Рішення № 58199269, 08.06.2016, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/241/16-ц

Провадження № 2/353/163/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

з участю секретарів - Бойко В.Я., Мороз М.І.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у нього є повнолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є працездатним та згідно ст. 202 СК України зобов'язаний утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Позивач вказує, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який 12.01.1987 було розірвано. Після розірвання шлюбу він і надалі проживав з сім'єю, доглядав дружину до дня її смерті. Після смерті дружини, син вигнав його з хати, у зв'язку з чим він був змушений стаціонарно лікуватись в Тлумацькій ЦРЛ та перебував спочатку у брата. На даний час він знову перебуває на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Тлумацької ЦРЛ (діагноз - пневмонія). Вказує, що йому необхідні кошти на придбання ліків, а також він потребує стороннього догляду, оскільки є немічним. Його єдиним доходом є пенсія в розмірі 999 грн. А тому, позивач бажає, щоб відповідач сплачував в його користь аліменти на його утримання в твердій грошовій сумі по 1000 грн. щомісячно пожиттєво.

30.03.2016 року від відповідача надійшло заперечення на позов, в якому він просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі. Вказує, що на протязі 4 років його навчання в Тлумацькій школі-інтернат батько жодної допомоги не надавав. Покійна матір надавала матеріальну допомогу, проводила його в армію, купляла одяг, догляд за нею здійснював не батько, а особисто він сам. За життя батько дав своєму внукові лише 100 грн. З хати батька не виганяв, а він пішов добровільно жити до свого брата. У позивача складний характер, а тому з братом він не налагодив відносини та після лікарні повернувся жити до хати. До листопада 2015 року відповідач проживав у будинку матері, що близько 300 м від нього. Весь цей час він допомагав батькові продуктами харчування, готував їжу, прав одяг, обробляв город, забезпечував дровами тощо. Відповідач не потребує сторонньої допомоги, оскільки він вилікувався та не потребує коштів ліки. До того ж батько є досить забезпеченим, зокрема, в листопаді 2015 року після продажу маминої хати, він віддав батькові гроші в сумі 26500 грн., які були у нього на збереженні. Крім цього, батькові було повернуто 20000 грн. боргу від його брата ОСОБА_5 При таких обставинах, з врахуванням того, що відповідач тільки недавно влаштувався неофіційно працювати трактористом, у нього на утриманні є сім'я, а обставини, які виклав позивач є неправдивими та непідтверджені доказами, просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити. Повідомив, що син, який у нього один, невістка та внук взагалі не надавали йому допомоги, відселили його в приміщення, де не має нормальної підлоги, холодно, не має плитки та нормального опалення, не забезпечили дровами, не допомагали купувати продукти та готувати їжу, а пізніше син взагалі вигнав його з дому, він був змушений спочатку перебувати в лікарні, а потім у стаціонарному відділенні для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян с. Петрів Тлумацького району. Проте перебувати там довго він не може, оскільки для громадян, які мають дітей, вартість перебування у цьому відділенні становить близько 4 тис. грн. на місяць. Він сам не може оплачувати вартість перебування в цьому відділенні, оскільки його пенсія складає 999,0 грн. Зазначив, що син обманним шляхом оформив на себе право власності на будинок, який йому заповів батько, пообіцявши йому, що він буде жити з ним та доглядати його. Проте його син своєї обіцянки не дотримав. Кошти, на які посилається відповідач у нього залишились тільки в сумі 18 тис.грн., частково він витрачає їх на проживання, харчування та «тримає їх на чорний день», а частково їх забрав син, оскільки протягом декількох місяців він проживав разом з ним. Додав, що він є перестарілий, хворий та немічний, а позов про стягнення аліментів подав з тією метою, щоб мати можливість заплатити за перебування у будинку для перестарілих одиноких громадян в с. Петрів Тлумацького району.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бегін Я.В. в судове засідання не з'явився, причин відсутності не повідомив, був належний чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Під час участі у розгляді даної справи в інших судових засіданнях просив позов задовольнити з підстав, наведених у ньому. Позивач ОСОБА_1 під час судового засідання 08.06.2016 р. повідомив, що відмовився від послуг адвоката та буде захищати свої права та інтереси самостійно.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 08.06.2016 р. не з'явився, причин відсутності не повідомив, був належний чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Проте в інших судових засіданнях під час розгляду даної справи проти задоволення позову заперечував, оскільки вважав, що батько тільки частково виконував свої батьківські обов'язки щодо нього, розлучився з матір'ю, і хоча після розлучення матір надалі проживала разом з батьком, вважає, що батько не заслужив, щоб він сплачував йому аліменти. Визнав, що батько частково матеріально допомагав матері утримувати його, коли він був неповнолітнім, а також інколи допомагав йому матеріально і пізніше. Також зазначав, що він не міг жити з батьком жити водній хаті, хоча є його єдиним сином, тому і переселив його в іншу будівлю, проте там були створені належні умови для проживання. Вважав, що за всі продукти та послуги, які він та члени його сім'ї надавали його батькові, останній мав сплачувати гроші. Саме тому кошти, які належали батьку, він повернув частково, залишивши собі частину грошей в сумі 2500 грн. за обслуговування батька. Батька він не виганяв, той пішов з дому сам, оскільки вимагав від нього та його родини посиленої уваги. Зазначив, що йому відомо, що батько проживає у будинку для перестарілих, але він вважає, що це є наслідком складного характеру батька. Також повідомив, що він працює періодично та неофіційно, не має сталого доходу, його повнолітній син та дружина теж не працюють, займаються ведення домашнього господарства. Щодо доводів батька про незаконне заволодіння будинком повідомив, що саме він є одноосібним та законним власником будинку, в якому зареєстрований позивач.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити. Вказав, що повністю підтримує позицію відповідача з підстав, наведених у запереченні на позов.

Суд, заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_1 (позивача), ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 3). Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу 12.01.1987 року шлюб між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_4 було розірвано (а.с. 6). Відповідно до довідки Кутищенської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 247 від 15.03.2016 року по АДРЕСА_1 зареєстрована сім'я у складі: ОСОБА_2 (відповідач) - голова двору, ОСОБА_8 (дружина), ОСОБА_9 (син), ОСОБА_1 (позивач, батько) (а.с. 5). Згідно копії свідоцтва про право власності на житловий будинок за ОСОБА_2 (відповідач) значиться право приватної власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 (а.с. 19). Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 15.03.2016 року комісією встановлено, що ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_8 (дружина) та ОСОБА_9 (син) ніде не працюють, ОСОБА_1 (позивач, батько) пенсіонер та отримує пенсію (а.с. 4). Згідно довідки Тлумацького об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області № 101/03 від 26.04.2016 року ОСОБА_10 (позивач) отримує пенсію за віком в розмірі 999,0 грн. щомісячно (а.с. 35). Згідно довідок Тлумацького районного центру зайнятості від 10.05.2016 року ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_8 (дружина) та ОСОБА_9 (син) на обліку в Тлумацькому РЦЗ не перебувають (а.с. 36-38). Дані обставини також підтверджуються копіями їх трудових книжок (а.с. 39-41). Відповідно до листа Тлумацької ЦРЛ № 256 від 04.04.2016 року ОСОБА_1 (позивач, батько) з 2012 року чотири рази знаходився на стаціонарному лікуванні в Тлумацькій ЦРЛ з діагнозом: ІХС; Кардіосклероз дифузний, блокада лівої ніжки пучка Гіса; СН ІІ А ФК ІІІ; Артеріальна гіпертензія; Хронічний катаральний не обструктивний бронхіт в стадії ремісії; Гіпертонічна хвороба ІІ стадія 3 ризик ІІІ; Хронічний гепатит (не верифікований) з помірно вираженою активністю. Під час стаціонарного лікування купляв медикаменти за власні кошти у зв'язку з обмеженим фінансуванням Тлумацького ЦРЛ. Хворий потребує постійного амбулаторного та періодичного стаціонарного лікування (а.с. 27). ОСОБА_1 перебуває на утриманні в стаціонарному відділенні для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян с. Петрів, вартість утримання 1 особи в якому в 2016 році склала: 3770,77 грн. (січень), 4308,65 грн. (лютий), 4457,49 грн. (березень), 3977,02 грн. (квітень), що підтверджується листом територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тлумацького району від 16.05.2016 року (а.с. 45).

Також під час судового засідання встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у стаціонарному відділенні для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян с. Петрів Тлумацького району Івано-Франківської області, а відповідач ОСОБА_2 (син) кошти на його утримання не надає. ОСОБА_2 (відповідач) є єдиним сином ОСОБА_1 (позивач), інших доходів, крім пенсії, не має. Зазначені обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. З даної статті вбачається, що мати та батько мають право на утримання від дочки, сина за умови, якщо батьки є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Потреба в матеріальній допомозі має визначатись залежно від наявності чи відсутності прожиткового мінімуму. Зазначене аліментне зобов'язання - це правовідношення, підставою виникнення якого є сукупність таких юридичних фактів: родинний зв'язок батьків і дітей або усиновлення; непрацездатність батьків; потреба батьків у матеріальній допомозі (одержанні алі¬ментів). Ця сукупність утворює юридичний склад, необхідний і дос¬татній для виникнення аліментного зобов'язання, пов'язаного з утриманням повнолітніми дочкою, сином своїх батьків. За відсутності хоча б одного з наведених фактів зазначене аліментне зобов'язання не виникає.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Згідно Закону України "Про прожитковий мінімум", до осіб, які втратили працездатність, належать особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку

Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Суми прожиткового мінімуму на 2016 рік встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік". Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України "Про прожитковий мінімум" ). Відповідно до ст.7 Закону «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01.05.2016 р. розмір прожиткового мінімуму (у розрахунку на місяць) для осіб, які втратили працездатність, становить 1130 грн.

Відповідно до вимог п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст.204 СК).

Згідно із положенням ст. 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

В матеріалах справи відсутні та під час судового розгляду не здобуто жодних доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 (позивач) ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо свого сина ОСОБА_2, а тому у суду відсутня можливість застосування у даній справі положень ст. 204 СК України.

Відповідно до ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

З`ясувавши обставини, які згідно ст. 202 СК України враховуються при визначенні розміру аліментів, враховуючи те, що відповідач є єдиним сином позивача, працездатною та фізично здоровою людиною, має можливість працевлаштуватись та сплачувати аліменти, хоча на даний час офіційно не працевлаштований, інших осіб, які б перебували у нього не утриманні не має, та те, що позивач є непрацездатною особою, потребує постійного амбулаторного та періодичного стаціонарного лікування, отримує пенсію, розмір якої не перевищує прожитковий мінімум, можливості отримання матеріальної допомоги від інших осіб та належного йому майна не має, а, отже, потребує матеріальної допомоги на своє утримання, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на його утримання підлягають до часткового задоволення. Тому з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі на його утримання у розмірі по 300,0 грн. щомісячно.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць належить допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

При такому вирішенні позову з відповідача слід стягнути судові витрати по справі: на користь держави - судовий збір у встановленому законодавством розмірі, на користь позивача - витрати понесені ним на правову допомогу (квитанція № 002579, а.с. 8).

На підставі ст.ст. 202-206 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213- 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого по АДРЕСА_1, аліменти на його утримання в розмірі по 300 (триста) гривень 00 копійок.

Стягнення розпочати з 16 березня 2016 року і проводити щомісячно.

Стягнення аліментів в розмірі платежу за один місяць допустити до негайного виконання. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, на користь держави код ЄДРПОУ 37831044, р/р 31218206700451, МФО 836014, УДК в Тлумацькому районі, 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого по АДРЕСА_1, - 220 (двісті двадцять) гривень 00 копійок на відшкодування витрат понесених позивачкою на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча У.Ю. Луковкіна