Ухвала суду № 58185839, 07.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 р. Справа № 876/10331/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1 15 липня 2015 року звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чопської митниці Міндоходів, яким просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Чопської митниці Міндоходів від 17.06.2015 року № 65-о "Про звільнення ОСОБА_1"; 2) поновити ОСОБА_1 з 18.06.2015 року на займаній до звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 2 (п/п Косино) митного поста "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів; 3) зобов'язати Чопську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 визначену судом суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, з 18.06.2015 року по дату постановлення судового рішення, із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України; 4) Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що незаконно, з порушенням вимог частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, було звільнено з роботи у зв'язку з реорганізацією Чопської митниці Міндоходів.

Оскаржуваною постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 року - позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що дії відповідача при прийнятті спірного наказу правомірні та відповідають вимогам чинного законодавства. Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" від 06.08.2014 № 311, зокрема, утворено як юридичну особу публічного права Закарпатську Митницю Державної фіскальної служби, яка визначена правонаступником Чопської митниці Міндоходів, та реорганізована шляхом приєднання до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби. Наказами Закарпатської митниці ДФС № 1 та № 2 введено в дію структуру Закарпатської митниці ДФС та штатний розпис Закарпатської митниці ДФС. Згідно з вказаними наказами зменшилась чисельність митного поста "Лужанка". Позивачу була запропонована посада державного інспектора митного поста "Батєво" Закарпатської митниці ДФС, тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника. Від запропонованої посади позивач відмовився. Відтак, наказом Чопської митниці Міндоходів від 17.06.2015 року № 65-о позивача було звільнено з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 2 (п/п Косино) митного поста "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів у зв'язку із змінами в організації роботи та скорочення штату працівників митниці в окремих її структурних підрозділах, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з нормативного тлумачення ч. 1 ст. 40, ч. 1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України, суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладені в постанові від 01.10.2013 в справі № 21-319а13.

Судом встановлено, що при реорганізації Чопської митниці Міндоходів в Закарпатську митницю ДФС змінилась структура митного поста "Лужанка", а саме на базі відділу митного оформлення № 1(п/п Дзвінкове) та відділу митного оформлення № 3 (п/п Косино) митного поста "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів було створено відділ митного оформлення № 5 митного поста "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС, який здійснював митний контроль в пунктах пропуску "Косино" та "Дзвінкове".

Штатна чисельність відділу митного оформлення № 1 (п/п Дзвінкове) митного поста "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів містив 2 посади державних інспекторів , а штатна чисельність відділу митного відділу митного оформлення № 2 (п/п Косино) митного поста "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів становила також 2 посади державних інспекторів.

Штатна чисельність відділу митного оформлення № 5 митного поста "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС містить 4 посади державних інспекторів.

Відтак, суд приходить до висновку, що посада позивача скорочена не була. Крім того, судом встановлено, що на момент звільнення позивача у штатному розписі Закарпатської митниці ДФС були вакантні посади. Таким чином, пропонування відповідачем посади державного інспектора митного поста "Батєво" Закарпатської митниці ДФС, тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, при наявності інших вакантних посад та при можливості переукладення безстрокового трудового договору є протиправним.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на державній службі в органах митної служби України з 19.10.1993 р. по 17.06.2015 р., та на момент звільнення займав посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 2 (п/п Косино) митного посту "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів.

Постановою КМ України від 01.03.2014 № 67 ліквідовано Міністерство доходів і зборів.

Постановою КМ України від 21.05.2014 № 160 утворено Державну фіскальну службу, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується КМ України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою КМ України "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів КМ України" від 06.08.2014 № 311, зокрема, утворено як юридичну особу публічного права Закарпатську митницю Державної фіскальної служби, яка визначена правонаступником Чопської митниці Міндоходів, яка реорганізована шляхом приєднання до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби.

Наказом ДФС України від 12.09.2014 затверджено чисельність працівників Закарпатської митниці ДФС у розмірі 926 посад, що на 45 посад менше чисельності працівників Чопської митниці Міндоходів, яка була встановлена наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 № 80 "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів" та становила 971 одиницю.

Наказом Міністерства доходів і зборів України "Про реорганізацію Чопської митниці Міндоходів" від 28.11.2014 № 45 розпочато реорганізацію Чопської митниці Міндоходів та утворено комісію з реорганізації Чопської митниці Міндоходів.

03 грудня 2014 року, наказами Закарпатської митниці ДФС № 1 та № 2 введено в дію структуру Закарпатської митниці ДФС та штатний розпис Закарпатської митниці ДФС, згідно з якими зменшено чисельність митного поста "Лужанка". Так, штатна чисельність митного поста "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів становила 53 одиниці, а штатна чисельність митного поста "Лужанка" Закарпатської митниці - 52 одиниці.

08 грудня 2014 року, головою комісії з реорганізації Чопської митниці Міндоходів було попереджено позивача про можливе наступне звільнення із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

17 червня 2015 року, як встановлено судом, позивачу була запропонована посада державного інспектора митного поста "Батєво" Закарпатської митниці ДФС, тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника до дня його фактичного виходу з відпустки. Однак, позивач не погодився на таке переміщення.

17 червня 2015 року, Наказом Чопської митниці Міндоходів № 65-л, звільнено ОСОБА_1, державного інспектора відділу митного оформлення № 2 (п/п Косино) митного посту "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів 17.06.2015 року, у зв'язку із змінами в організації роботи, скороченням штату працівників митниці в окремих її структурних підрозділах, відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Проходження служби в органах доходів і зборів врегульовано главою 79 Митного кодексу України. Статтею 569 цього Кодексу передбачено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Зазначене узгоджується з положеннями частини 2 статті 9 Закону України "Про державну службу ".

Відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другої зазначеної статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Кодексу законів про працю України, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Таким чином, розірвання трудового договору на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбувається з обов'язковим додержанням зазначених вимог.

При цьому, суд також враховує і п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9, яким роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення ч. 1 ст. 40, ч.ч. 1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України, суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладені в постанові від 01.10.2013 в справі № 21-319а13.

Судом встановлено, що при реорганізації Чопської митниці Міндоходів в Закарпатську митницю ДФС змінилась структура митного поста "Лужанка", а саме на базі відділу митного оформлення № 1(п/п Дзвінкове) та відділу митного оформлення № 3 (п/п Косино) митного поста "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів було створено відділ митного оформлення № 5 митного поста "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС, який здійснював митний контроль в пунктах пропуску "Косино" та "Дзвінкове". Штатна чисельність відділу митного оформлення № 1 (п/п Дзвінкове) митного поста "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів містив 2 посади державних інспекторів , а штатна чисельність відділу митного відділу митного оформлення № 2 (п/п Косино) митного поста "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів становила також 2 посади державних інспекторів. Штатна чисельність відділу митного оформлення № 5 митного поста "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС містить 4 посади державних інспекторів.

Відтак, суд приходить до висновку, що посада позивача скорочена не була. Крім того, судом встановлено, що на момент звільнення позивача у штатному розписі Закарпатської митниці ДФС були вакантні посади.

Таким чином, пропонування відповідачем посади державного інспектора митного поста "Батєво" Закарпатської митниці ДФС, тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, при наявності інших вакантних посад та при можливості переукладення безстрокового трудового договору є протиправним.

Згідно ч. 2 ст. 71 КЗпП України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого оскаржуваного наказу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу від 17.06.2015 № 65-0 про звільнення та поновлення його на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 2 (п/п Косино) митного поста "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є постанова КМ України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати" (далі - Порядок).

Згідно п.2 Порядку у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки від 07.08.2015 року № 07-70-05/35-403 про середню заробітну плату ОСОБА_1 (розрахунковий період - 02.2015 по 03.2015) вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 3472,56 грн., а середньогодинна заробітна плата - 20,67 грн.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за лютий 2015 рік становить 160 робочих годин, за період з 18.06.2015 року по 30.06.2015 року норма тривалості робочого часу становить 64 робочих годин, а виплаті підлягає: 3472,56/160 х 64 = 1389,02 грн. За кожний повний календарний місяць вимушеного прогулу підлягає виплаті середньомісячна заробітна плата у розмірі 3472,56 грн., тому за період з 01.07.2015 року по 31.08.2015 року підлягає виплаті: 3472,56х 2 місяці = 6945,12 грн. Норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за вересень 2015 року становить 176 робочих годин за період з 01.09.2015 року по 24.09.2015 року норма тривалості робочого часу становить 144 робочих годин, а виплаті підлягає : 3472,56 / 176 х 144 = 2841,19 грн. Таким чином, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 18.06.2015 року по 24.09.2015 року становить: (3472,56 / 160 х 64) + (3472,56 х 2) + (3472,56 / 176 х 144) = 11175,33 грн.

Згідно з абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС - залишити без задоволення.

постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 року у справі № 807/1392/15 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар