Рішення № 58188408, 03.06.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/2678/15-ц Провадження № 22-ц/795/895/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції - Овсієнко Ю. К. Доповідач - Хромець Н. С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі:ОСОБА_4 за участю:представника позивача адвоката ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової і моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У березні 2015 року ОСОБА_7 заявив позов до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» і просив стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» 200000 грн. страхового відшкодування та на його користь 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» залучене до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 07 жовтня 2014 року у м. Чернігові в районі будівлі 28 по вул. Елеваторній сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено його автомобіль Audi А4 1.8, реєстраційний номер НОМЕР_1. Позивач вказує, що винуватець дорожньо-транспортної пригоди з місця події втік. Посилаючись на те, що 04 вересня 2014 року автомобіль застраховано ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» за договором добровільного комплексного авто страхування № 06/0668386/14, відповідно до якого зазначена пригода є страховим випадком, відповідач повинен компенсувати йому вартість відновлювального ремонту автомобіля, але відмовляється це зробити. Позивач також вказує, що відповідно до п. 6 договору страхування вигодонабувачем є ТОВ «Автокредит Плюс», яке повинне отримати в разі настання страхового випадку суму на ремонт авто.

Позивач в обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди посилається на те, що неправомірними діями відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, перевищенням всіх розумних строків розгляду страхового випадку, йому завдано моральної шкоди моральної шкоди, яка полягає у моральному дискомфорті, впливу на нормальні життєві та буденні стосунки і розмір якої він оцінює у 50000 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2016 року позов задоволено, з відповідача на користь ТОВ «Автокредит Плюс» 200 000 грн. страхової виплати і на користь позивача ОСОБА_7 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 2252 грн. 60 коп. у повернення сплаченого судового збору та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дав неправильну оцінку доказам, що призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, відповідач вважає відмову у виплаті страхового відшкодування законною, виходячи з того, що страхувальником свідомо надані неправдиві відомості про факт страхового випадку і це, на думку відповідача, доведено у цій справі, а тому страховик мав підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до п.3 ч.1 ст. 26 Закону України «Про страхування». Позивач також вказує на порушення судом норм процесуального права, оскільки задоволено позов на користь третьої особи за відсутності уповноваження його третьою особою на предявлення вимог в інтересах ТОВ «Автокредит Плюс». На думку позивача, рішення суду першої інстанції про стягнення на користь ОСОБА_7 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди ухвалене з порушеннями ст. 990 ЦК України , ст. 25 Закону України «Про страхування» і без врахування п. 31.4 Договору страхування, відповідно до якого сторони домовились, що непрямі збитки, зокрема моральна шкода, не підлягають відшкодуванню.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала скаргу. Представник позивача скаргу не визнав. Представник третьої особи у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив відхилити скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає скаргу обґрунтованою, а рішення суду таким, що підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

По справі встановлено, що 04 вересня 2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_7 був укладений Договір добровільного комплексного автострахування № 26/0668386/2502/14, згідно якого було застраховано транспортний засіб автомобіль Audi А4 1.8, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2. Вигодонабувачем за цим договором є ТОВ «Автокредит Плюс», що вказано у п. 6 Договору (а.с. 9-12). 09 жовтня 2014 року ОСОБА_7 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» з заявою № НОМЕР_3 про факт настання події, в якій просив виплатити йому страхове відшкодування у звязку з подією, яка має ознаки страхової, внаслідок чого пошкоджено автомобіль Ауді А4, 2008 року випуску, реєстраційний номер ТЗ АА 9516 ОС, що належить ТОВ «Автокредит Плюс». Листом від 09.02.2015 року № 17-10/1594 щодо виплати по справі № НОМЕР_3 ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» повідомило ОСОБА_7 про відмову у виплаті йому страхового відшкодування з підстави подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або про факт настання страхового випадку (а.с. 19).

Суд першої інстанції своїм рішенням стягнув страхову виплату у сумі 200 000 грн. на користь ТОВ «Автокредит Плюс», яке було залучене до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача. Ухвалюючи таке рішення, суд послався на ч.2 ст. ст. 985 ЦК України, відповідно до якої страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

У разі пред'явлення позовної заяви особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи (ч. 1 ст. 45 ЦПК, у заяві повинні бути зазначені підстави для такого звернення. Позивачем у цій справі не вказано підстав для предявлення позову в інтересах третьої особи.

Згідно зі ст. 38 ЦПК України особи, які беруть

участь у цивільній справі, можуть брати у ній участь особисто або

через представника. Повноваження представника сторін та інших осіб, які беруть участь у справі,повинні бути посвідчені документами, зазначеними в частинах 1-3 статті 42 ЦПК України. Позивач ОСОБА_7 таких документів до справи на надав.

Суд не врахував також положення ст. 3 Закону України «Про страхування», яка виділяє два види третіх осіб у страховому зобовязанні застраховані особи і вигодо набувачі. З аналізу норм Закону України «Про страхування» і умов Договору страхування випливає, що договір страхування з визначенням вигодонабувача надає третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обовязків останнього. Позов страхувальника про виконання договору страхування і стягнення страхового відшкодування на користь вигодонабувача не може бути задоволений. Оскільки вигодонабувач, виступаючи як третя особа, на користь якої укладено договір страхування, не скористався своїм правом на отримання страхової вплати, страхувальник не вправі вимагати від страховика виконання договору на користь третьої особи.

Отже, суд не мав правових підстав для задоволення позову ОСОБА_7 про стягнення страхового відшкодування на користь ТОВ «Автокредит Плюс».

З порушенням вимог закону ухвалене також рішення в частині задоволення вимог ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди. Крім того, що він у цьому випадку є неналежним позивачем, відповідно до ст. » 990 ЦК України і ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування. У Договорі добровільного комплексного автострахування № 26/0668386/2502/14 від 04 вересня 2014 року, укладеному між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_7 , а саме у п. 3.14 цього Договору, сторони вказали, що непрямі збитки, зокрема моральна шкода, відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення з іншої сторони стягуються понесені нею і документально підтверджені витрати. Відповідачем у цій справі понесені витрати на сплату судового збору при зверненні з апеляційною скаргою у загальній сумі 2348,50 грн. (а.с. 303 т. 1, а.с. 6 т. 2). Сума сплаченого судового збору відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір». Судові витрати відповідача підлягають компенсації за рахунок відповідачів шляхом стягнення з нього вказаної суми на користь ПрАТ «Страхова компанія «Провідна».

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити .

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2016 року скасувати.

У позові ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової і моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» 2 348 (дві тисячі триста сорок вісім) грн. 50 коп. у повернення сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: