Ухвала суду № 58189491, 02.06.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/108/16

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

02 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області №342-о від 23.12.2015 року про звільнення, поновлення на посаді заступника начальника відділу державного фінансового аудиту Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області та стягнення з Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.12.2015 року до дня поновлення на роботі.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 23.03.2016 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач відповідно до наказу №29-о від 30.01.2015 року призначений на посаду заступника начальника відділу державного фінансового аудиту ДФІ в Хмельницькій області, що підтверджується відповідним записом трудової книжки (арк. 10).

27.10.2015 року ознайомлений з наказом ДФІ України №192 від 04.09.2015 року та наказом ДФІ в Хмельницькій області від 23.10.2015 року №145 , що підтверджується копією листа (арк. 38), про те, що посада, яку займає позивач, а саме заступника начальника відділу державного фінансового аудиту ДФІ в Хмельницькій області, скорочується.

Йому запропоновано продовжити роботу на посаді головного державного аудитора відділу державного фінансового аудиту ДФІ в Хмельницькій області та попереджено, що в разі відмови від запропонованої посади, його буде звільнено на підставі п.1,ч.1,ст.40 КЗпП через два місяці з дати отримання попередження.

ДФІ в Хмельницькій області направила лист від 29.10.2015 року №22-09-03-16/6524 "Про надання згоди на вивільнення працівників" голові Первинної профспілкової організації ДФІ в Хмельницькій області, в якому зазначено, що в зв'язку з проведенням реорганізації та введенням в дію нової структури та штатного розпису ДФІ в Хмельницькій області надати згоду на звільнення у зв'язку із скороченням ОСОБА_2

Листом від 11.11.2015 року профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДФІ в Хмельницькій області надано згоду на звільнення позивача.

28.12.2015 року ОСОБА_2 звільнено з посади заступника начальника відділу державного фінансового аудиту ДФІ в Хмельницькій області у зв'язку із скороченням штату працівників, що підтверджується копією наказу №342-о від 23.12.2015 року.

Вважаючи зазначений наказ ДФІ в Хмельницькій області протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскільки згідно штатного розпису від 20.10.2015 року його посада не скорочена, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про поновлення його на роботі.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями КЗпП України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами регулюються відповідно до Конституції України, Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього ( далі - КЗпП України).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Статтею 40 КЗпП України передбачені підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Так, згідно вказані статті трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, трудовим законодавством, передбачено, що трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця, зокрема у випадку коли установа на якій працює особа реорганізується або скорочується чисельність чи штат працівників.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що відповідно до ч.19 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України "Про практику розгляду судами трудових спори" №9 від 06.11.1992 року (далі - Постанова №9), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Отже, для перевірки законності дій відповідача, при звільненні з роботи позивача, необхідно встановити чи дійсно мали місце обставини, що дають підстави для звільнення позивача на підставі частини 1 статті 40 КЗпП.

Згідно матеріалів справи, на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 28.07.2015 року №31796/0/1-15, наказу ДФІ в Хмельницькій області №192 від 04.09.2015 року, наказу ДФІ в Хмельницькій області від 23.10.2015 №145 "Про введення в дію нової структури та штатного розпису на 2015 рік", відповідач попередив позивача про скорочення штатної чисельності ДФІ в Хмельницькій області, а саме посади заступника начальника відділу державного фінансового аудиту ДФІ в Хмельницькій області, яку займає позивач.

Відповідно до штатного розпису на 2015 рік прийнятого від 26.01.2015 року ДФІ в Хмельницькій області (арк. 50), відділ державного фінансового аудиту та посада заступника начальника відділу державного фінансового аудиту ДФІ в Хмельницькій області, існували. Також згідно наказу №145, введено в дію нову структуру та штатний розпис на 2015 рік прийнятий від 20.10.2015 року ДФІ в Хмельницькій області (арк.43), в якому існує відділ державного фінансового аудиту та посада заступника начальника відділу державного фінансового аудиту ДФІ в Хмельницькій області.

Таким чином, відповідно до зазначеного, посада заступника начальника відділу державного фінансового аудиту ДФІ в Хмельницькій області на якій працював позивач фактично скорочена не була, та наявна відповідно до нового штатного розпису.

Тобто, в даному випадку не мало місце зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників в розумінні ч.1 статті 40 КЗпП, що є підставою для звільнення відповідного працівника, така посада відповідно до штатного розпису існує, а тому підстави для звільнення ОСОБА_2 у зв'язку із скороченням штату відсутні.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки виконання функцій відділу державного фінансового аудиту не припинено, згідно порівняння штатних розписів відбулась реорганізація у відділах, але посада яку обіймав позивач залишилась, а тому звільнення позивача із займаної ним посади є протиправним.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_3