Рішення № 5820830, 13.10.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2009 р.Справа № 9/146

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/146

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фара-І", м. Київ, просп. Возз'єднання, 21, к. 8

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 2412,56 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - участі не брав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фара-І" подано позовну заяву №1854 від 12.08.2009 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2412,56 грн., в тому числі: 2030,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 67,91 грн., 314,65 грн. індексу інфляції з покладенням на відповідача судових витрат.

Відповідач письмові пояснення по суті спору суду не надав, позов не заперечив.

Поштовий конверт із ухвалою про порушення провадження у даній справі, направлений на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві та підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 16), повернуті органом поштового зв'язку з відміткою - за зазначеною адресою не проживає.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей щодо можливої зміни місця проживання відповідача, господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фара-І" поставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 автомобільні товари на загальну суму 2030,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною №ДП-0612001 від 12.06.2008 року (а.с. 12).

Однак, відповідач розрахунки за поставлений позивачем товар не провів.

24.10.2008 року позивачем направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 претензію №259 від 23.10.2008 року з вимогою сплатити борг за поставлений позивачем товар в сумі 2030,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком №3499 від 24.10.2008 року та описом вкладення у цінний лист (а.с. 14-15).

У зв'язку з неотриманням відповіді на претензію та непогашенням боргу, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зазначеної суми боргу.

При вирішенні спору по суті, господарський суд враховує положення статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно приписів частин 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу обумовлений товар, а відповідач, в свою чергу зобов'язаний здійснити його оплату.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Направлена на адресу відповідача 24.10.2008 року претензія №259 від 23.10.2008 року про сплату боргу в сумі 2030,00 грн. залишена останнім без задоволення.

Відповідачем доказів сплати заборгованості в сумі 2030,00 грн. господарському суду не надано.

Враховуючи положення статей 525, 526 та частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 2030,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з червня 2008 року по червень 2009 року, який за розрахунком позивача становить 314,65 грн., а також три проценти річних в розмірі 67,91 грн. за період з 13.06.2008 року по 30.07.2009 року.

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, господарський суд враховує те, що претензія товариства з обмеженою відповідальністю "Фара-І" за №259 від 23.10.2008 року про сплату боргу направлена відповідачеві 24.10.2008 року і строк оплати отриманого товару (з урахуванням поштопробігу) наступив 04.11.2008 року. Тому, з відповідача підлягає стягненню індекс інфляції в розмірі 241,57 грн. за період з листопада 2008 року по червень 2009 року, а також три проценти річних в розмірі 44,88 грн. за період з 04.11.2008 року по 30.07.2009 року.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2316,45 грн. заборгованості, в тому числі: 2030,00 грн. основного боргу, 44,88 грн. - 3% річних, індексу інфляції в розмірі 241,57 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фара-І" (м. Київ, просп. Возз'єднання, 21, к. 8, ідентифікаційний код 33299396) - 2316,45 грн. заборгованості, в тому числі: 2030,00 грн. основного боргу, 44,88 грн. - 3% річних, індексу інфляції в розмірі 241,57 грн., а також 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його прийняття до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя О.Б.Шевчук