Ухвала суду № 58189730, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/9276/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2013

у справі № 804/12406/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 04.07.2013 № 6/22-5/32495200; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, № 0003261501 та № 0003271502 від 24.07.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04 по 31.12.2012: з податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Акопт», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Арагон Торг»; з податку на прибуток та податку додану вартість при взаємовідносинах з ПАТ «Веста-Дніпро» по видатковим накладним: № ВДО-т00033 від 10.02.2012, № ВДО-т000221 від 27.01.2012, № ВДО-т00097 від 29.02.2012, № ВДО-т00316 від 13.04.2012, № ВДО-т00423 від 29.05.2012, № ВДО-т00493 від 20.06.2012, № ВДО-т00465 від 19.06.2012, ВДО-т00507 від 03.07.2012, № ВДО-т00557 від 20.07.2012, № ВДО-т00565 від 27.07.2012, № ВДО-т00635 від 20.08.2012, № ВДО-т00632 від 31.08.2012 та актам прийняття-передачі послуг згідно угоди № 82ВД-04 від 14.07.2004, від 31.07.2012 за липень 2012 року та від 31.08.2012 за серпень 2012 року, за результатами перевірки складено акт від 04.07.2013 № 6/22-5/32495200, в якому зафіксовані порушення: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено інші доходи у ІІ кварталі 2012 року в розмірі 1 186 106 грн. на суму отриманої безоплатної сировини від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 249 082 грн. та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, абз. «е», абз. «и» п. 201.1 ст. 201, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: до складу податкового кредиту безпідставно віднесено загальну суму податку на додану вартість у розмірі 453 602 грн.

24.07.2013 відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003261501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 311 352,50 грн., в т.ч.: 249 082 грн. основного платежу та 62 270,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0003271502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 680 403 грн., в т.ч.: 453 602 грн. основного платежу та 226 801 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставами для донарахування грошових зобов'язань за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями стали висновки податкового органу про неможливість фактичного постачання товарів та надання послуг (виконання робіт), а також те, що під час перевірки встановлено недійсність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Акопт», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Арагон Торг», ПАТ «Веста-Дніпро».

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження реальності операцій по передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Акопт» до ТОВ «Веста-Пласт» за договором № АК 20/04-12 від 20.04.2012 надані видаткові та податкові накладні, а також банківські виписки на підтвердження розрахунків у безготівковій формі.

Реальність операцій та передача товару від ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» до ТОВ «Веста-Пласт» підтверджена видатковими та податковими накладними, банківськими виписками.

Передача товару від ТОВ «Арагон Торг» до ТОВ «Веста-Пласт» за договором № АР-06/12 від 01.06.2012 підтверджена податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками.

На виконання укладеного між ПАТ «Веста-Дніпро» та ТОВ «Веста-Пласт» договору № 82 ВД-04 від 14.07.2004 про спільне використання технологічних мереж були складені видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт.

За договорами, укладеними між ПАТ «Веста-Дніпро» та ТОВ «Веста-Пласт» № 19 ВД-10 від 01.02.2010 на поставку сополімера поліпропілената, № 189 ВД-08 від 01.10.2008 на поставку свинцевих заготовок, були складені специфікації, видаткові та податкові накладні, розрахункові банківські документи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину; позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинення правочинів з придбання товарів (робіт, послуг).

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції та оскарження рішень судів фактично лише в частині задоволення позову, суд касаційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказана норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 135.1 статті 135 зазначеного Кодексу передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п.153.5 ст. 135 ПК України).

Відповідно до пп. а) пп. 14.1.13 п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

В даному випадку, як встановлено матеріалами справи отримані товари (роботи, послуги) від вищевказаних контрагентів не мали статусу безоплатно отриманих, оскільки були в повному обсязі оплачені, що підтверджено дослідженими судами обох інстанцій матеріалами справи, тому податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог пп. 135.5.4 п.153.5 ст. 135 ПК України.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування витрат та визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Враховуючи наведені норми та встановлені обставини суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наявність належної первинної документації, яка складена в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Акопт», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Арагон Торг», ПАТ «Веста-Дніпро», що також підтверджує зміни в майновому стані позивача.

Враховуючи вказані обставини, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний