Рішення № 58207701, 25.05.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10433/15-ц

Провадження № 2/520/695/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О. ,

при секретарі Нефедової Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору оренди недійсним, відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 27.07.2015 року звернулась ОСОБА_2 із позовними вимогами до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.12.2015 року (а/с 70), просить суд визнати договір оренди від 06 травня 2015 року жилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ялинкова, 5/10 недійсним, стягнути заподіяну матеріальну шкоду з ОСОБА_3 у розмірі 28000 грн., з ОСОБА_4 у розмірі 5806,84 грн, а також у солідарному порядку стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 40000 грн.

Свої вимоги у позові та судовому засіданні 24.02.2016 року позивач, та її представник ОСОБА_1, обґрунтовували там, що договір оренди укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є недійсним відповідно до вимог ст.ст.215, ч.1,216 та 761 ЦК України, у звязку із тим, що ОСОБА_3 є особою, яка не була уповноважена власником майна на укладання договору. На думку позивача, та її представника, у ході неодноразових конфліктів, яки виникали між сторонами, ОСОБА_5 була заподіяна матеріальна та моральна шкода, повязана із незаконними діями позивачів по виселенню до закінчення терміну договору та нанесенням фізичних ушкоджень здоровю.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та представник відповідачів ОСОБА_6, заперечували проти задоволення позову, наполягаючи на тому, що власник будинку рідна донька відповідачів уповноважила батьків укладати стосовно майна договори, а конфлікт із позивачкою виник з підстав протиправних дій самої позивачки, якої ніяких ушкоджень здоровя та моральної шкоди заподіяно позивачами не було.

У судові засідання призначені на 04.04.2016 року та 25.05.2016 року, позивач та її представник, які належним чином були повідомлені по час і місце судового засідання, не зявились, заяв та клопотань про залишення позову без розгляду або відмови у позові не надавали. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, суд, приймаючи до уваги, що позивач та її представнику висловили свою думку у судовому засіданні, підтримавши позов та надавши свої пояснення, судом були задоволені клопотання позивача і витребувані докази а також забезпечені докази шляхом допиту свідків, вважає, що подальші перерви у судових засіданнях можуть порушувати права позивача на своєчасний розгляд і вирішення справи, вирішив закінчити розгляд справи на підставі пояснень учасників процесу та доказів, яки надані сторонами і дослідженні у судових засіданнях.

Як встановлено судом - 06 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір оренди двох кімнат, площею 40 кв.м., у будинку №5/10 по вул. Ялинкової у м. Одесі, строком на шість місяців з 07 травня по 07 листопаду 2015 року із щомісячною оплатою 12000 грн., а також сплатою за електроенергію по розрахунку лічильника, та платою залога у розмірі 6000 грн. (а/с 7).

Наявність у ОСОБА_7 на укладення договору оренди будинку ( який належить на праві приватної власності його доньки ОСОБА_8) підтверджено довіреністю від 07.03.2015 року (а/с 32).

Таким чином, у судовому засіданні не доведено ані нікчемність а ні недійсність договору оренди від 06 травня 2015 року.

Судом розяснюється учасникам процесу, що питання належного виконання договору, порушення зобовязань передбачених зазначеним договором та, або відшкодування збитків і стягнення коштів у звязку із невиконанням умов договору не є предметом даного розгляду ( виходить за межи позовних вимог), і може бути предметом розгляду в іншому процесі при подачі відповідної позовної заяви.

Після укладення договору ОСОБА_2 з травня 2015 року почала користуватись двома кімнатами вищезазначеного будинку, які були надані в оренду. У іншої частині будинку мешкали ОСОБА_8, а також їх знайомі сімя ОСОБА_9.

У судовому засіданні шляхом допиту свідків ОСОБА_10 ( за клопотанням позивачки) та ОСОБА_9 ( за клопотанням відповідачів), огляду матеріалів кримінальних проваджень за №12015160480003752 та №12015160480003804 , пояснень сторін зясовано, що у червні 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 почали виникати постійні конфліктні ситуації , у звязку із чим 29.06.2015 року з боку ОСОБА_3 було направлене повідомлення ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та запропоноване звільнити орендоване приміщення до 29.07.2015 року. Не погодившись із повідомленням 04.07.2015 року ОСОБА_2 надала письмову відповідь, та продовжила користуватись орендованими приміщеннями. У липні 2015 року, у звязку із загостреннями конфлікту, сторони почали звертатись до правоохоронних органів із заявами про протиправні дії іншої сторони та отримання пошкоджень здоровю у вигляді тілесних ушкоджень. Постановою від 29 липня 2015 року було закрите кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві ОСОБА_4 від 24.07., за відсутності складу кримінального правопорушення. Постановою від 28 вересня 2015 року було закрите кримінальне провадження , внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві ОСОБА_2 від 27.07.2015 року, у звязку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Таким чином, на сьогодні, не можливо, на думку суду, однозначно встановити винних у конфлікті між сторонами та наявні/відсутні наслідки безпосередніх дій кожного з учасників конфлікту. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а докази надані сторонами повинні оцінюватися судом в їх сукупності, із урахуванням достатності і взаємного звязку.

Відшкодування матеріальної шкоди передбачено статтею 22 та 1166 Цивільного Кодексу України.

Так, згідно вимог ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачене, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У судовому засіданні не доведено з боку позивача та її представника наявність збитків завданих діями відповідачів, та обґрунтування їх розміру. Як зазначалось вище предметом даного спору не є питання належного виконання умов договору, так як, підставами стягнення у позові зазначене лише недійсність договору та неправомірні дії.

Правовідносини повязані із заподіяння моральної шкоди врегульовані статтями 23 та 1167 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою та другою ст. 23 ЦК України передбачене, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зазначені законодавцем у ч. 1 ст. 1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд, враховуючи, що у відповідності до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає недоведеним у судовому засіданні і вимоги позивача про наявність моральної шкоди, заподіяної відповідачами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору оренди від 06 травня 2015 року жилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ялинкова, 5/10 недійсним, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутніми у судовому засіданні, з дня отримання копії рішення.

Суддя Луняченко В. О.