Ухвала суду № 58191979, 09.06.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/2975/15-к

Провадження №1-КП/359/21/2016

У Х В А Л А

«09» червня 2016 року

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Криворучка І.В.,

за участю прокурора Горбаня В.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

адвоката ОСОБА_3,

при секретарі Шукало М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, 30.09.1976 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого в силу ст..89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.3 ст.185 КК України;

ОСОБА_2, 25.01.1983 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, судимого вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2012р. за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, покарання не відбув, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 342. ч. 2 ст. 345 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Бориспільського міськрайонного суду з 02.04.2015 перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом № 12015110100000280 від 09.02.2015 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та обвинувальним актом № 12015110100001460 від 06.07.2015 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342. ч. 2 ст. 345 КК України.

Згідно висунутих звинувачень ОСОБА_2 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням в житло. Крім того обвинувачується у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обовязків та умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у звязку з виконанням цим працівником службових обовязків.

У судовому засіданні 09.06.2016 прокурором заявлено клопотання, про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що останній маючи не зняту і не погашену у встановленому порядку судимість, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, один з яких є тяжким злочином, в період іспитового строку. Будучи обізнаним про можливе покарання може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчиненні злочини. Перебуваючи на волі, може перешкоджати об'єктивному судовому розгляду шляхом здійснення незаконно впливу на свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни останніми своїх показів у суді, а відтак застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор дане клопотання підтримав, посилаючись на його доводи, а також на обґрунтованість обвинувачення та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просив клопотання задовольнити.

Захисник - адвокат ОСОБА_3, думку якого підтримав обвинувачений, заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись, що ОСОБА_2 утримувався під вартою з 07.07.2015 року по 18.04.2016 року. За час перебування під вартою обвинуваченого з вини конвойної служби неодноразово не забезпечувалася явка підсудного в судове засідання, що призводило до затягування розгляду справи. Свідки обвинувачення, які неодноразово будучи викликані у судові засідання не зявлялись для участі в ньому. Затягування розгляду призводить до порушення права ОСОБА_2 на лікування та отримання належного рівня медичного обслуговування, оскільки утримання під вартою особи хворої на тяжкі захворювання без діагностування та лікування ставить під загрозу його життя. Ризики передбачені статтею 177 КПК України на даний час перестали існувати, оскільки ОСОБА_2 зробив належні висновки щодо подальшої поведінки, має сталі соціальні звязки, має постійне місце проживання в межах місця реєстрації, не має наміру впливати на хід судового розгляду справи. Позитивні дані про особу обвинуваченого та відсутність в кримінальному провадженні об'єктивних даних про те, що, знаходячись на свободі, він буде перешкоджати встановленню істини у справі та виконанню процесуальних рішень, тобто на безпідставність заявлених прокурором ризиків. Крім того, батько обвинуваченого ОСОБА_2 має вкрай тяжкий стан здоровя, який потребує постійного догляду і швидкого реагування на його зміну. Тому просить обрати запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, суд враховує вимоги п. 3 і п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Сама лише тяжкість інкримінованого обвинувачення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від правосуддя, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою і не має пріоритетної сили перед іншими даними про особу обвинуваченого.

Так, у справі «ОСОБА_4 проти України» Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Зі спливанням певного часу саме тільки існування обґрунтованого обвинувачення перестає бути підставою для позбавлення свободи і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.

Однак, на підтвердження вказаних ризиків стороною обвинувачення у судовому засіданні не надано жодного доказу, який би свідчив, що обвинувачений своєю поведінкою чинив чи намагався безпосередньо або опосередковано чинити будь-який вплив на свідків, потерпілих, а також щодо підтримання зв'язків з особами, причетними до вказаного злочину.

Отже, заявлені ризики в сукупності з тяжкістю злочину не можуть служити винятковими підставами для запобіжного ув'язнення обвинуваченого, а тому у суду відсутні правові підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки доводи прокурора не підтверджені жодним доказом, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 342. ч. 2 ст. 345 КК України, однак має тяжкі захворювання вірусний гепатит, видалену селезінку, на його утриманні перебувають батьки-пенсіонери, які потребують постійного догляду, має постійне місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_5, сталі соціальні зв'язки та його поведінка в судовому засіданні свідчить про відсутність, перерахованих в ст.177 КПК України ризиків, на які посилається в клопотанні прокурор, які б унеможливлювали його перебування за межами установи ДПТС під час судового розгляду, відтак ні в самому клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні не було наведено індивідуальних підстав та об'єктивних даних, які б свідчили про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого можливе лише в умовах його тримання під вартою.

Таким чином, оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 за інкримінованими статтями, конкретні обставини вчинення правопорушення, дані про особу обвинуваченого, викладені в мотивувальній частині ухвали вище, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого передбачений ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони обвинуваченому залишати своє житло в період доби з 20.00 год. по 07.00 год. наступної доби, та вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також, що застосування запобіжного заходу саме у виді домашнього арешту забезпечить уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України та забезпечить право обвинуваченого на працевлаштування.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, викладених у клопотанні прокурора, а саме: можливості підтримування обвинуваченим зв'язків з особами, причетними до вказаного злочину, можливості продовжувати вчинювати інші кримінальні правопорушення, а також зі ступеня тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину.

Крім цього, застосовуючи до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне покласти на нього обов'язок прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого або прокурора в даному кримінальному провадженні та покласти на обвинуваченого додаткові обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме - з с. Гора Бориспільського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця навчання; утримуватися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 177, ст. 178, ст. 181, ст. 183, ст. 184, ст. 194, ст. 195, ст. 196 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_5, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 342. ч. 2 ст. 345 КК України - задовольнити частково.

Застосувати щодо обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 342. ч. 2 ст. 345 КК України

ОСОБА_2, 25.01.1983 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, - запобіжний захід у виді домашнього арешту та заборонити залишати житло без дозволу слідчого, прокурора, суду з 20-00 год. до 07-00 год. терміном до 7 серпня 2016 року включно, дату закінчення дії даної ухвали вважати 8 серпня 2016 року.

Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Адреса житла, яке обвинуваченому ОСОБА_2 забороняється залишати: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Щорса, 2-А.

Ухвалу для виконання та контролю виконання передати в Бориспільський ВП ГУ НП України в Київській області.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обовязки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, зокрема:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, суду на визначений ними час;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_4.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

Суддя І.В. Криворучко