Рішення № 58198252, 08.06.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3259/15-ц

Провадження № 2/185/42/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М. М.,

за участю cекретаря судового засідання Волошиної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді у приміщені суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -

в с т а н о в и в:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21 серпня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 25000 грн. строком до 19.08.2010р. зі сплатою 30% річних за весь час користування кредитом, з кінцевим термніном повернення до 19 серпня 2010 року. З метою забезпечення виконання зобовязань за договором, між банком та ОСОБА_2 а також між банком та ОСОБА_3 було укладено договори поруки, згідно якого поручителі взяли на себе зобовязання відповідати перед банком за невиконання боржником своїх зобовязань у тому ж обсязі, що і боржник. Позичальник повинен був щомісяця здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитним договором шляхом внесення щомісячного платежу. Відповідач ОСОБА_1 зобовязання за кредитним договором належним чином не виконувала, в звязку з чим виникла заборгованість у сумі 20982,12 грн., яку було стягнуто за рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2010 року. Після ухвалення рішення і до погашення заборгованості за кредитом, за період з 09 грудня 2010 року по 30 грудня 2011 року утворилася заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 7797,36 грн. У звязку з зазначеним, позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за відсотками за користування кредитом у зазначеному розмірі, та судові витрати, понесені ним при зверненні до суду.

У судове засідання представник позивача не зявився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить суд про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, згідно наданих заяв просять суд про розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Згідно наданих заперечень просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що дійсно укладала з позивачем кредитний договір, отримала кредитні кошти, та за рішенням суду від 09.12.2010р. було стягнуто заборгованість за вказаним договором. Після ухвалення рішення відповідач сплачувала заборгованість, внаслідок чого тіло кредиту постійно зменшувалось, проте позивач нараховував відсотки за користування кредитом на все тіло кредиту. 30.12.2011р. договір припинив свою дію у зв'язку з повним виконанням зобов'язання позичальником. Розрахунки позивача не відповідають дійсності, оскільки дати зарахування коштів не відповідають датам фактичної сплати боргу. Крім того, з моменту повного виконання рішення суду до моменту звернення позивача з даним позовом минуло більше трьох років, тому позивачем пропущений строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21 серпня 2008 року між позивачем, з однієї сторони, та відповідачем ОСОБА_1, як позичальником з другої сторони, був укладений кредитний договір №245140-CRED, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 25000 грн. з кінцевим терміном повернення до 19 серпня 2010 року. Кредитні кошти надаються шляхом зарахування на картковий рахунок, відкритий на підставі договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Мікрокредит". Позичальник взяв на себе зобовязання щомісяця здійснювати погашення заборгованості у вигляді обовязкового мінімального платежу у розмірі 1400 грн., до складу якого входить погашення тіла кредиту та відсотків /том №1 а.с. 13-16/.

Як зазначено у п.3.1. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 30%річних. Розрахунок нарахованих відсотків здійснюється з моменту зарахування коштів на картковий рахунок у розмірі суми, вказаної у п.1.3 цього договору до дати погашення кредиту згідно графіку та п.п.2.4.1,3.3,3.4 цього договору.

З метою забезпечення виконання зобовязань за договором, між банком та ОСОБА_2, а також між банком та ОСОБА_3 було укладено договори поруки, згідно якого поручителі взяли на себе зобовязання відповідати перед банком за невиконання боржником своїх зобовязань у тому ж обсязі, що і боржник /а.с. 17/.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та вимог закону.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2010 року з відповідачів на користь позивача було стягнуто заборгованість за кредитним договором №245140-CRED від 21 серпня 2008 року у сумі 20982,12 грн. Як вбачається з уточненої позовної заяви, вказана сума станом на 28 квітня 2010 року складалася з наступного: 16759,07 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 2985,81 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 250 грн. - фіксована частина штрафу; 987,24 грн. - процентна складова штрафу. Заборгованість за тілом кредиту, яку було стягнуто за рішенням суду у сумі 16759,07 грн. складалася із поточної заборгованості у сумі 5265,85 грн. та 11493,33 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту /том №1,а.с.7/.

На підставі зазначеного рішення суду було видано виконавчі листи , які перебували на виконанні у відділі ДВС Павлоградського МРУЮ. Постановами державного виконавця від 30.12.2011р. було закінчено виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості у сумі 20982,12 грн. та судових витрат у сумі 187,84 грн. на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку зі сплатою боргу / том №1, а.с.65-68/.

Як на підставу позовних вимог, позивач після уточнення позову посилається на те, що за період з 09 грудня 2010 року по 30 грудня 2011 року за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 7797,36 грн.

Згідно зі ст. ст. 11, 58 - 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що за період з 09 грудня 2010 року по 30 грудня 2011 року за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 7797,36 грн. З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що розрахунок було здійснено виходячи з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9159,07 грн., яка існувала на 30.12.2011р. Проте, факт відсутності заборгованості відповідача за тілом кредиту станом на 30.12.2011р. підтверджується постановами про завершення виконавчого провадження у зв'язку зі сплатою боргу. Крім того, у своєму розрахунку позивач не врахував поступове зменшення розміру тіла кредиту в ході виконавчого провадження.

Зазначене свідчить про те, що відомості, наведені у розрахунках позивача не відповідають фактичним обставинам, а розрахунку розміру заборгованості є необгрунтованими.

Судом вживалися заходи з метою встановлення факту наявності заборгованості за вказаний період, було витребувано докази у позивача та виконавчої служби. Проте позивачем достовірних та не суперечливих розрахунків та виписок по картковому рахунку не надано. Згідно повідомлення відділу ДВС Павлоградського МРУЮ, архівні матеріали виконавчих проваджень зберігалися три роки, після чого було знищено /том №2 а.с.127/. За таких обставин, суд розгляаув справу за наявними доказами.

Доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності суд не приймає, оскільки згідно п.п.5.7 кредитного договору та п.11 договорів поруки, сторонами встановлено 5-річний строк позовної давності, який на момент звернення позивача з даним позовом не сплив.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено наявність обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_4