Ухвала суду № 58198962, 09.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4891/16 Справа № 201/5691/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргуМіністерства освіти і науки України на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства освіти і науки України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року, заява представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволена.

Заборонено відповідачу Міністерству освіти і науки України та іншим особам вчиняти дії повязані з виконанням наказу Міністерства освіти і науки України від 14 квітня 2016 року №150-К «Про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_4В.» та наказу Міністерства освіти і науки України від 14 квітня 2016 року №152-К «Про покладення обовязків ректора».

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, Міністерство освіти і науки України звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права, у звязку з чим ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України з вимогами про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

20 квітня 2016 року ОСОБА_6, якій діє в інтересах ОСОБА_4, звернувся до суду с заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти дії повязані з виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 14 квітня 2016 року №150-К «Про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_4В.» та наказу Міністерства освіти і науки України від 14 квітня 2016 року №152-К «Про покладення обовязків ректора».

Суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було розглянуто заяву представника позивача ОСОБА_6, якій діє в інтересах ОСОБА_4 та 21 квітня 2016 року постановлено ухвалу про забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, шляхом заборонено відповідачу Міністерству освіти і науки України та іншим особам вчиняти дії повязані з виконанням наказу Міністерства освіти і науки України від 14 квітня 2016 року №150-К «Про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_4В.» та наказу Міністерства освіти і науки України від 14 квітня 2016 року №152-К «Про покладення обовязків ректора», суд першої інстанції,керувався ст.ст. 151-153 ЦПК України та виходив із того, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду.

Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

Частина 2 ст.151 ЦПК України передбачає, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч. 5 ст. 153 ЦПК України про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відповідно до розяснень Верховного Суду України, викладених в п.5 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Аналізуючи вищевказану правову норму, колегія суддів вважає за можливим застосувати її до даних правовідносин, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 звернувся з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Отже, задовольняючи заяву про забезпечення позову останнього шляхом заборони вчиняти дії повязані з виконанням наказу Міністерства освіти і науки України від 14 квітня 2016 року №150-К «Про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_4В.» та наказу Міністерства освіти і науки України від 14 квітня 2016 року №152-К «Про покладення обовязків ректора», суд першої інстанції фактично вирішив спір без розгляду справи по суті позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Міністерства освіти і науки України підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року скасувати.

У задоволені заяви про забезпечення позову ОСОБА_4 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає провадженню у справі.

Судді: