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Бурда Б.В,

при секретарі Терещенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що на підставі постанови Зарічного районного суду м. Суми у справі №-а-4548/11, виданий виконавчий лист про зобовязання управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок та виплату позивачеві щорічної допомоги до 05 травня за 2011 рік, з врахуванням проведених виплат. 18.05.2016 року є ЄДРВП він дізнався про те, що 27.04.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 49 ч. 1 п. 11 Закону України „Про виконавче провадження, без фактичного виконання. Оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження він не отримував просить поновити строк звернення до суду за захистом своїх прав. Вважає постанову державного виконавця протиправною та просить її скасувати, а також зобовязати посадових осіб державної виконавчої служби вчинити дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Позивач в судове засідання не зявився подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача позов заперечив, посилаючись на правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення про закінчення виконавчого провадження. Зазначив, що державним виконавцем вжиті усі необхідні заходи щодо належного та повного виконання судового рішення, а тому просить відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду докази, вважає позов таким що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного судув порядку,передбаченому законом.

Судом встановлено, що 12 березня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області відкрите виконавче провадження ВП№50488526 з примусового виконання виконавчого листа виданого Зарічним районним судом м. Суми 05.11.2013 року у справі №3-а-4548/11 про зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 рік відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням отриманих сум..

У своїй постанові державний виконавець вказав боржнику про необхідність самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Згідно з частинами першою та другою статті 75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобовязує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше пяти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладання штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З відповіді Управління соціального захисту населення Сумської міської ради від 12.04.2016 року вбачається, що боржником повідомлено про неможливість виконання судового рішення через відсутність коштів та відповідного бюджетного фінансування таких виплат. Також боржник повідомив державного виконавця про ймовірну суму, яка підлягає виплатів стягувачу на підставі цього рішення суму.

19.04.2016 року державним виконавцем за невиконання у встановлений державним виконавцем строк судового рішення, була винесена постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 680,00 грн.

27 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про накладання на боржника штрафу у подвійному розмірі та направлене відповідне повідомлення про невиконання судового рішення до Сумського ВП ГУНП України в Сумській області.

27 квітня 2016 року, спираючись на положення п.11 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що про прийняття оспорюваного рішення позивач дізнався 18.05.2016 року, а тому з поважних причин пропусти строк звернення до суду з даним позовом.

На думку суду вказане рішення державного виконавця не відповідає вимогам закону.

Так, невиконання судового рішення управління праці в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладання штрафу у такому випадку жодних чином не захищає право особи на отримання соціальної виплати, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15).

Державний виконавець зобовязаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Водночас, відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Тому, з огляду на зазначені приписи закону державні виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з субєктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо, чи зобовязання субєкта владних повноважень здійснити такі виплати, у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

Також слід мати на увазі, що відповідно до пункту 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню в разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), яким видано виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 Закону України «Про виконавче ровадження». Частиною третьою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що в разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника санкції та інші заходи, передбачені статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» (за невиконання боржником без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення), після чого виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачене цим Законом. Відтак, позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.

З огляду на вищенаведене, закінчення виконавчого провадження в даному випадку є фактично відмовою у виконанні судового рішення.

Згідно з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно роз'яснень п.20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішеннях від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» та від 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», державний орган не може посилатися на відсутність коштів щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Відсутність грошових коштів не є для влади (держави) виправданням для невиконання рішення суду.

Відповідно до п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року по справі «Васильєв проти України» виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

З огляду на вищенаведене, держава повинна виконувати взяті на себе зобов'язання та не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Що стосується вимог позивача щодо зобовязання відповідача здійснити заходи та провести примусове виконання судового рішення то дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 69,71,72,159-163, 181 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про закінчення виконавчого провадження ВП №50488526 від 27 квітня 2016 року.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання повного тексту постанови, з одночасною подачею копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови суду виготовлено 09 червня 2016 року.

Суддя