Ухвала суду № 58204355, 07.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/1631/15-ц Номер провадження 22-ц/775/716/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Бахмут Донецької області

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді: Будулуци М.С.

суддів: Санікової О.С., Космачевської Т.В.

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 19 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Димитровського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання спадкового договору недійсним, визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування державної реєстрації нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом до приватного нотаріуса Димитровського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2, ОСОБА_3, який уточнив та остаточно просив: визнати недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та посвідчений 16 серпня 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 за реєстром № 5914; визнати неправомірними дії приватного нотаріуса ОСОБА_2 Димитровського міського нотаріального округа Донецької області про реєстрацію нерухомого майна, а саме квартири 4 в будинку 6 мікрорайону «Східний» м. Димитров Донецької області за ОСОБА_3, як набувачем за спадковим договором; скасувати державну реєстрацію нерухомого майна, а саме квартири 4 в будинку 6 мікрорайону «Східний» м. Димитров Донецької області за ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4, померлої 23 лютого 2012 року, але йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді квартири 4 в будинку 6 мікрорайону «Східний» м. Димитров Донецької області через накладання заборони на вказаний обєкт нерухомості на підставі спадкового договору від 16 серпня 2005 року.

Згідно зазначеного договору, набувачем спірної квартири є ОСОБА_3, на якого за умовами цього договору покладено обовязки забезпечувати відчужувача довічним і повним утриманням, харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою. Вартість матеріального забезпечення встановлена за згодою сторін в розмірі сто гривень. Окрім цього він же повинен був забезпечувати відчужувача згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості, а в разі смерті відчужувача - поховати на кладовищі м. Димитров Донецької області.

Такі обовязки ОСОБА_3 у повному обсязі не виконав, оскільки останні три роки перед смертю ОСОБА_4 піклування за останньою проводив позивач, який її і поховав.

Посилаючись на викладене й на те, що приватний нотаріус не вніс спадковий договір до Спадкового реєстру, при вчиненні реєстрації права власності на спірну квартиру не здійснив контроль за виконанням спадкового договору та не перевірив виконання всіх умов договору, зареєструвавши право власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 просив його позов задовольнити.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 19 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Димитровського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання спадкового договору недійсним, визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування державної реєстрації нерухомого майна - відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 30 березня 2016 року з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Справа розглядалася судами неодноразово.

З рішенням суду не погодився позивач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів скарги позивач зазначив, що суд невірно встановив правові підстави його позову і помилково кваліфікував правовідносини, які виникли між сторонами. Зазначив, що ОСОБА_3 не виконав своїх обовязків, передбачених п. 6 спадкового договору, а відповідно до п. 7 цього договору, тільки після виконання всіх умов договору до нього переходить право власності на квартиру. В свою чергу, приватний нотаріус ОСОБА_2 повинен був перевірити умови виконання спадкового договору, але цього не зробив. Суть позовних вимог складались з того, що умови спадкового договору ОСОБА_3 не виконав, а тому право власності на спірну квартиру до нього й не перейшло.

На думку апелянта, спадковий договір був зареєстрований в реєстрі лише після того, як була виправлена помилка в прізвищі сторони за договором.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримали, просили скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачі ОСОБА_3 та приватний нотаріус Димитровського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не зявилися, але про час та місце розгляду справи повідомлені судовими повістками та телефонограмою, а останній надіслав д апеляційного суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності (т. 2 а.с. 152, 153, 155).

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача т його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як зазначено в ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.1302 ЦК України, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

За правилами ст.1303 ЦК України відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1307 ЦК України на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Судом встановлено, що 16 серпня 2005 року між ОСОБА_4 (померлою 23 лютого 2012 року) і відповідачем ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, що посвідчений приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 за реєстром № 5914, предметом якого є житлова квартира, що розташована за адресою: м. Димитров Донецької області, мікрорайон «Восточний»АДРЕСА_1. На підставі цього договору відповідачем - приватним нотаріусом ОСОБА_2 було накладено заборону на вказаний обєкт нерухомості.

Відповідно до п.6 даного договору за згодою сторін на набувача майна (ОСОБА_3В.) покладаються такі обовязки: забезпечувати відчужувача ОСОБА_4 довічним і повним утриманням, харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, вартість матеріального забезпечення встановлюється за згодою сторін в розмірі 100,00 грн. щомісячно; забезпечувати відчужувача згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами належно від їх вартості; в разі смерті відчужувача поховати його на кладовищі міста Димитров Донецької області.

Пунктом 7 спадкового договору передбачено, що право власності на вказану в договорі квартиру переходить до набувача у разі виконання ним умов договору та після смерті відчужувача (т.1 а.с. 16).

Позивач ОСОБА_6 є сином померлої ОСОБА_4, що підтверджується копіями свідоцтв про народження позивача та про смерть ОСОБА_4 (т.1 а.с.6, 8, 205).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та обтяження 16 серпня 2005 року приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 на підставі вищевказаного спадкового договору накладено заборону на обєкт нерухомого майна - квартиру № 4 в будинку № 6 мікрорайону «Восточний» в місті Димитров Донецької області, а 29 січня 2014 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3, як набувачем за спадковим договором (т.1 а.с.9, 10).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 06 квітня 2013 року та постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 21 жовтня 2013 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до Димитровської державної нотаріальної контори 06 квітня 2013 року з заявою про прийняття спадщини за законом та 21 жовтня 2013 року з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 (т.1 а.с.11, 13).

21 жовтня 2013 року за постановою держаного нотаріуса Димитровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: м. Димитров Донецької області, мікрорайон «Восточний»АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4, через те, що 16 серпня 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 була накладена заборона на обєкт нерухомого майна вказану квартиру на підставі спадкового договору, посвідченого 16 серпня 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 за реєстром № 5914 та зареєстрованого у Спадковому реєстрі (т.1а.с.11).

Згідно довідки Комунального закладу «Димитровський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 23 жовтня 2013 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно, знаходилася на диспансерному обліку у терапевта, ендокринолога з діагнозами: ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність 2 ступеню, сахарний діабет 2 тип середньої тяжкості, діабетична ангіопатія судин ніг, хронічна артеріальна недостатність 2-3 ступеню. У 2011-2013 роках з приводу вказаних хвороб оглядалася терапевтом, хірургом на дому. 10 жовтня 2010 року їй встановлено діагноз: закритий косовідламковий перелом лівої стегнової кістки у міжвертельному відділі зі зміщенням відламків. З цього часу за станом здоровя потребувала постійного стороннього догляду (а.с.17 т.1).

З акту приватного підприємства «ПЖФ Гарант-Сервіс» від 21 жовтня 2013 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 з червня 2010 року по 23 лютого 2013 року проживав разом з матірю ОСОБА_4 за адресою: м. Димитров Донецької області, мікрорайон «Восточний»АДРЕСА_1, (т.1 а.с.19).

Відповідно до довідки ритуальної служби Димитровського БОКХ від 15 квітня 2014 року, ОСОБА_1 поховав свою матір за власні кошти на кладовищі «Степне» у м. Димитров (т.1а.с.12).

Для поховання матері ОСОБА_1 придбав ритуальні товари на суму 1 778 грн. (т.1 а.с.20) та йому виплачена допомога на поховання у розмірі 2339 грн. 86 коп. (т.1 а.с.18, 20).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст.1308 ЦК України спадковий договір може бути розірваний судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірваний судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Згідно з розясненнями п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування.

Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК.

Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою. У разі предявлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено (стаття 3 ЦПК).

Зі змісту ст.1308 ЦК України випливає, що невиконання сторонами умов спадкового договору є підставою для його розірвання; інші ж особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть предявляти вимоги про розірвання спадкового договору.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції зазначив, що укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 спадковий договір сторонами не розірвано.

Відповідно до підпункту 8.5 пункту 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (із змінами), отримавши повідомлення про смерть відчужувача, нотаріус, який посвідчив спадковий договір, знімає (припиняє) заборону відчуження і реєструє право власності на майно відчужувача за набувачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме такі дії й були правомірно учинені приватним нотаріусом ОСОБА_2, який є одним із відповідачів по справі.

Тому, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання неправомірними дій приватного нотаріуса ОСОБА_2 про реєстрацію нерухомого майна за ОСОБА_3, як за набувачем за спадковим договором, є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання спадкового договору недійсним, позивач, який не є стороною спадкового договору, вказав на те, що його права на спадкування, як спадкоємця першої черги за законом, були порушені оспорюваним договором.

Суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 215 гл. 16 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 цього Кодексу, які регламентують зміст правочину, дієздатність особи, яка вчиняє правочин, волевиявлення учасника правочину, настання правових наслідків, захист прав та інтересів дітей.

Згідно зі ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За правилами ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 1304 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, передбачено, що спадковий договір укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд дійшов висновку, що 16 серпня 2005 року при укладенні між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спадкового договору дані вимоги закону виконані в повній мірі, оскільки він укладений в письмовій формі з дотриманням норм чинного законодавства.

Далі суд зазначив, що в якості підстави недійсності спадкового договору позивач посилався на нездійснення державної реєстрації спірного договору у Спадковому реєстрі.

Втім, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд виходив з безпідставності заявлених вимог в цій частині та зазначив про наступне.

За приписами ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

Відповідно до п.2.1 наказу Міністерства юстиції України N 51/5 від 17 жовтня 2000 року, зареєстрованого 17 жовтня 2000 року за N 714/4935, який був чинним на момент вчинення нотаріальної дії, відомості зокрема про спадкові договори підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру.

Законом України від 21 вересня 2010 року № 2527-УІ ст. 1304 ЦК України була доповнена правовою нормою про те, що спадковий договір підлягає також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Наданий позивачем на підтвердження своїх доводів витяг зі Спадкового реєстру від 03 червня 2015 року № 40558146 дійсно не містить даних про реєстрацію спірного спадкового договору (т.1 а.с.211). Пошук даної інформації у Спадковому реєстрі був здійснений лише за прізвищем, імям та по батькові відчужувача ОСОБА_4.

Натомість інформаційні довідки зі Спадкового реєстру від 07серпня 2015 року за № 41162818 та від 02 грудня 2015 року № 42317025 містять відомості щодо спірного спадкового договору, який було зареєстровано 16 серпня 2005 року о 13:56 за № 37100307. Для пошуку даної інформації окрім вищевказаних параметрів зазначений ідентифікаційний код відчужувача (а.с.190 т.1, 27-28 т.2).

Вказані розбіжності в отриманих інформаціях обумовлені тим, що при реєстрації 16 серпня 2005 року о 13:56 у Спадковому реєстрі за № 37100307 спірного договору при вказівки по батькові відчужувача ОСОБА_4 була допущена описка, а саме: замість правильного «Єгорівна» записано «Єгорівнна», про що свідчить відповідний витяг від 16 серпня 2005 року № 993613 (а.с.14, 201 т.1).

Відповідно до п. 3.5 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 року за № 831/19569, пошук інформації про наявність або відсутність спадкового договору у Спадковому реєстрі здійснюється за прізвищем, ім'ям та по батькові (за наявності) відчужувача, його роком народження (за наявності) та/або реєстраційним номером облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб платників податків (за наявності).

Відповідно до п. 2.12. даного Положення, заявник у разі виявлення у витязі помилки письмово повідомляє про це Реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей у Спадковому реєстрі інформації, наведеній у спадковому договорі. Якщо факт невідповідності інформації підтверджено, Реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та виготовляє новий витяг у порядку, передбаченому цим Положенням. Вказаним Положенням не обмежено внесення виправлень допущених помилок будь-яким терміном.

Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_3 від 01 грудня 2015 року, після того як останньому у суді стало відомо про допущену нотаріусом вищевказану помилку, приватним нотаріусом ОСОБА_2, як реєстратором, виправлено допущену помилку у написанні по батькові відчужувача ОСОБА_4 та виготовлено новий витяг, про що свідчить Інформаційна довідка за Спадкового реєстру від 01 грудня 2015 року № 42302036.

І витяги і інформаційні довідки мають однакову силу документу, оскільки відповідно до п.3.1, п.3.2 Положення про Спадковий реєстр виготовляються на підставі відомостей Спадкового реєстру, засвідчуються підписом та скріплюються печаткою реєстратора.

Проаналізувавши встановлені обставини та наведені правові норми, суд дійшов до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо відсутності державної реєстрації оспорюваного договору, оскільки вони спростовуються інформацією, отриманою зі Спадкового реєстру. Допущена реєстратором помилка у вигляді подвоєної літери «н» при фіксації у реєстрі по-батькові відчужувача майна не є суттєвою помилкою, яка б спростовувала реєстрацію спірного спадкового договору в Спадковому реєстрі.

В задоволенні вимоги про скасування реєстрації права власності набувача на спірну квартиру суд відмовив з тих підстав, що вона є похідною від іншої вимоги про визнання недійсним спадкового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм належну правову оцінку і обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача про визнання неправомірними дій приватного нотаріуса ОСОБА_2 про реєстрацію нерухомого майна за ОСОБА_3, як за набувачем за спадковим договором, є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання спадкового договору недійсним, позивач, який не є стороною спадкового договору, вказав на те, що його права на спадкування, як спадкоємця першої черги за законом, були порушені оспорюваним договором.

Однак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що приватний нотаріус ОСОБА_2 діяв правомірно з урахуванням умов спадкового договору та вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Так, відповідно до підпункту 8.5 пункту 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (із змінами), отримавши повідомлення про смерть відчужувача, нотаріус, який посвідчив спадковий договір, знімає (припиняє) заборону відчуження і реєструє право власності на майно відчужувача за набувачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме такі дії й були правомірно учинені приватним нотаріусом ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволені вимог про визнання недійсним спадкового договору, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та посвідченого 16 серпня 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 за реєстром № 5914, суд виходив з безпідставності заявлених вимог, оскільки вказаний договір укладено в письмовій формі з дотриманням всіх вимог діючого законодавства.

Всупереч тверджень апелянта такий висновок суду є правильним та відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи позивача про те, що приватний нотаріус не вніс спадковий договір до Спадкового реєстру, при вчиненні реєстрації права власності на спірну квартиру не здійснив контроль за виконанням спадкового договору та не перевірив виконання всіх умов договору, зареєструвавши право власності на нерухоме майно апеляційний суд відхиляє, оскільки спадковий договір внесено до Спадкового реєстру, а допущена реєстратором помилка у вигляді подвоєної літери «н» у реєстрі по-батькові відчужувача майна виправлена та не є суттєвою помилкою, яка б спростовувала реєстрацію спірного спадкового договору в Спадковому реєстрі. Що ж стосується твердження ОСОБА_1 відносно контролю приватного нотаріуса за виконанням спадкового договору та перевірки виконання умов договору, то вони не є підставою для визнання спадкового договору недійсним.

З вимогами про розірвання спадкового договору сторони до суду не звертались та укладений договір є дійсним.

Доводи апелянта стосовно того, що обовязки за спадковим договором ОСОБА_3 у повному обсязі не виконав, апеляційний суд також відхиляє, оскільки вказані обставини можуть бути лише предметом позову про розірвання спадкового договору, а не визнання його недійсним. Тому й не мають правового значення у вирішенні справи.

Інші висновки суду щодо визнання недійсним правочину, які оскаржує апелянт, не впливають на вирішення справи, оскільки правові підстави для задоволення позову відсутні. Інші вимоги є похідними, а тому й не можуть бути задоволені.

Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують та не приводять до висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування або зміни судового рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає, а тому рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхиляє.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 19 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: