Рішення № 58207696, 03.06.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/11281/15-ц

Провадження № 2/520/721/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2016 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О. ,

при секретарі Нефедової Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 14.08.2015 року звернулась ОСОБА_2 в позовними вимогами про встановлення юридичного факту того, що останнім місцем проживання ОСОБА_6, який помер 02.07.2005 року є Одеська область м. Ананьєв, вул. Шевченка, 67; встановлення юридичного факту того, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого 02.07.2005 року є Одеська область, м. Ананьєв вул. Шевченка 67, встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_6, померлим 02.07.2005 року, за адресою Одеська область м. Ананьїв вул. Шевченка,67 на час відкриття спадщини та визнання за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири №50 в будинку 79/1 по вул. ак. Корольова в м. Одеса в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 02.07.2005 року.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що після смерті ОСОБА_6 залишилась спадщина у вигляді квартири, яку прийняла позивачка, яка на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем.

Представник відповідача ОСОБА_9, заперечував проти задоволення позову, наполягаючи на тому, що фактично всі питання, повязані із спадщиною встановлені рішеннями по іншим справам, в яких за участю тих ж самих сторін були вирішені права на спадщину , а крім того, заявляв про спливу строку позовної давності на позовні вимоги, яки стосуються обставин 2005 року.

Тривалий розгляд справи пов'язаний із виконанням судового доручення, щодо допиту свідків, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд, проаналізувавши пояснення учасників процесу та надані сторонами докази, вважає позовні вимоги ОСОБА_2 такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Як встановлене у судовому засіданні 02.07.2005 року помер ОСОБА_6 ( свідоцтво про смерть - а/с 14), після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді квартири №50, розташованої у будинку 79/1 по вул. академіка Корольова у м. Одесі ( свідоцтво на право власності а/с 16).

За життя ОСОБА_6 заповіту не склав, тому спадкоємцями першої черги відносно майна померлого є його донька ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з якої спадкодавець одружився 22.02.2005 року ( свідоцтво про одруження а/с 15).

14.09.2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила визнати за нею право на спадщину за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_6, а саме - на 1/2 частину кв.50 в буд. №79/1 на вул. Ак. Корольова у м. Одесі, що належала померлому на праві власності у зв'язку з приватизацією державного житлового фонду. При цьому позивач вказувала, що вона на час смерті чоловіка проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2 на вул. Шевченка 67, а чоловік ОСОБА_6 проживав у м. Одесі на вул. Ак. Корольова 79/1 кв.№50, де й помер від закритого перелому черепа. Вона своєчасно звернулася до третьої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на вказану квартиру.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.12.2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. За нею було визнане право на спадщину, яка відкрилася після смерті чоловіка - ОСОБА_6, а саме; на ? частину кв.50 в буд. №79/1 на вул. Ак. Корольова у м. Одесі.

24.05.2007 року ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2, від імені ОСОБА_2 подарував ? частину кв.50 в буд. №79/1 на вул. Ак. Корольова у м. Одесі (яка належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.12.2006 року) ОСОБА_5.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2013 року заочне рішення від 18.12.2006 року було скасоване на підставі заяви відповідача ОСОБА_3.

20.06.2013 року ОСОБА_3О, звернулася до ОСОБА_2 і ОСОБА_5, ОСОБА_4 з зустрічним позовом, в якому просила суд визнати за нею право власності на спадщину, яка відкрилася після смерті її батька - ОСОБА_6, а саме; на кв.50 в буд. №79/1 на вул. Ак. Корольова у м. Одесі посилаючись на те, що вона своєчасно звернулася до третьої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на цю квартиру. При цьому вона посилалася на те, що ОСОБА_2 на час смерті свого чоловіка - ОСОБА_6 разом з ним не проживала, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталася, а тому не може спадкувати майно, в тому числі і спірну квартиру, яка залишилася після смерті її чоловіка, оскільки для цього відсутні правові підстави.

Крім того, позивач просила визнати недійсним договір дарування 1/2 частини кв.50 в буд. №79/1 на вул. Ак. Корольова у м. Одесі, укладений ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_2 незаконно набула право власності на це майно, та розпорядилася ним без належних правових підстав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.10.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені у повному обсязі. Суд визнав недійсним договір дарування 1/2 частини кв.50 в буд. №79/1 на вул. Ак. Корольова у м. Одесі, укладений ОСОБА_2 24.05.2007 року на користь ОСОБА_5. Суд визнав за ОСОБА_3 право на спадщину за законом, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_6, а саме: на кв.50 в буд. №79/1 на вул. Ак. Корольова у м. Одесі ( копія рішення а/с 34).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.12.2013 року (а/с 40) рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.10.2013 року залишено без змін.

Вищезазначеним рішенням від 16.10.2013 року та ухвалою апеляційного суду від 04.12.2013 року були встановлені наступні обставини: відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вона у встановлений законом строк не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її чоловіка - ОСОБА_6, тому відсутні правові підстави для визнання за нею права на спадщину за законом після смерті чоловіка. Доводи ОСОБА_2 про те, що вона на час смерті ОСОБА_6 проживала з ним за однією адресою не підтверджені у встановленому законом порядку, та спростовуються доводами, викладеними в позовній заяві ОСОБА_2, в якій вона посилається на проживання з чоловіком за різними адресами на час його смерті. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_10 та визнаючи за нею право власності на спадщину, яка відкрилася після смерті її батька - ОСОБА_6П суд першої інстанції виходив з того, що вона своєчасно звернулася до третьої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спірну квартиру. Апеляційним судом було встановлене, що в процесі розгляду вищезазначеної справи ОСОБА_2 не змінювала підстав заявленого нею позову, відповідно до вимог ч.2ст.31 ЦПК України, але в своїх письмових поясненнях посилалася на те, що право на спадщину за законом у неї виникло у зв'язку з тим, що вона проживала разом з чоловіком на день його смерті у м. Ананьєві (заява від 18.06.2013 року). Суд першої інстанції перевірив доводи ОСОБА_2 в цій частині і, на думку апеляційного суду, правомірно прийшов до висновку, що нею не доведене проживання разом з чоловіком на день його смерті у м. Ананьїві. Крім того, вказані твердження спростовуються відомостями, які виклала ОСОБА_2 у своїй позовній заяві про те, що вони з чоловіком на час його смерті проживали у різних місцях. Під час перевірки матеріалів спадкової справи, яка була заведена третьою Одеської державною нотаріальною конторою судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка. Лише в грудні 2006 року, коли цивільна справа за її позовом знаходилася на розгляді в суді першої інстанції ОСОБА_2 в усній формі звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, і листом від 02.12.2006 року нотаріальна контора відмовила їй у видачі такого свідоцтва у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Суд першої інстанції оцінюючи цей доказ, на думку апеляційного суду, правомірно прийшов до висновку, що за відсутності відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом, вона не мала можливості вирішити цей спір в суді.

Колегією суддів апеляційного суду також було визнане, що надані представником ОСОБА_2 докази: довідка Управління пенсійного фонду України в Ананьївському районі про те, що ОСОБА_6 перебував у них на обліку і отримував пенсію; заява сусідів про те, що ОСОБА_6 проживав разом з дружиною у м. Ананьєві на вул. Шевченко, 67; довідка КП «Місто-Сервіс» про те, що ОСОБА_6 захоронений на міському кладовищі м. Ананьєві; ксерокопія листа та конверта ОСОБА_11, а також його письмових пояснень не є доказом на підтвердження того, що померлий проживав саме у м. Ананьєві, та спростовуються іншими доказами по справі.

У відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином відсутність підстав для задоволення вимог про визнання за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири №50 в будинку 79/1 по вул. ак. Корольова в м. Одеса в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 02.07.2005 року встановлене рішенням суду, яке набрало законної сили, і не потребує додатковому доказуванню в даної справі.

Стосовно вимог про встановлення фактів, що мають юридичне значення - встановлення юридичного факту того, що останнім місцем проживання ОСОБА_6, який помер 02.07.2005 року є Одеська область м. Ананьєв вул. Шевченка, 67; встановлення юридичного факту того, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 є Одеська область, м. Ананьєв вул. Шевченка 67, та встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_6, померлим 02.07.2005 року, за адресою Одеська область м. Ананьєв вул. Шевченка,67 на час відкриття спадщини, суд виходить з наступного:

В якості доказів того, що останнім місцем проживання ОСОБА_6 у 2005 році був саме м. Ананьєв де спадкодавець постійно проживав з позивачкою, і тому місцем відкриття спадщини є саме м. Ананьєв, позивачем та її представникам надані - довідка Управління пенсійного фонду України в Ананьївському районі про те, що ОСОБА_6 перебував у них на обліку і отримував пенсійні кошти через ОФ ПАТ « Райффазен банк ОСОБА_12» (а/с 52), довідка Ананьївської міської ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_2 та її покійний чоловік ОСОБА_6 проживали постійно в м. Ананьєві з 1994 року по день смерті останнього (а/с 53), довідка Ананьївської центральної районної лікарні (а/с 51) про те, що ОСОБА_6 з 25.03.1995 року знаходився на обліку в поліклінічному відділенні до моменту смерті, пояснення свідків ОСОБА_12 ОСОБА_13 про те, що вони можуть підтвердити факт постійного проживання ОСОБА_6 у м. Ананьєві.

Зазначені докази у своєї сукупності підтверджують факт проживання ОСОБА_6 разом з позивачкою у м. Ананьєві, незважаючи про наявність і інших пояснень свідків ОСОБА_1, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які були також допитані 31.03.2016 року Ананьївським районним судом Одеської області, при виконання судового доручення (а/с 212), та яки підставили під сумнів постійність проживання ОСОБА_6 у м. Ананьєві.

Однак, про вирішенні питання про встановлення юридичних фактів, яки стались у 2005 році, суд виходить з того, що у відповідності до вимог ст. 257 ЦК України, законодавцем встановлена загальна позовна давність у три роки. Тобто саме у три роки встановлена можливість звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, до яких відноситься і вимоги про встановлення юридичних фактів. У судовому засіданні було зясоване, що з моменту смерті ОСОБА_6 у 2005 році, позивачка з вимогами про встановлення відповідних юридичних фактів раніше до суду не зверталась. Звернення 14.08.2015 року з зазначеними вимогами було вже після спливу позовної давності. Представником відповідача було заявлене про застосування спливу позовної давності. З боку представників позивача не наведено достатніх доказів поважності причини пропуску строку, або переривання строку так як самі ж представники у судовому засіданні наполягали на тому, що обставини, які були встановлені раніше рішеннями суду стосуються іншого предмету спору, і не мають відношення до вимог про встановлення юридичних фактів, яки розглядаються у даної справі.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі згідно вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 щодо встановлення юридичного факту того, що останнім місцем проживання ОСОБА_6, який помер 02.07.2005 року є Одеська область м. Ананьїв вул. Шевченка, 67; встановлення юридичного факту того, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого 02.07.2005 року є Одеська область, м. Ананьїв вул. Шевченка 67, встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_6, померлим 02.07.2005 року, за адресою Одеська область м. Ананьїв вул. Шевченка,67 на час відкриття спадщини та визнання за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири №50 в будинку 79/1 по вул. ак. Корольова в м. Одеса в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 02.07.2005 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луняченко В. О.