Рішення № 58205400, 08.06.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3960/16-ц 2/335/1133/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Апаллонової Ю.В.,

при секретарі: Кудряшовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ по Олександрівському району служби у справах дітей Запорізької міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, -

В С Т А Н О В И В :

07.04.2016 року на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ по Олександрівському району служби у справах дітей Запорізької міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, в якому позивач зазначала наступне.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22.06.2009 року, було укладено шлюб. За рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2011 року по справі № 2-2532/2011, яке набуло законної сили 03.02.2012р., шлюб між сторонами розірваний. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину, доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач з позивачкою та дитиною протягом тривалого часту не спілкується, Відповідач не піклується про стан здоров'я дитини, про її духовний та фізичний розвиток. Позивачка матеріально утримує доньку. Малолітня ОСОБА_3, зареєстрована у м. Запоріжжі. Відповідач за місцем реєстрації не проживає, місце його проживання Позивачці невідоме. Між собою сторони тривалий час не спілкуються. ОСОБА_1 направляла лист на адресу ОСОБА_2 та запрошувала прибути в призначений час та місце, зявитися до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 для підписання згоди щодо надання дозволу на виїзд дитини за кордон, в період літніх канікул в 2016 році до Криму, де проживають родичі позивачки.

На запрошення ОСОБА_1 ОСОБА_2 не прибув, лист з повідомленням про вручення повернувся на адресу відправника. Лист останній не отримав, оскільки за останньою відомою адресою Відповідач не проживає, місце його знаходження Позивачу невідомо. Дитина проживає разом зі своєю матір'ю за адресою пр. Леніна/ вул. Чекістів, б. 50/24 кв. 14 у м. Запоріжжя. Позивачка матеріально утримує донечку, належним чином піклується про стан її здоров'я, фізичний та моральний розвиток. Позивачка має намір на літніх канікулах забезпечити дитині гарний відпочинок та оздоровлення, а саме відвідати родичей у Криму, у яких вонм відпочивають кожне літо. Звернення до колишнього чоловіка з проханням надання нотаріально посвідченого дозволу на виїзд дитини з України позивачка не має змоги, оскільки жодного зв'язку з відповідачем ні вона особисто, ні її донька не має. Позивач вважає, що відсутність батька не повинна шкодити інтересам малолітньої дитини, порушувати право дитини на оздоровчий відпочинок, перешкоджати всебічному та гармонійному розвитку її особистості.

У звязку із зазначеним, просить суд дозволити малолітній донці ОСОБА_3 дозволити виїзд з України до тимчасово окупованої території АРК Крим з 01.06.2016 року по 01.06.2017 року, та в подальшому виїзди без згоди батька ОСОБА_2 у супроводі матері ОСОБА_1 та/або дідуся ОСОБА_5, та/або бабусі ОСОБА_6.

Позивач надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, без проведення фіксації судового процесу, підтримала викладене в позовній заяві, наполягала на позовних вимогах, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

У судове засідання відповідач не з'явився, причину неявки суду не сповістив, про день і час слухання справи повідомлявся завчасно, у встановленому законом порядку, на підставі ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу заочно по наявних матеріалах у відсутність відповідача.

Третя особа у судове засідання не зявилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково у звязку з наступним.

Судом встановлено, що 22.06.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2011 року по справі № 2-2532/2011, яке набуло законної сили 03.02.2012р., шлюб між сторонами розірваний.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину, доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. про що свідчить свідоцтво про народження серії 1 ЖС № 112089, видане Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 26.02.2009 року.

Позивачка матеріально утримує доньку. Малолітня ОСОБА_3, зареєстрована у м. Запоріжжі.

Як зазначає позивач, відповідач за місцем реєстрації не проживає, місце його проживання Позивачці невідоме. Між собою сторони тривалий час не спілкуються.

ОСОБА_1 направляла лист на адресу ОСОБА_2 та запрошувала прибути в призначений час та місце, зявитися до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 для підписання згоди щодо надання дозволу на виїзд дитини за кордон, в період літніх канікул в 2016 році до Криму, де проживають родичі позивачки (а.с.5)

На запрошення ОСОБА_1 ОСОБА_2 не прибув, лист з повідомленням про вручення повернувся на адресу відправника. Лист останній не отримав, оскільки за останньою відомою адресою Відповідач не проживає, місце його знаходження Позивачу невідомо. (а.с.6).

Дитина проживає разом зі своєю матір'ю за адресою пр. Леніна/ вул. Чекістів, б. 50/24 кв. 14 у м. Запоріжжя.

Позивач матеріально утримує доку, піклується про стан її здоров'я, фізичний та моральний розвиток. Позивачка має намір на літніх канікулах забезпечити дитині гарний відпочинок та оздоровлення, а саме відвідати родичей у Криму, у яких ми відпочиваємо кожне літо. Звернення до колишнього чоловіка з проханням надання нотаріально посвідченого дозволу на виїзд дитини з України позивачка не має змоги, оскільки жодного зв'язку з відповідачем ні вона особисто, ні її донька не має. Позивач вважає, що відсутність батька не повинна шкодити інтересам малолітньої дитини, порушувати право дитини на оздоровчий відпочинок, перешкоджати всебічному та гармонійному розвитку її особистості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права на можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Ч. 2 ст. 157 СК України встановлено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

В преамбулі Конвенції про права дитини, що прийнята 44-ю сесію Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної ради № 789 від 27.02.1991 року, зазначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження, до досягнення нею повноліття.

Ст.313 ЦК України передбачає, що фізична особа, яка досягла шістнадцяти річного віку має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновителів), опікунів в їх супроводі або в супроводі уповноваженої особи.

Ст.141 СК України передбачає, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конвенції про права дитини, яка прийнята 44-ю сесією Генеральної асамблеї ООН 20.11.1989 року та ратифікована Україною 27.02.1991 року, держави-учасницi забезпечують право дитини не розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадкiв, коли компетентнi органи згiдно за судовим рiшенням визначають, що таке розлучення необхiдне в якнайкращих iнтересах дитини. Частина 2 ст. 10 Конвенції визначає, що дитина, батьки якої проживають у рiзних державах, має право пiдтримувати на регулярнiй основi, за виключенням особливих обставин, особистi вiдносини i прямi контакти з обома батьками. 3 цiєю метою i вiдповiдно до зобов'язання держав-учасниць за пунктом 2 статтi 9 держави-учасницi поважають право дитини та її батькiв залишати будь-яку країну, включаючи власну, i повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну дiють лише такi обмеження, якi встановленi законом i необхiднi для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моралi населення або прав i свобод iнших осiб, i сумiснi з визнаними в цiй Конвенцiї iншими правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків та згідно даних, які містяться у матеріалах справи вона зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2/ вул. Чекістів, б. 50/24 кв. 14 у м. Запоріжжя, тобто за місцем реєстрації матері.

Діючим законодавством України не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або з дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Так, порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України від 21.01.1994 року, постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 року № 231 (із змінами).

Відповідно до положень ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 із змінами та доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не потрібна у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 року №231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним з таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, в який, згідно Правил, записано дитину, яка прямує в його супроводі через державний кордон.

П.18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підписів яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлений на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідач в судове засідання не зявився, заперечень на позов не подав, будь-яких доказів, які б спростували обставини викладені позивачкою в позовній заяві суду не представив.

Згідно принципу 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року дитині законом та іншими способами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, що дозволяли б їй розвиватися фізично, розумово, духовно та у соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом в умовах свободи та гідності.

Відповідно до Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватись в першу чергу максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Згідно з ч.7 ст.7, ч.2 ст.155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відсутність згоди з боку батька щодо виїзду малолітньої доньки за межі України в супроводі матері (бабусі, дідуся) суперечить вимогам ч.7 ст.7, ч.2 ст.155 Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини, та порушує право малолітньої як фізичної особи на свободу пересування, передбачене ч.1ст.313 Цивільного кодексу України, а тому підлягає судовому захисту.

Оскільки у позивача є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд дитини за кордон, беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої дитини за межі державного кордону України для тимчасового перебування, а також те, що дитині необхідний оздоровлення та відпочинок, і позивачка має можливість супроводжувати дочку за межі державного кордону України та забезпечити їй там нормальне перебування та догляд, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої ОСОБА_3 за межі державного кордону України до Російської Федереції та до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 оскільки це буде відповідати інтересам дитини. Це буде сприяти забезпеченню гарантованих державною прав та інтересів дитини, виходячи з принципів належного забезпечення догляду дитини, доступу її до культурних та духовних цінностей.

При цьому враховуючи, що позивач просить надати дозвіл з 01.06.2016 року, тобто дати яка сплила на час ухвалення рішення, суд вважає за доцільне надати дозвіл з дня набрання рішенням суду законної сили до 01.06.2017 року.

Щодо вимог позивача про надання дозволу на майбутнє на багаторазові тимчасові виїзди за межі України до досягнення дитиною 18 річного віку без згоди батька суперечить вищенаведеним нормам міграційного та сімейного законодавства, оскільки тривала відсутність дитини на підставі такого рішення, фактично позбавляє батька можливості спілкування з дитиною та виконання своїх обовязків щодо забезпечення їх гармонійного виховання і розвитку, вивезення дитинит за кордон без визначення при цьому конкретного місця перебування, дати і мети виїзду суперечать положенням чинного законодавства, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини, а також обізнаності їх про конкретне місце перебування дітей, мети цього перебування та конкретного проміжку часу, на який дітей буде вивезено за межі України, відтак, в частині цих вимог суд відмовляє.

Крім того, в частині надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини в супроводі осіб, уповноважених матір'ю дідуся ОСОБА_5, та/або у супроводі бабусі ОСОБА_6 суперечить положенням ч.3ст.313 ЦК України, так як фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років має право на виїзд за межі України лише в супроводі інших осіб, які уповноважені обома батьками, тому в задоволенні цих вимог суд відмовляє.

Оскільки позивач вимог про стягнення з відповідача судового збору не заявляє, суд відповідно до ст. 10 ЦПК України меж заявлених вимог, залишає судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 19, 141, 150, 155, 157, 160 Сімейного кодексу України, ст.313 ЦК України, ст.ст. 9, 10, Конвенції про права дитини, Декларацією прав дитини, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Надати дозвіл малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2/ вул. Чекістів, б. 50/24 кв. 14 у м. Запоріжжя на тимчасовий виїзд за межі державного кордону України до Російської Федерації та до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим з дня набрання рішенням суду законної сили по 01.06.2017 року малолітній дитині ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії СВ 290889, виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 24.10.2000 року, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1), у супроводі матері дитини ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, м. Запоріжжя, пр.Леніна/ЧекістовАДРЕСА_2 , паспорт серії СА № 089023, виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів після отримання ним копії рішення.

Заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Ю.В.Апаллонова