Рішення № 58186886, 23.05.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/3860/15-ц

Провадження № 2/653/84/16

РІШЕННЯ

іменем України

23.05.2016

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Хоменко В.Г.

за участю секретаря Тимашової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року ОСОБА_1 ( в шлюбі ОСОБА_2) ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому посилається на те, що з 8 січня 2008 по травень 2013 року вона перебувала з відповідачем у шлюбі. В 2010 році вони придбали автомобіль DAEWOO NEXIA 2, державний номер НОМЕР_1 2008 року випуску, який 03.09.2010 року було зареєстровано на відповідача в МВ РЕР ДАІ м. Генічеська Херсонської області. Після розірвання шлюбу поділ спільного майна вони не здійснювали, а тому до цього часу вказаним транспортним засобом володіє ОСОБА_2

Як стверджує ОСОБА_1 вартість вказаного автомобіля становить 87410 грн., у звязку з тим, що автомобіль є річчю неподільною, просить суд транспортний засіб передати ОСОБА_4, стягнувши з нього на її користь половину вартості автомобіля в сумі 43705 грн.

ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, звернувшись до суду з зустрічним позовом, в якому посилається на те, що викладені позивачкою по первісному позову обставини не відповідають дійсності, так як вказаний автомобіль було придбано ним особисто за кредитні кошти, які були отримані ним в банківській установі. До оформлення кредиту і його повного погашення ОСОБА_1 не мала ніякого відношення, оскільки фактичні шлюбні відносини між ними в 2010 році були припинені і з цього часу вони разом не проживали і спільного господарства не вели. В звязку з тим, що вказаний автомобіль був не придатний до експлуатації і на його ремонт були необхідні значні кошти, в грудні 2015 року він його продав за 850 доларів США. Просить суд визнати, що автомобіль DAEWOO NEXIA 2, державний номер НОМЕР_1 2008 року випуску є його особистою приватною власністю.

В судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_5 підтвердили зазначені в позові обставини, пояснивши, що на погашення кредиту за який було придбано автомобіль її колишній чоловік витрачав їх спільні кошти, а саме: надану їм державою соціальну допомогу на утримання їхньої спільної дитини. В обґрунтування вказаної обставини представник кудусової Е.Н. надала суду банківську роздруківку руху коштів перерахованих державою на утримання дитини.

ОСОБА_2 і його представник позов не визнали, пояснивши, що в погашенні кредиту ОСОБА_1 участі не брала. Кошти з соціальної допомоги на дитину на погашення кредиту не використовувались. Крім того, ці кошти не вважаються коштами подружжя, оскільки є бюджетними, мають цільове призначення і надаються державою для утримання дитини. У звязку з тим, що позивачка по первісному позову обґрунтовувала свою участь у погашенні банківського кредиту на купівлю автомобіля лише внеском коштів, які сплачувались на дитину, не надавши інших доказів, вважають позов необґрунтованим. Наполягають на задоволенні зустрічного позову.

Вислухавши сторони їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони з січня 2008 року перебували у шлюбі, від якого у них 26.06.2008 року народилась дочка ОСОБА_6. . Рішенням Генічеського районного суду від 20.02.2013 року шлюб між сторонами розірвано. До одруження з ОСОБА_1 ОСОБА_2 перебував в іншому шлюбі, від якого також має двох дітей: Єльзару, ІНФОРМАЦІЯ_1 і Ернеса ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підставі кредитно заставничого договору від 10.06.2009 року ОСОБА_2 отримав у Приват Банку кредит для придбання автомобіля DAEWOO NEXIA 2 2008 року випуску, який зареєстрував на своє імя 03.09.2010 року в МВ РЕР ДАІ м. Генічеська Херсонської області., отримавши державний номер НОМЕР_1. Вказані обставини підтверджуються наданими сторонами доказами і ними не заперечуються.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-163цс12 встановлено, що відповідно до ст. 65СК Українипри укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Отже, той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобовязаною стороною (боржником), якщо договір було укладено другим із подружжя в інтересах сімї; майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Як встановлено судом, при укладені 10.06.2009 рокукредитно заставничого договору ОСОБА_1 своєї письмової згоди на його укладення не давала. Як слідує з показань свідка ОСОБА_7 взятий в кредит автомобіль в інтересах сімї не використовувався. Такі самі відомості містять письмові пояснення цивільної дружини ОСОБА_2, ОСОБА_8, яка також заявляє, що фактично проживає з відповідачем по первісному позову у цивільному шлюбі з 2010 року і від спільного проживання у них 06.05.2012 року народився син ОСОБА_9.

З матеріалів справи також слідує і не заперечується ОСОБА_1 той факт, що з липня 2011 року сторони припинили спільне проживання і їх спільні кошти з цієї дати за кредит не сплачувались, а погашенням кредиту займався виключно ОСОБА_2 З доданого до матеріалів графіку погашення кредиту слідує, що станом на липень 2011 року відповідачем по первісному позову було сплачено лише 12030,55 грн. кредиту та 16757,81 грн. процентів за цей же кредит.

Таким чином, судом встановлено, що на момент припинення шлюбних відносин між сторонами мали місце зобовязальні, а не речові правовідносини, оскільки кредитні кошти за спірний автомобіль не були сплачені в повному обсязі і з загальної суми, яка підлягала сплаті за кредитом розмірі 86048 грн. 64 коп. станом на липень 2011 року було сплачено лише 28788, 36 грн. Решта суми кредиту була сплачена ОСОБА_2 після припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу в судовому порядку.

Стосовно тверджень позивачки, що для сплати кредиту використовувалась соціальна допомога, яка сплачувалась державою на утримання дитини, то вони не відповідають вимогам ст. 61 СК, оскільки ці кошти, які надаються з державного бюджету і мають цільове призначення, не можуть вважатися спільним майном подружжя. Інших доказів, які б підтверджували погашення кредиту за рахунок спільного майна подружжя, ОСОБА_1 суду не надала. Суд також вважає, що позивачка не довела в судовому засіданні дійсну вартість автомобіля на момент його поділу, оскільки вказана нею вартість автомобіля в сумі 87410 грн. не може вважатися обґрунтованою, а надані нею докази щодо цього такими, що заслуговують на увагу. З наданих ОСОБА_10 банківських документів слідує, що вартість автомобіля на момент його придбання становила 52 205 грн.

Таким чином, із наданих сторонами доказів та встановлених судом фактів слідує, що при укладенні кредитного договору для придбання спірного автомобіля ОСОБА_2 діяв виключно в своїх інтересах і користувався отриманим за укладеним ним же договором автомобілем у власних інтересах, тому це майно не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя.

Судом також встановлено, що в грудні 2015 року спірний автомобіль ОСОБА_2 було продано, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 Цей же свідок показав, що цей транспортний засіб знаходився в не робочому стані і мав іржавий кузов. З наведенного слідує, що на момент розгляду справи судом сірного майна вже не існувало, а тому зустрічні вимоги про визнання права на це майно не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 88,213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені первісного позова ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, відмовити.

В задоволені зустрічного позова ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля особистою приватною власністю, відмовити

Стягнути з ОСОБА_2, ІНПП НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає вул. 9 Січня, м. Генічеськ, Херсонської області, на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн.20 коп. на р/р 31210259700112, МФО 852010, ЄДРПОУ 02886775, Банк одержувача: УДКУ у Генічеському районі, одержувач Державний бюджет, код платежу 22030001.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги в строк 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя Генічеського районного суду ОСОБА_12