Рішення № 58198577, 09.06.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7969/15-ц

Провадження № 2/185/114/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 червня 2016 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. з участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, прізвище якої до розірвання шлюбу було "Матюшина" (а.с.5, 48), в якому просить суд зобовязати її публічно принести вибачення перед ОСОБА_1 за розповсюдження негативної інформації стосовно його відносин з її донькою ОСОБА_3, а саме: що ОСОБА_1 сексуально розбещував ОСОБА_3, мав з нею інтимні відносини. Обгрунтовуючі позов, позивач посилався на те, що з відповідачем він перебував у шлюбі з 26 жовтня 2001 року по 25 липня 2013 року. Після розірвання шлюбу відповідач розпорядилась належним їм на праві спільної власності майном на свій розсуд. У наслідок чого згідно рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 17 вересня 2013 року відповідач повинна сплатити йому кошти в сумі 51630.00 грн. Проте, замість того, щоб виконувати рішення суду, відповідач стала у будь - який спосіб розповсюджувати про нього негативну інформацію через засоби масової інформації. Так, відповідач звернулась на 34 канал українського телебачення у травні 2015 року та надала інформацію стосовно нього, що він нібито зґвалтував її доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка страждає з дитинства хворобою на синдром Дауна. Дану інформацію відповідач надала у передачі «Злочин та покарання». 18 червня 2015 року на каналі ТРК у передачі «Говорить Україна» відповідач знову розповсюдила інформацію про зґвалтування позивачем її доньки ОСОБА_3 Відповідач повідомила, що вони з нею знаходились 13 років у шлюбі, що в нього з її донькою були теплі, дружні стосунки і вона не могла запідозрити, що позивач буде розбещувати її доньку та домагатися від неї близькості, про дані факти їй нібито розповідала сама донька. Всі присутні на передачі були шоковані такими фактами, про які розповіла відповідач. Позивач вважає, що відповідач поширила про нього негативну інформацію, яка є недостовірною з навмисною метою, принизити його честь та гідність, ділову репутацію серед його оточення. Після даної передачі, де відповідач поширила про недостовірну інформацію, багато людей з його оточення, друзі, знайомі постійно дзвонили йому, зустрічали на вулиці та розпитували чи дійсно є такі факти, про які повідомила відповідач. Позивач зазначає, що йому було прикро та ніяково всім своїм знайомим та друзям повідомляти, що таких подій, про які розповідала відповідач, не існувало, що вона навмисно використала свою хвору доньку з метою помсти. Відповідач ославила його на всю країну і він ще довго буде виправдовуватись в тому, що не скоював. Позивач вважає, що даними діями йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 50000.00 гривень.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав і пояснив, що жодних дій у відношенні доньки відповідача він не скоював. Інформація про нього, яку розповсюдила відповідач, є неправдивою і негативною для нього. Позивач в судовому засіданні запропонував відповідачу вибачитися перед ним в судовому засіданні і тоді він відмовиться від вимоги про стягнення моральної шкоди, але відповідач відмовилася від вибачень.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала та суду пояснила, що вся інформація, яку вона особисто розповіла на телебаченні, являється правдивою. Вважає, що їй нема за що вибачатися перед позивачем. Також вона повідомила, що у відношенні позивача по справі відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.152 КК України.

Заслухавши пояснення сторін по справі та дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Так в судовому засіданні встановлено, що позивач в період часу з 26.10.2001 року по 25.07.2013 року перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_2 (а.с.5).

Під час шлюбу відповідач мала прізвище "Матюшина", рішенням суду про розірвання шлюбу від 25.07.2013 року, її прізвище змінено на "Данютіна" (а.с.5).

У травні 2015 року відповідач звернулась на ТСД 34 канал українського телебачення та надала інформацію згідно з якою позивач зґвалтував її доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка страждає з дитинства хворобою на синдром Дауна. Дану інформацію відповідач надала у передачі «Злочин та покарання».

18 червня 2015 року на каналі ТРК "Україна" у передачі «Говорить Україна» відповідач знову розповсюдила інформацію про зґвалтування позивачем її доньки ОСОБА_3 Відповідач повідомила, що вони з нею знаходились 13 років у шлюбі, що в нього з її донькою були теплі, дружні стосунки і вона не могла запідозрити, що позивач буде розбещувати її доньку та домагатися від неї близькості, про дані факти їй нібито розповідала сама донька.

Факт розповсюдження даної інформації встановлений шляхом перегляду в судовому засіданні зазначених відеоматеріалів, які надані позивачем і записані на ДВД диск (а.с.32).

В судовому засіданні також встановлено, що в провадженні СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №12014080130000914 від 07.03.2014 року з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.152 КК України у відношенні позивача (а.с.50, 51). До теперішнього часу кримінальне провадження до суду не направлено.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених ст.201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи, що кримінальна справа не перебуває в проваджені суду, а по ній в даний час здійснюється досудове слідство, підстав для зупинення цивільного провадження не має.

Того ж висновку дійшов і Апеляційний суд Дніпропетровської області, зазначивши про це в своїй ухвалі від 31.03.2016 року, скасовуючи ухвалу суду про зупинення провадження по даній цивільній справі (а.с.87-88).

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач розповсюджувала про позивача відомості які не відповідають дійсності і порочать його честь та гідність. Висловлювання відповідача в телепередачах носять образливий характер.

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року і Першого протоколу та Протоколів №2,4,7,11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу та вказує на способи такого захисту.

Статтею 297 Цивільного Кодексу України кожен має право на повагу до його честі та гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканою. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно до ч.ч.1,3,4,7 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно ч.1, п.4 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У абзацах 1,2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року №1 розяснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних обєктів судового захисту. Зокрема під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю повязується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

У пункті 15 вказаної постанови розяснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширена недостовірна інформація, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного звязку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованим іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширення інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

У пунктах 18 та 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року №1 розяснено, що згідно з положенням статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обовязок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» передбачена цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про інформацію за поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Суд вважає, що відповідач повинна вибачитися перед позивачем за розповсюдження недостовірної, образливої інформації.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та у принижені честі та гідності підлягає відшкодуванню.

Суд вважає, що зазначеними діями відповідача, позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у приниженні його честі та гідності, у душевних хвилюваннях, які він відчув і продовжує відчувати на сьогоднішній день. Але виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючі глибину моральних страждань, суд вважає достатнім визначити розмір моральної шкоди в сумі 10000.00 гривень.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідачем не доведено в судовому засіданні і не підтверджено доказами правдивості негативної інформації, яка вона розповсюдили щодо позивача.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, витрати на судовій збір в сумі 500.00 гривень, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 публічно принести вибачення перед ОСОБА_1 за розповсюдження негативної інформації стосовно його відносин з її донькою ОСОБА_3, а саме: що ОСОБА_1 сексуально розбещував ОСОБА_3, мав з нею інтимні відносини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000.00 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на судовій збір в сумі 500.00 (п'ятсот) гривень.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя: ОСОБА_4