Рішення № 58201932, 26.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22ц/790/298/16 Головуючий 1 інст. - Попрас В.О.

Справа № 640/8724/14-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія:інші

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретарів: Маковецької О.П., Баранкової В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015року по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, Комунального підприємства «Харківське міське БТІ», ОСОБА_3, ОСОБА_5, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції про визнання недійсним та скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_6 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який подалі уточнила. Просила визнати недійсним видане головою Київської районної у місті Xapковi ради свідоцтво від 11.07.2008 p. cepii НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, а саме житловий будинок літ. «А-2», що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Також просила скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок.

Позов обґрунтовувала тим, що 17.03.2008 р. вона та ОСОБА_3 звернулись до голови Київської районної у місті Xapковi ради з метою оформлення належних документів в рівних частках на кожного права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням виконкому Київської районної у місті Xapковi ради №100-8 від 03.06.2008 визнано право та надано дозвіл ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернутися до КП «Харківське міське БТІ» для оформлення свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок. Однак на підставі розпорядження №933 від 11.07.2008 р. голови Київської районної у місті Xapковi ради свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок видано лише ОСОБА_3, який 17.07.2008 р. зареєстрував право власності на зазначене нерухоме майно в КП «Харківське міське БТІ».

За захистом своїх порушених прав ОСОБА_4 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова, постановою якого від 13.10.2011 р. позов ОСОБА_4 задоволено: визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Київської районної у місті Xapковi ради №933 від 11.07.2008 р. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2011 р. скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2015 р. постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2011 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. скасовано. Ухвалено нове рішення, яким визнано незаконним i скасовано розпорядження голови Київської районної у місті Xapковi ради №933 від 11.07.2008 р.

Оскільки вищезазначене розпорядження було підставою для видачі свідоцтва на право власності на вищевказане нерухоме майно від 11.07.2008 р. cepii НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3, вважала, що таке свідоцтво є недійсним та відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на зазначене нерухоме майно підлягає скасуванню.

Відповідач ОСОБА_3, який діє також і як представник відповідача ОСОБА_5, позов не визнав, посилаючись на те, що на підставі правовстановлюючих документів вони є співвласниками спірного будинку та земельної ділянки, а визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно можливо лише при наявності спору про право на це майно, однак таких вимог ОСОБА_4 не заявлено. Також просив застосувати до виниклих правовідносин вимоги ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Розгляд справи відбувся за відсутністю представників відповідачів: Харківської міської ради, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції, КП «Харківське міське БТІ», які надали письмові заперечення на позов.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.07.2008 p. cepii НОМЕР_1, видане головою Київської районної у місті Xapковi ради, про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 1513,0 кв.м., житловою площею 256,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок літ. «А-2», що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленим, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що він та його дружина ОСОБА_5 є співвласниками спірного будинку та земельної ділянки на підставі відповідних правовстановлюючих документів, а визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідно до вимог ч.1 ст. 393 ЦК України можливо лише власником майна ( яким ОСОБА_4 не є) при наявності спору про право на це майно, однак таких вимог ОСОБА_4 не заявлено. Також вважав, що судом першої інстанції неправомірно не застосовано до виниклих правовідносин вимоги ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у засіданні (ч.3).

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Між тим оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки визнано незаконним i скасовано розпорядження голови Київської районної у місті Xapковi ради №933 від 11.07.2008 р., яке було підставою для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.07.2008 p. cepii НОМЕР_1, зазначене свідоцтво відповідно до ст.. 21,393 ЦК України слід визнати недійсним. У зв'язку з чим реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок літ «А-2», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 слід скасувати на підставі вимог ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без урахування вимог закону та матеріалів справи.

Як свідчать останні відповідно до копії нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу земельної ділянки від 24 травня 2004 року, зареєстрованого 27.05.2004 в Харківському міському управлінні земельних ресурсів за реєстровим номером 1507, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 На зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 20.10.2004 року Харківським міським управлінням земельних ресурсів видано державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с. 69-70).

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова за № 211-9 від 17 серпня 2004 року ОСОБА_3 надано дозвіл на здійснення будівництва двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 72).

03 червня 2008 року виконавчим комітетом Київської районної у місті Харкові ради прийнято рішення №100- 8, яким затверджено акт від 25.032008 р. державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом двоповерхового житлового будинку літ. «А-2» загальною площею 1513,0 кв.м., житловою площею 256,1 кв.м. по АДРЕСА_1. Запропоновано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернутися до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з питань оформлення свідоцтва про право власності на житловий будинок літ.«А-2» по АДРЕСА_1 (а.с. 67-68,73-74).

11 липня 2008 року головою Київської районної у місті Харкові ради видано розпорядження №933 про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок літ.«А-2» по АДРЕСА_1 з надвірними будівлями в м. Харкові на ім'я ОСОБА_3 (а.с.86).

Ha підставі цього розпорядження ОСОБА_3 видано свідоцтво cepiї НОМЕР_1 від 11.07.2008 p. про право власності на нерухоме майно - вищевказаний житловий будинок, згідно якого ОСОБА_3 зареєстрував 17.07.2008 р. право власності на зазначене нерухоме майно в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (а.с.10,11).

Згідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.\ травня 2010 року, яке набуло законної сили та не скасовано в установленому законом порядку, за ОСОБА_5 визнано право власності на ? частину земельної ділянки та на ? частину житлового будинку літ.«А-2» по АДРЕСА_1 в м. Харкові (а.с. 75-81).

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2011 р. за позовом ОСОБА_4 визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Київської районної у місті Xapковi ради №933 від 11.07.2008 р. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2011 р. скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2015 р. постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2011 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. скасовано. Ухвалено нове рішення, яким визнано незаконним i скасовано розпорядження голови Київської районної у місті Xapковi ради №933 від 11.07.2008 р.(а.с. 5-9)

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на piч (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших ociб. Статтями 319, 328 цього ж Кодексу визначено, що кожен має право володіти, користуватися i розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності набувається в порядку та на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає iз закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (ст. 5 ЦК).

Відповідно до роз'яснень, які викладені в п. 27 Постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зi статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку з чим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним i скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних ociб розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.п. 1.2-1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 з подальшими змінами, яке діяло на час реєстрації ОСОБА_3 свого права власності на вищевказаний житловий будинок, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що до 01.01.2013 року здійснювалося органами технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачено у п.8 цього Тимчасового положення, яким регулювалися положення щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна , яке здійснювалося місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ могли за дорученням вказаних органів проводити лише підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що визнання судом недійсним свідоцтва про право власності, яке лише посвідчує наявність у особи відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, не можливо без заявлення власником майна, права якого порушені внаслідок видання незаконного акту, вимоги про відновлення такого становища, яке існувало до видання такого акту ( ч.2 ст. 393 ЦК України).

Однак матеріали справи не містять будь-яких об'єктивних даних про те, що ОСОБА_4 була чи є власником (співвласником) житлового будинку літ «А-2», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 заявляла позов про визнання за нею права власності на підставі ст. 392 ЦК України.

ОСОБА_4 не надано до суду першої та апеляційної інстанції доказів, які відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України свідчили б про те, що прийняття головою Київської районної у місті Xapковi ради розпорядження №933 від 11.07.2008 р. порушили її право власності на цей будинок, і скасування цього акту органу місцевого самоврядування може відновити таке право власності.

У зв'язку із зазначеним позовні вимоги ОСОБА_4 є недоведеними, тому в їх задоволенні слід відмовити, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.10.2015 року як ухвалене з порушенням вимог ст.. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313,314. 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2015 року скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: