Ухвала суду № 58190046, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2016 р. м. Київ К/800/9312/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2014

у справі № 2а-457/08/1570

за позовом Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

треті особи, які не заявляють самостійних вимог: 1. Комінтернівська селищна рада Одеської області, 2. Одеська міська рада, 3. Головне управління Держземагенства в Одеській області, 4. Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області, 5. Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області, 6. Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, 7. Одеська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру»

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 08.06.2007 № 0000291620/0, від 15.08.2007 № 0000291620/1, від 17.09.2007 № 0000291620/2.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, відмовлено в задоволенні позову, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2006, складено акт № 488/16-20/05519327/6 від 04.06.2007, в якому зафіксовано порушення: ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю», а саме: несплата земельного податку у сумі 42 105,32 грн. за період 01.09.2006 по 31.12.2006.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 08.06.2007 № 0000291620/0, від 15.08.2007 № 0000291620/1, від 17.09.2007 № 0000291620/2 про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 63 157,98 грн., в т.ч.: 42 105,32 грн. основного платежу та 21 052,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що на запит податкового органу від 15.05.2006 № 2419/10/13-3.2/354 Міським управлінням земельних ресурсів листом від 30.05.2006 №851-ДР (вх. № 406/9 від 26.06.2006) повідомлено, що згідно Державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ станом на 01.01.2006 земельна ділянка за адресою: Куліндорівський промвузол знаходиться в адміністративно-територіальних межах м. Одеси.

Також на запит від 30.05.2006 № 3246/9/13-31.2/569 отримано відповідь від Одеської міської ради від 21.07.2006 № 02-05/939-04, що ДП «Куліндорівський КХП» знаходиться у межах м. Одеси.

Крім цього, Одеським обласним управлінням земельних ресурсів Держкомзему України повідомлено 15.09.2006 (вихідний № 2-6-05/0103 від 11.09.2006), що згідно наданої інформації Одеського міського управління земельних ресурсів та Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів земельна ділянка, якою користується ДП «Куліндорівський КХП» згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми 6-ЗЕМ «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» станом на 01.01.2006 виключена із земель Комінтернівського району та включена до меж міста Одеси.

30.01.2006 позивач надав податковий розрахунок земельного податку до ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області на 2006 рік, згідно якого загальна сума земельного податку на 2006 рік, яка підлягає сплаті за даними платника складає 7 258,78 грн. та відповідно цього розрахунку земельний податок сплачувався позивачем до ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області.

Відповідно до листа ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» № 46 від 20.01.2006, адресованого до СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області, адміністрація підприємства доводить до відома, що відповідно до листа Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів № 13-02-14 від 20.01.2006 земельна ділянка, якою користується ДП «Куліндорівський КХП», згідно річної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ станом на 01.01.2006 входить в межі Комінтернівського району Одеської області та у зв'язку з цим, починаючи з 01.01.2006 земельний податок підприємство буде сплачувати до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач податкову звітність до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі не надав, сплату земельного податку за період з 01.09 по 31.12.2006 не здійснив, своїм правом, передбаченим ч. 4 ст. 17 Закону України «Про плату за землю», згідно якої надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою, не скористався.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно зі ст. 17 цього Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач, сплативши земельний податок до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області не може повторно сплачувати цей податок до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, оскільки згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється, зокрема, із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до положень ч. ч. 4, 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 № 2542-ІІІ, податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення; податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до розділу 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.

Слід зазначити, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Однак, судами попередніх інстанцій не досліджено правильність визначення розміру нарахованого та сплаченого позивачем земельного податку до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності (ст. 195 Земельного кодексу України).

За змістом п. п. 1, 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15, державний земельний кадастр призначений, зокрема, для обґрунтування розмірів плати за землю та включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 8 цього Положення облік кількості земель ведеться по власниках землі і землекористувачах, у тому числі орендарях. При обліку кількості земель виділяються: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані і осушені землі; землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; землі, що оподатковуються, та землі, що не оподатковуються.

З аналізу викладених норм вбачається, що до Державного земельного кадастру вноситься інформація про права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, а також інформація щодо правового режиму земель в контексті зонування територій населених пунктів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Для правильного вирішення справи щодо визначення розміру земельного податку необхідно перевірити відповідність бази оподаткування даним державного земельного кадастру, в тому числі, щодо правового режиму земель, що судами знову ж таки не було зроблено.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Згідно наявних у справі наказу Державного агентства земельних ресурсів України (комісії з реорганізації) від 29.04.2015 № 5, повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 01.03.2016 б/н та виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.02.2016, слідує, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є правонаступником Головного управління Держземагенства в Одеській області.

На підставі ст. 55 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну третьої особи-3 - Головного управління Держземагенства в Одеській області його правонаступником - Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі третьої особи-3 - Головного управління Держземагенства в Одеській області його правонаступником - Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області.

Касаційну скаргу Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний