Вирок № 58206278, 23.05.2016, Миколаївський районний суд Львівської області

Справа № 447/440/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2016 року

Миколаївський районний суд Львівської області, у складі:

Головуючого - судді Карбовнік І. М.

при секретарі Данилів О.І.

з участю прокурора Сурового О.А.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу про обвинувачення: :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого комерційним директором ПП «Статус-Т», одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина, 2005 року (згідно ст. 89 КК України раніше не судимого),

у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст.289, ч.2 ст.355, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 121 КК України

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого

у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, проживає ІНФОРМАЦІЯ_10, українець, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_11, офіцер ОЗСП «Азов» військової частини 3057, одружений, несудимий,

у вчиненні злочинів передбачених ч.І ст. 122, ч.2 ст. 121 КК України.

в с т а н о в и в :

09 червня 2003 року ОСОБА_6, будучи власником транспортного засобу «Опель-Вектра», д.н.з. НОМЕР_1, на підставі нотаріально посвідченого доручення серії ВАЕ № 350951, зареєстрованого за № 131 у реєстрі приватного нотаріуса ОСОБА_7 районного нотаріального округу ОСОБА_8, уповноважила ОСОБА_9 і ОСОБА_10 користуватися та розпоряджатися транспортним засобом «Опель-Вектра». 29 квітня 2004 року ОСОБА_6 скасувала вищезазначене доручення на право користування та розпорядження транспортним засобом «Опель-Вектра» д.н.з. НОМЕР_1, про що було складено відповідну заяву, яку посвідчив приватний нотаріус ОСОБА_7 районного нотаріального округу ОСОБА_8 і яку, в цей же день, тобто 29 квітня 2004 року, вона передала ОСОБА_11, для подальшого предявлення її ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і вилучення з їх користування транспортного засобу «Опель-Вектра» д.н.з. НОМЕР_1.

04 травня 2004 року ОСОБА_11, діючи за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_3, маючи намір на примушування ОСОБА_9 до виконання цивільно-правових зобовязань, прибули на територію ВАТ «Миколаївцемент», що в м.Миколаєві Львівської області, де предявили ОСОБА_9 нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_6 про скасування доручення на право користуватись та розпоряджатись транспортним засобом «Опель-Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 і почали вимагати видати їм вищезгаданий транспортний засіб. Коли ОСОБА_12 відмовився віддати цей транспортний засіб, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_11 почали погрожувати ОСОБА_9 застосуванням відносно нього фізичного насильства, а саме: побити, а також погрожували спалити його автомашину-цементовоз, тобто знищити майно ОСОБА_9 Діючи під впливом цих погроз, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_11 прибули в с. Тростянець Миколаївського району Львівської області, зупинились неподалік господарства, де проживає ОСОБА_12 примусили його віддати шляхом переміщення автомашини «Опель-Вектра» разом з ОСОБА_3 на платну автостоянку та домовились після цього разом з ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_13 обговорити фінансові питання щодо автомашини «Опель-Вектра» д.н.з. НОМЕР_1.

Крім того, в першій половині травня 2004 року, в м. Миколаєві Львівської області, на ґрунтовій дорозі біля земельної ділянки ОСОБА_14, що розташована неподалік автомагістралі Київ-Чоп, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи намір повернути транспортний засіб, яким керував ОСОБА_14, у користування ОСОБА_3 оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_14 попередньо мали право згідно генерального доручення виданого на їх імя, ОСОБА_6 та домовленістю між останніми про те, що ОСОБА_14 буде користуватись та заробляти на цьому мікроавтобусі гроші та скориставшись своїм правом згідно доручення в порушення усної домовленості перереєстрував мікроавтобус на свого батька ОСОБА_15 Відтак ОСОБА_3, перебуваючи у автомобілі «Мазда», разом з підсудним ОСОБА_4 поїхав за мікроавтобусом Фіат Дукато, котрим керував ОСОБА_14, бо побачив, що на мікроавтобусі змінені номерні знаки. Наздогнавши ОСОБА_14, запитав для чого той переоформив автомобіль і хто йому на це дав право та застосувавши насильство щодо ОСОБА_14, яке виразилось в погрозах у застосуванні до нього насильства взяв ключі та документи на імя ОСОБА_15, після чого попросив ОСОБА_4 сісти за кермо мікроавтобуса та відігнати його у м. Миколаїв. Також ОСОБА_3 та ОСОБА_14 домовились про зустріч у кафе-барі «Роксолана» у м. Миколаєві для зясування можливості врегулювати конфлікт. В подальшому, 17 травня 2004 року, на підставі незаконно оформленої нотаріально посвідченої довіреності серії ВВС № 463695, вказаний транспортний засіб було продано ОСОБА_16, а 20 липня 2004 року вищевказаний транспортний засіб було знято з реєстрації в Стрийському МРЕВ УДАІ УМВСУ у Львівській області.

08 вересня 2009 року, близько 00 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підїхали на автомобілі «Фольксваген Туарег» до приміщення кафе-бару «Роксолана» так як їх мати ОСОБА_17 зателефонувала їм та попросила приїхати, бо двоє пяних чоловіків себе агресивно поводять, погрожують працівникам та не хочуть іти.

ОСОБА_3 припаркував автомобіль по вул. Воззєднання 10 в м. Миколаєві Львівської області, заїхавши з правого боку від кафе-бару «Роксолана» на газон, який відділяє дорогу та тротуар. ОСОБА_3 вийшов з авто, а ОСОБА_5 залишився сидіти у автомобілі. ОСОБА_3 піднявся по сходах, зайшов у двері кафе-бару «Роксолана» запитав чи все нормально, почувши, що люди, які вели себе грубо та погрожували його матері та працівникам бару пішли, вийшовши з приміщення та спускаючись до машини почув, що чоловіки, які стояли біля сходів, що ведуть до кафе-бару сказали: «о, криша приїхала», після чого ОСОБА_3 зупинився та попросив потерпілого ОСОБА_18 котрий був у шоломі, щоб той, якщо хоче з ним розмовляти зняв шолом. Знімаючи шолом ОСОБА_18, наніс ОСОБА_3 удар шоломом у голову та розбив брову, після чого ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_18 і той впав на ОСОБА_19, що стояв позаду нього з гітарою. ОСОБА_5 вибігши з машини підбіг до свого брата ОСОБА_3 та відчувши удар по спині знепритомнів. ОСОБА_3 розом з ОСОБА_5Я, перебуваючи у тверезому стані на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, побив ОСОБА_19 та ОСОБА_18, під час бійки ОСОБА_3 наніс численні удари руками та ногами по тілу ОСОБА_18, в наслідок чого спричинив останньому черепно-мозкову травму у вигляді лінійного перелому лобної кістки справа з переходом на основу черепа, крововиливи в речовину головного мозку (варолієв міст) і під тверду мозкову оболонку правої і лівої півкуль, забій головного мозку важкого ступеню (клінічно), що призвело до смерті потерпілого. А також, спричинив ОСОБА_18 переломи 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11 ребер зліва по задньо підпаховій і лопаточних лініях, 3, 4, 5, 6 ребер справа по середньо підпаховій лінії: крововиливи в мякі покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні по всій поверхні склепіння черепа, в ліву плевральну порожнину (700мл), на слизовій оболонці верхньої губи зліва і лівої щоки; забійні рани в ділянці лівої надбрівної дуги і на тильній поверхні 3, 4, 5 пальців правої кисті, на слизовій оболонці верхньої губи зліва; множинні садна на обличчі, тулубі і кінцівках; синці в орбітальних ділянках, на правій вушній раковині, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, на передній поверхні лівого плеча, на тильній і долонній поверхнях правої кисті, на тильній поверхні 2, 3, 4, 5 пальців лівої кисті.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 82/09 від 24.09.2009 року та висновку додаткової судово-медичної експертизи № 95/09 від 08.12.2009 року, виявлені у ОСОБА_18 перелом лобної кістки, крововиливи в речовину головного мозку і під тверду мозкову оболонку відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечні для життя в момент спричинення, що в даному випадку призвело до смерті.

Переломи ребер не ускладнились шоком важкого ступеню і в живої людини, відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості по ознаці тривалого розладу здоровя. Множинні крововиливи в мякі покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в живої людини, відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості по ознаці тривалого розладу здоровя. Синці, садна, рани відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Поряд з цим, під час даного конфлікту та в ході бійки, які раптово виникли на ґрунті неприязних відносин, що мало місце 08 вересня 2009 року, близько 00 год., неподалік кафе-бару «Роксолана», розташованому на вул. Воззєднання 10 в м. Миколаєві Львівської області, внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_19 було спричинено переломи верхньої щелепи по ФОР-11, кісток носа, виличної дуги справа, передніх стінок лобної кістки, забійну рану правої брівної ділянки, синяки на повіках обох очей, на грудній клітці справа, смугоподібні синяки на передній поверхні шиї, переломи сьомого, восьмого, девятого ребер справа.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 479/2009 від 18.09.2009 року, переломи кісток лицевого черепа, переломи ребер відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоровя; рана, синяки - до легкого тілесного ушкодження.

Суд вважає, що вина ОСОБА_3 по епізоду щодо примушування ОСОБА_9 до виконання цивільно-правових зобовязань доведена повністю зібраними в ході досудового та судового слідства доказами.

Показами допитаного в судовому засіданні підсудного ОСОБА_3, котрий свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав та показав, що до нього звернувся його знайомий ОСОБА_11 і попросив допомогти йому перегнати автомобіль НОМЕР_2. Він пояснив, що ОСОБА_13 винен йому гроші, а так як грошей він не може повернути, то взамін боргу, його дружина ОСОБА_6 дала генеральне доручення на вищевказаний автомобіль. 04.05.2004 року вони у втрьох приїхали на територію ВАТ «Миколаївцемент» у м. Миколаїв, де працював ОСОБА_12 та предявили йому заяву ОСОБА_6 про скасування доручення та передачу права розпорядження автомобілем ОСОБА_11 Після чого, вони поїхали в с. Тростянець Миколаївського району Львівської області, де проживав ОСОБА_12, де останній сів за кермо автомобіля, а він сів збоку та відігнали вказаний автомобіль на платну стоянку у м. Миколаїв. Жодних погроз насильством чи знищенням майна до потерпілого ОСОБА_9 не застосовувалось. Він вважає, що вони мали повне право розпоряджатись спірним автомобілем.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12, повідомив суду, що знайомий з ОСОБА_13, знав, що останній займається перепродажем автомобілів, які приганяв із-за кордону, а тому звернувся до нього з проханням пригнати автомобіль. 09 червня 2003 року, разом з ОСОБА_13 та його дружиною ОСОБА_6 пішли до нотаріуса ОСОБА_8, в м. Миколаєві, де було оформлено «генеральне» доручення на нього та його дружину ОСОБА_10 На час оформлення доручення автомобіль НОМЕР_2 був зареєстрований на ОСОБА_6 Загальна вартість автомобіля, який придбав ОСОБА_12 в ОСОБА_13 становила 5800 доларів США. Через якийсь час, ОСОБА_13 повернув йому різницю суми за автомобіль, а саме 1000 доларів США. Куплений автомобіль «Опель-Вектра» не реєстрував на своє імя, бо не мав на це грошей та вільного часу. Машиною також користувалась його дружина ОСОБА_10 На початку травня 2004 року, коли знаходився на роботі, біля території ВАТ «Миколаївцемент», до нього приїхало троє осіб: ОСОБА_13, ОСОБА_11 і ОСОБА_3 Приїхали вони автомобілем «Мерседес», яким користувався ОСОБА_11 Ще кілька днів перед тим, ОСОБА_11 телефонував до нього і говорив, що йому треба привезти цемент, потім ще раз телефонував і сказав, що приїде до заводу, щоб домовитися про ціну. Чекав його біля прохідної, а коли побачив автомобіль «Мерседес», то підійшов та сів у автомобіль на заднє сидіння. ОСОБА_11 запитав у нього, де знаходиться автомобіль «Опель-Вектра», відповів йому, що в гаражі, на подвірї. Тоді ОСОБА_11 показав розписку, де вказувалося, що ОСОБА_13 пригнав автомобіль «Опель-Вектра» для ОСОБА_11 Коли запитав у ОСОБА_13, чи заплатив йому за автомашину, той відповів ствердно, що заплатив. Тоді ОСОБА_3 витягнув заяву з печаткою нотаріуса і сказав, що доручення, яке було видане йому та його дружині, щодо автомобіля «Опель-Вектра», скасоване і щоби він віддав цей автомобіль. Прочитавши цю заяву, сказав, щоб йому повернули гроші, інакше машини не віддасть. Тоді ОСОБА_11 сказав, що все одно відберуть машину, пригрозив, що його побють і спалять машину, якою він возить цемент. В салоні машини не наносили йому ударів. Під впливом погроз розправи над ним та знищенням майна, погодився поїхати в с. Тростянець, де знаходився автомобіль «Опель-Вектра», який придбав у ОСОБА_13 ОСОБА_3 сказав, що машину поставлять на платну стоянку, а увечері зустрінуться в барі «Роксолана» і будуть вирішувати, хто і кому винен гроші і скільки саме. Приїхали в с. Тростянець, пішов в гараж та виїхав машиною з гаражу на дорогу. В салон машини «Опель-Вектра» сів ОСОБА_3 і вони поїхали в м. Миколаїв, до платної стоянки, яка знаходиться біля центру зайнятості. ОСОБА_3 біля стоянки пересів за кермо машини і заїхав на платну стоянку, сказав прийти на 19 годину в кафе-бар «Роксолана». Після того, його відвезли машиною на завод. На роботі не залишився, а повернувся до стоянки, але машини вже не було. Коли прийшов в кафе-бар «Роксолана» і запитав, де його машина, то йому відповіли, щоб він забув, що мав таку машину. При зустрічі в барі були ОСОБА_3, ОСОБА_11 і ОСОБА_13 Говорили, що будуть відправляти ОСОБА_13 на заробітки. 24 травня 2004 року звернувся із заявою в Миколаївський РВ УМВСУ, після цього, ОСОБА_11 йому дзвонив на мобільний телефон і говорив, що його машину спалять, якщо він не заспокоїться. Боявся, що дійсно спалять цементовоз, яким возив цемент, а тому не згадував причетності ОСОБА_3 до цієї історії.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10, суду показала, що 09 червня 2003 року на її чоловіка ОСОБА_12 та на неї було оформлено нотаріально посвідчене доручення на право користування та розпорядження автомобілем НОМЕР_2, за цей автомобіль її чоловік заплатив 5800 доларів США. Машину не перереєстровували, бо на це не було грошей. Вказаним автомобілем вона також користувалась. На початку травня 2004 року, відразу після вихідних днів, знаходилась в своєму будинку, що в с. Тростянець. Побачила, що чужою машиною приїхав її чоловік ОСОБА_12, він пішов в гараж на подвірї та виїхав автомашиною «Опель-Вектра». Перед тим, як виїхати з гаражу, зайшов в будинок і сказав, що мусить віддати машину, бо йому погрожують, взяв ключі від машини, документи і тоді пішов в гараж. Вийшовши з будинку на подвіря, побачила, що в салон машини «Опель-Вектра» сідав ОСОБА_3 Хто був в другій автомашині «Мерседес», не бачила, але увечері чоловік розповів, що в машині були ОСОБА_11, та ОСОБА_13 зі слів ОСОБА_9 ОСОБА_10 дізналась, що йому показували заяву про скасування доручення, яке було раніше видане на машину «Опель-Вектра», і забрали машину, погрожували фізичною розправою, а також погрожували спалити цементовоз.

Протоколом очної ставки між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, від 10 листопада 2005 року, згідно з яким, ОСОБА_12 підтвердив свої показання і зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 шляхом погроз, змусили його віддати а/м «Опель-Вектра» д.н.з. НОМЕР_3. (том 3 а.с.58-59).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_12, від 04 липня 2005 року, згідно з яким, ОСОБА_12 показав та розповів за яких обставин було вчинено незаконне примушування його до видачі ОСОБА_3 та ОСОБА_11 автомашини «Опель-Вектра» д.н.з. НОМЕР_1. (том 3 а.с.9-10).

Дорученням серії ВАЕ № 350951 від 09.06.2003 року, згідно з яким, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_6 видала доручення на право розпорядження (продати, подарувати, заставити, обміняти) належним їй автомобілем НОМЕР_2. (том 2 а.с.233).

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 04.06.2009 року згідно з якою ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, а кримінальну справу відносно нього за ч.2 ст. 355 КК України закрито. Згідно даної постанови судом встановлено, що ОСОБА_11 в 2004 році за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 вчинили примушування ОСОБА_9 до виконання цивільно-правових зобовязань, яке виникло після скасування ОСОБА_6 доручення від 09.06.2004 року, та було поєднане з погрозою насильства над потерпілим, знищенням його майна, при відсутності ознак вимагання.

Щодо епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом марки «Фіат-Дукато», д.н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, що було поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, та такого, що завдало великої матеріальної шкоди, дії підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковані невірно за ч.3 ст. 289 КК України, а їхні дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 355 КК України виходячи з наступних зібраних в ході досудового та судового слідства доказів.

Показами допитаного в судовому засіданні підсудного ОСОБА_3, котрий суду показав, що в 2003 році він позичив гроші в сумі 2000 доларів США ОСОБА_13, взамін чого останній обіцяв продати йому автомобіль «Фіат-Дукато». Дізнавшись про те, що ОСОБА_13 позичив багато грошей і в інших людей, він вирішив переоформити вказаний автомобіль на себе. В цей час до нього звернувся ОСОБА_14 та повідомив, що ОСОБА_13 отримав в нього гроші на придбання мікроавтобуса, однак бус не пригнав. З часом від ОСОБА_6 він дізнався, що ОСОБА_13 в ОСОБА_20 потрапив в ДТП. В результаті чого він разом з ОСОБА_14 вирішили поїхати в ОСОБА_20 та знайти ОСОБА_13 В ОСОБА_20 вони поїхали за його рахунок так як в ОСОБА_14 було лише 100 доларів США. Знайшовши в ОСОБА_20 ОСОБА_13 вони дізнались, що останній потрапив в неприємності з «дагестанцями» і він винен їм 3500 доларів США, в заставу ним було передано автомобіль «Фіат-Дукато». Повернувшись в Україну, він позичив у своїх знайомих 3500 доларів США та разом з ОСОБА_14 повернулись в ОСОБА_20, де він віддав 3500 доларів США невідомим, які повернули автомобіль «Фіат-Дукато». Після чого він разом з ОСОБА_14 08.03.2004 року перетнули кордон та, оскільки автомобіль «Фіат Дукато» був у несправному стані, повернулись в м. Миколаїв на буксирі. ОСОБА_6, на яку було оформлено автомобіль «Фіат-Дукато» виписала генеральне доручення на його імя та на його прохання на імя ОСОБА_14, просив його вписати в доручення у звязку з тим, що ОСОБА_14 хотів працювати на бусі та заробляти гроші.

Через деякий час, а саме: в першій половині травня 2004 року він разом з ОСОБА_4 знаходився у м. Миколаїв, побачивши, що їде автомобіль «Фіат-Дукато», за кермом якого сидів ОСОБА_14, що даний автомобіль був переоформлений, а саме: в нього стояли нові номерні знаки. З метою зясування даного переоформлення він разом з ОСОБА_4 почали наздоганяти бус. «Фіат-Дукато», вони наздогнали його поблизу дачних будинків біля м. Миколаїв. В розмові ОСОБА_14 повідомив, що автомобіль він переоформив на себе, а гроші за нього поверне частинами. Після чого ОСОБА_14 передав йому ключі та документи на автомобіль, він в свою чергу попросив ОСОБА_4 перегнати автомобіль до будинку його батьків, на що останній погодився. В той же день він зустрівся з сімєю ОСОБА_14 в кафе-барі «Роксолана». Під час розмови батько ОСОБА_14 переконував, що яка різниця на кого оформлений автомобіль, що гроші з часом вони повернуть. Щодо генерального доручення від імені ОСОБА_15 на автомобіль «Фіат-Дукато» на імя ОСОБА_21 то ОСОБА_3 пояснив, що на його прохання таке доручення йому передав ОСОБА_14 власноручно, сумнівів в добровільності його дій він не мав.

Щодо цивільного позову, то підсудний ОСОБА_3 такий не визнав та пояснив, суду що позивач ОСОБА_15 неодноразово в судовому засіданні давав пояснення, що він позичив у нього кошти у сумі 3500 доларів США для виплати «дагестанцям в ОСОБА_20», однак після цього пререоформив на себе його бус і звернувся в міліцію.

Показами допитаного в судовому засіданні підсудного ОСОБА_4, який свою вину в даному злочині не визнав і показав, що в першій половині травня 2004 року, коли він йшов по дорозі, біля нього зупинився ОСОБА_3 В цей час вони побачили як проїхав «Фіат-Дукато», за кермом якого сидів ОСОБА_14 До цього дня він декілька разів бачив, що ОСОБА_14 керував вказаним автомобілем. Вони вдвох поїхали за ним, на автомобілі ОСОБА_3 По дорозі ОСОБА_3 сигналив фарами, щоб ОСОБА_14 зупинився, однак останній не зупинявся. Наздогнавши останнього на дачній земельній ділянці поблизу автодороги Київ-Чоп біля м. Миколаїв, з автомобіля вийшов ОСОБА_3 та підійшов до ОСОБА_14 Про що вони розмовляли він не чув. Розмова відбувалась спокійно, без крику та будь якого насильства, тривала приблизно 10 хв. Після цього ОСОБА_3 кинув йому ключі та документи від «Фіата-Дукато» та попросив, його відігнати до будинку де проживають батьки ОСОБА_3 Він сів за кермо буса та відігнав вказаний автомобіль де попросив його ОСОБА_3, ключі та документи він віддав останньому. Жодних тілесних ушкоджень він ОСОБА_14 не наносив.

Щодо цивільного позову ОСОБА_15 то ОСОБА_4 такий не визнав. Пояснив, що він жодних відносин з позивачем не мав.

Також щодо розбіжностей у показах підсудних суд вважає, що такі спростовуються наступними зібраними у справі доказами.

Показами допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_14, котрий показав суду, що в серпні 2003 року він та його батько вирішили придбати мікроавтобус. Вони звернулись до ОСОБА_13, який займався перевезенням транспортних засобів із-за кордону. Поговорив з ОСОБА_13 і той погодився пригнати мікроавтобус, привів його додому, де батько передав ОСОБА_13 5700 доларів США. В гарантію виконання зобовязань був мікроавтобус «Фіат-Дукато» який знаходився на подвірї ОСОБА_13 Деякий час від ОСОБА_13 нічого не було чути, мікроавтобус він не пригнав. Від дружини ОСОБА_13, він дізнався, що її чоловік у ОСОБА_20 потрапив в ДТП. Через деякий час він зустрів ОСОБА_3 і останній запропонував йому, що зможе завезти його в ОСОБА_20 та знайти ОСОБА_13 Приблизно через 10 днів він разом з ОСОБА_3, на автомобілі останнього поїхали в ОСОБА_20. Там вони знайшли ОСОБА_13, також з ним була ОСОБА_6 Від ОСОБА_13 вони дізнались, що всі гроші в нього забрали «дагестанці». Також він сказав, що за борги «дагестанці» забрали в нього автомобіль «Фіат-Дукато». В звязку з цим ОСОБА_3 по телефону звязався з «дагестанцями» від яких дізнався, що ОСОБА_13 винен їм 3500 доларів США і після повернення вказаної суми грошей йому буде повернутий автомобіль. Після цієї розмови він разом з ОСОБА_3 повернулись в Україну. Він разом з батьками мали можливість позичити 3500 доларів США. Однак, ОСОБА_3 сказав, що він знайшов гроші і вони вдвох поїхали в ОСОБА_20. Приїхавши в ОСОБА_20, вони зустрілись з тими самими особами, які утримували автомобіль. В машину до них сів ОСОБА_3, про що вони говорили він не чув. Після розмови їм був повернутий автомобіль «Фіат-Дукато». На вказаному автомобілі вони повернулись в Україну. Тільки вдома він дізнався, що автомобіль зареєстрований на ОСОБА_22 в звязку з цим він дав ОСОБА_3 копію свого паспорта і через деякий час останній дав йому генеральне доручення, згідно з яким ОСОБА_6 дала доручення на розпорядження автомобілем «Фіат-Дукато» йому та ОСОБА_3 Також він домовився з ОСОБА_3, що суму 3500 доларів США, які він заплатив за викуп мікроавтобуса, частинами йому віддасть. ОСОБА_3 пояснив, що він вписаний в доручення тому, щоб міг сам керувати мікроавтобусом, коли йому треба буде щось перевезти. Через якийсь час ОСОБА_3 заявив, що йому потрібні гроші, а тому він хоче продати мікроавтобус. На їх з батьком пропозицію гроші за мікроавтобус розділити відповідно до долі кожного, говорив щось незрозуміле. Тоді батько сказав, що мікроавтобус треба переоформити на нього. 15.04.2004 року поїхали в МРЕВ м. Стрий, де переоформили мікроавтобус «Фіат-Дукато» на його батька, отримали нові реєстраційні номерні знаки. Про це ОСОБА_3 ніхто не говорив. В травні 2004 року, точного числа не пригадує, мікроавтобусом «Фіат-Дукато» д.н.з. НОМЕР_4 поїхав в поле до своєї мами, ця ділянка розташована недалеко дороги Київ-Чоп. Коли проїжджав біля зупинки, що поблизу СШ № 1, то його побачив ОСОБА_3, який стояв з ОСОБА_4, вони були на машині і поїхали за ним. Коли приїхав на земельну ділянку, то ОСОБА_3 почав кричати, чому переоформили мікроавтобус, а його не поставили до відома, сказав віддати документи і ключі від мікроавтобуса. Коли відмовився це зробити, то ОСОБА_4, вдарив його, копнув по ногах. Це все бачила його мама. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відібрали документи, ключі від мікроавтобуса, ОСОБА_4 сів за кермо мікроавтобуса, а ОСОБА_3 у свою машину і вони поїхали. В той самий день про все розповів своєму батькові, увечері пішов з батьком та мамою в кафе-бар «Роксолана», де була зустріч з ОСОБА_3, який говорив, що мікроавтобус належить йому, бо він давав ОСОБА_13 гроші на цей мікроавтобус, і що за 7000 доларів США поверне мікроавтобус. Його батько не давав довіреності гр. ОСОБА_21 для продажі мікроавтобуса. Не привозив у м. Львів довіреності і не вручав її ОСОБА_21

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15, показав, що у 2003 році, він разом з сином вирішили придбати мікроавтобус. Вони звернулись до ОСОБА_13, який займався перевезенням та продажем автомобілів. Поговорив з ОСОБА_13 і той погодився привезти мікроавтобус, привів його додому, де він передав ОСОБА_13 5700 доларів США. В гарантію виконання зобовязань ОСОБА_13 сказав, що якщо щось то він віддасть йому свій мікроавтобус «Фіат-Дукато» який знаходився на подвірї ОСОБА_13 в подальшому від дружини ОСОБА_6 вони дізнались, що останнього в ОСОБА_20 збила машина і він зараз знаходиться в ОСОБА_20. Через деякий час вони звязались з ОСОБА_3, так як вони знали, що він добре знає ОСОБА_13 Вони погодили, що ОСОБА_3 повезе сина в ОСОБА_20, щоб знайти ОСОБА_13 Гроші на поїздку він дав сину. Через деякий час коли ОСОБА_3 разом з сином повернулись з ОСОБА_20 то від сина від дізнався, що мікроавтобус забрали «дагестанці» і що ОСОБА_13 винен їм 3500 доларів США. Для того, щоб забрати автомобіль необхідно вказаним особам дати зазначену суму грошей. З метою отримання автомобіля він домовився, що позичить у своїх знайомих 3500 доларів США. Однак, ОСОБА_3 сказав, що він позичив зазначену суму грошей і він з сином поїхали в ОСОБА_20. Через деякий час вони повернулись в Україну та привезли автомобіль «Фіат-Дукато».

10.03.2004 року ОСОБА_6, яка була власником автомобіля, оформила довіреність на його сина і на ОСОБА_3, згідно якої, вони могли користуватися мікроавтобусом і продати його незалежно один від одного. Після оформлення довіреності мікроавтобус залишився в його сина ОСОБА_23. З ОСОБА_3 була усна домовленість про те, що син частинами поверне йому суму 3500 доларів США. Деякий час син користувався мікроавтобусом, а потім ОСОБА_3 сказав, що хоче продати мікроавтобус, бо йому потрібні гроші. Знаючи про особу ОСОБА_3 багато негативних відгуків, вирішив, що мікроавтобус необхідно переоформити на себе. 15.04.2004 року в МРЕВ м. Стрий переоформили мікроавтобус на його імя, отримали нові реєстраційні номерні знаки. В свідоцтві про реєстрацію ТЗ син ОСОБА_23 був вписаний з правом керування транспортним засобом. Після цього до нього кілька разів приїздив ОСОБА_3, якому сказав, що тепер по документах він є власником мікроавтобуса, заплатив гроші ОСОБА_13, який говорив, що мікроавтобус може забрати собі, якщо не вийде пригнати інший мікроавтобус. Тоді ОСОБА_3 почав говорити, що цей мікроавтобус фактично належить йому, а лише був оформлений на ОСОБА_6 ОСОБА_3 хотів, щоби йому було дано довіреність на мікроавтобус, але він відмовив йому. В травні 2004 року, коли повернувся з роботи, то від своєї дружини дізнався, що коли вона з сином знаходилась в полі, то приїхали двоє хлопців - одного вона знала, це був ОСОБА_3, другого вона не знала, він затіяв бійку з сином, відібрали у нього документи на мікроавтобус і відібрали мікроавтобус. Син також це підтвердив. Після цього відбулася зустріч в кафе-барі «Роксолана», де за повернення мікроавтобуса ОСОБА_3 хотів 6000 доларів США.

Довіреності ОСОБА_21 від 17.05.2004 року бути його представником при продажі мікроавтобуса «Фіат-Дукато» д.н.з. НОМЕР_4 не давав і не знайомий з ним. В травні 2004 року не звертався в міліцію тому, що мав інформацію про те, що ОСОБА_3 звязаний із злочинцями, боявся за життя та здоровя як своє, так і членів сімї. Після того, як відбулося незаконне заволодіння мікроавтобусом. ОСОБА_3 йому погрожував.

Щодо своїх позовних вимог то ОСОБА_15 підтримав їх повністю, покликаючись на обставини викладені як у позовній заяві так і в уточненні до неї.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24, показала, що в серпні 2003 року її чоловік ОСОБА_15 та син ОСОБА_14 вирішили купити мікроавтобус, який мав «пригнати» їх сусід ОСОБА_13. Була присутня при тому, коли її чоловік дав ОСОБА_13 4800 доларів США, а син ще позичив у свого знайомого ОСОБА_25 600 євро, оскільки не вистарчало до потрібної суми. Чула, як ОСОБА_13 говорив чоловікові, що в разі якогось випадку він не зможе «пригнати» мікроавтобус, то чоловік зможе взяти його мікроавтобус білого кольору, яким він користувався. Тривалий час ОСОБА_13 не було, кілька разів ходила з чоловіком виясняти, де ОСОБА_13, їм сказали, що він потрапив в аварію і лікується в ОСОБА_20. На початку 2004 року син з ОСОБА_3 їздили в ОСОБА_20, а коли повернулися, то син розповів, що ОСОБА_13 здоровий, але грошей, які йому дали для купівлі мікроавтобуса, не має. Син сказав, що мікроавтобус, яким користувався ОСОБА_13, в нього забрали і за повернення хочуть 3500 доларів США, ОСОБА_3 цю суму мав позичити сину. Коли з ОСОБА_20 повернули мікроавтобус, то в нотаріуса було оформлено доручення на її сина і на ОСОБА_3. Син користувався мікроавтобусом, здійснював його ремонт. Коли ОСОБА_3 заявив, що хоче продати мікроавтобус, бо йому потрібні гроші, заявив це категорично, незважаючи на їх інтереси, то син з чоловіком поїхали в м. Стрий і мікроавтобус було зареєстровано на її чоловіка. В травні 2004 року, коли вона знаходилась на полі, яке розташоване неподалік дороги Київ-Чоп, то до неї на поле мікроавтобусом приїхав син. Зразу за сином машиною приїхали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вони зразу накинулися на сина, звалили з ніг і ОСОБА_4 почав його копати. Хлопці кричали до сина щось відносно мікроавтобуса. Вона підбігла до ОСОБА_4, відштовхнула його, щоби він не копав сина. Чула, як до сина говорили, щоби він віддав ключі від мікроавтобуса і технічний паспорт. Потім вони забрали мікроавтобус, ОСОБА_4 сів за кермо мікроавтобуса, а інший в машину. В той же день про все розповіли чоловікові, а увечері всі троє ходили в кафе-бар «Роксолана», де мали зустріч з ОСОБА_3, який кричав, що мікроавтобус належить йому. При тій зустрічі також був присутній ОСОБА_4

Оголошеними показами свідка ОСОБА_26, яка на досудовому слідстві пояснила, що в м. Миколаєві, недалеко від автодороги Київ-Чоп, має земельну ділянку, що межує з ділянкою ОСОБА_14, з ними знайома лише візуально, відносини лише як сусідів по земельній ділянці. В травні 2004 року, точного числа не пригадує, знаходилась на своїй земельній ділянці та обробляла її. Також в той час на земельній ділянці знаходилась ОСОБА_24 На земельну ділянку приїхав мікроавтобус білого кольору, а майже зразу за ним приїхала іномарка, з якої вийшло двоє молодих хлопців. Між водієм мікроавтобуса і хлопцями з іномарки виникла доволі сильна суперечка, вони сильно кричали до водія мікроавтобуса. Чула окремі уривки розмови, яка стосувалася автомобіля. ОСОБА_24 також приймала участь в тій суперечці. Потім мікроавтобус та іномарка виїхали із земельної ділянки, а ОСОБА_24 та водій мікроавтобуса пішли пішки. Хлопців, які кричали на земельній ділянці ОСОБА_24, не зможе впізнати. Щоб хтось когось бив вона не бачила.

Оголошеними показами свідка ОСОБА_6, яка на досудовому слідстві пояснила, що її чоловік ОСОБА_13 певний час займався перевезенням автомашин із-за кордону та їх реалізацією. В червні-липні 2003 року чоловік пригнав із-за кордону мікроавтобус білого кольору, марки «Фіат-Дукато», за кордон він їздив сам. їздила до кордону з Польщею, бо їй передзвонив чоловік, там розмитнили мікроавтобус і вже їхали разом. Мікроавтобус записали на неї, чому так вирішив зробити чоловік, не може сказати. Мікроавтобус зареєстрували в Стрийському МРЕВ. Як їй було відомо, що на придбання даного автомобіля в них не вистарчало грошей і якусь суму грошей чоловік позичив у ОСОБА_3 Наскільки їй відомо, то чоловік грошей ОСОБА_3 не повернув. Тому коли ОСОБА_3 разом з ОСОБА_14 привезли вказаний автомобіль з ОСОБА_20, то вона виписала генеральне доручення на ОСОБА_3 та ОСОБА_14 Останнього просив вписати в доручення саме ОСОБА_3 ОСОБА_27 доручення вона видала тому, що вважала ОСОБА_3 власником автомобіля бо її чоловік не повернув йому позичені гроші і в замін боргу вона передала автомобіль.

З оголошених в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи встановлено, що свідок ОСОБА_28 17.05.2004 року посвідчувала довіреність серії ВВС № 463695 від імені ОСОБА_15, згідно якої, він уповноважував ОСОБА_21 бути його представником при продажі мікроавтобуса «Фіат-Дукато» д.н.з. НОМЕР_4, але ці прізвища їй нічого не говорять, за прізвищами не може сказати, чи такі особи їй знайомі. При посвідченні довіреності пересвідчилась в особі, яка давала довіреність, а також в її дієздатності. Особа, яка давала довіреність, власноручно ставила свій підпис в довіреності. Особа, яка була в її офісі в м. Винники, була дуже схожою з фотографією, яка була в паспорті, який їй було предявлено, цей паспорт був на прізвище ОСОБА_15, і саме ця людина, яка їй пред'являла паспорт, ставила свій підпис на бланку довіреності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16, пояснив, що він вирішив придбати вантажний мікроавтобус, так як займається підприємницькою діяльністю. На ринку «Кривчиці» знайшов мікроавтобус «Фіат-Дукато» білого кольору, 1996 р.в., на ринку цей мікроавтобус продавав ОСОБА_21, якого раніше не знав. Домовився з ним відносно ціни мікроавтобуса, а саме 40 000 грн. ОСОБА_21 мав лише доручення, яке надавало йому право продати мікроавтобус. Бачив технічний паспорт цього мікроавтобуса, але на чиє прізвище був оформлений на той час мікроавтобус, не пригадує. Через кілька днів після того, як домовилися із ОСОБА_21, то знову зустрілися і в нотаріуса оформили доручення, яке надавало йому право розпоряджатися і користуватися мікроавтобусом. Після оформлення доручення заплатив ОСОБА_21 40 000 грн., доручення було оформлене як на нього, так і на його дружину. Деякий час користувався цим мікроавтобусом за дорученням, бо не мав грошей, щоби зареєструвати на своє прізвище. Домовився із ОСОБА_21, що той поїде з ним в м. Стрий та зніме з обліку мікроавтобус. 23 липня 2004 року зареєстрував мікроавтобус на свою дружину ОСОБА_29. Про те, що мікроавтобус міг бути незаконно отриманим попереднім користувачем, не знав, при купівлі мікроавтобуса мав справу лише із ОСОБА_21. (том 2 а.с. 49)

З оголошених в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи встановлено, що свідок ОСОБА_21 добре знає ОСОБА_3, відносини між ними нормальні, працював механіком у ОСОБА_3 з початку 2004 року до лютого-березня 2005 року, але офіційно там не був працевлаштований, тоді в його обов'язки входило дивитись за технічним станом маршрутних таксі. ОСОБА_15, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_12, не знає. В травні 2004 року до нього звернувся ОСОБА_3 і запропонував придбати в нього мікроавтобус «Фіат-Дукато» білого кольору д.н.з. НОМЕР_4. Зі слів ОСОБА_3 вважав, що цей мікроавтобус належить йому, але в це питання не вникав. Взагалі, думав для себе придбати якийсь мікроавтобус, щоби на ньому працювати і возити вантажі. Ззовні цей мікроавтобус був в нормальному стані і думав, що скоріш за все його купить. ОСОБА_3 сказав, щоб він дав йому свій паспорт громадянина України, бо він хоче оформити на нього довіреність на цей мікроавтобус. Дав йому свій паспорт, але не цікавився тим, хто саме записаний власником даного мікроавтобуса. В другій половині травня 2004 року, точніше не пригадує, на вул. Науковій-Стрийській, ОСОБА_3 привіз йому нотаріально посвідчену довіреність від імені ОСОБА_15, яка дозволяла йому бути продавцем цього мікроавтобуса. ОСОБА_3, коли привіз йому цю довіреність, то приїхав сам мікроавтобусом «Фіат-Дукато» д.н.з. НОМЕР_4, білого кольору, передав йому довіреність, технічний паспорт та мікроавтобус. Встановивши, що технічний стан цього мікроавтобуса не дуже добрий, вирішив не купувати його для себе, а лише продати. З цією метою поїхав на автомобільний ринок, який називають Кривчиці і знайшов там покупця на ім'я покупця ОСОБА_16. Домовились, що ОСОБА_16 купує мікроавтобус за 40 000 грн., після такої домовленості разом поїхали до нотаріуса і там оформили довіреність на ОСОБА_16 та його дружину, бо він не мав грошей, щоби зразу оформляти на себе. Після того, як ОСОБА_16 дав йому 40 000 грн., то передав йому довіреність, технічний паспорт на мікроавтобус, ключі та мікроавтобус. Також домовились, що коли ОСОБА_16 буде оформляти мікроавтобус на свою дружину, то поїде з ним в м. Стрий, щоби зняти мікроавтобус з обліку. ОСОБА_30 свій номер мобільного телефону. В липні 2004 року з ОСОБА_30 їздив цим мікроавтобусом в м. Стрий, де зняв його з обліку. Гроші, які отримав від ОСОБА_30 за мікроавтобус «Фіат-Дукато», того ж дня передав ОСОБА_3

Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_14 та ОСОБА_3 від 12.06.2005 року, згідно з яким, потерпілий ОСОБА_14 підтвердив свої показання і вказав на гр. ОСОБА_3, та ОСОБА_4, яким в травні 2004 року, передав мікроавтобус «Фіат-Дукато» д.н.з. НОМЕР_4, що належав його батькові ОСОБА_15 (том 2 а.с.90-91).

Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_15 та приватним нотаріусом ОСОБА_28 від 18.06.2005 року, згідно з яким, ОСОБА_15 підтвердив свої показання про те, що не видавав довіреності 17.05.2004 року і не був в офісі нотаріуса ОСОБА_28, а нотаріус ОСОБА_28, ці покази підтвердила. (том 2 а.с.101).

Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_14 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 12 липня 2005 року, згідно з яким, ОСОБА_14 підтвердив свої показання і вказав на гр. ОСОБА_4., як на того, що разом з ОСОБА_3, в травні 2004 року, забрали у нього мікроавтобус «Фіат-Дукато» д.н.з. НОМЕР_4, що належав його батькові ОСОБА_15 (том 3 а.с.19)

Протоколом відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_14 від 14 липня 2005 року, згідно з яким, ОСОБА_14 показав та розповів за яких обставин було передано мікроавтобус марки «Фіат-Дукато» д.н.з. НОМЕР_4, який належав його батькові ОСОБА_15. (том 3 а.с.20-21)

Протоколом виїмки від 11 травня 2005 року, згідно з яким, в офісі приватного нотаріуса ОСОБА_28 вилучено другий примірник довіреності ВВС № 463695, виданої 17.05.2004 року від імені гр. ОСОБА_15. (том 2 а.с.41-43)

Протоколом огляду речових доказів від 11 листопада 2005 року, згідно з яким, оглянуто другий примірник довіреності серії ВВС № 463695 від 17.05.2004 року, який вилучено в офісі нотаріуса ОСОБА_28 (том 3 а.с.61)

Протоколом виїмки від 12 травня 2005 року, згідно з яким, у ОСОБА_16 вилучено мікроавтобус марки «Фіат-Дукато», білого кольору, 1996 року випуску, кузов ZFA 23000005245462, тобто той транспортний засіб, який належав потерпілому ОСОБА_15, але вже з іншими реєстраційними номерними знаками. (том 2 а.с.45)

Протоколом огляду речових доказів від 12 травня 2005 року, згідно з яким, оглянуто мікроавтобус марки «Фіат-Дукато», білого кольору, 1996 року випуску, кузов ZFA 23000005245462, тобто той транспортний засіб, який належав потерпілому ОСОБА_15 і який було вилучено у гр. ОСОБА_16 (том 2 а.с.46).

ОСОБА_7 МДПІ № 4289/19-1 від 27.05.2005 року, згідно з яким, гр. ОСОБА_15, 06.02.1953 д.н.з., проживаючому в ІНФОРМАЦІЯ_12, присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_5, повторної видачі та повторного присвоєння ідентифікаційного номера не було. Тобто, цей ідентифікаційний номер відрізняється від того ідентифікаційного номера, який було подано приватному нотаріусу ОСОБА_28, коли нею посвідчувалась довіреність від імені ОСОБА_15 (том 2 а.с.51)

Протоколом виїмки від 27 травня 2005 року, згідно з яким, із Стрийського МРЕВ ОСОБА_27 було вилучено ряд документів, зокрема свідоцтво про реєстрацію ТЗ на прізвище ОСОБА_6 серії ІНЕ № 005763, з якого видно, що саме ОСОБА_6, а не інша особа, була власницею мікроавтобуса марки «Фіат-Дукато», 1996 року випуску, білого кольору, кузов ZFА 23000005245462. (том 2 а.с. 57-74)

Висновком № 1592 судово-почеркознавчої експертизи від 08 червня 2005 року, згідно з яким, запис прізвища „Мудрик" на другому примірнику довіреності від імені ОСОБА_15 від 17.05.2004 року, виконаний не ОСОБА_15, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_15, розташований після слова «підпис» на другому примірнику довіреності від його імені від 17.05.2004 року, виконаний не ОСОБА_15, а іншою особою. (том 3 а.с.77-79).

По епізоду нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_18, що спричинили смерть потерпілого та тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_19, вина ОСОБА_3 доведена повністю як доказами зібраними на досудовому слідстві так і доказами зібраними під час судового розгляду справи, а саме:

Показами підсудного ОСОБА_3 котрий свою вину у вчиненні злочину визнав частково та показав суду, що в ніч з 07.09.2009 року на 08.09.2009 року він знаходився вдома, як йому на мобільний телефон передзвонила мама та повідомила, що в кафе-барі «Роксоляна» де вона працює директором, двоє нетверезих чоловіків хуліганять та погрожують їй розправою. З метою припинення вказаних дій він вирішив заїхати в бар. По дорозі він зустрів свого брата ОСОБА_5 який сів до нього в автомобіль і вони удвох близько 00 год. 20 хв. підїхали до кафе-бару «Роксолана», підійшовши до бару він запитав в матері, що сталось, на що остання показала, що двоє чоловіків в нетверезому стані погрожували їй та працівникам бару, не давали можливості закрити бар. Також вона повідомила, що вказані чоловіки знаходяться неподалік бару. Вирішивши, що конфлікт вичерпаний вони пішли до автомобіля. Відходячи від бару вони побачили ОСОБА_19 який тримав в руках гітару та ОСОБА_18 в якого на голові був мотоциклетний шолом. В цей час ОСОБА_18 крикнув «Криша приїхала». Тоді він підійшов до них і він сказав, що якщо він хоче щось сказати то нехай зніме шолом. В цей час як ОСОБА_18 зняв шолом то несподівано для нього наніс удар шоломом по його голові, а ОСОБА_19 наніс удар гітарою по тілу брата. Також він побачив, що ОСОБА_18 засунув руку в кишеню куртки і щось блиснуло. Він з метою захисту почав наносити удари руками по тілу ОСОБА_18 ОСОБА_27 бійка відбувалась неподалік від сходів до кафе-бару «Роксолана» і під час цього він відштовхнув ОСОБА_18 від чого він впав обличчям вниз зі сходів. Що відбувалось між братом та ОСОБА_31 він не бачив. Однак, після того, як ОСОБА_18 впав зі сходів на асфальт то він піднявся відійшов в сторону та кудись дзвонив по мобільному телефону. Куди дівся ОСОБА_19 він не бачив. Він підійшов до брата підняв його з землі і вони пішли до автомобіля. Так як біля бару був припаркований скутер, а ОСОБА_19 та ОСОБА_18 поруч не було то вони вирішили відігнати скутер на автостоянку щоб він не зник. Він сів за кермо автомобіля, а брат сів на скутер, який відігнали на стоянку. Після цього брат пішов додому, а він поїхав в сторону м. Києва так як він запланував там зустріч. Однак йому по дорозі стало погано і він повернувся додому.

Щодо позовних вимог ОСОБА_19 то ОСОБА_3 такі визнав частково, пояснив що частково надавав кошти ОСОБА_19 для його лікування.

Щодо позовних вимог ОСОБА_32 то ОСОБА_3 такі визнав, та пояснив, що частково відшкодував в розмірі 5 000 грн.

Показами допитаного в судовому засіданні ОСОБА_5 котрий свою вину у вчиненні злочину не визнав та показав, що 07.09.2009 року близько 24 год. він знаходився вдома, як до нього передзвонила його мама та сказала, що двоє невідомих чоловіків не дають їй закрити кафе-бар та погрожують їй та працівникам. Тоді він вийшов з дому та пішов в сторону кафе-бару. Приблизно за 100 метрів до приміщення кафе-бару він побачив, що на автомобілі їде його брат ОСОБА_3 він сів до нього в автомобіль. Підїхавши до кафе-бару «Роксолана», ОСОБА_3 вийшов з машини та пішов до вхідних дверей кафе-бару. Через деякий час коли він повертався до автомобіля то він почув як двоє невідомих сказали «що криша приїхала». Через якусь мить він побачив, як один з невідомих вдарив ОСОБА_3 мотоциклетним шоломом по голові. Він одразу побіг до брата і в цей час хтось вдарив його ззаду по голові від чого він втратив свідомість. Коли він прийшов до тями, то він побачив, що брат тримається за око, також він сказав, що невідомі сказали, що завтра будуть розбиратись. Після цього ОСОБА_3 сів в свій автомобіль, а він сів за скутер, який належав невідомим, щоб відігнати його на стоянку, щоб на наступний день не було проблем. Відігнавши скутер на стоянку, вони з братом поїхали в аптеку, щоб промити останньому рану. Після чого він пішов додому, куди саме поїхав паламар В.Я. йому невідомо.

Оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_32, який на досудовому слідстві повідомив, що його мама та батько останнім часом проживали в Іспанії, де знаходились на заробітках. 02.09.2009 року батько приїхав в м.Новий Розділ, щоб побачитись з родичами і планував знову повернутись в Іспанію 22.09.2009 року. Повернувшись додому, батько зустрічався з родичами, друзями, знайомими. Особливо тісні стосунки у нього були з його двоюрідним братом ОСОБА_19. Перебуваючи в м. Новий Розділ, батько іноді використовував для поїздок скутер «Yamaha», який придбав, будучи в Іспанії. 07.09.2009р., приблизно в післяобідню пору, батько вийшов з дому, взяв свій скутер, шолом і сказав, що їде в м.Миколаїв відвідати ОСОБА_19 08.09.2009р. в нічний час, на домашній телефон подзвонив хтось із знайомих і повідомив, що треба терміново їхати в ОСОБА_7 ЦРЛ, так як батька побили і він лежить в лікарні. Він тут же на таксі поїхав в м. Миколаїв. В лікарню зайшов близько 1:00год. В лікарні побачив дружину ОСОБА_19, яка повідомила, що його батько та її чоловік перебувають в дуже важкому стані в реанімації. Він весь час знаходився в лікарні, купував ліки. Близько 11:00 год. лікарі повідомили, що батько помер.

Щодо цивільного позову та поданого уточнення до позовних вимог то такий підлягає до задоволення в повному обсязі.

Показами допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_19, котрий показав, що 07.09.2009р. до нього додому прийшов ОСОБА_18 і запропонував провідати родину. Він взяв з дому гітару і вони удвох сіли на скутер ОСОБА_18 та поїхали в гості до його батьків. Після 23:00 год. проїжджаючи повз кафе-бар «Роксолана», ОСОБА_18 зупинив свій скутер і запропонував зайти в бар і випити каву. Заходячи в бар, він взяв свою гітару, ОСОБА_18 взяв мотоциклетний шолом, а скутер залишив поруч зі сходами, що ведуть в кафе-бар «Роксолана». Зайшовши в бар, вони сіли за один із столиків і ОСОБА_18 замовив каву та коньяк. В барі виникла якась суперечка через музику, що обурило ОСОБА_18 і він зробив зауваження за це бармену. Коли вони вийшли з бару, зупинились на відстані близько 20 метрів від скутера і про щось розмовляли. В цей час під'їхала машина, з якої вийшло двоє мужчин. Це були ОСОБА_3, хто був другий йому невідомо, де на місці події взявся ОСОБА_5 йому теж не відомо. ОСОБА_3 запитав: «Кому потрібен власник бару». ОСОБА_18 відповів, що йому потрібен власник, так як він незадоволений обслуговуванням в цьому барі. Тоді ОСОБА_3 сказав до ОСОБА_18, щоб він зняв шолом, оскільки ОСОБА_18 уже встиг вдягнути на голову шолом. Коли ОСОБА_18 зняв з голови шолом, то ОСОБА_3 тут же вдарив кулаком в груди ОСОБА_18, від чого той похитнувся. ОСОБА_18 почав відмахуватись, і в цей час ОСОБА_3 та невідомий почали наносити ОСОБА_18 удари руками та ногами по різним частинам тіла. Куди саме вони наносили удари він не бачив, так як все відбувалось миттєво, на дворі було темно і крім цього, він стояв позаду ОСОБА_18 і не міг бачити, куди йому наносили удари. Він втрутився в цей конфлікт, тримаючи в руках свою гітару, намагаючись їх розборонити, однак невідомий чоловік вдарив його від удару він впав і втратив свідомість. Коли прийшов до тями, спочатку нічого не бачив, так як у нього спухло обличчя і не міг відкрити очей. З допомогою руки відкрив одне око так, як брова була розбита і накотилась на око, інше око не відкривалось. По памяті з швидкого набору набрав по мобільному телефону набрав номер дружини і попросив її, щоб вона викликала швидку медичну допомогу. В цей час також бачив, як ОСОБА_5, бив шоломом ОСОБА_18, який лежав на землі, важко дихав і хрипів, крім побиття шоломом ОСОБА_5 ламав руки які хрустіли і виламував пальці. Так як йому було дуже погано, не бачив, як ОСОБА_5, ОСОБА_3 та третій невідомий покинули місце події.

Крім того, потерпілий ОСОБА_19 повідомив, що на досудовому слідстві та на початку судового слідства він не пригадував, що в подіях в ніч з 07.09.2009 року на 08.09.2009 року приймав участь ОСОБА_5 і вважав, що тілесні ушкодження йому та ОСОБА_18 спричинили ОСОБА_3 та невідомий чоловік. Але з часом він пригадав, що при вищевказаних подіях був присутній ОСОБА_5, і він разом з ОСОБА_3 та невідомим чоловіком спричинив тілесні ушкодження йому та ОСОБА_18.

Щодо свого цивільного позову, то ОСОБА_19 такий підтримав в повному обсязі та погодився з відповідачем ОСОБА_3 що той давав йому якісь кошти на лікування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_33, показала, що 07.09.2009 року зранку вона пішла на роботу. Чоловіка вдома не було, оскільки він перебував на нічній зміні. Додому повернулась близько 18:00год. Приблизно в 18:30 год. подзвонила свекруха і повідомила, що чоловік разом з ОСОБА_18 були у них в гостях. До вечора чоловік додому не прийшов. Приблизно біля 1 год. 8.09.2009р. чоловік подзвонив їй на мобільний телефон і повідомив, що його та ОСОБА_18, побили і що вони у важкому стані знаходяться біля кафе-бару «Роксолана» . Син тут же подзвонив в швидку медичну допомогу і повідомив диспетчеру куди необхідно викликати бригаду швидкої медичної допомоги. Після цього, син сказав їй. щоб вона йшла в лікарню, а сам побіг до цього бару. Вдягнувшись, вона зразу ж пішла до лікарні, куди швидка медична допомога вже доставила її чоловіка та ОСОБА_18

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_34, показав, що 07.09.2009 року до вечора батько додому не прийшов. Приблизно в 00.20год 08.09.2009 року батько подзвонив його мамі на мобільний телефон і повідомив, що його та ОСОБА_18 побили і що вони у важкому стані знаходяться біля кафе-бару «Роксолана». Він тут же подзвонив в швидку медичну допомогу і повідомив диспетчеру, куди необхідно викликати бригаду швидкої медичної допомоги. Після цього, він сказав мамі, щоб вона йшла в лікарню, а сам побіг до вказаного бару. Коли підбігав, то побачив, що біля сходів кафе-бару «Роксолана» на асфальті лежав ОСОБА_18, а батько сидів поруч з ним. Батько був весь в крові і він навіть зразу не зміг впізнати його. Батькові було дуже погано, йому важко було говорити, а ОСОБА_18 взагалі був без свідомості. Він почав розпитувати у батька що трапилось, на що той розповів, що коли він та ОСОБА_18 сіли на скутер і збирались їхати, несподівано на джипі приїхали невідомі мужчини, які сказали ОСОБА_18 зняти шолом, після чого, побили його та ОСОБА_18 Інших подробиць батько не розповідав, так як йому було дуже погано.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_35, показав, що 08.09.2009 року близько 1 год. на територію автостоянки заїхав автомашиною ОСОБА_3, а слідом за ним на скутері заїхав його брат ОСОБА_5 ОСОБА_30 скутер на території автостоянки, вони поїхали на машині в напрямку с.Заклад.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_36, показав, що 08.09.2009 року близько 1 год. на територію автостоянки заїхав автомашиною ОСОБА_3, а слідом за ним на скутері заїхав його брат ОСОБА_5 ОСОБА_30 скутер на території автостоянки, вони поїхали кудись на машині.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_37, показала, що 08.09.2009 року біля 1 год. отримала виклик на вул. Воззєднання 10 в м.Миколаєві. Прибувши на місце виклику, побачили двох мужчин, один з яких сидів на сходах, що вели до кафе-бару «Роксолана», а другий лежав поруч на землі. Однин з потерпілих, а саме ОСОБА_18 був у важкому стані, помірявши тиск вона встановила, що тиск відсутній і тому одразу вколола йому препарат для підвищення тиску. ОСОБА_18 нічого не говорив так як був в тяжкому стані, а інший потерпілий , а саме ОСОБА_19, щось говорив, але що саме вона не пригадує. Тут же на місце події прибіг молодий хлопець, який представився сином одного із потерпілих. Він допоміг занести в машину обох потерпілих, які були доставлені в реанімаційне відділення ОСОБА_7 ЦРЛ.

Показами даними в судовому засіданні свідка ОСОБА_38, згідно яких 08.09.2009 року біля першої год. отримав виклик на вул. Воззєднання 10 в м.Миколаєві. Прибувши на місце виклику, побачили двох мужчин, один з яких сидів на сходах, що вели до бару «Роксолана», а другий лежав поруч обличчям до землі. Тут же на місце події прибіг молодий хлопець, який представився сином одного із потерпілих. Він допоміг занести в машину обох потерпілих, які були доставлені в реанімаційне відділення ОСОБА_7 ЦРЛ. (т. 4 а.с. 167)

Протоколом очної ставки між ОСОБА_19 та ОСОБА_17, під час проведення якої, ОСОБА_19 ще раз підтвердив свої показання, зазначивши, що саме ОСОБА_3 та другий невідомий мужчина, спровокували конфлікт і побили його та ОСОБА_18 (том 4 а.с.220-223).

Протоколом очної ставки між ОСОБА_19 та ОСОБА_3, під час проведення якої, ОСОБА_19 ще раз підтвердив свої показання, зазначивши, що саме ОСОБА_3 та другий невідомий мужчина, спровокували конфлікт і побили його та ОСОБА_18 (том 4 а.с.224-227).

Протоколами відтворення обстановки та обставин події від 10.09.2009 року та 27.11.2009 року, згідно яких, ОСОБА_3 на місці показав, як відбувався конфлікт та розповів про хід бійки, в результаті якої, були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (том 4 а.с.104-110, 229-244).

Протоколом огляду місця події від 08.09.2009 року, згідно з яким, було оглянуто територію прилеглу до кафе-бару «Роксолана» і виявлено та вилучено мотоциклетний шолом, забрало від шолома та два фіксатори забрала чорного кольору, уламки гітари, сліди речовини бурого кольору на бордюрі та траві, жмут волосся сивого кольору. (том 4 а.с.4-20)

Протоколом огляду місця події від 08.09.2009 року, згідно з яким, було оглянуто територію автостоянки ПП «Хімчак», що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Просвіти 45 і виявлено та вилучено скутер «Yamaha» 8А21-171". (том 4 а.с.34-43).

Висновком судово-медичної експертизи № 82/09 від 24.09.2009 року, згідно якого, у ОСОБА_18 виявлено черепно-мозкову травму у вигляді лінійного перелому лобної кістки справа з переходом на основу черепа, крововиливи в речовину головного мозку (варолієв міст) і під тверду мозкову оболонку правої і лівої півкуль, забій головного мозку важкого ступеню (клінічно), що призвело до смерті потерпілого, переломи 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11 ребер зліва по задньо-підпаховій і лопаточних лініях, 3, 4, 5, 6 ребер справа по середньо-підпаховій лінії; крововиливи в м?які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні по всій поверхні склепіння черепа, в ліву плевральну порожнину (700мл), на слизовій оболонці верхньої губи зліва і лівої щоки; забійні рани в ділянці лівої надбрівної дуги і на тильній поверхні 3, 4, 5 пальців правої кисті, на слизовій оболонці верхньої губи зліва; множинні садна на обличчі, тулубі і кінцівках; синці в орбітальних ділянках, на правій вушній раковині, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, на передній поверхні лівого плеча, на тильній і долонній поверхнях правої кисті, на тильній поверхні 2, 3, 4, 5 пальців лівої кисті. Перелом лобної кістки, крововиливи в речовину головного мозку і під тверду мозкову оболонку відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечні для життя в момент спричинення, що в даному випадку призвело до смерті. Переломи ребер не ускладнились шоком важкого ступеню і в живої людини, відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості по ознаці тривалого розладу здоровя. Множинні крововиливи в м?які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в живої людини, відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості по ознаці тривалого розладу здоровя. Синці, садна, рани відносяться до легкого тілесного ушкодження. (том 5 а.с.4-16).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 27.11.2009 року згідно з яким підсудний ОСОБА_3 розказав та показав, яким чином відбувалась бійка між ним ОСОБА_5, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 Також під час відтворення підсудний ОСОБА_3 показав, як потерпілий ОСОБА_18 впав зі сходів, після того як він його вдарив, а саме ОСОБА_18 впав обличчям до сходів, а після цього обличчям до асфальтної дороги. (т.4 а.с. 229-224).

Висновком судово-імунологічної експертизи № 667/2009-ім від 26.10.2009 року, згідно з яким, на мотоциклетному шоломі, вилученому з місця події, виявлено сліди крові, яка може походити від потерпілого ОСОБА_19 та обвинуваченого ОСОБА_3 (том 5 а.с.135-140).

Висновком судово-імунологічної експертизи № 668/2009-ім від 27.10.2009 року, згідно з яким, на уламках гітари, вилучених з місця події, виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_19 (том 5 а.с.148-153).

Висновком судово-імунологічної експертизи № 690/2009-ім від 09.11.2009 року, згідно з яким, на трьох марлевих тампонах, просочених речовиною бурого кольору, сухих листочках, вилучених з місця події, виявлена кров людини, яка може походити від ОСОБА_18 (том 5 а.с.161-165).

Висновком судово-імунологічної експертизи № 693/2009-ім від 09.11.2009 року, згідно з яким, волосся вилучене з місця події може походити від ОСОБА_19, стан восьми кореневих кінців свідчить про те, що вони життєздатні, вирвані, у 12-ти волосин відокремлення відбулось від дії швидким рухом, на волоссі виявлена кров, яка може походити від ОСОБА_19 (том 5 а.с.197-205).

Вищевказані висновки експертів ніким не оспорюються відповідають матеріалам справи, а тому суд надає їм віри.

Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 95/09 від 08.12.2009 року, згідно якої, у ОСОБА_18 виявлено черепно-мозкову травму у вигляді лінійного перелому лобної кістки справа з переходом на основу черепа, крововиливи в речовину головного мозку (варолієв міст) і під тверду мозкову оболонку правої і лівої півкуль, забій головного мозку важкого ступеню (клінічно), що призвело до смерті потерпілого, переломи 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11 ребер зліва по задньо підпаховій і лопаточних лініях, 3, 4, 5, 6 ребер справа по середньо підпаховій лінії; крововиливи в м?які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні по всій поверхні склепіння черепа, в ліву плевральну порожнину (700мл), на слизовій оболонці верхньої губи зліва і лівої щоки; забійні рани в ділянці лівої надбрівної дуги і на тильній поверхні 3, 4, 5 пальців правої кисті, на слизовій оболонці верхньої губи зліва; множинні садна на обличчі, тулубі і кінцівках; синці в орбітальних ділянках, на правій вушній раковині, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, на передній поверхні лівого плеча, на тильній і долонній поверхнях правої кисті, на тильній поверхні 2, 3, 4, 5 пальців лівої кисті. Перелом лобної кістки, крововиливи в речовину головного мозку і під тверду мозкову оболонку відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечні для життя в момент спричинення, що в даному випадку призвело до смерті. Переломи ребер не ускладнились шоком важкого ступеню і в живої людини, відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості по ознаці тривалого розладу здоровя. Множинні крововиливи в м?які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в живої людини, відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості по ознаці тривалого розладу здоровя. Синці, садна, рани відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Крім того, згідно даного висновку експерта утворення лінійного перелому лобної кістки більш характерне для падіння потерпілого і удару лобною ділянкою голови до тупого предмету з необмеженою травматичною поверхнею, що відповідає фото №15 протоколу відтворення обстановки та обставин події від 27.11.2009 року. Утворення такого перелому від удару кулаком, ногою або пластиковим мотоциклетним шлемом малоймовірно. (том 5 а.с.29-40).

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 225 від 01.10.2012 року згідно якої, встановлено, що ушкодження на голові, які привели до настання смерті, не могли утворитись в результаті вільного падіння з висоти власного росту. В даному випадку, судячи по даним матеріалів кримінальної справи, були неодноразові удари в ділянку голови і послідуючі падіння та удари об тупі предмети. (т. 11, а.с. 296-304)

Оголошеними показами експерта ОСОБА_39 котрий повністю виключив висновок експерта ОСОБА_40 та показав, що смерть не може настати і ніколи не настає від перелому лобної кістки, а така смерть згідно ушкоджень котрих було не менше 9-ти наступила від закритої черпно-мозкової яку можна було б отримати при падінні з багатоповерхового будинку, а при вільному падінні з висоти власного росту ніколи. (т.11 а.с. 325)

Висновком судово-медичної експертизи № 479/2009 від 18.09.2009 року, згідно з яким, у ОСОБА_19 виявлено переломи кісток лицевого черепа, переломи ребер відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоровя; рана, синяки - до легкого тілесного ушкодження. (том 5 а.с.47-48).

Проаналізувавши докази у їх сукупності, покази ОСОБА_3, ОСОБА_5., ОСОБА_19 котрі були учасниками події, враховуючи висновки експертиз. Суд приходить до висновку, що удари в сукупності із падіннями як і з прискоренням так і без такого від яких настала смерть ОСОБА_18 наносив підсудний ОСОБА_3. Покази ОСОБА_3 стосовно того, що коли вони з братом залишили місце події не заслуговують на увагу оскільки не відповідають зібраним у матеріалах справи обєктивним доказам щодо місця знаходження потерпілого ОСОБА_18 а саме слідами крові на бордюрі та траві біля входу в кафе-бар «Роксолана» на відстані декількох метрів від сходів.

Також суд бере до уваги покази підсудного ОСОБА_3 щодо того, як розпочалась бійка, а саме те, що ОСОБА_18 першим наніс удар мотоциклетним шоломом у голову підсудному ОСОБА_3 та розбив йому брову оскільки згідно висновку експерта № 667/2009-ім на шоломі виявлено кров котра може походити від підсудного ОСОБА_3. Щодо наявності крові котра може походити від ОСОБА_19 то такий зазначав, що його шоломом не били.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_3 за ч.2 ст. 355 КК України є правильною так як ОСОБА_3 вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, тобто вимогу виконання цивільно-правових зобовязань з погрозою насильства над потерпілим, пошкодженням чи знищенням його майна за відсутності ознак вимагання вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Що стосується кваліфікації дій підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.3 ст. 289 КК України, суд вважає її невірною так як судом встановлено, що власником автомобіля НОМЕР_6, була ОСОБА_6.

Як повідомила на досудовому слідстві свідок ОСОБА_6, її чоловік ОСОБА_13 отримував гроші як від ОСОБА_3 так і від ОСОБА_15 на придбання автомобіля. Так як її чоловік не зміг повернути гроші ОСОБА_3 то в замін цього він сказав їй надати останньому доручення на розпорядження автомобілем «Фіат-Дукато». При видачі генерального доручення був присутній у нотаріуса ОСОБА_3 і просив у неї вписати у доручення ОСОБА_14

Крім того судом встановлено, що саме ОСОБА_3 було надано 3500 доларів США за врегулювання фінансових проблем ОСОБА_13, які останній мав з невстановленими слідством особами, на території ОСОБА_20. І лише після сплати вказаної суми ОСОБА_3 було повернуто автомобіль НОМЕР_6 а ОСОБА_14 чекав на ОСОБА_3 в його автомобілі.

В звязку з викладеним ОСОБА_3 неодноразово висловлював ОСОБА_14 пропозицію повернення затрачених грошей за автомобіль, або продаж його з метою отриманя коштів.

Ні ОСОБА_15, ні ОСОБА_14 на це не погодились і без відома підсудного ОСОБА_3 переоформили вищевказаний автомобіль на ОСОБА_15

Також на думку суду вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 355 КК України підтверджується тим фактом, що з заявою про вчинення злочину ОСОБА_14 звернувся в ОСОБА_7 РВУМВС України у Львівській області лише, 23.04.2005 року визначивши суму заподіяної йому матеріальної шкоди в розмірі 40 000 грн. (т.2 а.с.-3), та зазначив, що злочин щодо нього було вчинено в травні 2004 року. Відтак на думку суду пояснення ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про те, що вони боялись звертатись з заявою про вчинення злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, а свідчать лише про наявність домовленостей та вирішення таких між потерпілими та підсудними поза межами цивільно-правових відносин, а саме шляхом примушування потерпілих до виконання зобовязань щодо набуття права власності на автомобіль НОМЕР_7.

В звязку з цим суд вважає, що в першій половині травня 2004 року ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 примусили ОСОБА_14 та ОСОБА_15 до виконання цивільно-правових зобовязань, тобто вчинили злочин передбачений ч.2 ст. 355 КК України.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_3 за ч.2 ст. 355 КК України є правильною так як ОСОБА_3 вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, тобто вимогу виконання цивільно-правових зобовязань з погрозою насильства над потерпілим, пошкодженням чи знищенням його майна за відсутністю ознак вимагання вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії підсудного ОСОБА_3 з ч.3 ст. 289 КК України слід перекваліфікувати на ч.2 ст. 355 КК України, так як такий вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, тобто вимогу виконання цивільно-правових зобовязань з погрозою насильства над потерпілим за відсутністю ознак вимагання вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України є вірною так як ОСОБА_3 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, з обвинувачення на думку суду слід виключити кваліфікуючу ознаку злочину, а саме злочин вчинений групою осіб, так як судом встановлено, що вказане тілесне ушкодження спричинено підсудним ОСОБА_3.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_3 за ч.1 ст. 122 КК України є правильною так як ОСОБА_3 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоровя.

Обираючи підсудному ОСОБА_3 покарання суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину та обставини при яких його вчинено, те, що ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину, та дружину, позитивно характеризується по місцю проживання, частково відшкодував потерпілому ОСОБА_19 завдану матеріальну шкоду, надавши кошти на лікування, відбув частину покарання в Львівському слідчому ізоляторі, а саме з 12.06.2005 року по 04.07.2005 року та з 09.09.2009 року по 19.04.2013, що становить 3 роки 8 місяців і 1 день, як обставини, що помякшують покарання. Обтяжуючих обставин судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин та злочин середньої тяжкості, відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, суд приходить до висновку, що останньому слід обрати покарання за ч.2 ст. 121, КК України, за ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 355 КК України в межах санкції статті із застосуванням ст.72 КК України оскільки такий відбув 3 роки 8 місяців і 1 день у ЛСІ №19, визнав цивільні позови у справі, має намір відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі.

Також суд вважає, що відповідно до вимог ст. 74 КК України ОСОБА_3 слід звільнити від відбування покарання за злочини передбачені ст.. ст.. 122 ч.1, 355 ч.2 КК України, у звязку із закінченням строків давності, а саме судом встановлено, що з часу скоєння злочинів передбачених ст.. ст.. 122 ч.1, 355 ч.2 КК України, пройшло більше пяти років.

Дії підсудного ОСОБА_4 за ч.3 ст. 289 КК України слід перекваліфікувати на ч.2 ст. 355 КК України, оскільки такий вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, тобто вимогу виконання цивільно-правових зобовязань з погрозою насильства над потерпілим за відсутністю ознак вимагання вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обираючи підсудному покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину та обставини при яких його вчинено . Те, що ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, суд вважає помякшуючою обставиною.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що ОСОБА_4 скоїв злочин середньої тяжкості, суд приходить до висновку, що останньому слід обрати покарання в межах санкції ч.2 ст. 355 КК України.

Також суд вважає, що відповідно до вимог ст. 74 КК України ОСОБА_4 слід звільнити від відбування покарання, у звязку із закінченням строків давності, а саме судом встановлено, що з часу скоєння злочину, травень 2004 року, пройшло більше пяти років.

Що стосується кваліфікації дій підсудного ОСОБА_5 за ч.2 ст. 121 КК України то суд вважає, що в діях останнього відсутній склад злочину передбачений ч.2 ст. 121 КК України.

Так судом встановлено, що згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 95/09 від 08.12.2009 року у потерпілого ОСОБА_41 виявлено черепно-мозкову травму у вигляді лінійного перелому лобної кістки справа з переходом на основу черепа, крововиливи в речовину головного мозку (варолієв міст) і під тверду мозкову оболонку правої і лівої півкуль, забій головного мозку важкого ступеню (клінічно), що призвело до смерті потерпілого. ОСОБА_38 тілесне ушкодження не могло утворитись від удару руками, ногами чи мотоциклетним шоломом. Вказане тілесне ушкодження могло утворитись від падіння на плоску площу.

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події від 27.11.2009 року проведеного з підсудним ОСОБА_3 під час бійки яка відбулась вніч з 07.09.2009 року на 08.09.2009 року він штовхнув ОСОБА_41 зі сходів і останній впав на сходи, а потім на асфальтовану дорогу обличчям вниз.

В зв'язку з вищевказаними доказами суд вважає, що черепно-мозкова травма у вигляді лінійного перелому лобної кістки справа з переходом на основу черепа, крововиливи в речовину головного мозку (варолієв міст) і під тверду мозкову оболонку правої і лівої півкуль, забій головного мозку важкого ступеню (клінічно), яка призвели до смерті ОСОБА_41 утворилась внаслідок дій ОСОБА_3 і підсудній ОСОБА_5 вказане тілесне ушкодження спричинити не міг, а тому суд вважає, що ОСОБА_5 за ч.2 ст. 121 КК України слід виправдати.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_5 за ч.1 ст. 122 КК України є правильною так, як ОСОБА_5 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Обираючи підсудному покарання суд врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину та обставини при яких його вчинено, та те, що ОСОБА_5 вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, та місцю служби, має бойові нагороди, частково відшкодував «потерпілому завдану матеріальну шкоду суд вважає за обставини, що пом'якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що ОСОБА_42скоїв злочин середньої тяжкості, суд приходить до висновку, що останньому слід обрати покарання в межах санкції ч.1 ст. 122 КК України та відповідно до вимог ст. 74 КК України ОСОБА_5 слід звільнити від відбування покарання, у звязку із закінченням строків давності, а саме судом встановлено, що з часу скоєння злочину, вересень 2009 року, пройшло більше пяти років.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_15 подав уточнюючу позовну заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 163 200 грн. як вартість викраденого автомобіля так і моральні збитки в розмірі 100 000 грн. враховуючи викладене суд вважає, що такі позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

З матеріалів справи встановлено, що вартість автомобіля Фіат Дукато на час звернення ОСОБА_14 з заявою в ОСОБА_7 РВУМВС України у Львівській області становила 40 000 грн. така сума в судовому засіданні ніким не оспорювалась.

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що така заподіяна потерпілому ОСОБА_15 в розмірі 30 000 грн. оскільки протиправними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позбавлено ОСОБА_15 можливості використовувати свій транспортний засіб, погіршились стосунки з рідними, не вистачало коштів для нормального існування.

А тому суд вважає, що з підсудного ОСОБА_3 слід стягнути вартість транспортного засобу в розмірі 40 000 грн. та 30 000 грн. завданої моральної шкоди.

З підсудного ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_15 10 000 грн. моральної шкоди.

Що стосується цивільного позову ОСОБА_32, до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що він підлягає до часткового задоволення, в звязку з тим, що протиправними діями ОСОБА_3 потерпілому було спричинено моральну шкоду, а саме сімя втратила батька, що призвело до зміни звичайного ритму життя, пережиття нервового стресу, поховання батька і тому суд оцінює завдані моральні збитки спричиненні потерпілому в розмірі 245 000 грн., так як 5000 грн. перераховано поштовим відправленням на адресу потерпілого ОСОБА_32 про, що подано відповідну квитанцію підсудним ОСОБА_3 в судовому засіданні. Відтак суд вважає, що вимога позивача відповідає як глибині нанесеної потерпілим моральної шкоди так і можливості підсудного компенсувати таку шкоду у звязку із її визнанням.

Що стосується цивільного позову ОСОБА_19 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що він підлягає частковому задоволенню, в звязку з тим, що протиправними діями ОСОБА_3 потерпілому було спричинено моральну шкоду, він пережив біль, важкі фізичні страждання, перебував на тривалому лікуванні, та на після лікарняному догляді, від нанесених травм по час розгляду справи відчуває неприємні відчуття, зміни звичайний ритм життя і тому суд оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 120 000 грн., що відповідає як глибині нанесеної потерпілим моральної шкоди так і можливості підсудного компенсувати таку шкоду.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (1960 року), суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_3:

за ч.2 ст. 121 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі.

за ч.1 ст. 122 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.

за ч.2 ст. 355 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання за вчинення злочинів передбачених ст.. 355 ч.2, ст.. 122 ч.1 КК України у звязку із закінченням строків давності.

Згідно ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк перебування його у Львівському слідчому ізоляторі з 12.06.2005 року по 04.07.2005 року та з 09.09.2009 року по 19.04.2013 року у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_3, заставу до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

ОСОБА_43:

за ч.1 ст. 122 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.

за ч.2 ст. 121 КК України - виправдати.

Згідно ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 строк перебування його у Львівському слідчому ізоляторі з 17.06.2010 року по 16.01.2012 року у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у звязку із закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 . підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

ОСОБА_4 за ч.2 ст. 355 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 74 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у звязку із закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Позов ОСОБА_32 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_32, 245 000 (двісті сорок пять тисяч) грн. спричиненої моральної шкоди.

Позов ОСОБА_19 задовольнити частково.

Сягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_19 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. спричиненої моральної шкоди.

Позов ОСОБА_15 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_15 40 000 (сорок тисяч) грн. спричиненої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_15 30 000 (тридцять тисяч) грн. спричиненої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_15 10 000 (десять тисяч) грн. спричиненої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_15 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в рахунок держави 319 (триста девятнадцять) грн. 66 коп. коштів витрачених на проведення почеркознавчої експертизи.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області ГУДК у Львівській області; рахунок 35221003000808; МФО 825014; ЄРПОУ 25575150 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 20 коп. коштів витрачених на проведення дактилоскопічної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області ГУДК у Львівській області; рахунок 35221003000808; МФО 825014; ЄРПОУ 25575150 225 (двісті двадцять пять) грн. 36 коп. коштів витрачених на проведення балістичної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області ГУДК у Львівській області; рахунок 35221003000808; МФО 825014; ЄРПОУ 25575150 300 (триста) грн. 48 коп. коштів витрачених на проведення товарознавчої експертизи.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області ГУДК у Львівській області; рахунок 35221003000808; МФО 825014; ЄРПОУ 25575150 300 (триста) грн. 48 коп. коштів витрачених на проведення товарознавчої експертизи.

Речовий доказ скутер «Yamaha SA21-71», переданий на зберігання ОСОБА_32, остаточно повернути власнику потерпілому ОСОБА_32 (т.6 а.с. 149-151).

Речовий доказ автомобіль «Фіат-Дукато» білого кольору 1996 року випуску, кузов № ZFА 23000005245462, д.н.з. НОМЕР_8, переданий на зберігання ОСОБА_29, остаточно повернути власнику ОСОБА_29 (т.2 а.с. 46-48).

Речовий доказ другий примірник доручення серії ВВС № 463695 від імені ОСОБА_15 ( т.3 а.с. 61-62) зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: Карбовнік І. М.