Постанова № 58204063, 31.05.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/2344/16-а

Провадження №2-а/265/72/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді Міхєєва І.М.,

за участю секретаря Федорової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області (далі за текстом - УПФУ) про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 01.02.1990 року по теперішній час він працює на посаді завідуючого анестезіологічним відділенням з палатами реанімації та інтенсивної терапії в Комунальній установі «Маріупольська міська лікарня № 4 ім.І.К.Мацука», 20.08.2014 року від звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком. З 25.07.2014 року УПФУ призначило йому пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», його загальний стаж роботи з урахуванням подвоєння періоду роботи в анестезіологічному відділенні складав на момент призначення пенсії 62 роки 10 місяців 10 днів. Впродовж своєї трудової діяльності він не використовував своє право для призначення іншої пенсії, ніж пенсія за віком, у листопаді 2014 року йому було здійснена виплата пенсії за віком, 23.03.2016 року він письмово звернувся до УПФУ із заявою про виплату йому десяти місячних пенсій у відповідності до вимог п. 7-1 Прикінцевих Положень Закону України № 1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», однак, відповідачем йому відмовлено у виплаті даних сум з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи у сфері охорони здоровя. Позивач вважає зазначені дії неправомірними, оскільки його стаж роботи у сфері охорони здоровя з урахуванням подвоєння становив 55 років 14 днів, а в одинарному розмірі він мав необхідні 35 років 4 дні, однак, відповідач обчислює його страховий стаж роботи у сфері охорони здоровя як 34 років 11 місяців 15 днів. Відповідачем при призначенні йому пенсії його страховий стаж враховано по 31.07.2014 року відповідно до даних індивідуальної відомості про застраховану особу, яка була сформована 22.08.2014 року, однак, дані про сплату внесків не були оновлені відповідачем на день формування протоколу. Зазначав, що згідно наданої довідки «Маріупольської міської лікарні № 4 імІ.К.Мацука» страхові внески відносно нього за серпень 2014 року були перераховані двома платежами: 18.08.2014 року був здійснений авансовий платіж, а 04.09.2014року заробітна плата, тобто всі внески були сплачені до дати формування протоколу про призначення йому пенсії за віком. У звязку з не оновленням даних про сплату єдиного внеску відносно нього за серпень 2014 року УПФУ не врахований до спеціального страхового стажу період з 01.08.2014 року по 20.08.2014 року (включно), що він вважає неправомірним та порушуючим його права. Крім того, позивач зазначав, що пенсія є щомісячним платежем, вперше її виплата йому була здійснена у листопаді 2014 року, звертав увагу, що він оскаржує дії по відмові УПФУ у нарахуванні та виплаті йому грошової допомоги, а тому позивач вважає, що шестимісячний термін для звернення до суду із позовом необхідно відраховувати із дати надання йому відповіді відповідачем про відмову нарахувати та виплатити десять місячних пенсії, а саме: з 05.04.2016 року та відповідно до правової позиції, викладеній в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.12.2015 року по справі № К/800/30656/15 (265/8868/13-а). Просив визнати дії відповідача щодо відмови йому у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії неправомірними та зобовязати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсії на день призначення пенсії за віком.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та доповнив первісну їх редакцію тим, що за серпень 2014 року «Маріупольською міською лікарнею № 4 ім.І.К.Мацука» відносно нього сплачено внесок, що перевищує мінімальний страховий внесок, однак, період його роботи з 01.08.2014 року по 19.08.2014 року та заробітна плата за серпень 2014 року не зараховані до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, посилався на ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». В остаточній уточненій редакції позовних вимог просив визнати дії відповідача щодо відмови йому у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії неправомірними, зобовязати відповідача зарахувати йому до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період з 01.08.2014 року по 19.08.2014 року та до заробітної плати за серпень 2014 року дані, що містяться за серпень 2014 року в системі персоніфікованого обліку за номером його облікової картки та нарахувати та виплатити йому грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсії на день призначення пенсії за віком.

Позивач до судового засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду заперечення у письмовому вигляді, з яких вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя як отримувач пенсії за віком з 25.07.2014 року, на час звернення позивача за призначенням пенсії його загальний стаж становив 42 роки 09 місяців 11 днів (без подвоєння), з них за вислугою років у сфері охорони здоровя 34 роки 11 місяців 15 днів. Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих Положень Закону України № 1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виплата грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення здійснюється у разі наявності страхового стажу для чоловіків 35 років на посадах у закладах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Посилався на ст. 1, ч.2 ст. 24, п.7-1 Прикінцевих Положень Закону України № 1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», на п. «е» ст.. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Постанову Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року «Про затвердження переліку закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», Постанову Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 «Про затвердження порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати», якою передбачено, що виплата грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється одночасно з першою виплатою пенсії. Зазначав, що право на дану допомогу визначається одночасно з визначенням права на пенсію, станом на дату звернення позивача на 20.08.2014 року у останнього був відсутній спеціальний страховий стаж, що підтверджується даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу від 22.08.2014 року. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

З урахуванням правових позицій сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Право на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення є однією з гарантій захисту прав особи, забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції чинній станом на момент призначення пенсії позивачу, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Судом встановлено та не оспорювалося представником відповідача , що позивач ОСОБА_1 24 липня 2016 року досяг пенсійного віку 60 років, що підтверджується копією паспорта позивача(а.с.19), останній працював на різних посадах в державних і комунальних установах охорони здоров'я, починаючи з 08.08.1979 року та станом на момент звернення до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя продовжував працювати на посаді завідувача анестезіологічним відділенням з палатою реанімації та інтенсивної терапії в Комунальній установі «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука», що підтверджується копією трудової книжки, заповненої 08.08.1979року на імя позивача (а.с.12-17). Посади, на яких працював позивач надавали останньому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зазначене право виходу на пенсію за вислугу років позивач не реалізував, що не спростовувалося і відповідачем.

20 серпня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя із заявою про призначення йому пенсії за віком на загальних підставах (а.с. 8).

Матеріалами справи встановлено, що станом на 22.08.2014 року у даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, сформованих на імя ОСОБА_1 (облікова картка № НОМЕР_1) були відсутні відомості про сплату страхових внесків за серпень 2014 року, у даній графі зазначені показники «0.00», що підтверджується відповідною випискою сформованою 22.08.2014 року (а.с. 9-11), у виписці, сформованій на імя ОСОБА_1 (облікова картка № НОМЕР_1) станом на 20.04.2016 року маються відомості про сплату страхових внесків КУ «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука» за серпень 2014 року у розмірі 7376,86 гривень (а.с. 5(зворот)).

Згідно довідки № 134, виданої 18.04.2016 року КУ «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука» з заробітної плати ОСОБА_1 було здійснено перерахування єдиного страхового внеску за першу половину серпня 2014 року 18 серпня 2014 року, за другу половину серпня 2014 року 04 вересня 2014 року (а.с.18).

З відповіді Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя від 05.04.2016 року, наданої на звернення позивача від 23.03.2016 року вбачається, що відповідачем не здійснена виплата грошової допомоги позивачу ОСОБА_1 у вигляді десяти місячних пенсій з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу та зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 на посадах, що дають право на призначення пенсії складає 34 роки 11 місяців 15 днів (а.с. 5).

З розрахунку стажу, зробленого відповідачем на момент призначення пенсії позивачу вбачається, що стаж роботи ОСОБА_1, у тому числі спеціальний стаж роботи у сфері охорони здоровя враховувався лише по 31.07.2014 року (а.с.6).

З протоколу № 4652 від 18.10.2014 року про призначення пенсії вбачається, що зарахований стаж роботи ОСОБА_1 у сфері охорони здоровя складає 55 років 14 днів (а.с. 7). При цьому, стаж роботи позивача відповідачем також враховувався по 31.07.2014 року, а фактично вирішено питання про призначення пенсії 18 жовтня 2014 року.

Аналізуючи виниклі правовідносини суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 26 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначено, що термін персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) вживається у такому значенні: організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пунктами 2,4, 7 «Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1191, встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 ( 909-93-п ) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що при визначенні права на грошову допомогу, що є предметом спору, до страхового стажу позивача відповідачем повинні були бути зараховані всі періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та підсумовані.

Судом встановлено, що станом на 20 серпня 2014 року позивач ОСОБА_1 мав, зокрема, спеціальний стаж роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 35 років 4 дні, однак, відповідачем дійсно не був врахований даний стаж при призначенні пенсії позивача, що суд вважає з урахуванням вищевикладених норм, призвело до порушення його прав на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що питання щодо призначення пенсії позивачу остаточно було вирішено УПФУ у жовтні 2014 року, однак, страховий стаж був врахований тільки по 31.07.2014 року, тоді як згідно вимог закону даний стаж у виниклих правовідносинах підлягав підсумуванню та повинен бути врахований по 19.08.2014 року.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналізуючи питання щодо строку звернення із даним позовом суд виходить з того, що пенсія є щомісячним платежем, позивач оскаржує відмову УПФУ у виконанні певних дій за його заявою, відповідь на яку ним була отримана 05.04.2016 року. Враховуючи правову позицію Вищого адміністративного суду України щодо відрахування строку звернення до суду, викладену у відповідній ухвалі від 08.12.2015 року у справі № К/800/30656/15, суд вважає, що строк звернення до суду із даним позовом для позивача почав своє відрахування з 05.04.2016 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що позивач до призначення пенсії за віком не отримував жодного виду пенсій, що представником відповідача не оспорювалося, суд вважає, що відповідачем безпідставно при призначенні пенсії позивачу не був врахований страховий стаж по 19.08.2014 року, а тому з метою відновлення прав позивача вважає за необхідне зобовязати відповідача врахувати даний стаж до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, з нарахуванням та виплатою грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на дату призначення пенсії відповідно до вимог ст.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та задовольняє позов у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІУ, «Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1191, ст. 2, 6, 7, 8, 9, 17, 99, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області зарахувати до стажу роботи, що дає право для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи ОСОБА_1 з 01.08.2014 року по 19.08.2014 року та до заробітної плати ОСОБА_1 за серпень 2014 року дані, що містяться за серпень 2014 року в системі персоніфікованого обліку за номером облікової картки: НОМЕР_1.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії за віком.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.М.Міхєєва