Ухвала суду № 58188690, 05.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-6878/10/1570

Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Сокирко Л.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Єщенко О.В., Кравця О.О.,

при секретарі Коваленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Малиновському районі м.Одеси та ГУ Державного казначейства України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Діоніс»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси та ГУ Державного казначейства України в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень та стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И Л А:

29 червня 2010 року Приватне підприємство «Діоніс»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси та ГУ Державного казначейства України в Одеській області, з урахуванням уточнень про збільшення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000292350/0 від 01.06.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009р. на суму 388800грн. та за листопад 2009р. на суму 141211 грн. та стягнення з держбюджету бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 530011 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року адміністративний позов Приватного підприємства «Діоніс»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси №0000292350/0 від 1.06.2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України через ГУ Державного Казначейства України в Одеській області на користь Приватного підприємства «Діоніс»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 530011грн., з яких по деклараціям за жовтень 2009р. на суму 388800грн. та за листопад 2009р. на суму 141211грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Діоніс»судовий збір в сумі 1700 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представники ДПІ в Малиновському районі м.Одеси та ГУ Державного казначейства України в Одеській області 11.04.2011р. та 14.06.2011р. подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просять скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ПП «Діоніс»відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційних скарг, виступ представника позивача, який заперечував проти їх задоволення та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ПП «Діоніс»зареєстровано 17.03.2000 року, є платником ПДВ з 23.06.2000р. (свідоцтво №22299481) та перебуває на обліку, як платник податків у ДПІ Малиновському районі м.Одеси.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 092785, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво виноградних вин - 15.93.0; вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів - 01.13.0; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин - 51.21.0; оптова торгівля паливом - 51.51.0; оптова торгівля будівельними матеріалами -51.53.2; інші види оптової торгівлі - 51.90.0 (т.1, а.с.20).

За результатами своєї господарської діяльності ПП «Діоніс»подало до ДПІ податкові декларації, довідку щодо залишку від'ємного значення попереднього періоду, розшифровки в розрізі контрагентів, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009р. на суму 388800грн. і за листопад 2009р. на суму 141211грн. (т.1 а.с.76-82,87,98). Одночасно, підприємством всі вищезазначені документи були подані і до ГУ Державного казначейства України в Одеській області, а також в електронному вигляді до ДПА України.

У зв'язку з поданням цих декларацій, працівниками ДПІ були проведені позапланові виїзні перевірки питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень та листопад 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ.

За наслідками цих перевірок відповідачем - ДПІ були складені відповідні Довідки від 21.12.2009р. та 3.02.2010р., якими було фактично підтверджено правомірність заявленого позивачем бюджетного відшкодуванні ПДВ (т. 1 а.с.58-75).

Однак, незважаючи на підтвердження вимог позивача на відшкодування ПДВ за зазначені періоди, даний податок позивачу так і не був відшкодований.

Крім цього, в травні 2010 року співробітниками ДПІ була проведена додаткова невиїзна документальна перевірка ПП «Діоніс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вже перевірений розрахунковий період, т.б. за жовтень-листопад 2009 року.

За результатами цієї додаткової перевірки, працівниками ДПІ був складений Акт від 20.05.2010 року, на підставі якого, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292350/0 від 01.06.2010 року, яким п/підприємству було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2009р. на суму 388800грн. та за листопад 2009р. на суму 141211грн., а усього ПДВ було зменшено на 530011грн. (т. 1 а.с.7,12-17).

Скарги позивача на дії співробітників податкової, керівництвом ДПІ були залишені без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а представники ДПІ, в свою чергу, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не довели належними і беззаперечними доказами фіктивність (безтоварність) укладених угод та факт невиконання своїх зобовязань перед бюджетом контрагентів, за яких позивач ніякої відповідальності нести не може.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими і правильними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997р., сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 цього ж Закону №168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до с податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п.7.8.1 п 7.8 ст.7 вказаного Закону, податковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до вимог п.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу подати декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, відображається у податковій декларації.

Як слідує з приписів п.7.7.5, п.7.7 ст.7 цього ж Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушені норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірне нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначень суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997р., відшкодування ПДВ із бюджету здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Зазначені висновки податкові органи зобов'язані направити у відділення Держказначейства по місцезнаходженню платника податків за п'ять днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

В подальшому, як вбачається зі змісту п.7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Таким чином, уважно дослідивши матеріали справи та, з урахуванням пояснень сторін, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що податковим органом вищезазначені вимоги Закону №168/97 були фактично проігноровані і після 2-х виїзних позапланових перевірок (довідки від 21.12.2009р. та 03.02.2010р.), які не виявили ніяких порушень при нарахуванні сум бюджетного відшкодування з ПДВ, відповідачем, без будь-яких законних підстав, знову була проведена ще одна невиїзна документальна перевірка (акт від 20.05.2010р.) по вже перевіреним звітнім періодам, в ході якої, теж безпідставно та в порушення вимог ст.20 ЗУ «Про систему оподаткування»і ст.11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», були проведені «зустрічні»перевірки контрагентів контрагента позивача по ланцюгу, які, в свою чергу, на думку суду 2-ї інстанції, також беззаперечно не підтвердили фіктивність господарських операцій.

Слід зазначити, що як вбачається із п.1.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р., «Довідка»- це службовий документ, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Аналогічне визначення терміну «довідка»міститься і в Наказі ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», відповідно до п.1.4.5 якого, «Довідка»- службовий документ, який засвідчує факт проведення перевірки, документує відсутність виявлених у межах перевірки порушень, що призводять до заниження або завищення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту, бюджетного відшкодування суб'єктами господарювання при застосуванні податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПІ.

Отже, за таких обставин, судова колегія, дослідивши висновки, викладені у спірному Акті перевірки ДПІ від 20.05.2010р., а також вищезазначене спірне податкове повідомлення-рішення, вважає їх протиправними, з наступних підстав.

Так, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 18.05.2009 року між ПП «Діоніс»(Покупець) та ПП «Українська продовольча компанія ББК»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № ВГ-7 (т.1, а.с.120-121), відповідно до умов (п.1.1) якого, «Продавець»зобов'язується передати, а «Покупець»прийняти та оплатити виноград урожаю 2009р. європейських сортів в асортименті. Згідно п.4.1 Договору, поставку товару здійснено автотранспортом «Покупця».

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками виконання зазначеного договору, ПП «Українська продовольча компанія ББК»видала позивачу - ПП «Діоніс»податкові накладні (т.1, а.с.122,138,141,146,148,150,152,155,157,159-161) та між сторонами відбулись розрахунки відповідно до умов договору, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с. 123-131. 139,141-142,144-145,147,149,151,153-154,156,158). Фактичне отримання вказаного вище товару позивачем також підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.132-136), а також наданими до суду 1-ї інстанції товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.221-249; т.2, а.с.1-29, 31-144).

При цьому, з матеріалів справи видно, що всі вищеперелічені податкові накладні внесені позивачем у реєстр отриманих та виданих податкових накладних у вересні- листопаді 2009 року (т.2, а.с.145-156, 227-230).

Як вбачається з акту перевірки від 20.05.2010 року №43/23-310/30810494, в ході проведення цієї додаткової позапланової невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по деклараціям з ПДВ за жовтень-листопад 2009 року по ПП «Діоніс»були спрямовані запити на проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання за жовтень, листопад 2009 року.

Так, відповідачем - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси до ДПІ у Приморському районі м. Одеси направлено запити від 24.11.2009 року № 47912/23-211/78, 08.12.2009 року №50315/23-211/60 та від 22.01.2010 року №1629/23-311/60 на проведення зустрічної перевірки безпосереднього постачальника позивача - ПП «Українська продовольча компанія ББК»щодо обгрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету (т.1, а.с.168-170).

У відповідь на зазначені вище запити, ДПІ у Приморському районі м. Одеси листом від 13.04.2010 року №21085/23-513 надано «Довідку»від 12.04.2010 року №5123/23-513/573 «Про результати перевірки ПП «Українська продовольча компанія ББК»з питань взаємовідносин з ПП «Діоніс»за період з 01.07.2009р. по 31.10.2009р.»(т.1, а.с.171- 180).

Як зазначено у висновку вказаної довідки, перевіркою ПП «Українська продовольча компанія ББК»не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПП «Діоніс», яка мала правові відносини з платником податків, а також, зазначено, що перевіркою «Українська продовольча компанія ББК»встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПП «Діоніс», яка мала правові відносини з платником податків (а.с.180).

Водночас, у вказаній довідці зазначено, що ПП «Українська продовольча компанія ББК»є посередником, постачальниками ж реалізованої нею продукції є: ПП «Про-Бізнессервіс Р», ПП «Торгова група Юккотрейд», ПП «Аватара Плюс», ПП «Аграрна Група «Аркадія»», ПП «ТПК Агросвіт-Південь», у зв'язку з чим, 19.04.2010р. відповідач (т.б. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси) направило запити до ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо проведення зустрічних перевірок вказаних підприємств, та отримало відповіді, з яких вбачається, що станом на 21.04.2010р. провести зустрічну перевірку ПП «Торгова група Юккотрейд»неможливо, оскільки не встановлено місцезнаходження останнього, провести зустрічну перевірку ПП «Аграрна Група «Аркадія»»також неможливо, оскільки надано запит на встановлення їх місцезнаходження; провести зустрічну перевірку ПП «ТПК Агросвіт-Південь»неможливо, оскільки фактична адреса не встановлена; провести перевірку ПП «Про-Бізнессервіс Р»неможливо, т.я. останнє визнано банкрутом (а.с.181-188).

Також, в акті перевірки від 20.05.2010 року №43/23-310/30810494 зазначається, що урахуванням наслідків проведення зустрічних перевірок по ПП «Діоніс»встановлено неможливість відстеження сплати ПДВ до бюджету вищевказаними підприємствами, в звязку із чим, позивачем, в порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок додану вартість», було завищено бюджетне відшкодування по деклараціям за жовтень 2009р.- на суму 388800 грн. та за листопад 2009р. - на суму 141211 грн.

Однак, разом з тим, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, як і не може бути необхідною умовою бюджетного відшкодування сплата сум ПДВ до бюджету всіма контрагента позивача.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону, якими в даному випадку і були ПП «Діоніс»та його безпосередній контрагент на момент здійснення зазначеної господарської операції, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

До того ж, слід зазначити, що згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія - залишається у продавця товарів (робіт, послуг). При цьому, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, за таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до зазначених вище норм Закону, позивач правомірно відніс до свого податкового кредиту ПДВ по господарській операції з ПП «Українська продовольча компанія ББК», в тому числі за рахунок якого, у позивача і виникло від'ємне значення ПДВ за вказані періоди.

Крім того, в ході розгляду справи в суді 1-ї та 2-ї інстанції, представниками відповідача (ДПІ), в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, так і не було надано суду належних доказів визнання нечинним або недійсним (фіктивним) зазначеного вище договору між ПП «Діоніс»та його безпосереднім контрагентом (товарність якого ДПІ не оспорює), а також безперечних доказів того, що на момент здійснення зазначених цих господарських операцій вказані підприємства (т.б. постачальники контрагента) не були платниками ПДВ або були реально ліквідовані та виключені з ЄДР. Не містить таких доказів і Акт спірної додаткової перевірки від 20.05.2010 року, а також таких даних не має і в матеріалах справи.

До того ж, ще раз слід зазначити, що дійсність вказаного договору, його реальне виконання сторонами, а також сплата позивачем і його безпосереднім контрагентом ПДВ в ціні товару, повністю підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що приватним підприємством «Діоніс»та вказаними вище його контрагентами (товариствами) були дотримані усі вимоги встановлені ст.203 ЦК України і ці сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, ще раз слід зазначити, що ці договори між вищевказаними сторонами, реально виконані і до цього часу ні ким не оскаржені та не визнані в судовому порядку недійсними. Також, не має в матеріалах справи і відомостей про порушення за даними фактами або відносно посадових осіб цих підприємств кримінальних справ.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтереси держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного та на підставі встановлених в судових засіданнях фактичних даних (обставин), колегія суддів приходить до висновку про те, що приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення №0000292350/0 від 01.06.2010 року - про зменшення ПП «Діоніс»бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009р. на суму 388800грн. та за листопад 2009р. на суму 141211грн., податкова інспекція діяла не на підставі Закону та необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття законного рішення, зв'язку з чим, позовні вимоги про скасування цих податкових повідомлень-рішень дійсно підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними і посилання ДПІ в спірному Акті перевірки на неможливість перевірки обсягів сплати ПДВ до бюджету зазначеними вище контрагентами безпосереднього контрагента позивача в попередніх ланцюгах, як на підставу зменшення підприємству бюджетного відшкодування, оскільки, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», право платника ПДВ на включення до свого податкового кредиту ПДВ, сплаченого таким платником податку у ціні придбаних ним товарів чи послуг, залежить від сплати цих сум до бюджету.

Крім того, також слід зазначити, що згідно з цим Законом, право такого платника на бюджетне відшкодування цього податку не залежить від результатів господарської діяльності його контрагентів, їх бухгалтерського обліку, від нарахування та сплати ними до бюджету ПДВ за результатами їх господарської діяльності, і навіть якщо такі контрагенти не виконали свої зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне за собою відповідальність і негативні наслідки саме до таких контрагентів.

Таким чином, жодна норма Закону України №168/97-ВР не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом (та іншими контрагентами по ланцюгу) до бюджету ПДВ та ведення ним бухгалтерського і податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює виключно податкова служба.

Отже, за таких обставин та, з урахуванням зазначених вище висновків про протиправність зменшення позивачу бюджетного відшкодування, судова колегія вважає обґрунтованим і рішення суду 1-ї інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з Державного бюджету ПДВ за жовтень 2009р. на суму 388800грн. та за листопад 2009р. на суму 141211грн., а усього в розмірі 530011грн., оскільки в судових засіданнях судів обох інстанції було безперечно встановлено, що ПП «Діоніс»має право на таке відшкодування, яке, в свою чергу, відповідачем було йому безпідставно зменшено.

Також слід зазначити, що відповідно до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, не зважаючи ці вимоги КАС України, відповідач (т.б. ДПІ), який є субєктом владних повноважень, в даному конкретному випадку, свою позицію суду не довів та належним чином її не обґрунтував.

Таким чином, проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що при здійсненні останньої (додаткової) перевірки і при ухваленні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв з порушенням діючого законодавства та не в межах наданих повноважень, правомірність своїх дій та рішень не довів, в звязку із чим, у суду 1-ї інстанції були усі законні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у апеляційних скаргах відповідачів доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційні скарги ДПІ та ГУ ДКУ в Одеській області - без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Малиновському районі м.Одеси та ГУ Державного казначейства України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Єщенко О.В.

ОСОБА_1