Вирок № 58200218, 09.06.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2195/16-к

н.п. 1-кп/415/349/16

ВИРОК

Іменем України

09.06.16 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Суббота М.І.

за участю: секретаря Нестеренко С.М.

прокурора Тищенко А.М.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016130240000183 від 24.01.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Совєтабад, Узбекистан, громадянки України, одружену, не судиму, зареєстрованої АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2,3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2016 року, приблизно о 07 годині, обвинувачена ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проникла до будинку АДРЕСА_2 викрала светр вартістю 70грн., простирадло вартістю 110грн.50коп., простирадло вартістю 3 грн., підковдру вартістю 6грн., скатертину вартістю 12грн., наволочку вартістю 3грн., простирадло вартістю 6грн., підковдру вартістю 12грн.,чим завдала потерпілій ОСОБА_3. майнову шкоду на суму 216грн. 50 коп.

Вона ж, 23.01.2016р., за місцем свого мешкання АДРЕСА_3, таємно викрала у потерпілої ОСОБА_1 чоботи вартістю 198грн.

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. ч.2,3 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнала повністю, та зазначила, що час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснила, що скоєному щиро розкаялася, вину усвідомила, просила пробачити її та суворо не наказувати, шкоду потерпілій відшкодувала.

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши потерпілу та обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність обвинуваченої у таємному викраденні чужого майна (крадіжки) повністю доведена, а її дії органом досудового розслідування за ч. ч.2,3 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої та тяжких;

- особу винної, яка не працює, має постійне місце проживання, одружена, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.68,69), у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с.67), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття, відшкодування шкоди.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів та беручи до уваги дані про особу обвинуваченої, суд вважає, що виправлення її можливе без позбавлення волі.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченої, вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання, в межах передбачених санкцією статті 185 ч.2,3 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України судові витрати у сумі 770,35 грн. за проведення судово-товарознавчої експертизи (ас.41) підлягають стягненню з обвинуваченої в дохід держави (отримувач УДКСУ у м. Лисичанськ, 24060300, код 37800278, Банк ГУДКСУ у Луганській області МФО 804013, р/р 31117115700051).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази: светр, скатертина 2 підковдри, три простирадла, наволочка, чоботи, які знаходяться у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП повернути потерпілій ОСОБА_1.(л.с.42-43).

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2, визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч.2,3 ст. 185 КК України та призначити їй покарання за ч.2 ст. 185 КК у вигляді одного року позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.. 70КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст.. 75,76 КК, ОСОБА_2від відбуття покарання звільнити з іспитовим терміном на один рік, зобов»язавши її не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти КВІ про зміну місця проживання.

Запобіжний захід не обирати.

Речові докази: светр, скатертина 2 підковдри, три простирадла, наволочка, чоботи, які знаходяться у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП повернути потерпілій ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 770,35 грн. за проведення судово-товарознавчої експертизи (отримувач УДКСУ у м. Лисичанськ, 24060300, код 37800278, Банк ГУДКСУ у Луганській області МФО 804013, р/р 31117115700051).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: М.І. Суббота