Вирок № 58201306, 09.06.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1976/16-к

Номер провадження 1-кп/629/218/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220380000768 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, одруженого, не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, не військовозобов'язаного, раніше неодноразово судимого:

- 30.07.2010 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільнений 29 липня 2013 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 11 місяців;

- 23.10.2015 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 304 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурорів Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Решетняк В.О., Іванчака А.О.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше засуджений, маючи не зняту та не погашену судимість за скоєння корисних злочинів, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, вчинене при наступних обставинах:

21 березня 2016 року близько 12-55 години, ОСОБА_1 знаходився на території дошкільного навчального закладу № 8 в м. Лозова, Харківської області, де побачив раніше незнайомого йому малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який йшов по території вказаного дошкільного навчального закладу та розмовляв по мобільному телефону. У ОСОБА_1 виник умисел на відкрите викрадення мобільного телефону, який перебував у користуванні ОСОБА_4.

ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, шляхом ривку з руки ОСОБА_4, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Lenovo S 650», вартістю 990 гривень, який перебував у користуванні ОСОБА_4 та належить ОСОБА_5. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 990 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 21 березня 2016 року, він знаходився на території дошкільного навчального закладу № 8 в м. Лозова, Харківської області, де побачив раніше незнайомого йому малолітнього ОСОБА_4, який йшов по території вказаного закладу та розмовляв по мобільному телефону і у нього відразу виник умисел на відкрите викрадення вищевказаного мобільного телефону, в зв'язку з чим, шляхом ривку з руки ОСОБА_4 відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Lenovo S 650», який перебував у користуванні ОСОБА_4 та належить ОСОБА_5 Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває у лікаря нарколога на обліку з діагнозом «синдром залежності від опіатів», на військовому обліку не перебуває, має середню освіту, не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття в скоєному та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Також при призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.10.2015 року засуджений за ч. 1 ст. 186, ч. 2 304 КК України та йому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, та в період іспитового строку знов скоїв злочин, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч. 1 ст.71 КК України, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27), взявши під варту в залі суду.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з 09 червня 2016 року.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та піддати його покаранню у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України, до вказаного покарання, суд частково у виді 2 (двох) місяців позбавлення волі, приєднує невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськррайонного суду Харківської області від 23.10.2015 року та остаточно визначає до відбуття обвинуваченому ОСОБА_1 за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі, строком 4 (чотири) роки 2 (два) місяці.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27), взявши під варту в залі суду.

Початок строку відбуття покарання рахувати з 09 червня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 2344 від 27.04.2016 року в розмірі 351 гривні 84 копійки (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «Lenovo S 650», IMEI: НОМЕР_1, НОМЕР_2, який переданий потерпілому ОСОБА_5 згідно зберігальної розписки, залишити у останнього.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова