Ухвала суду № 58201635, 09.06.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/96/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів Бондарєвої І.В., Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Денісенко О.І.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Лимара В.Л.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілих ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказана кримінальна справа.

В період досудового розслідування відносно обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.04.2016 р. продовжено до 23.06.2016 р.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, посилаючись на тяжкість злочинів, наявність доказів, що підтверджують обвинувачення, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: можливість переховування від суду, знищення, спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, які до теперішнього часу не зникли, та на положення ч. 5 ст. 176 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував; заявив клопотання про скасування запобіжного заходу, обраного відносно нього та обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає його обрання незаконним, у звязку відсутністю доказів винуватості та, відповідно, будь-яких ризиків, передбачених кримінально-процесуальним законом.

Представник потерпілих та потерпілі підтримали клопотання прокурора, проти скасування запобіжного захисту заперечували.

Захисники та обвинувачені ОСОБА_9 і ОСОБА_8 заперечували проти клопотання прокурора та підтримали клопотання ОСОБА_7

Судова колегія, вислухавши думку інших учасників кримінального провадження, приходить до наступного.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, судова колегія враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У відповідностідо вимогст. 177 КПКУкраїни, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на ньогопроцесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначенихст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Під час вирішення питання доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою судовою колегією також враховано практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

На думку колегії суддів, такими ознаками продовжують бути тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 злочину терористичного акту.

А отже, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним також в рішенні Європейського Суду у справі "Летельє проти Франції", судова колегія дійшла висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги правову позицію, викладену у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», згідно якої при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів, з урахуванням вищенаведених ознак, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Також колегія суддів враховує тяжкість обвинувачення та покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у інкримінованому злочину ч. 3 ст. 258, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 258 КК України, об'єктом посягання якого є - життя людей, а також громадська безпека, що у сукупності з іншими обставинами справи дають підстави вважати, що лише тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам та, з урахуванням положеньст. 183 КПК України,виключає можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу щодо даних осіб.

З огляду на наведене, менш суворий вид запобіжного заходу, на думку судової колегії, не може бути застосований через особливу тяжкість кримінального правопорушення, суспільну резонансність, суспільний інтерес кримінального провадження, збереження ризику впливу на потерпілих, свідків, який на теперішній час не зник, оскільки сторона захисту має намір викликати та допитати повторно зазначених осіб.

Враховуючи неможливість завершення судового розгляду кримінального провадження у строк до 23 червня 2016 року, судова колегія вважає за необхідне продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, продовжуючи ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування, суд вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці, переглядати питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.

Таким чином, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим необхідно продовжити на 60 днів кожному.

Керуючись ст.331 КПК України, судова колегія

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу - задовільнити.

Продовжитистрокзапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, до 07 серпня 2016 року.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

ОСОБА_11