Вирок № 58202809, 08.06.2016, Тростянецький районний суд Вінницької області

135/249/15-к

ВИРОК

іменем України

08.06.2016 року Тростянецький районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Волошина І.А.,

суддів Савченка С.М., Костюк Г.М.,

секретарів судового засідання Чудак Г.І., Кучер І.В., Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Тростянець Вінницької області кримінальне провадження №12014020070000139 за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Соболівка Теплицького району Вінницької області, де і мешкає АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше судимого 04.11.2003 Ладижинським міським судом Вінницької області за ст.152 ч.1, 186 ч.2, 152 ч.2, 186 ч.2, 70 КК України до 10 років позбавлення волі; 19.04.2005 Теплицьким районним судом Вінницької області за ст.185 ч.3, 70 КК України до 10 років позбавлення волі; 01.12.2014 Гайсинським районним судом Вінницької області за ст.152 ч.3, ст.186 ч.2, ст.70 КК України до 10 років позбавлення волі,

у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,-

сторони кримінального провадження: прокурори Козюра С.О., Веселовська О.О., обвинувачений ОСОБА_1, захисники обвинуваченого ОСОБА_2, ОСОБА_3, потерпіла ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.

ОСОБА_1, будучи 19.04.2005 року востаннє засудженим Теплицьким РС Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України до призначеного покарання приєднано частину не відбутого за вироком Ладижинського МС Вінницької області від 07.11.2003 року покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання 10 років позбавлення волі та 25.02.2013 року звільнившись з місць позбавлення волі по відбуттю покарання, маючи не зняту та не погашену судимість, вчинив новий умисний злочин проти власності.

Так, 15.07.2014 року, близько 21.00 години, в м. Ладижин Вінницької області, ОСОБА_1 знаходячись неподалік дочірнього підприємства «Екстра», яке розташоване по вул. Леніна, в районі містку через р. Сільниця, сховавшись в кущах для здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, умисно, із застосування заздалегідь приготовленим для нападу молотком, здійснив напад на потерпілу ОСОБА_4, яка в той час прямувала по доріжці в напрямку вищевказаного підприємства, завдавши останній декілька ударів металевою робочою частиною молотка в область голови, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми - забійної рани - гематоми лівої лобної (надбрівної) ділянки голови, перелому лівої лобної кістки з переходом на орбіту ока, компресією очного яблука, забою головного мозку, забійних ран ділянок волосяної частини голови. Згідно висновку судово-медичної експертизи №211 від 23.09.2014 року черепно-мозкова травма виявлена у ОСОБА_4 утворилась від дії твердого (твердих), тупого (тупих) предмета (предметів) можливо 16.07.2014 року, внаслідок ударів контактуючими частинами металевого молотка, що не заперечує характеру ран і перелому, а також підтверджується обставинами випадку з постанови слідчого, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя під час скоєння. Інші забійні рани на волосяній частині голови, яких із записів лікарів три-чотири (3-4) виділяти окремо в ступінь тяжкості в даному випадку немає необхідності, так як усі вони впливали на перебіг черепно-мозкової травми і були спричиненні однією особою.

Отримавши вищевказані тілесні ушкодження потерпіла ОСОБА_4 відштовхнувши від себе підозрюваного ОСОБА_1 та скориставшись цією можливістю змогла втекти.

Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючою ознакою якого є: розбій поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, будучи допитаним, винним у інкримінованому йому злочині себе не визнав, показавши, що цього злочину не скоював. О 18-19 годинах він був в с.Соболівці, його бачили сусіди. Місце скоєння злочину знаходиться за 40км від цього села. Того дня зранку з дітьми він був вдома, потім о 07.00год ранку він був в лікарні у дружини. Після 12години він вже був вдома до 19.00год. Потім він пішки пішов до другого кума в с.Губник Тростянецького району. В Ладижині він не був. Кума не було, і він пішов з Губника додому біля 22.00 години. Додому прийшов десь о другій годині ночі і ліг спати. На момент скоєння цього злочину він був в Губнику. Його ніхто не бачив. Дитячого рюкзака в нього не було. У нього був мобільний телефон, особистий. Просив визнати його невинуватим.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що 15.07.2014 близько 20 години вона йшла на дачу з АДРЕСА_2 по стежці позаду заводу "Біоліка". По дорозі побачила чоловіка, пішла на дачу, де пробула біля години. Коли вона поверталась з дачі, знову побачила того ж чоловіка. Коли вона пройшла через міст і порівнялась з ним, він запитав її де технікум. Вона сказала чоловіку куди йти, а той, стоячи біля неї з лівої сторони, вдарив її по голові. Коли вона обернулась і запитала що це таке, він ще раз вдарив її, повалив на землю, виліз зверху і продовжував наносити удари по голові. Вона схопила його за горло, відбилась ногою і побігла. Чоловік догнав її, вчепився за коси і продовжував бити. Вона відбилась і побігла. По дорозі вона побачила чоловіка з велосипедом, попросила допомоги. Зрозумівши, що допомоги не буде, пішла далі до заводу "Біолік". Біля заводу вона достала телефон і подзвонила до сестри, сказала, щоб та її зустріла, розповіла про свій стан. Коли вона доходила до садка, її догнав чоловік на велосипеді, сказав, що там її пакет і капці, на що вона відповіла, що не повернеться, бо хоче жити. Потім її зустріла сестра біля четвертої школи і вони пішли в лікарню. В лікарні викликали міліцію. Чоловік, який її бив, в першу зустріч і в другу знаходився в одному і тому ж місці. Цей чоловік бив її круглим, старим, випуклим з одного боку молотком. Скільки він наніс ударів не рахувала. В неї був мобільний і сережки, на другий день їх не було. Особу, яка перебуває за гратами, вона впізнала як нападника. Цього чоловіка вона впізнала ще в лікарні по фото, яке показувала міліція. Вона працює вчителем фізкультури і має хороший стан здоров'я. Вважає, що шрамів на шиї у ОСОБА_1 немає, бо у неї тоненькі і маленькі нігті. Чоловік з велосипедом коли догнав її сказав, що ОСОБА_1 до нього підходив, казав, що вона його сестра, яка тікає з дому. ОСОБА_1 був в темних штанах і спортивній кофті. Удари наносились в вершню частину голови і лоба. Руками і ногами чоловік її не бив, а тільки молотком. В чоловіка, який на неї напав на плечах був дитячий рюкзак. Одягнений був в спортивну кольорову кофту. Чоловік був трохи нижче неї. В неї були срібні сережки, їх не зривали з вух. Вона не може стверджувати, що він їх не зривав, вона на другий день лише побачила що їх нема. В лікарню працівники міліції приносили кілька фотографій. Вона впізнала чоловіка на другий день. Після нападу вона побігла боса, туфлі лишила, і пакет. Кофта у ОСОБА_1 була зелена з білим, спортивна.

ОСОБА_5 допитана в судовому засіданні в якості свідка, показала, що ОСОБА_4 є її рідною сестрою. 15.07.2014 біля 21 години їй подзвонила сестра, задихалась, сказала, що на неї напали і сказала де вона знаходиться. Вона побігла до садка, де мала бути ОСОБА_4. В садку вона зустріла ОСОБА_4, ліва частина її обличчя була закривавлена, сестра була боса, куртка була в крові. Вони пішли на швидку, де передала сестру лікарям, і пішла до мами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що ввечері він їхав з роботи на велосипеді в сторону спиртзаводу, де є місток через річку. На повороті стояв чоловік той що за гратами. Він подумав, що той когось чекає і поїхав далі до гаража. Метрів через двісті він чекав біля гаража свою дружину, коли до нього підбігла потерпіла, в якої все обличчя, волосся були в крові. Вона попросила допомоги, сказала що її побили молотком. Він їй сказав, щоб вона йшла до під?їзду. Потім проходив якийсь дід, який сказав що чоловік бив сестру і вона загубила капець. Більше того діда він не бачив і не запам?ятав його. У ОСОБА_1 була куртка захисного кольору, невеликий дитячий рюкзак на плечах.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона бачила чоловіка, який знаходиться за гратами в залі суду, того дня, коли все сталось. Він ходив протягом дня біля магазину і вона звернула увагу. Вона працює в магазині продавцем. 15.07.2014 цей чоловік з дитячим рюкзаком був якийсь дьорганий. Коло покупців в магазині невелике, раніше вона його не бачила. Біля години вечора він купив у неї воду і пішов в сторону кладки до Біоліку. Чоловік з нею не спілкувався, просто купив воду. Одягу точно не пам'ятає. Начебто світла футболка із вставками, кепка, джинси. Це точно ця особа, що за гратами.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 показав, що він не знає чому справу порушили за легкими тілесними ушкодженнями, напевне це був первинний огляд. Усі тілесні ушкодження, а їх біля п?яти були спричинені в один проміжок часу. Основна ліва надбрівна ділянка на голові, куди був основний удар, всі в один проміжок часу. Первинний огляд проведено було поверхнево. Травма такого характеру на вигляд може вважатись неважкою, людина спочатку могла пересуватись, але могла і втратити свідомість, це залежить від людини. Травма важка, небезпечна для життя під час спричинення. Основна причина, перелом кісток черепа, лобна кістка міцна, перелом надбрівної кістки легше, тому операція, вставлялась пластина, сам удар сильний, забій головного мозку, це є наслідком наростання крововиливу. В даному випадку спочатку після травми людина могла рухатись. Кожна людина по різному реагує на удари. Експертиза робилась тільки по медичних документах Ладижинської лікарні та Вінницької лікарні. Травми були очевидні, людину в даному випадку можна було подивитись тільки для уточнення кількості ударів. Лікарі клініцисти не завжди в точності описують кількість поранень. По їх показах, що описані в висновках є чотири рани. Основний рана - лобова кістка. Всі інші рани в потиличну частину, вони не класифікували за ступенем важкості. Ці рани відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, основний удар в лоб, який є пошкодженням життєвих органів, внаслідок пошкодження кістки, крововилив. Могла наступити смерть. Те, що потерпіла після удару ходила, говорила, це приглушений неадекватний стан, шокова реакція, яка розвивається не за хвилину. Тут травма черепно-мозкова локальна, яка розвивається з часом, натікає кров в мозок, це травма з віддаленими наслідками. Якщо людина фізично здорова, то могла подолати відстань після удару.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що він проводив огляд місця проживання ОСОБА_1 як слідчий. Огляд проводився за ініціативою працівників карного розшуку. Огляд проводив безпосередньо він. Огляд проводився по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4. Він був в складі слідчої групи, старшим групи була ОСОБА_10 Кому належить садиба яку оглядали не з'ясовували, ОСОБА_1 сказав, що це його домоволодіння. Тиск на ОСОБА_1 не чинився. Оперативному підрозділу надійшла інформація про можливість причетності ОСОБА_1 до подій. Він разом з оперативниками ОСОБА_11 ОСОБА_12 поїхали в Соболівку Теплицького району, точної адреси не пам'ятає. За місцем проживання був ОСОБА_1, його син, віком близько 10 років. ОСОБА_1 вийшов до них, надав добровільну письмову згоду на огляд місця проживання за участі понятих. Ними було виявлено в літній кухні на підлозі молоток, в іншому приміщенні на кроваті дитячий рюкзак чорного кольору з малюнком, біла кофта з копюшоном з візерунками, з плямами бурого кольору. В хаті на вішалці були виявлені джинсові штани сірого чи темно синього кольору з плямами бурого кольору. Дані речі були вилучені. Також до помешкання приїхали працівники Гайсинського РВ, у них в машині знаходилась дівчина, пізніше стало відомо, що вона потерпіла. У тої дівчини був викрадений мобільний телефон. ОСОБА_1 сам дав згоду на огляд, пояснень під час огляду не давав.

Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що особисто обвинуваченого не знає. В той день близько 10 години його попросили працівники міліції щоб він був свідком. Він прийшов до міліції всі поїхали. Там був обвинувачений, міліція, знімали на відео. Обвинуваченому роз'яснили права. Він відмовився від захисника. Обвинувачений показував, що робив, а він ходив за ним і міліціонерами. Спочатку обвинувачений сказав, що приїхав в Ладижин, щоб скоїти крадіжку. Він сидів в кущах, потім йшла дівчина, він її вдарив по голові. Усе він показував на якісь людині. Його залучали в якості понятого при слідчому експерименті. Обвинувачений показував стежку попід забор, витягнув молоток, спитав щось у дівчини, показував як наносив удари - лівою рукою, показував на статистові. Потім він сів на неї, вона вирвалась і все.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він був понятим, слідча дія біля заводу Біолік. Там є стежка, де ховався обвинувачений, щоб найти людину, в якої можна вкрасти гроші, бо жінка в лікарні. Захисника не було, він відмовлявся, тиску не чинили. Він сам водив працівників міліції, показував, де сховався, як йшла потерпіла, спитав де находиться коледж, потерпіла відвернулась і він ударив її молотком, який був в сумці, приніс молоток з собою. Його мотиви - він безробітний, потрібні гроші, допомогти своїй жінці. Показував, що вдарив жінку по голові, показував на статистові. Спочатку перший удар, потім ще кілька, вона упала і він ще наносив удари молотком, потерпіла відбилась і втекла. Все знімали на відео.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в судовому засіданні кожен окремо показали, що вони були свідками при вилучені одежі в будинку ОСОБА_1. Були вилучені одежа в крові та молоток. В хату чи в сарай вони не заходили, залишались біля машини, біля хвіртки, їм показали, який одяг та речі вилучили. Речі пакували перед ними. Тиску на ОСОБА_1 не чинили. У них зауважень до слідчих не було. ОСОБА_1 був в машині у оперативників.

В ході судового розгляду судом досліджувались надані стороною обвинувачення та стороною захисту письмові та речові докази.

Так, протоколом огляду місця події, від 16.07.2014, який проведений слідчим СВ Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10, встановлено, що на ділянці неподалік заводу "Біолік" ліворуч будинку №176 по вул.Леніна виявлено та вилучено жіночий черевичок сірого кольору з танкеткою білого кольору. На відстані близько одного метра виявлено та вилучено аналогічний черевичок та поліетиленовий пакет. На вказаній ділянці в двох місцях витоптана трава (т.1 а.с.а.с.113-118). Вказані вище предмети приєднані до кримінального провадження в якості речових доказів постановою слідчого ОСОБА_10 17.07.2014 (т.1 а.с.138).

Під час огляду предмету 17.07.2014, який проводив слідчий ОСОБА_10, було оглянуто спортивну кофту, надану потерпілою ОСОБА_4 На кофті виявлені плями бурого кольору (т.1 а.с.а.с.120-121).

В ході проведення огляду місця події 17.07.2014, який проводив слідчий СВ Ладижинського МВ ОСОБА_9, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 виявлено та вилучено джинсові штани сірого кольору з плямами темно-бурого кольору, кофту з переважною розфарбовкою сірого кольору з плямами бурого кольору, дитячий рюкзак чорного кольору з малюнками всередині якого є плями темно-бурого кольору, молоток з краплями коричневого кольору на металевій частині (т.1 а.с.а.с.124-134). Вказані предмети приєднані до кримінального провадження в якості речових доказів постановою слідчого ОСОБА_10 від 18.07.2014 (т.1 а.с.а.с.135-136).

Відповідно протоколу від 21.07.2014 слідчим ОСОБА_10 отримано зразки крові ОСОБА_4 (т.1 а.с.145).

Під час слідчого експерименту, який проводив слідчий ОСОБА_10, 23.07.2014 ОСОБА_1 відтворив обстановку і свої дії під час вчинення розбійного нападу (т.1 а.с.а.с.150-152).

В ході пред?явлення особи для впізнання за фотознімками 18.10.2014 ОСОБА_7 впізнала по фото ОСОБА_1, як особу, яку вона бачила близько 20 години в м.Ладижині в магазині "Каприз" (т.1 а.с.а.с.176-179).

В ході пред?явлення особи для впізнання за фотознімками 18.10.2014 ОСОБА_4 впізнала по фото ОСОБА_1, як особу, яка вчинила на неї напад 15.07.2014 близько 21 години (т.1 а.с.а.с.181-184).

Відповідно висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №350 від 08.08.2014, яка призначена постановою ст.слідчого СВ Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10, кров гр-ки ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А. В плямах на джинсових штанах, представлених для дослідження, знайдено кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений тільки антиген В. Таким чином, дана кров може походити від будь-якої людини з групою крові В з ізогемаглютинином анти-А, і походження її від потерпілої ОСОБА_4 не виключається. В плямах на байковій кофті, джинсових штанах та рюкзаку, представлених на дослідження, наявності крові не встановлено (т.1 а.с.а.с.159-161).

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №223 від 14.08.2014, яка була призначена постановою ст.слідчого СВ Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10, при дослідженні молотка, вилученого під час огляду будинку гр-на ОСОБА_1, наявність крові не встановлена (т.1 а.с.а.с.162-163).

Відповідно висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №211 від 23.09.2014, яка призначена постановою слідчого Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_9, у громадянки ОСОБА_4 мають місце тілесні ушкодження в вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми - забійної рани - гематоми лівої лобної (надбрівної) ділянки голови, перелому лівої лобної кістки з переходом на орбіту ока, компресією очного яблука, забою головного мозку, забійних ран ділянок волосяної частини голови (кількість і локалізація в представлених медичних документах чітко лікарями клініцистами не вказана). Черепно-мозкова травма такого характеру, яка виявлена у громадянки ОСОБА_4 утворилась від дії твердого (твердих), тупого (тупих) предмета (предметів), можливо 15.07.2014, внаслідок ударів контактуючими частинами металевого молотка, що не заперечує характеру ран і перелома, а також підтверджується обставинами випадку з постанови слідчого, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя під час скоєння. Інші забійні рани на волосяній частині голови, яких із записів лікарів три-чотири, виділяти окремо в ступінь тяжкості в даному випадку немає необхідності, так як усі вони впливали на перебіг черепно-мозкової травми і були спричинені однією особою, згідно обставин з постанови слідчого (т.1 а.с.а.с.169-171).

Оцінюючи усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, які були зібрані на досудовому слідстві, та поданих в судовому засіданні, у їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючою ознакою якого є: розбій поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень не доведено, наявні докази не доводять винність обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, інших доказів матеріали кримінального провадження не містять і додаткових стороною обвинувачення не надано, при цьому можливість їх отримання вичерпана.

Відповідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд, керуючись положеннями ст.89 КПК України, оцінюючи докази в нарадчій кімнаті, визнає недопустимими, а тому відхиляє як докази обвинувачення огляд місця події 17.07.2014, який проводив слідчий СВ Ладижинського МВ ОСОБА_9, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 під час якого виявлено та вилучено джинсові штани сірого кольору з плямами темно-бурого кольору, кофту з переважною розфарбовкою сірого кольору з плямами бурого кольору, дитячий рюкзак чорного кольору з малюнками всередині якого є плями темно-бурого кольору, молоток з краплями коричневого кольору на металевій частині (т.1 а.с.а.с.124-134); огляд спортивної кофти потерпілої ОСОБА_4 17.07.2014, який проводив слідчий ОСОБА_10 (т.1 а.с.а.с.120-121); отримання 21.07.2014 слідчим ОСОБА_10 зразків крові ОСОБА_4 (т.1 а.с.145); результати слідчого експерименту, який проводив слідчий ОСОБА_10 від 23.07.2014, під час якого ОСОБА_1 відтворив обстановку і свої дії під час вчинення розбійного нападу (т.1 а.с.а.с.150-152); результати пред?явлення особи впізнання за фотознімками 18.10.2014 з ОСОБА_7 (т.1 а.с.а.с.176-179) та ОСОБА_4 (т.1 а.с.а.с.181-184); висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №350 від 08.08.2014, призначена постановою ст.слідчого СВ Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10, відповідно якого кров гр-ки ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А. В плямах на джинсових штанах, представлених для дослідження, знайдено кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений тільки антиген В. Таким чином, дана кров може походити від будь-якої людини з групою крові В з ізогемаглютинином анти-А, і походження її від потерпілої ОСОБА_4 не виключається. В плямах на байковій кофті, джинсових штанах та рюкзаку, представлених на дослідження, наявності крові не встановлено (т.1 а.с.а.с.159-161); висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №223 від 14.08.2014, яка призначена постановою ст.слідчого СВ Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10, згідно якого при дослідженні молотка, вилученого під час огляду будинку гр-на ОСОБА_1, наявність крові не встановлена (т.1 а.с.а.с.162-163); висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №211 від 23.09.2014, яка призначена постановою слідчого Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_9, згідно якого у громадянки ОСОБА_4 мають місце тілесні ушкодження в вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми - забійної рани - гематоми лівої лобної (надбрівної) ділянки голови, перелому лівої лобної кістки з переходом на орбіту ока, компресією очного яблука, забою головного мозку, забійних ран ділянок волосяної частини голови (кількість і локалізація в представлених медичних документах чітко лікарями клініцистами не вказана). Черепно-мозкова травма такого характеру, яка виявлена у громадянки ОСОБА_4 утворилась від дії твердого (твердих), тупого (тупих) предмета (предметів), можливо 15.07.2014, внаслідок ударів контактуючими частинами металевого молотка, що не заперечує характеру ран і перелому, а також підтверджується обставинами випадку з постанови слідчого, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя під час скоєння. Інші забійні рани на волосяній частині голови, яких із записів лікарів три-чотири, виділяти окремо в ступінь тяжкості в даному випадку немає необхідності, так як усі вони впливали на перебіг черепно-мозкової травми і були спричинені однією особою, згідно обставин з постанови слідчого (т.1 а.с.а.с.169-171), як такі що отримані в порушення встановленого КПК України порядку.

Доводи сторони захисту в цій частині суд визнає обгрунтованими.

Так, відповідно ст.38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: слідчі підрозділи: органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань, підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України. Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою. Орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 39 КПК України закріплено низку повноважень керівника органу досудового розслідування, зокрема визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування.

Відповідно ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом, доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам і т.д. Крім того, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Проте, як вбачається з наданих стороною обвинувачення доказів вказані норми кримінально-процесуального законодавства при проведенні досудового розслідування дотримані не були, повноваження слідчих, які проводили досудове розслідування підтверджені не були.

Так, відповідно наданого витягу з кримінального провадження №12014020070000139 до ЄРДР 16.07.2014 слідчим ОСОБА_18. були внесені дані про розбійний напад 15.07.2014 в м.Ладижині ОСОБА_1 на ОСОБА_4 з первинною правовою кваліфікацією ст.187 ч.4 КК України, детальним описом обставин події та зазначенням характеризуючих даних ОСОБА_1 (т.1 а.с.154).

Поряд з цим, матеріали кримінального провадження містять повідомлення слідчого ОСОБА_10 прокурору про початок досудового розслідування від 16.07.2014, згідно якого дані в ЄРДР внесені 16.07.2014 слідчим ОСОБА_10 під №12014020070000139 з правовою кваліфікацією ст.125 ч.1 КК України (т.1 а.с.190).

В подальшому слідчий ОСОБА_10, за відсутності постанови керівника органу досудового розслідування про призначення її слідчим в даному кримінальному провадженні, або постанови про створення слідчої групи, не маючи визначених ст.ст.39, 40 КПК України повноважень 17.07.2014 провела огляд спортивної кофти потерпілої ОСОБА_4 (т.1 а.с.а.с.120-121), 21.07.2014 отримала зразки крові ОСОБА_4 (т.1 а.с.145), які в подальшому стали предметом експертного дослідження, провела 23.07.2014 з ОСОБА_1 слідчий експеримент (т.1 а.с.а.с.150-152), призначила судово-медичну експертизу (висновок №350 від 08.08.2014 (т.1 а.а.с.159-161), призначила судово-медичну експертизу (висновок №223 від 14.08.2014 (т.1 а.а.с.162-163).

В порушення вимог ст.39 КПК України 23.09.2014 перший заступник начальника Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області - начальник СВ ОСОБА_18 надав доручення слідчому ОСОБА_9. на проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12014020070000139 без винесення мотивованої постанови (т.1 а.с.186).

В подальшому слідчий ОСОБА_9, за відсутності постанови керівника органу досудового розслідування про призначення його слідчим в даному кримінальному провадженні, або постанови про створення слідчої групи, не маючи визначених ст.ст.39, 40 КПК України повноважень призначив судово-медичну експертизу (висновок №211 від 23.09.2014 (т.1 а.а.с.169-171). Крім того, 17.07.2014 провів огляд місця події, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 під час якого виявлено та вилучено джинсові штани сірого кольору з плямами темно-бурого кольору, кофту з переважною розфарбовкою сірого кольору з плямами бурого кольору, дитячий рюкзак чорного кольору з малюнками всередині якого є плями темно-бурого кольору, молоток з краплями коричневого кольору на металевій частині, які в подальшому були предметами експертних досліджень (т.1 а.с.а.с.124-134).

Отримані в ході вищевказаних слідчих дій докази суд визнає недопустимими, оскільки вказані слідчі дії проводились не уповноваженими особами, всупереч встановленого КПК України порядку.

Відповідно ч.5 ст.101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Так, суд відхиляє як висновки судово-медичної експертизи №350 від 08.08.2014, яка призначена постановою ст.слідчого СВ Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10, відповідно якого кров гр-ки ОСОБА_19 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А. В плямах на джинсових штанах, представлених для дослідження, знайдено кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений тільки антиген В. Таким чином, дана кров може походити від будь-якої людини з групою крові В з ізогемаглютинином анти-А, і походження її від потерпілої ОСОБА_19 не виключається. В плямах на байковій кофті, джинсових штанах та рюкзаку, представлених на дослідження, наявності крові не встановлено (т.1 а.с.а.с.159-161); висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №223 від 14.08.2014, яка призначена постановою ст.слідчого СВ Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10, згідно якого при дослідженні молотка, вилученого під час огляду будинку гр-на ОСОБА_1, наявність крові не встановлена (т.1 а.с.а.с.162-163), висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №211 від 23.09.2014, яка призначена постановою слідчого Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_9, згідно якого у громадянки ОСОБА_19 мають місце тілесні ушкодження в вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми - забійної рани - гематоми лівої лобної (надбрівної) ділянки голови, перелому лівої лобної кістки з переходом на орбіту ока, компресією очного яблука, забою головного мозку, забійних ран ділянок волосяної частини голови (кількість і локалізація в представлених медичних документах чітко лікарями клініцистами не вказана). Черепно-мозкова травма такого характеру, яка виявлена у громадянки ОСОБА_19 утворилась від дії твердого (твердих), тупого (тупих) предмета (предметів), можливо 15.07.2014, внаслідок ударів контактуючими частинами металевого молотка, що не заперечує характеру ран і перелома, а також підтверджується обставинами випадку з постанови слідчого, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя під час скоєння. Інші забійні рани на волосяній частині голови, яких із записів лікарів три-чотири, виділяти окремо в ступінь тяжкості в даному випадку немає необхідності, так як усі вони впливали на перебіг черепно-мозкової травми і були спричинені однією особою, згідно обставин з постанови слідчого (т.1 а.с.а.с.169-171) і визнає ці висновки недопустимими доказами з урахуванням положень ст.85 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.3, 19 Конституції України , оскільки вони отримані на підставі доказів, отриманих з порушенням закону та визнаних судом недопустимими.

Доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, які отримані з порушенням права на захист, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дані про вчинений злочин внесені до ЄРДР 16.07.2014 з попередньою правовою кваліфікацією ст.187 ч.4 КК України.

Разом з тим, підозра ОСОБА_1 оголошена 23.07.2014 (т.1 а.с.157) за ст.125 ч.1 КК України. Від захисника останній відмовився.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри 15.10.2014 по ст.187 ч.4 КК України (особливо тяжкий злочин відповідно ст.12 КК України), що ним не оспорюється. Саме з цього моменту в порядку ст.52 КПК України йому було забезпечено право на захист - призначено захисника.

Також, суд визнає недопустими доказами впізнання за фотознімками 18.10.2014 проведене з ОСОБА_7, під час якого остання впізнала по фото ОСОБА_1, як особу, яку вона бачила близько 20 години в м.Ладижині в магазині "Каприз". (т.1 а.с.а.с.176-179) та впізнання за фотознімками 18.10.2014 проведене з ОСОБА_4, під час якого остання впізнала по фото ОСОБА_1, як особу, яка вчинила на неї напад 15.07.2014 близько 21 години (т.1 а.с.а.с.181-184), виходячи з наступного.

Статтею 228 КПК України регламентовано проведення пред'явлення особи для впізнання. Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Аналізуючи вказану норму, суд вважає, що впізнання по фотознімку застосовується у крайніх випадках за неможливості пред?явлення особи і таке впізнання можна провести якщо особа, яка підлягає впізнанню, померла, місцезнаходження її невідоме, перебуває у розшуку, тривалому відрядженні або відмовляється взяти участь у впізнанні. Необхідність проведення впізнання по фотознімку в даному випадку була відсутня, оскільки ОСОБА_1 на момент проведення впізнання по фотознімку перебував під вартою, також в матеріалах кримінального провадження відсутня його відмова про участь у впізнанні.

Крім того, при проведенні впізнання ОСОБА_1, яке проводилось з ОСОБА_4 були грубо порушені вимоги ч.1 ст.228 КПК України, яка забороняє попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Як вбачається з показань потерпілої ОСОБА_4, даних нею в судовому засіданні їй, після вчинення нападу на неї, в лікарню працівники міліції приносили кілька фотографій ОСОБА_1 Вона впізнала по фотографії ОСОБА_1 на другий день, як особу яка на неї напала.

Відповідно ж протоколу впізнання за фотознімками від 18.10.2014 впізнання проводилось в приміщенні Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області.

Оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, протокол огляду місця події від 16.07.2014, суд дійшов висновку, що вказані докази доводять факт нападу на ОСОБА_4 та заподіяння їй тілесних ушкоджень. Поряд з цим, суд вважає ці докази недостатніми для встановлення причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованому йому злочину.

Інші версії як причетності ОСОБА_1 до вчиненого злочину, так і його алібі стороною обвинувачення не перевірялись.

Показання експерта ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 судом до уваги не приймаються оскільки вони констатують факт і процедуру проведення певних слідчих дій, під час яких були отримані докази, які судом визнані недопустимими.

Системно аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вбачає чисельні порушення під час зібрання доказів, які визнані судом недопустимими, а прийняті судом докази не дають суду підстави вважати їх як такі що доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_1

Відповідно ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Стаття 85 КПК України регламентує, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, здійснив напад на ОСОБА_4, завдавши їй заздалегідь приготовленим для нападу молотком тяжкі тілесні ушкодження. Проте, не зміг заволодіти будь-яким майном з обставин які від його волі не залежали.

Відповідно до положень статті 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Обставини, які підлягають доказуванню визначені статтею 91 КПК України.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження відповідно до ч.2 ст.91 КПК України.

Згідно ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Проте, обвинуваченням не надано жодного допустимого доказу, який би підтвердив ступінь тяжкості отриманих потерпілою ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, хоча факт їх спричинення та наявність судом під сумнім не ставиться. Також обвинуваченням не надано суду жодних допустимих доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_1 до інкримінованого йому злочину, крім показів потерпілої і свідків, яких на думку суду недостатньо для ухвалення судом обвинувального вироку.

Відповідно до вимог ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд, проаналізувавши вище наведені докази у їх сукупності, приходить до висновку, що в судовому засіданні винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.4 КК України не доведена, так як обвинувачення ґрунтується на припущеннях і недопустимих доказах.

Як зазначено в ст. 2 КПК України - завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В ст.17 КПК України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Виправдувальний вирок згідно із ч.1 ст.373 КПК України ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані сторонами обвинувачення та захисту в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безспірних доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, тобто не доведено його винуватість поза розумним сумнівом, як те передбачено ч.2 ст.17 КПК України.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину не доведена органами досудового розслідування та не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні і судом вичерпані всі можливості для отримання нових доказів, а тому ОСОБА_1 необхідно виправдати за пред'явленим йому обвинуваченням.

Цивільні позови прокурора м.Ладижин Вінницької області, подані в порядку ст.ст.127, 128 КПК України в інтересах місцевого бюджету м.Ладижина та в інтересах держави в особі Вінницького обласного бюджету слід залишити без розгляду на підставі ч.3 ст.129 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

В даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, однак останній утримується в умовах СІЗО м.Вінниці згідно вироку Гайсинського районного суду Вінницької області від 01.12.2014, тому на підставі ч.1 ст.377 КПК України не може бути звільнений з-під варти в залі судового засідання.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати невинуватим ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Виправдати ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні не обирався.

ОСОБА_1 не підлягає звільненню з-під варти, оскільки відбуває покарання згідно вироку Гайсинського районного суду Вінницької області від 01.12.2014.

Речові докази: спортивну кофту, два жіночих черевичка сірого кольору, поліетиленовий пакет, передані за зберігання ОСОБА_4 - залишити їй же; чоловічі джинсові штани сірого кольору, різнокольорову кофту, молоток, дитячий рюкзак, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області - повернути ОСОБА_1

Цивільний позов прокурора м.Ладижин Вінницької області в інтересах місцевого бютжету м.Ладижина до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину- залишити без розгляду.

Цивільний позов в.о. прокурора м.Ладижин Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницького обласного бютжету до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буте скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді