Ухвала суду № 58194481, 09.06.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1160/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1712/16Головуючий у 1-й інстанції Кузнецов А.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Дряниці Ю.В.,

суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 квітня 2016 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колонейд Україна» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2015 року до місцевого суду звернулося Приватне акціонерне товариство «СК «КЮ БІ і Україна» до ОСОБА_4 про стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в сумі 19161 грн. за завдану в результаті ДТП шкоду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 жовтня 2012 року о 18-30 год. в с. Пришиб Кременчуцького району ОСОБА_4 керуючі без посвідчення водія, в стані алкогольного спяніння мотоциклом «ІЖ Планета», д.н.з. НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки та виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5

На момент ДТП транспортний засіб ГАЗ 2705, д.н.з. НОМЕР_3, був застрахований власником ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» в ПрАТ «СК «КЮ БІ і Україна», відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту №CAS0015909.

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2013 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 286 ч. 2 КК України.

18 січня 2013 року був виконаний Звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку. На підставі договору і страхового акту №1500008661 від 16.01.2014 року ПрАТ «СК «КЮ БІ і Україна» сплатила страхове відшкодування у розмірі 19161 грн., відповідно до платіжного доручення №000028274 від 21.01.2014 року.

15 вересня 2014 року представником ПрАТ «СК «КЮ БІ і Україна» ОСОБА_4 було направлено регресну вимогу №R/L14459 від 15.09.2014 року, однак погашення заборгованості здійснено не було.

ОСОБА_4 помер 18 квітня 2015 року.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 грудня 2015 року залучено до участі у справі за позовом ПрАТ «СК «КЮ БІ і Україна» в якості правонаступника відповідача ОСОБА_3.

18 січня 2016 року ПрАТ «Страхова компанія «Колонейд Україна» засобами поштового звязку направила до суду заяву про залучення до участі у справі правонаступника позивача, в звязку із зміною найменування юридичної особи.

Окрім того, до суду було направлено уточнений позов до правонаступника ОСОБА_3, в якому позивач просив стягнути нього 19161 грн. страхового відшкодування та судові витрати в розмірі 243, 60 грн. Додаткові обґрунтування позовних вимог до ОСОБА_3 позивачем були направлені до суду засобами поштового звязку 08 лютого 2016 року.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колонейд Україна» 19161 грн. сплаченого страхового відшкодування та 243 грн. 60 коп. сплачених судових витрат, а всього 19404 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оцінка доказів проведена невірно, судом порушено норми матеріального і процесуального права. Вважає, що зобовязання були припинені в звязку зі смертю боржника та не передбачають правонаступництва, позивачем пропущено шестимісячний строк предявлення вимоги до спадкоємця, визначений ч. 2 ст. 1281 ЦК України. Зазначає, що позивачем не надано достатніх доказів для встановлення причинного звязку між ДТП та пошкодженнями застрахованого автомобіля і розміром завданих збитків. Окрім того вказує, що свідоцтво про право на спадщину ним не було отримано, право власності спадкоємця на домоволодіння відповідно до ст. 1299 ЦК України не зареєстровано, а тому до нього не перейшли права та обовязки спадкодавця. Вважає, що подання заяви про прийняття спадщини не свідчить про перехід прав та обовязків від спадкодавця до спадкоємця. Також зазначає, що його мати також має право на будинок, так як він був набутий в шлюбі з померлим. Окрім того вважає, що визначена в техпаспорті інвентаризаційна вартість нерухомого майна не є ринковою вартістю, що унеможливлює встановлення вартості майна одержаного у спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, зясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06 жовтня 2012 року о 18-30 год. в с. Пришиб Кременчуцького району ОСОБА_4 керуючі без посвідчення водія, в стані алкогольного спяніння мотоциклом «ІЖ Планета», д.н.з. НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки та виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5

На момент ДТП транспортний засіб ГАЗ 2705, д.н.з. НОМЕР_3, був застрахований власником ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» в ПрАТ «СК «КЮ БІ і Україна», відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту №CAS0015909.

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2013 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 286 ч. 2 КК України.

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого ТОВ «Катерпіллар Файнешл Україна», власнику транспортного засобу ГАЗ 2705 від 15.02.2013 року, величина матеріального збитку складає 20107 грн. 65 коп. Про час і місце проведення огляду автомобіля був повідомлений ОСОБА_4, про що свідчить долучена до матеріалів звіту телеграма.

На підставі договору і страхового акту №1500008661 від 16.01.2014 року ПрАТ «СК «КЮ БІ і Україна» сплатила страхове відшкодування у розмірі 19161 грн., відповідно до платіжного доручення №000028274 від 21.01.2014 року.

15 вересня 2014 року представником ПрАТ «СК «КЮ БІ і Україна» ОСОБА_4 було направлено регресну вимогу №R/L14459 від 15.09.2014 року, однак погашення заборгованості здійснено не було.

ОСОБА_4 помер 18 квітня 2015 року. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв відповідач ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем позовні вимоги доведені належними та допустимим доказами, а тому, враховуючи норми чинного законодавства, вони підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки до спадкоємця перейшов обовязок відшкодування завданої спадкодавцем шкоди.

Колегія суддів погоджується з даними висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не надано достатніх доказів для встановлення причинного звязку між ДТП та пошкодженнями застрахованого автомобіля і розміром завданих збитків. Колегія суддів не бере до уваги ці доводи, виходячи з наступного.

Згідно вироку Кременчуцького райсуду Полтавської області по справі №536/248/13-к від 18 лютого 2013 року встановлено, що06 жовтня 2012 року о 18-30 год. в с. Пришиб Кременчуцького району ОСОБА_4 керуючі без посвідчення водія, в стані алкогольного спяніння мотоциклом «ІЖ Планета», д.н.з. НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки та виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Таким чином, в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню вчинення ДТП з вини ОСОБА_4 та наявність причинного звязку між діями ОСОБА_4 із завданими збитками.

Розмір завданих збитків був встановлений страховиком згідно звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку. Про час і місце проведення огляду автомобіля був повідомлений ОСОБА_4, про що свідчить долучена до матеріалів звіту телеграма.

На підставі договору страхування і страхового акту №1500008661 від 16.01.2014 року ПрАТ «СК «КЮ БІ і Україна» сплатила потерпілому страхове відшкодування у розмірі 19161 грн., відповідно до платіжного доручення №000028274 від 21.01.2014 року.

Зі змісту статті 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», впливає що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

15 вересня 2014 року представником ПрАТ «СК «КЮ БІ і Україна» ОСОБА_4 було направлено регресну вимогу №R/L14459 від 15.09.2014 року (а.с.80). Вказану вимогу ОСОБА_4 отримав 20.09.2014р. (а.с.82).

Матеріали справи не містять доказів тому, що ОСОБА_4 не погоджувався із визначеним розміром завданих збитків та розміром виплаченого страхового відшкодування.

Під час розгляду справи в суді судом було встановлено, що ОСОБА_4 помер 18 квітня 2015 року.

Після його смерті була заведена спадкова справа. Із інформації наданої суду державним нотаріусом Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори від 18.12.2015р. за № 4361/02-14 (а.с.120) вбачається, що у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_3, а ОСОБА_6 і ОСОБА_7 подали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщина на користь ОСОБА_3

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що зобовязання були припинені в звязку зі смертю боржника та не передбачають правонаступництва, позивачем пропущено шестимісячний строк предявлення вимоги до спадкоємця, визначений ч. 2 ст. 1281 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що ці доводи не підлягають задоволенню, оскільки в силу принципу універсальності спадкового правонаступництва до складу спадщини включаються не тільки права, але й обовязки спадкодавця, що не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст. 1218, 1219 ЦК України). Передусім до спадкоємців переходить невиконане спадкодавцем зобовязання відшкодувати майнову шкоду та збитки в силу ч. 1 ст. 1231 ЦК України, якою покладається обовязок відшкодувати будь-яку майнову шкоду, завдану спадкодавцем, в тому числі й шкоду, яка витікає із деліктних правовідносин, тобто незалежно від виду зобовязання - договірне чи недоговірне.

Уточнений позов до спадкоємця позивачем було предявлено 18 січня 2016 року (засобами поштового звязку) після постановлення судом ухвали від 24 грудня 2015 року про залучення до участі у справі правонаступника спадкоємця померлого ОСОБА_4 За таких обставин колегія суддів вважає, що встановлений ст. 1281 ЦК України строк предявлення кредитором вимоги до спадкоємця не пропущений.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що свідоцтво про право на спадщину ним не було отримано, право власності спадкоємця на домоволодіння відповідно до ст. 1299 ЦК України не зареєстровано, а тому до спадкоємця не перейшли права та обовязки спадкодавця, так як подання заяви про прийняття спадщини не свідчить про перехід прав та обовязків від спадкодавця до спадкоємця.

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня 2004 року, визначений Главою 87 ЦК України.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обовязків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина пята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим обєктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що норма ст. 1299 ЦК України втратила чинність з 04.08.2013 року на підставі ЗУ № 402-VII від 04.07.2013р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора спадкодавця права звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.

Згідно договору купівлі-продажу від 20.02.1992 року померлий ОСОБА_4 придбав житловий будинок з господарськими спорудами в с. Пришиб по вул. Луговій, 13 Кременчуцького району, в якому на час смерті проживав та був зареєстрований його син і спадкоємець ОСОБА_3 Інвентаризаційна вартість спадкового домоволодіння, відповідно до технічного паспорту від 29.10.2015 року, становить 234595 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що його мати також має право на будинок, так як він був набутий в шлюбі з померлим батьком. Окрім того вважає, що визначена в техпаспорті інвентаризаційна вартість нерухомого майна не є ринковою вартістю, що унеможливлює встановлення вартості майна одержаного у спадщину.

Такі доводи колегія суддів вважає хибними оскільки, вирішення даного спору не впливає на права ОСОБА_6 щодо домоволодіння, яке було успадковане відповідачем. Окрім того, наявність чи відсутність претензій інших осіб на успадковане майно не впливає на здійснення дій по вартісній оцінці цього майна.

Враховуючи розмір суми страхового відшкодування (19161 грн.) та визначеної інвентаризаційної вартості успадкованого домоволодіння (234595 грн.), колегія суддів вважає, що розмір шкоди не перевищує вартості майна, в тому числі й у разі проведення оцінки майна за ринковими цінами.

Будь-яких належних і допустимих доказів, що вартість успадкованого майна є нижчою від розміру виплаченого страхового відшкодування, відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального без повного і системного їх аналізу щодо встановлених фактичних обставин у справі.

Висновки суду першої інстанції в повній мірі ґрунтуються на законі та норми матеріального права застосовані вірно, оскільки відповідач ОСОБА_3, як спадкоємець померлого ОСОБА_4, зобовязаний відшкодувати шкоду завдану спадкодавцем страховій компанії в розмірі 19161 грн. суми страхового відшкодування.

Висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та обєктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка. Розгляд справи проведений з дотриманням принципузмагальності та диспозитивності, а оцінка доказів проведена відповідно до норм ст. 212 ЦПК України.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_8 (підпис) ОСОБА_9

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1