Постанова № 58189285, 02.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 495/8067/14-а

Категорія: 6 Головуючий в 1 інстанції: Шевчук Ю.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Турецької І.О.

ОСОБА_2

за участю секретаря - Разінкіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1)ОСОБА_4, 2) ОСОБА_5, 3)ОСОБА_6, 4)ОСОБА_7, 5)ОСОБА_8, 6)ОСОБА_9, 7)ОСОБА_10, 8)ОСОБА_11, 9)ОСОБА_12, 10)ОСОБА_13, 11)ОСОБА_14, 12) ОСОБА_15, 13) ОСОБА_16, 14)ОСОБА_17, 15)ОСОБА_18, 16)ОСОБА_19, 17)ОСОБА_20, 18)ОСОБА_21, 19) ОСОБА_22, 20) ОСОБА_23, 21) ОСОБА_24, 22)ОСОБА_25, 23)ОСОБА_26, 24)ОСОБА_27, 25)ОСОБА_28, 26) ОСОБА_29, 27) ОСОБА_30, 28) ОСОБА_31, 29) ОСОБА_32, 30) ОСОБА_33, 31)ОСОБА_34, 32)ОСОБА_35, 33)ОСОБА_36, 34)ОСОБА_37, 35)ОСОБА_38, 36)ОСОБА_39, 37)ОСОБА_40, 38) ОСОБА_41, 39)ОСОБА_42, 40)ОСОБА_43, 41)ОСОБА_44, 42)ОСОБА_45, 43)ОСОБА_46, 44)ОСОБА_47, 45)ОСОБА_48, 46)ОСОБА_3, 47) ОСОБА_49, 48)ОСОБА_50, 49)ОСОБА_51, 50)ОСОБА_52, 51)ОСОБА_53, 52) ОСОБА_54, 53)ОСОБА_55, 54)ОСОБА_56, 55)ОСОБА_57, 56)ОСОБА_58, 57)ОСОБА_59, 58)ОСОБА_60, 59)ОСОБА_61, 60)ОСОБА_62, 61)ОСОБА_63, 62)ОСОБА_64, 63)ОСОБА_65, 64)ОСОБА_66, 65)ОСОБА_67, 66)ОСОБА_68, 67)ОСОБА_69, 68)ОСОБА_70, 69)ОСОБА_71, 70)ОСОБА_72, 71) ОСОБА_73, 72)ОСОБА_74, 73)ОСОБА_75, 74)ОСОБА_76, 75)ОСОБА_77, 76)ОСОБА_78, 77)ОСОБА_79, 78)ОСОБА_80, 79)ОСОБА_81, 80)ОСОБА_82, 81)ОСОБА_83, 82)ОСОБА_84, 83)ОСОБА_85, 84)ОСОБА_86, 85)ОСОБА_87, 86) ОСОБА_88, про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 22 вересня 2014 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва фізичним особам, які залучені до участі у справі в якості третіх осіб (всього 85 рішень), та рішення від 29 грудня 2014 року про затвердження проектів землеустрою (всього 4 рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради № 219 від 04.06.2008 року ТОВ «Укрбудінвест» затверджено містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт. Затока на земельну ділянку площею 4,437 га у довгострокову оренду строком на 23 роки. Однак оскаржуваними рішеннями відповідач за рахунок земель, щодо яких затверджено містобудівне обґрунтування, надав третім особам у даній справі дозволи на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність для індивідуального дачного будівництва та затвердив ці проекти, передавши вказаним особам земельну ділянку у власність.

Вказані рішення, на думку позивача, є протиправними, оскільки він є користувачем спірної земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради № 219 від 04.06.2008 року, адже цим рішенням відповідач погодив в подальшому укладення з Товариством договору оренди строком на 23 роки. Крім цього зазначив, що на момент прийняття оскаржуваних рішень на спірну земельну ділянку були накладені арешти, що позбавляло права Затоківську селищну раду розпоряджатися нею. До того ж при виділенні спірних земельних ділянок фізичним особам відповідачем не було змінено цільове призначення цих земель, які, згідно Генерального плану смт. Затока, є землями рекреації, а відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на зазначеній території Генеральним планом не передбачено. Також позивач зазначив, що спірні рішення прийняті відповідачем з порушенням Регламенту Затоківської селищної ради, зокрема, вони не доведені у встановлений Регламентом строк до відома населення, не оприлюднені, не опубліковані на офіційному сайті відповідача тощо.

Постановою Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2016 позов задоволений в повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням, третя особа ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та закрити провадження у даній справі.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що оскаржувані рішення всі виключно виконані, а відтак як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не можуть бути скасовані чи змінені. Всі спори, що виникають у фізичної чи юридичної особи за результатами реалізації рішення, стосуються речових прав і повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства, що позбавляло суд першої інстанції права розглядати цей спір за правилами КАС України.

Крім цього апелянт зазначив, що, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки тим обставинам, що як апелянт особисто, так і всі інші фізичні особи, отримали земельні ділянки у встановлений Законом спосіб, більшість з них зареєстрували своє речове право на нерухоме майно - земельну ділянку та отримали відповідні свідоцтва про право власності на земельну ділянку чи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а в ході розгляду справи судом не встановлено жодного факту порушення нею чи іншими фізичними особами вимог чинного законодавства при реалізації конституційного права на землю. Посилаючись на практику Європейського Суду України, апелянт наголосив, що позбавлення особи майна, отриманого від держави, є неприпустимим, навіть за умов порушення державою чинного законодавства під час передачі цього майна.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно послався на існуючі заборони щодо спірної земельної ділянки, адже ці заборони не визначали конкретну земельну ділянку з зазначенням кадастрового номеру, а стосувалися невизначеного обєкта цивільних прав, встановлення місця розташування якого є неможливим. Також, за твердженням апелянта, суд першої інстанції помилково врахував висновки експертів щодо спірних земельних ділянок, адже експерт "Київської незалежної судово-експертної установи" у встановленому законом порядку не попереджався про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, а висновок експертів, що міститься у матеріалах кримінальної справи, не може бути врахований при вирішенні даного спору, оскільки відсутній вирок відносно винних осіб. На останок апелянт зазначив, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 15.10.2015 рокускасовано рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради №219 від 04.06.2008 року, а відтак суд першої інстанції не мав законних підстав посилатися на зазначене рішення виконкому як на доказ у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі зясовано, що 22 вересня 2014 року Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області було прийнято 85 рішень щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва фізичним особам, які залучені до участі у цій справі в якості третіх осіб, за адресою: бульвар Золотий беріг, 37 "а", Лиманський район см. Затока, м. Білгород Дністровський Одеської області (а.с.217-247 т.1, а.с.1-54 т.2).

Рішеннями Затоківськї селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 29 грудня 2014 року №№ 2745, 2746, 2747, 2748 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва та передано вищезазначеним фізичним особам земельні ділянки безоплатно у власність за кадастровими номерами, у розмірах та за адресами, зазначеними в цих рішеннях (а.с.55-63 т.2).

На підставі вказаних рішень селищної ради реєстраційною службою Білгород Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за вищевказаними особами та зареєстровано речове право на зазначені земельні ділянки.

Предметом спору у даній справі є законність вищезазначених рішень.

Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства в повному обсязі. Щодо суті заявлених позовних вимог суд визнав їх обґрунтованими з тих підстав, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем за наявності заборон на вчинення будь-яких дій щодо спірної земельної ділянки, без зміни у встановленому законом порядку цільового призначення цих земель, та з порушенням Регламенту селищної ради щодо їх оприлюднення на офіційному сайті Затоківської селищної ради та у засобах масової інформації.

Проте колегія суддів такі висновки суду першої інстанції вважає помилковими, з огляду на наступне.

1. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 2ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.

Згідно п.п.1,7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2, 5 Земельного кодексу України селищна рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, на підставі оскаржуваних у цій справі рішень Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № № 2745, 2746, 2747, 2748 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва у третіх осіб виникло право власності на земельні ділянки, і фактично у даній справі це право оспорюється.

Колегія суддів вважає, що в данному випадку селищна рада, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст.5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У спірних відносинах їх учасники не підпорядковані один одному, а суб'єкт владних повноважень - міська рада - владних управлінських функцій не здійснювала.

Отже, спори, предметом яких є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, розгляду за правилами КАС не підлягають. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Вищенаведена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року у справі №21-493а14 та від 09 грудня 2014 року у справі №21-308а14.

Таким чином, даний спір не носить характеру публічно-правового і не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням вищенаведених обставин та положень закону колегія суддів вважає, що дана справа в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішень Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № № 2745, 2746, 2747, 2748 підлягає розгляду цивільними судами у порядку, визначеному нормами ЦПК України, а відтак судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині позову - закриттю.

При цьому судова колегія суду апеляційної інстанції також врахувала ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 року у справі № К/800/564/16, предметом спору в якій, серед іншого, було оскаржуване в справі, що розглядається, рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року №2748.

2. Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 22 вересня 2014 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва фізичним особам, які залучені до участі у справі в якості третіх осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України будь-яка особа має право звернутися до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №746 від 25.12.2007 року TOB «Укрбудінвест» надано згоду на розробку містобудівного обґрунтування земельної ділянки площею 4,4 га у довгострокову оренду терміном на 23 роки для розміщення пляжно-розважального комплексу в Лиманському районі смт. Затока.

04.06.2008 року рішенням Виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 219 зазначене містобудівне обґрунтування було затверджене, ТОВ «Укрбудінвест» надано дозвіл на проведення комплексного благоустрою з розміщенням пляжно-розважального комплексу в Лиманському районі смт. Затока на основі містобудівного обґрунтування (а.с.8 т.1).

Однак рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 16.05.2012 року №824 вищевказане рішення виконавчого комітету скасовано.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11.02.2014 року у справі №1522/12731/12, яка набрала законної сили 24.02.2014 року рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 16.05.2012 року №824 визнано протиправним та скасовано.

Таким чином, на момент прийняття Затоківською селищною радою оскаржуваних рішень про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва фізичним особам, тобто 22 вересня 2014 року рішення Виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 219 від 04.06.2008 року було чинним.

Пов'язуючи порушення своїх прав саме з наявністю цього рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради, позивач зазначив, що прийняття відповідачем рішень від 22.09.2014 року є порушенням інтересів ТОВ "Укрбудінвест" як землекористувача, оскільки цими рішеннями його фактично позбавлено права користування земельною ділянкою, наданою Товариству у грудні 2007 року рішенням №746.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача також зазначив, що наявність вищезазначеного рішення виконавчого комітету Затокіської селищної ради давало право Товариству здійснювати послідовні дії щодо укладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки, однак з вини останнього цей договір не було укладено. Оскільки позивач не виказував наміру щодо відмови від укладання договору оренди, селищна рада не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб.

Проте з такою позицією колегія суддів погодитись не може та зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про планування і забудову територій» №1699-III від 20.04.2000р. (який був чинним станом на час прийняття рішень №746 від 25.12.2007р. та № 219 від 04.06.2008р.) містобудівне обґрунтування - вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об'єкта будівництва), обов'язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектуванні цього об'єкта.

Закон №1699-III від 20.04.2000р. втратив чинність згідно з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038-VI.

У звязку із прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності і втратою чинності Законом України «Про планування і забудову територій» містобудівне обґрунтування як вид містобудівної документації замінено містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1, ч.ч.1,2 ст.29 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Таким чином, містобудівне обґрунтування, на момент прийняття рішень від 25.12.2007р. №746 та від 04.06.2008р. №219 (про надання згоди на розробку містобудівного обґрунтування та про затвердження містобудівного обґрунтування), було лише видом містобудівної документації, що є підставою для прийняття відповідного рішення про надання дозволу на будівництво об'єкта, та обов'язкове для врахування при відведенні земельної ділянки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області «Про затвердження ТОВ «Укрбудінвест» містобудівного обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт.Затока» від 04.06.2008р. №219, не є рішенням про надання земельної ділянки у користування.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Укрбудінвест», крім іншого, посилалось на те, що наявність права на земельну ділянку підтверджена постановою Приморського районного суду міста Одеси від 11.02.2014 у справі №1522/12731/12, якою визнано протиправним та скасовано рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області XXIV-ї сесії VI скликання №824 від 16.05.2012р. «Про скасування рішення (виконавчого комітету Затоківської селищної ради) №219 від 04.06.2008р. «Про затвердження ТОВ «Укрбудінвест» містобудівного обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт.Затока».

Дослідивши зміст вищезазначеної постанови, колегія суддів вважає, що ця постанова як доказ на підтвердження обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Укрбудінвест» не може бути врахована, оскільки в цій справі суд дійшов висновку, що позивач, як учасник містобудівної діяльності, набув право на реалізацію та використання з метою здійснення будівництва містобудівного обґрунтування на розміщення в Лиманському районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області на ділянці площею 4,437 га, яка відноситься до території пляжної зони, пляжно-розважального комплексу пансіонату ТОВ «Укрбудінвест». Рішення Виконавчого комітету №219 від 04.06.2008р. стало підставою для виникнення у позивача певних прав та обов'язків, правовою підставою виникнення певних правовідносин. Це рішення Виконавчого комітету, маючи дозвільний характер, наділило ТОВ «Укрбудінвест» правом на його реалізацію у цілому колі правовідносин, що ним й було здійснено.

Отже постановою Приморського районного суду міста Одеси від 11.02.2014р. у справі №1522/12731/12 викладено правову позицію щодо наявності права у ТОВ «Укрбудінвест» на реалізацію та використання саме містобудівного обґрунтування, а не права користування земельною ділянкою.

Такого ж висновку дійшов Одеський апеляційний господарський суд в постанові від 03.12.2015 року у справі №916/3880/14 за позовом ТОВ «Укрбудінвест» до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про зобов'язання укласти договір оренди та Одеський апеляційний адміністративний суд в постанові від 16.06.2015 року у справі №494/6508/14-а за позовом ТОВ «Укрбудінвест» до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення (а.с.154-157 т.3, 219-224 т.2).

До того ж колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про планування і забудову територій» містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести відповідні зміни.

Згідно ч.11 ст.24 цього Закону містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цим Законом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування.

Частиною 16 цієї статті передбачено, що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, отримані відповідно до частини четвертої цієї статті або затверджені рішенням відповідної місцевої ради, є підставою для отримання інших вихідних даних для проектування об'єкту (об'єктів) забудови земельної ділянки та здійснення цього проектування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що містобудівне обґрунтування має бути затверджене у встановленому законом порядку, а саме, органом місцевого самоврядування, який надав згоду на розробку містобудівного обґрунтування земельної ділянки, яким, в даному випадку, є Затоківська селищна рада.

В свою чергу, відповідно до приписів ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки, як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, містобудівне обґрунтування, виготовлене позивачем на виконання рішення Затоківської селищної ради від 25.12.2007р. №746, затверджене не Затоківською селищною радою, а її виконавчим комітетом, судова колегія приходить до висновку, що рішення цього органу від № 219 від 04.06.2008року не може бути прийняте до уваги та враховане у даній справі як легітимний засіб доказування.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. При цьому судочинство має застосовуватись для відображення практичних реалій, щоб забезпечити ефективний захист прав і свобод, гарантованих законодавством.

Між тим, в контексті приписів КАС України має значення лише субєктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її субєктивних прав та обовязків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обовязку, а обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обовязків, їх зміни чи припинення.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у звязку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) субєктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Відсутність у заявника прав чи обовязків у звязку з виданням оскаржуваного рішення не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення з цим адміністративним позовом.

За змістом статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Так, відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

ТОВ "Укрбудінвест" оспорило рішення, які є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім осіб, відносно яких прийняті оскаржувані рішення), в тому числі і позивача ТОВ "Укрбудінвест", прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваними рішеннями не породжує для останніх і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Посилання позивача на його право звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується його безпосередньо.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, про що зауважив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.09.2014 року у справі №826/9638/13-а.

Крім того, в ухвалі від 16.10.2015 року по справі №К/800/19498/15 Вищий адміністративний суд України зазначив, що відсутність порушеного права, встановленого при розгляді справи по суті, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, навіть якщо цей акт прийнятий з порушенням закону.

Отже, оцінивши фактичні обставини у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення Затоківської селищної ради від 22.09.2014 року не порушують прав та інтересів ТОВ "Укрбудінвест", а відтак, не можуть бути ним оскаржені, тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без задоволення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не з'ясував всіх обставин у справі, не перевірив їх належними доказами, внаслідок чого допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому прийнята у справі постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1)ОСОБА_4, 2) ОСОБА_5, 3)ОСОБА_6, 4)ОСОБА_7, 5)ОСОБА_8, 6)ОСОБА_9, 7)ОСОБА_10, 8)ОСОБА_11, 9)ОСОБА_12, 10)ОСОБА_13, 11)ОСОБА_14, 12) ОСОБА_15, 13) ОСОБА_16, 14)ОСОБА_17, 15)ОСОБА_18, 16)ОСОБА_19, 17)ОСОБА_20, 18)ОСОБА_21, 19) ОСОБА_22, 20) ОСОБА_23, 21) ОСОБА_24, 22)ОСОБА_25, 23)ОСОБА_26, 24)ОСОБА_27, 25)ОСОБА_28, 26) ОСОБА_29 Геннадійович, 27) ОСОБА_30, 28) ОСОБА_31, 29) ОСОБА_32, 30) ОСОБА_33, 31)ОСОБА_34, 32)ОСОБА_35, 33)ОСОБА_36, 34)ОСОБА_37, 35)ОСОБА_38, 36)ОСОБА_39, 37)ОСОБА_40, 38) ОСОБА_41, 39)ОСОБА_42, 40)ОСОБА_43, 41)ОСОБА_44, 42)ОСОБА_45, 43)ОСОБА_46, 44)ОСОБА_47, 45)ОСОБА_48, 46)ОСОБА_3, 47) ОСОБА_49, 48)ОСОБА_50, 49)ОСОБА_51, 50)ОСОБА_52, 51)ОСОБА_53, 52) ОСОБА_54, 53)ОСОБА_55, 54)ОСОБА_56, 55)ОСОБА_57, 56)ОСОБА_58, 57)ОСОБА_59, 58)ОСОБА_60, 59)ОСОБА_61, 60)ОСОБА_62, 61)ОСОБА_63, 62)ОСОБА_64, 63)ОСОБА_65, 64)ОСОБА_66, 65)ОСОБА_67, 66)ОСОБА_68, 67)ОСОБА_69, 68)ОСОБА_70, 69)ОСОБА_71, 70)ОСОБА_72, 71) ОСОБА_73, 72)ОСОБА_74, 73)ОСОБА_75, 74)ОСОБА_76, 75)ОСОБА_77, 76)ОСОБА_78, 77) ОСОБА_79, 78)ОСОБА_80, 79)ОСОБА_81, 80)ОСОБА_82, 81)ОСОБА_83, 82)ОСОБА_84, 83)ОСОБА_85, 84)ОСОБА_86, 85)ОСОБА_87, 86) ОСОБА_88, про визнання протиправними та скасування рішень - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» про визнання протиправними та скасування рішень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 22 вересня 2014 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва фізичним особам - відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 29 грудня 2014 року №№ 2745, 2746, 2747, 2748 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва та передачі земельних ділянок безоплатно у власність - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова Судді: І.О. ОСОБА_89Стас