Вирок № 58194230, 09.06.2016, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1108/15-к

№ пров.1-кп/544/4/2016

Номер рядка звіту 37

В И Р О К

іменем України

09 червня 2016 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого: судді Нагорної Н.В.,

за участю:

секретаря Ралець О.С.,

прокурора Шаталова С.В., Чубика Я.О., Андрущенка С.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників обвинувачених - адвокатів Мусіяки О.В., Полуніна В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015170240000286 від 08.03.2015, за обвинувальним актом стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Лубни Полтавської області, громадянин України, освіта повна середня, не працює, не одружений, невійськовозобов'язаний, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимий,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець м.Лубни Полтавської області, громадянин України, освіта повна середня, не працює, не одружений, військовозобов'язаний, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_3 , раніше не судимий

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2015 року приблизно о 18 годині 40 хвилин ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проходили поряд з приміщенням кафе «Магнолія», що розташоване за адресою: м.Лубни Полтавської області, вул..Радянська, 132. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 йшли дещо попереду від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Підходячи до кафе «Магнолія» ОСОБА_3 відламав суху гілку з метою в подальшому використати її як знаряддя для жартів. Порівнявшись з кафе «Магнолія» ОСОБА_3 і ОСОБА_2 побачили ОСОБА_1, з яким знайомі до цього не були. Останній рухався в напрямку до магазину «Старт», що розташований по вул..Радянська, 138А, у м.Лубни Полтавської області. Помітивши ОСОБА_1 у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на вчинення хуліганських дій щодо останнього з мотивів явної неповаги до суспільства. ОСОБА_2, діючи протиправно, з умислом, направленим на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, діючи спільно з ОСОБА_3 без попередньої змови, підійшов до ОСОБА_1 та обхопив його за шию ззаду лівою рукою, після чого у грубій формі з підвищенням голосу почав вимагати у останнього цигарку. При цьому вони не зупинились та продовжували рухатись у напрямку до магазину «Старт», що знаходиться по вул..Радянська, 138А у м.Лубни. ОСОБА_3 йшов позаду них. ОСОБА_1 у відповідь на вимогу ОСОБА_2 витягнув з кишені пачку цигарок «Lacky Strike» та, тримаючи її правою рукою, запропонував ОСОБА_2 взяти одну цигарку з пачки. Однак останній, грубо порушуючи громадський порядок з метою протиставити себе суспільству шляхом здійснення хуліганських дій та демонстративного прояву агресії, вихопив у ОСОБА_1 дану пачку цигарок. В подальшому, продовжуючи вчинення хуліганських дій, ОСОБА_2, рухаючись до магазину «Старт», притискував до себе ОСОБА_1, здавлюючи його шию лівою рукою, зігнутою в ліктьовому суглобі, та погрожував останньому застосуванням фізичного насильства. При цьому діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у приниженні честі та гідності ОСОБА_1, обома руками торкався кишень одягу ОСОБА_1, перевіряючи їх вміст.

У ході руху в напрямку магазину «Старт» ОСОБА_3, який йшов позаду ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства і проявляючи особливу зухвалість, яка виразилася у тому, що він, використовуючи дерев'яну палицю, яку тримав у правій руці, наніс один удар ОСОБА_1 в напрямку зверзу вниз в середню частину правого плеча, після чого останній лівою рукою взявся за плече, оскільки відчував біль, та зупинився поблизу магазину «Старт» по вул..Радянська, 138А у м.Лубни Полтавської області. В цей момент ОСОБА_2, діючи з умислом, направленим на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у заподіянні тілесних ушкоджень, діючи спільно з ОСОБА_3 без попередньої змови, з великою силою ліктем правої руки наніс сильний удар ОСОБА_1 в щелепу зліва, від якого потерпілий впав на спину на асфальтобетонне покриття вулиці. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_2 з метою перешкодити останньому підвестись з асфальтобетонного покриття, з великою силою наніс лежачому ОСОБА_1 не менше двох сильних ударів в обличчя та ліве плече носком правої ноги, взутої у кросівку. Внаслідок даного удару ОСОБА_1 втратив свідомість на впав головою на ґрунтове покриття клумби поруч із пішохідною частиною вулиці. В подальшому ОСОБА_2, з метою продовження вчинення хуліганських дій щодо ОСОБА_1, правою ногою, взутою у кросівку, усією вагою свого тіла в напрямку зверху вниз натиснув на шию ОСОБА_1 та завдав не менше 3 ударів по грудній клітині обома ногами по черзі в напрямку зверху вниз. Після цього ОСОБА_2 з великого розбігу, обома ногами, взутими у кросівки, у стрибку вагою всього тіла завдав удару в напрямку зверху вниз в грудну клітину потерпілого, який продовжував лежати на спині без свідомості. У подальшому ОСОБА_2 обома руками взяв ОСОБА_1 за плечі та затягнув його під дерево хвойної породи поряд з місцем скоєння даного злочину, де продовжуючи вчиняти протиправні дії і керуючись хуліганськими мотивами, проявив особливу зухвалість, яка виразилася у тому, що він у непритомного ОСОБА_1 перевірив вміст кишень верхнього одягу. Після цього ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 пішли з місця скоєння злочину.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав, суду пояснив наступне. 7 березня 2015 року ввечері він разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 грали в комп'ютерному клубі «Сапсан». Він та ОСОБА_6 вживали слабоалкогольний напій «Лонгер». Після того, як закінчили гру, він зібрався йти додому, а хлопці вирішили проводити його. Проходячи повз заводу «ЛічМаш» він виламав суху гілку від куща для того, щоб почухати ногу, а в подальшому залишив її в руках для жартів. Дана палка була товщиною як вказівний палець, а довжиною приблизно з півметра. Біля кафе «Магнолія», що знаходиться приблизно на півдорозі від ігрового клубу «Сапсан» до його дому, ОСОБА_2 завів розмову з незнайомим для них чоловіком та попросив у нього цигарку. Після цього ОСОБА_2 і незнайомець рушили разом з ними. Він йшов позаду них і тому не чув, про що саме вони розмовляли. Через кілька секунд він почув підвищені тони в їх розмові. Після цього він вдарив ОСОБА_1 у плече палкою, яка була у нього в руках, щоб той звернув на нього увагу, та сказав йому, щоб він ішов додому. ОСОБА_2 з ОСОБА_1 продовжили розмову, а через мить ОСОБА_2 ударив ОСОБА_1 ліктем у підборіддя. Від удару потерпілий упав та лежав частково на асфальті, а іншою частиною тіла на клумбі. Він бачив, що потерпілий приходив до тями, але все таки вирішив викликати швидку, тому почав зупиняти мопед, щоб викликати допомогу, але той не зупинився. Потім він пішов у сторону свого будинку і в цей момент їх обігнав якийсь хлопець, і всі вони подумали, що це саме той хлопець, якого вдарив ОСОБА_2. Вони вирішили, що з ним все гаразд, що сталося потім він не знає.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, неодноразово вибачився перед потерпілим. Суду пояснив, що 07 березня 2015 року, близько 18 години, він та його знайомі ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, закінчивши грати в комп'ютерному клубі «Сапсан», пішли пішки в сторону кафе «Магнолія». Перебуваючи у клубі він вживав алкогольні напої. Майже біля кафе вони зустріли незнайомого хлопця. Він обняв рукою за шию цього хлопця та почав з ним говорити та попросив у нього цигарку, на що хлопець витягнув пачку сигарет та дав йому. ОСОБА_3 вдарив палкою ОСОБА_1 у плече. Майже відразу він наніс потерпілому удар ліктем в щелепу. Чому він ударив ОСОБА_1, пояснити не може, бо майже не пам'ятає того вечора. Він продовжив бити ОСОБА_1 вже коли той знепритомнів та лежав на землі. Скільки саме ударів наніс потерпілому, він не пам'ятає. Після цього він відтягнув ОСОБА_1 під ялинку, чому він це зробив, також не пам'ятає. Після бійки намагався допомогти потерпілому, але швидку не викликав, тому що в нього розрядився мобільний телефон. До місця події підходив охоронець, але він з ОСОБА_3 запевнили його, що все гаразд, і той пішов.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 в ході судового слідства свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, не визнав, а обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав повністю, їх винність повністю знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, досліджених безпосередньо в судовому засіданні, а саме:

- показаннями допитаного в ході судового провадження потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що 07 березня 2015 року близько 18 години вечора він доїхав маршрутним таксі до автовокзалу на вул. Радянській і йому залишалося пройти ще одну зупинку до свого дому. Біля кафе «Магнолія» до нього підійшли чотири чоловіки і почали задавати різні питання. Він продовжив рухатись в сторону свого дому. ОСОБА_2 обійняв його лівою рукою за шию, періодично здавлюючи її, та задавав різні питання про те, хто він, де живе, що тут робить. В цей час попереду йшли ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а позаду - ОСОБА_3 Потім хлопці попросили сигарети. Він простягнув щойно придбану пачку цигарок «Lucky Strike» ОСОБА_3, але її хтось вибив з рук. Після цього ОСОБА_2 спитав, чи є в нього гроші. Потерпілий сказав, що нічого в нього не має і просив його відпустити, але його не слухали, а тільки кричали на нього, щоб він щось віддав нападникам. Порівнявшись з магазином «Старт» він відчув удар по плечу, тому зупинився й спитав у хлопців, навіщо їм це потрібно. Хлопці почали кричати на нього та погрожувати, що поб'ють його. Потім ОСОБА_2 ударив його в щелепу, від чого він втратив свідомість. Отямився він лише наступного дня о 4 годині ранку з сильним головним болем. Про події попереднього вечора він згадав лише через пів години;

- показаннями допитаного в ході судового провадження свідка ОСОБА_9, який пояснив, що працює охоронцем. 07 березня 2015 року, коли він був на чергуванні, то почув, що гавкає собака, тому вийшов на вулицю подивитися, що там. Спочатку побачив двох молодих чоловіків. Один із них був у червоному картузі, а інший - у синій куртці. Той, що був у червоному картузі, поводився агресивно і нецензурно виражався, а інший заспокоював його та намагався забрати звідти. Згодом він помітив, що під ялинкою, яка росте на клумбі, лежить третій чоловік без свідомості. Він запитав у хлопців, чи не знають вони, хто лежить під ялинкою, на що хлопці відповіли, що то якийсь наркоман. Хлопці запевнили його, що все добре, і вони вже йдуть геть;

- показаннями допитаного в ході судового провадження свідка ОСОБА_7, який пояснив, що 07 березня 2015 року близько 18 год. 45 хв. він приїхав до комп'ютерного клубу «Сапсан», де вже знаходилися ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6. Через деякий час він разом з хлопцями пішли проводжати додому ОСОБА_3, він йшов попереду разом із ОСОБА_6, а ОСОБА_3 йшов трішки позаду. Згодом їх наздогнали ОСОБА_2 із потерпілим. Він чув, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наростає конфлікт, а ОСОБА_3 намагався зупинити даний конфлікт. ОСОБА_3 тримав у руці лозину, якою постукав по плечу ОСОБА_1, і сказав йому іти звідси. Де саме та з якою метою ОСОБА_3 взяв лозину, він не знає. Сам потерпілий також був настроєний піти і уникнути конфлікту, але йому це не вдалося. Бійку розпочав ОСОБА_2. Це відбулося біля входу в магазин «Старт». Він ударив потерпілого ліктем в обличчя, від чого той упав. Після падіння тілом потерпілий опинився на тротуарі, а головою на бордюрі. Після цього ОСОБА_2 наніс потерпілому ще кілька ударів ногами, потім пригнув на нього. В цей час він (свідок) вже відійшов від місця бійки і спостерігав з відстані метрів 50-60. Після кількох ударів ОСОБА_2 перетягнув потерпілого під ялинку. Коли ОСОБА_2 затягував потерпілого під ялинку, то з магазину вийшов охоронець. Спочатку до охоронця підійшов ОСОБА_2, а згодом і ОСОБА_3, аби забрати ОСОБА_2, щоб не виникло ще одного конфлікту. Він бачив, як ОСОБА_3 зупинив мопед і попросив водія викликати швидку допомогу, оскільки в учасників даної події були розряджені телефони. Після цього до нього підійшов ОСОБА_6, ОСОБА_3, а згодом підбіг ОСОБА_2, Стоячи біля магазину «Меркурій» він помітив, що чоловік, схожий на потерпілого, встав і пішов у бік гуртожитку;

- показаннями допитаного в ході судового провадження свідка ОСОБА_10, який пояснив, що він являється головою громадського об'єднання «Комітет по боротьбі з корупцією в органах державного управління та правоохоронних органах України». До нього надійшла інформація з відеозаписом про факт побиття людини працівниками міліції, тому він підготував звернення до внутрішньої безпеки міліції і направив всі матеріали разом з відеозаписом туди. Суть відеозапису полягала в тому, що в районі «Магнолії» двоє чоловіків побили іншого чоловіка. Хто саме та за яких обставин передав йому відеозапис та інформацію про бійку, він не пам'ятає;

- протоколом усної заяви про злочин від 08.03.2015 року, згідно з яким ОСОБА_1 повідомив, що 07.03.2015 року близько 19-30год. невстановлені особи, перебуваючи на вул..Радянській в м.Лубни поблизу магазину «Магнолія» умисно на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин нанесли йому тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітки (т.2 а.с.14);

- протоколом огляду місця події від 11.03.2015р. - ділянки місцевості, прилеглої до території магазину «Старт», який в м.Лубни, вул..Радянська, 138А, в ході якого було встановлено, що над вхідними дверима до магазину «Старт» в лівій та правій частинах на відстані близько 150см від верхнього краю дверей та на відстані 400см одна від одної знаходяться 2 камери зовнішнього відео спостереження, які спрямовані згори до низу в перехресному напрямку. На відстані 700см від лицевої стіни магазину мається 2 клумби, огороджені бордюрним каменем, між клумбами мається асфальтобетонна доріжка. На правій клумбі від лицевої сторони магазину на відстані 200см від бордюрного каменя знаходиться стовбур дерева хвойної породи, гілки якого звисають над асфальтобетонною доріжкою, яка між клумбами №1 та №2, та майже повністю її накривають. При огляді клумби №1 на землі в ближньому правому кутку від лицевої сторони магазину виявлено та зафіксовано за правилами масштабної фотозйомки фрагмент сліду взуття, з якого виготовлений гіпсовий зліпок. При огляді місця події встановлено, що на місце безпосереднього нанесення тілесних ушкоджень потерпілому виходять камери зовнішнього відео спостереження. При спілкуванні з власником магазину останній добровільно видав СД-диск із відеозаписом подій за 07.03.2015, а саме з відеозаписом, де 4 невідомих чоловіка стали учасниками нанесення тілесних ушкоджень іншому невідомому чоловікові (т.2 а.с.20-28);

- відеозаписом з камер зовнішнього відеоспостереження магазину «Старт», що в м.Лубни Полтавської області, вул..Радянська, 138А, за 07.03.2015року, на якому зафіксовані обставини події, що мали місце о 18-40год. 07.03.2015 біля магазину «Старт», що в м.Лубни Полтавської області, вул..Радянська, 138А (т.2 а.с.25);

- протоколом огляду від 27.04.2015 року за участю свідка ОСОБА_7, предметом огляду якого був відеозапис на СД-диску, який вилучений під час огляду місця події, а саме в магазині «Старт», що в м.Лубни Полтавської області, вул..Радянська, 138А, на якому зафіксовані обставини події, що мали місце о 18-40год. 07.03.2015 біля магазину «Старт» (т.2 а.с.29-39);

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.03.2015 року з фото таблицею до нього, в ході якого було затримано ОСОБА_2 та під час його обшуку вилучено кросівки з написом «adidas ZX 750» синього кольору з біло-червоними вставками (т.2 а.с.40-45);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.03.2015 року з додатками до нього у виді відеозапису слідчого експерименту за участі ОСОБА_2 та фото таблиці до нього, за участю підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника Мусіяки О.В., інших осіб та понятих, під час якого ОСОБА_2 розповів та наглядно показав обставини події, що мали місце 07.03.2015. Так, ОСОБА_2 розповів, що 07.03.2015 він зі своїми друзями йшов зі сторони автовокзалу м.Лубни в напрямку до магазину «Старт». Проходячи кафе «Магнолія» він зупинився біля незнайомого чоловіка, який стояв біля кафе. Підійшовши до даного чоловіка він попросив у нього цигарку та лівою рукою, обнявши його ззаду в області спини, повів в напрямку до магазину «Старт». Керуючи діями статиста ОСОБА_2 обійняв його за плечі ззаду та повів в тому напрямку, в якому 07.03.2015 повів потерпілого. Підходячи до магазину «Старт» ОСОБА_2 повернув ліворуч та підійшов до лівого кутка клумби. На цьому місці він заподіяв перший удар потерпілому ліктем правої руки в область обличчя зліва. ОСОБА_2 показав на місце перед магазином «Старт», де від його удару впав потерпілий, потім показав, як від його удару впав потерпілий. Після цього ОСОБА_2 показав як він наніс другий удар ногою в область лівого плеча потерпілого, і показав, як впав потерпілий. Після цього ОСОБА_2 показав, як він спробував підняти потерпілого, який був без свідомості. Також ОСОБА_2 додав, що він ще й пройшовся вагою свого тіла по потерпілому. Потім ОСОБА_2 показав місце під ялинкою, де лежав потерпілий, а потім показав, як він його тягнув під ялинку. Після цього показав, як взяв у потерпілого мобільний телефон та кинув його назад (т.2 а.с.77-91);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.04.2015 року у кримінальному провадженні №12015170240000286 з додатками до нього у виді відеозапису слідчого експерименту та фото таблиці до нього, за участю свідка ОСОБА_3 та понятих, під час якого ОСОБА_3 розповів та наглядно показав обставини події, що мали місце 07.03.2015. Так, ОСОБА_3 розповів та показав з якого та в якому напрямку 07.03.2015 він йшов зі своїми знайомими, показав, на якому місці ОСОБА_2 підійшов до потерпілого та як забрав у потерпілого пачку цигарок, як ОСОБА_2 йшов з потерпілим до магазину «Старт», як вимагав гроші у потерпілого та погрожував його побити. Після цього ОСОБА_3 показав, як ОСОБА_2 наносив удари потерпілому, як затягнув його під ялинку, як лазив по кишенях потерпілого (т.2 а.с.92-105);

- довідкою Лубенської ЦМЛ №460 від 08.03.2015, в якій вказано, що ОСОБА_1 07.03.2015 о 19-00 біля кафе «Магнолія» отримав хуліганську травму, побили невідомі (4чол.). ОСОБА_1 поставлений діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітки, підшкірна гематома потилиці, забій нижньої щелепи, клінічно тверезий (т.2 а.с.107);

- висновком експерта №84 від 12.03.2015 року, у підсумках якого вказано, що проведенням судово-медичної експертизи ОСОБА_2 у підекспертного встановлені тілесні ушкодження у вигляді: синця в області кута нижньої щелепи зліва, саден: у основи 2 пальця правої кісті, у основи 3 пальця правої кісті, у основи 3 пальця лівої кісті, у основи 1 пальця лівої кісті, які утворились від дії тупих предметів або при ударі об такі, можливо в указаний в постанові строк і по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Беручи до уваги локалізацію та механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі ОСОБА_2 слід вважати, що вищезазначені тілесні ушкодження (садна: у основи 2 пальця правої кісті, у основи 3 пальця правої кісті, у основи 3 пальця лівої кісті, у основи 1 пальця лівої кісті) знаходяться в анатомічних ділянках, досяжних для само нанесення, та утворились від дії тупих предметів або при ударі об такі і могли утворитись як під час бійки, так і при захисті руками від ударів (т.2 а.с.110-111);

- випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого неврологічного відділення №2649/341, де зазначено, що ОСОБА_1 знаходився в Лубенській ЦМЛ на стаціонарному лікуванні з 11.03.2015 по 20.03.2015 з діагнозом: ЧМТ, струс головного мозку. Захворів 07.03.2015, був побитий незнайомими, впав вдарився потилицею об бордюр, втрачав свідомість, не пам'ятає, як дійшов додому, вранці 08.03.15 проснувся і побачив, що вдома, звернувся в приймальне відділення, від госпіталізації відмовився, 11.03.2015 знову прийшов в приймальне відділення, направлений в неврологічне відділення (т.2 а.с.114);

- висновком експерта №113 від 21.04.2015 року, у підсумках якого вказано, що покази, дані підозрюваним ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту від 12.03.2015 року щодо способу та механізму нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 в цілому не протирічать об'єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_1 Протиріччя вбачається у кількісному співвідношенні нанесених ударів, зі слів ОСОБА_2 та виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_1, а саме він не вказує про механізм утворення тілесних ушкоджень у вигляді синців в лівій скроневій ділянці та в ділянці правого плеча (т.2 а.с.117);

- актом судово-психіатричного експерта №219 від 10.04.2015, в якому зазначено, що ОСОБА_2 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством та іншим хворобливим станом психіки не страждав, тому відповідно міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_2 в період часу з 26.03 та орієнтовно по 30.03.2015 року переніс тимчасовий розлад психічної діяльності у вигляді дисоціативного ступору з виходом в одужання. ОСОБА_2 на даний час яким-небудь хронічним психічним захворюванням не страждає, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді розладу адаптації, короткочасної депресивної реакції. Ступінь психічних порушень у досліджуваного є таким, що не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час. ОСОБА_2 під дію ч.2, ч.3 ст.19 та під дію ст.20 КК України не підпадає, може постати перед слідством та судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Встановити, якою є загальна психологічна характеристика ОСОБА_2 і його індивідуально-психологічні особливості на момент дослідження неможливо, так як на даний момент емоційні прояви під експертного обумовлені хворобливим станом. ОСОБА_2, враховуючи рівень і особливості його розумового розвитку, вікові особливості, здатен правильно усвідомлювати реальний зміст власних дій, в повній мірі свідомо керувати ними та передбачати їх наслідки. На момент вчинення інкримінованого йому діяння ОСОБА_2 не перебував у стані фізіологічного афекту чи іншому особливому емоційному стані, в тому числі і в стані вираженого емоційного збудження або емоційного напруження, який би міг вплинути на його свідомість і поведінку (т.2 а.с.121-130);

- актом судово-психіатричного експерта №552 від 15.10.2015, в якому зазначено, що ОСОБА_2 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством не страждає, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді істероїдного розладу особистості, стадія субкомпенсації. Наявний у ОСОБА_2 істероїдний розлад особистості є таким, що не позбавляє його здатності постати перед судом. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_2 не потребує (т.1 а.с.214-219);

- висновком трасологічної експертизи №114 від 25.04.2015 року з ілюстративною таблицею, в якому зазначено, що слід взуття на гіпсовому зліпку, вилучений 12.03.2015 року в ході огляду місця події за адресою: м.Лубни, вул..Радянська, 138, Полтавської області, придатний для встановлення групової належності. Слід взуття на гіпсовому зліпку, залишений взуттям на ліву ногу, схожим за типом, формою, розміром та рельєфним зображенням низу підошви кросівка на ліву ногу, вилучений 12.03.2015 року в ОСОБА_2 Встановити повну тотожність сліду взуття на гіпсовому зліпку та низу підошви взуття не представляється можливим у зв'язку з відсутністю окремих індивідуалізуючи ознак в сліді (т.2 а.с.133-137);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.04.2015 року в кримінальному провадженні №42015170000000111 за участю потерпілого ОСОБА_1 та понятих, під час якого ОСОБА_1 розповів та наглядно показав обставини події, що мали місце 07.03.2015 близько 18-40год. біля магазину «Старт», що в м.Лубни, вул..Радянська, 138А. Так, ОСОБА_1 показав, яким чином розташовувався ОСОБА_3 по відношенню до нього, а саме позаду. Після чого ОСОБА_1 взяв в праву руку палицю та розігнув руку в лікті і вказав на область середньої частини правого плеча статиста, імітуючи нанесення йому удару ОСОБА_3 Після чого вказав на його взаєморозташування з ОСОБА_2, а саме останній стояв спереду ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_1 вказав, яким чином йому наніс удар кулаком або ліктем ОСОБА_2 в область щелепи (т.2 а.с.160-163);

- витягом з кримінального провадження №12015170240000286 від 08.03.2015, в якому зазначено, що 07.03.2015 близько 19 години ОСОБА_2, перебуваючи поблизу магазину «Старт», що в м.Лубни, вул..Радянська, 138А Полтавської області, здійснив напад на ОСОБА_1 з метою заволодіння його майном та заподіяв йому тілесні ушкодження, небезпечні для його здоров'я. Правова кваліфікація: ст.187 ч.1 КК України. Визначені слідчий Самозвон Р.Л., прокурори Новіков В.Г., Фабре С.А. (т.3 а.с.88);

- витягом з кримінального провадження №42015170000000111 від 19.03.2015, в якому зазначено, що 07.03.2015 працівник міліції - курсант другого курсу Національної академії МВС України ОСОБА_3 умисно наніс удари ОСОБА_1, які завдали фізичного болю останньому і не спричинили тілесних ушкоджень. Правова кваліфікація: ст.126 ч.1 КК України. Визначені слідчий Гонжак А.І., Ральський А.А. (т.3 а.с.92);

- витягом з кримінального провадження №12015170240000286 від 08.03.2015, постановою про об'єднання матеріалів досудового розслідування, з яких вбачається, що 19.05.2015 року були об'єднані матеріали досудового розслідування №12015170240000286 та №42015170000000111 в одне провадження під №12015170240000286 та відповідні відомості внесені до ЄРДР (т.3 а.с.86, 90-91, 93-94, 95-96).

Крім того сторона обвинувачення - прокурор, як на доказ вини ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посилався на висновки судово-медичних експертиз №80 від 10.03.2015, №111 від 21.04.2015, №126 від 06.05.2015. Однак, судом не приймаються до уваги як належні та допустимі докази висновки судово-медичних експертиз №80 від 10.03.2015, №111 від 21.04.2015, №126 від 06.05.2015 з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Закон (ст.92 КПК України) покладає обов'язок на сторону обвинувачення доказування не лише обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, а й обов'язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Оцінюючи висновок судово-медичної експертизи №80 від 10.03.2015 суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.38 КПК України досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 "Про судову експертизу в цивільних і кримінальних справах" при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи".

Як убачається з витягу з ЄРДР №12015170240000286 від 08.03.2015 (т.3 а.с.88) та матеріалів кримінального провадження №12015170240000286 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015170240000286 проводилось одноособово слідчим СВ Лубенського МВ УМВСУ в Полтавській області Самозвоном Р.Л.

Однак експертиза №80 від 10.03.2015 була проведена на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 08.03.2015, яка винесена слідчим СВ Лубенського МВ УМВСУ в Полтавській області Кривуненком А.В. При цьому, всупереч приписам ч.2 ст.39 КПК України, будь-якого процесуального рішення щодо призначення слідчого Кривуненка А.В., який здійснюватиме досудове розслідування в кримінальному провадженні №12015170240000286, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 відповідними посадовими особами не приймалось. Тобто постанова про призначення судово-медичної експертизи від 08.03.2015 прийнята неповноважною особою, отже висновок експерта №80 від 10.03.2015 в силу ст.87 КПК України є недопустимим доказом, тому суд не може посилатись на нього при ухваленні судового рішення.

Оцінюючи висновок судово-медичної експертизи №111 від 21.04.2015 суд приходить до наступного висновку.

Як убачається з постанови про призначення додаткової судово-медичної експертизи від 14.04.2015 року слідчим СВ Лубенського МВ УМВСУ в Полтавській області Самозвоном Р.Л. на вирішення експерта були поставлені такі питання: чи відповідають покази, отримані в ході проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_2 стосовно обставин заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1, об'єктивним даним, отриманим в ході проведення судово-медичної експертизи останнього. Однак як зазначено у висновку експерта №111 від 21.04.2015 експерт відповідав на питання: до якого ступеню тяжкості відносяться тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій 07.03.2015 року з урахуванням медичної документації на нього.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 пояснив, що у своєму висновку №111 він відповідав на питання, які були поставлені слідчим в постанові. Проте суд критично оцінює дані покази експерта, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та матеріали кримінального провадження не містяться постанови слідчого, в якій були б поставлені питання, на які відповів експерт у своєму висновку №111 від 21.04.2015, отже експерт, відповідаючи на питання, які не були йому поставлені, вийшов за межі своїх повноважень. Виходячи з цього висновок експерта №111 від 21.04.2015 в силу ст.87 КПК України є недопустимим доказом, тому суд не може посилатись на нього при ухваленні судового рішення.

Оцінюючи висновок судово-медичної експертизи №126 від 06.05.2015 суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.4 ст.69 КПК України експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи.

Встановлено, що експертиза №126 від 06.05.2015 була призначена в межах кримінального провадження №42015170000000111 від 19.03.2015. Проте експерт в своєму висновку №126 посилається на висновки експертиз №80 від 10.03.2015, №111 і №113 від 21.04.2015, які були проведені в межах кримінального провадження №12015170240000286, й на дату проведення експертизи №126, тобто станом на 06.05.2015 року, кримінальні провадженні №42015170000000111 від 19.03.2015 та №12015170240000286 від 08.03.2015 не були об'єднані в одне провадження, у зв'язку з чим експерт не мав права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи №126. Виходячи з указаного висновок експертизи №126 від 06.05.2015 в силу ст.87 КПК України є недопустимим доказом, тому суд не може посилатись на нього при ухваленні судового рішення.

Отже, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, проаналізувавши перераховані вище докази на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів сторонами не пропонується, і аналіз цих доказів привів до того, що вони є такими, що доводять винуватість обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, тому суд вважає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, сформульований в рішенні від 4 жовтня 2012 року (справа № 5-17 кс 12), у якому дано юридичну характеристику складу злочину - хуліганство та пояснено відмінність його від злочинів, учинених на ґрунті особистих неприязних стосунків.

У рішенні зазначено, що об'єктом посягання при хуліганстві є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, усталених правил поведінки в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного.

В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров'я, крім інших ознак, перебувають об'єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб'єктивної сторони злочину, як його мотив.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються з характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між учасниками конфлікту.

Суд дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікує за ч.2 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Суд дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікує за ч.2 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання суд виходить із встановленої статтею 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти Росії" від 09.06.2005 р.; "Фрізен проти Росії" від 24.03.2005 р.; "Ісмайлова проти Росії" від 29.11.2007р.).

При призначенні покарання суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи обвинувачених, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вчинений обвинуваченими злочин за ч.2 ст.296 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_3 не працює, за місцем проживання характеризується позитивно (т.2 а.с.193, 215), з 12.03.2015 року перебуває під наглядом з метою профілактики в Лубенському обласному наркологічному диспансері з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіноїдів, вживання, пов'язане зі шкодою для здоров'я (т.2 а.с.208), на обліку у лікаря психіатра та невролога не перебуває (т.2 а.с.210), раніше не судимий (т.2 а.с.213).

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Беручи до уваги викладене, враховуючи положення ст. 65 КК України, особу обвинуваченого ОСОБА_3, який ніде не працює, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

При цьому враховуючи характер вчинених дій, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, до адміністративної відповідальності не притягувався, раніше несудимий, загрози для суспільства не становить, соціально адаптований, дав критичну оцінку своїм діям, а також те, що злочин вчинений ОСОБА_3 у молодому віці, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 від відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації таке покарання буде адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_2 не працює, за місцем проживання характеризується задовільно (т.1 а.с.140, т.2 а.с.189, 190) на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.2 а.с.182), притягувався до адміністративної відповідальності (т.2 а.с.196-201), в силу ст.89 КК України не судимий (т.2 а.с.202-205).

Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку (т.1 а.с.139).

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При визначенні ОСОБА_2 покарання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово вибачився перед потерпілим, надав повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завдану потерпілому матеріальну шкоду, дав критичну оцінку своїм діям, неодноразово вибачився перед потерпілим, та з урахуванням сукупності цих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст.69 КК України та перейти до більш м'якого покарання, не передбаченого санкцією ч.2 ст.296 КК України - арешту.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації таке покарання буде адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.

При призначенні покарання суд також враховує, що відповідно до ухвали слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 14.03.2015 року (т.2 а.с.138-142) та ухвали слідчого судді Оржицького районного суду Полтавської області (т.2 а.с.155-157) ОСОБА_2 з 11.03.2015 року по 05.06.2015 року включно тримався під вартою, як запобіжний захід, обраний суддею на стадії досудового розслідування. За таких обставин зарахуванню до строку відбування покарання ОСОБА_2 підлягає строк попереднього ув'язнення з 11.03.2015 року по 05.06.2015 року включно, що відповідно до ст.73 КК України складає 87 днів. Згідно з вимогами ч.5 ст.72 КК України цей строк повинен бути зарахований в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Таким чином зарахуванню в строк покарання, призначеного ОСОБА_2 цим вироком, підлягає 174 дні позбавлення волі, що відповідно до ч.1 ст.72 КК України складає п'ять місяців вісім днів арешту.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.

Розглянувши цивільний позов ОСОБА_1 (т.1 а.с.50-51) суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або матеріальної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Цивільний позов ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди в сумі 1787грн. суд вважає за необхідне залишити без задоволення, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 повністю відшкодував завданий потерпілому збиток, про що в матеріалах провадження мається розписка (т.1 а.с.139).

При вирішення питання щодо відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди суд виходить з наступного.

В силу вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно приписів ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, ураховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

При визначенні розміру шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що діями обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, отримавши тілесні ушкодження, внаслідок чого він знаходився на лікуванні, витрачав гроші на своє лікування. Все це негативно вплинуло на його моральний стан, життєві зв'язки та порушило звичайний уклад особистого життя.

З урахуванням того, що винними діями обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, така шкода підлягає відшкодуванню самим обвинуваченим.

Виходячи з викладеного та конкретних обставин справи, суд враховує характер та тривалість фізичних та моральних страждань потерпілого, принцип розумності, виваженості і справедливості та вважає, що з урахуванням зазначених обставин позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 5000грн. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, яких зазнав потерпілий ОСОБА_1 в результаті винних протиправних дій ОСОБА_2 щодо нього.

Суд вважає за необхідне згідно ст.ст. 124, 126 КПК України стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведену трасологічну експертизу.

Речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувався.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - особисте зобов'язання.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, та призначити йому покарання за даним законом у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді арешту на строк 5 (п'ять) місяців.

На підставі ч.5 ст.72 КК зарахувати ОСОБА_2 до строку відбування покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення з 11.03.2015 року по 05.06.2015 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, у виді 174 дні позбавлення волі, що відповідно до ч.1 ст.72 КК України складає п'ять місяців вісім днів арешту,

На підставі ч.5 ст.72 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у зв'язку з тим, що строк попереднього ув'язнення, відбутий ним у межах кримінального провадження, перевищує фактично призначене йому покарання за цим вироком.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави в УДКСУ у Пирятинському районі, код установи банку 831019, код ЄДРПОУ 37958534, банк одержувача: ГУДКСУ в Полтавській області, р/р №31118115700379, витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12015170240000286, в сумі 368 (триста шістдесят вісім) гривень 28 копійок.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили залишити без змін - особисте зобов'язання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Н.В.Нагорна