Постанова № 58208038, 02.06.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18095/15-а

Провадження 2-а/522/22/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі - Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі позовну заяву ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, третя особа: Виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів, третя особа: Виконавчий комітет Одеської міської ради про:

- визнання протиправною дію Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради по знесенню тимчасової споруди за адресою: вул. Скворцова, 3 у м. Одесі;

- стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 164088,80 грн.;

- стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 45000 грн.;

- стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.

Вказаний позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим що на виконання п.16 додатку (Малиновський р-н) до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.07.2014р. №160 Про демонтаж тимчасових споруд Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (далі - Управління) демонтовано тимчасову споруду за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 3; вказаний демонтаж вказаної тимчасової споруди було проведено працівниками Управління з порушенням діючого законодавства; своїми діями з демонтажу тимчасової споруди працівники управління завдали позивачці матеріальної та моральної шкоди.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 та позивачка підтримали позов в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник Управління у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись при цьому на наступне:

- на момент прийняття Виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення №160 від 31.07.2014р. «Про демонтаж тимчасових споруд» тимчасова споруда за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 3 була розміщена протиправно, тобто всупереч вимог п.1.4 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затвердженими рішенням Одеської міської ради №3961-VI від 09.10.2013р. а саме - без отримання оформленого у встановленому порядку паспорту привязки та без укладеного з Уповноваженим органом договору на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, або термін дії якого закінчився;

- рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №160 від 31.07.2014р. «Про демонтаж тимчасових споруд» на момент подання позову не оскаржене, діюче та законне, а таким чином посадові особи, які здійснювали демонтаж вищезазначеної тимчасової споруди діяли в межах закону та наданих їм повноважень;

- за відсутності протиправної поведінки заподіювача шкоди цивільно-правова відповідальність не настає;

- позивачем не обґрунтовано розмір заявленої до стягнення шкоди;

- позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди, а також не обґрунтовано її розмір.

Третя особа у судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, при цьому від представника третьої особи до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у звязку із перебуванням представника третьої особи у відпустці.

Представники сторін проти вказаного клопотання заперечили, зазначили що вважають можливим розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого представника третьої особи.

Приймаючи до уваги те, що в процесі розгляду справи позивачем третьою особою вже надавались пояснення по суті спору, а також те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради не позбавлений права направити до суду іншого уповноваженого представника, суд вважає за можливе розглянути справи за відсутності належним чином повідомленого представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, 07.06.2013р. між Управлінням та ФО-П ОСОБА_1 був укладений договір оренди окремого індивідуального визначеного майна №110м відповідно до умов якого відповідач передав, а позивачка прийняла у користування майно - тверде покриття площею 67,00 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 3; строк дії вказаного договору скінчився 31.10.2013р.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.07.2014р. №160 Про демонтаж тимчасових споруд вирішено, зокрема, демонтувати тимчасову споруду, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 3, яка належить ФО-П ОСОБА_1

Актом обстеження тимчасової споруди від 27.02.2015р. встановлено розміщення тимчасової споруди за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 3 за відсутності діючого договору на право тимчасового користування місцями для розташування ТС та без оформленого у встановленому порядку паспорту привязки ТС.

10.03.2015р. Позивачка звернулась до Управління з заявою про можливість подальшої експлуатації стаціонарної тимчасової споруди за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 3, площею 44,50 кв.м.

Листом управління від 13.03.2015р. №0113/1022 ФО-П ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість надання висновку щодо розміщення тимчасової споруди у звязку з тим, що тимчасова споруда за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 3 підлягає демонтажу.

Тимчасову споруду за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 3 було демонтовано 13.05.2015р., про що підтверджується Актом виконаних робіт з демонтажу обєкту дрібнороздрібної торгівлі.

Можливість установки ТС та укладення договору на право тимчасового користування місцем для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності було підтверджено висновком Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР №01-13/1794 від 29.04.2015 року (а.с.7). За даним договором позивачу було надано право за плату тимчасово використовувати місце під розташування ТС для здійснення підприємницької діяльності, загальною площею 5,3 кв.м. за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога 307/1 (п.2.1 договору).

Статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - ТС) на території міста Одеси урегульовані Правилами розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджені рішенням ОМР від 09.10.2013 року №3961-6 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси є паспорт прив'язки, який є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до вказаних Правил, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

П.8.1 Правил встановлено, що підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси є паспорт прив'язки, який надається Уповноваженим органом. Самовільне розміщення ТС забороняється. У визначених п. 6.2. Правил випадках розміщення ТС відбувається у відповідності до комплексної схеми розміщення ТС.

Паспорт прив'язки (далі - Паспорт) - документ, та додані до нього текстові та графічні матеріали, що визначають тип, зовнішній вигляд, конструктивно-технічні характеристики та місце розташування ТС з прив'язкою до місцевості та відображенням наявних містобудівних обмежень, а також умови інженерного забезпечення ТС.

У відповідності до п.9.7 Правил, паспорт прив'язки анулюється на підставі відповідного рішення уповноваженого органу до закінчення строку його дії у наступних випадках, зокрема, у випадку розірвання з вини власника (користувача) ТС Договору про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою.

П.9.8 Правил встановлено, що рішення уповноваженого органу про анулювання паспорту прив'язки ТС фіксується у журналі реєстрації паспортів прив'язки та надсилається власнику (користувачу) ТС поштовим відправленням з описом вкладення не пізніше п'яти робочих днів з дня прийняття рішення. Дія паспорту прив'язки припиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про його анулювання. Рішення про анулювання паспорту прив'язки може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.1.4. Правил, протиправно розміщеною ТС є тимчасова споруда, яка характеризується хоча б однією з наступних ознак:

- розміщується без отримання оформленого у встановленому порядку паспорту прив'язки;

- продовжує розміщуватись після закінчення терміну дії паспорту прив'язки, у тому числі у випадку анулювання паспорту прив'язки чи відмови у його продовженні або його недійсності;

- розміщується з недотриманням хоча б одного з визначених Паспортом параметрів щодо, типу, розміру ТС та/або місце розташування якого не відповідає місцю, визначеному у паспорті прив'язки.

У відповідності до п.18.1 Правил, ТС, які розміщені (встановлені) без відповідної, оформленої в зазначеному порядку документації, з відхиленням від паспорта прив'язки, вважаються самочинно розміщеними і підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила їх встановлення, у зазначений у приписі термін. У разі не здійснення демонтажу самостійно суб'єктом господарювання, демонтаж проводиться відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради відповідним комунальним підприємством.

Згідно до розділу 15 Порядку, заходи з контролю за дотриманням фізичними та юридичними особами вимог, встановлених законодавством у сфері встановлення, розміщення та експлуатації ТС та ЕВТ, здійснюється уповноваженим органом та комунальним підприємством в межах повноважень, завдань та функцій згідно цих Правил.

За результатами проведених комунальним підприємством на підставі направлення уповноваженого органу інвентаризації та/або обстеження, складається акт, у якому фіксуються виявлені порушення. Акт фіксації та додані до нього матеріали передаються уповноваженому органу, який за наслідками розгляду указаних матеріалів вправі здійснити наступні дії:

- звернутися до особи, якою допущено порушення встановленого порядку розміщення ТС та ЕВТ та з приписом про усунення порушень у визначений уповноваженим органом термін;

- звернутись до особи, що порушує вимоги цих Правил з приписом про демонтаж протиправно розміщеного ТС та ЕВТ;

- звертатись до інших органів, уповноважених здійснювати контроль з додержанням законодавства про благоустрій населених пунктів;

- у разі необхідності звертатись до суду з приводу примусового демонтажу протиправно розміщених ТС та ЕВТ.

Згідно до п.16.1 Правил, підставою для проведення демонтажу ТС та ЕВТ є протиправність їх розміщення відповідно до п.1.4. цих Правил.

Таким чином, з аналізу чинного законодавства суд вбачає, що підставою для демонтажу ТС є, зокрема, розміщення без отримання оформленого у встановленому порядку паспорту прив'язки; ТС продовжує розміщуватись після закінчення терміну дії паспорту прив'язки, у тому числі у випадку анулювання паспорту прив'язки чи відмови у його продовженні або його недійсності; ТС розміщується з недотриманням хоча б одного з визначених Паспортом параметрів щодо, типу, розміру ТС та/або місце розташування якого не відповідає місцю, визначеному у паспорті прив'язки.

Вказані документи у позивача відсутні.

Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №160 від 31.07.2014р. «Про демонтаж тимчасових споруд» на момент подання позову не оскаржене.

Таким чином посадові особи, які здійснювали демонтаж вищезазначеної тимчасової споруди діяли в межах закону та наданих їм повноважень.

Щодо стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний звязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вказаної правової позиції дотримується також і Верховний Суд України у постанові від 19.08.2014р. №3-51гс14.

Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №160 від 31.07.2014р. «Про демонтаж тимчасових споруд» на момент подання позову не оскаржене.

За таких обставин суд дійшов висновку, що посадові особи, які здійснювали демонтаж вищезазначеної тимчасової споруди діяли в межах закону та наданих їм повноважень, а так, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, суд дійшов висновку про неможливість стягнення з Управління на користь позивача 164088,80 грн. матеріальної шкоди.

Окрім того слід також зазначити, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування визначеного розміру матеріальної шкоди.

Надані до суду чеки на купівлю будівельних матеріалів не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме ці матеріали використовувались при облаштуванні тимчасової споруди за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 3.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Така сама правова позиція викладена в абз.2 п.5 Постанови пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями).

Позивачем не доведено факту ані заподіяння моральних чи фізичних страждань, ані приниження ділової репутації.

Окремо також слід зазначити, що суд критично ставиться до наданого позивачем до суду виконаного ДП проектний інститут ОДЕСАКОМУНПРОЕКТ висновку відносно павільйону, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 3, яким встановлено що вказаний павільйон облаштований фундаментами завширшки 400 мм та глибиною закладення - 800 мм, що в свою чергу дає підстави стверджувати, що вказана споруда не є тимчасовою.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 2, 10, ч.2 ст. 11, 6-14, 17-18, 69-71, 79, 86, 158-163, 167, 171, 242-2 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, третя особа: Виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

02.06.2016