Ухвала суду № 58185832, 07.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 р. Справа № 876/6325/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівзахідтрансбуд" про арешт коштів, -

ВСТАНОВИЛА :

Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 14.04.2014року звернулася із позовом в суд до ТзОВ "Львівзахідтрансбуд" про арешт коштів на рахунках в межах суми податкового боргу, в розмірі 50885,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 07.12.2012 року відповідач має борг по податках та платежах перед бюджетом, а саме з податку на додану вартість та податку на прибуток. Сума боргу з податку на додану вартість становить 50885,98 грн. Станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість не погашена. Вказані обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банках.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року -в задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що станом на 07.12.2012 року відповідач має борг по податках та платежах перед бюджетом, а саме з податку на додану вартість та податку на прибуток. Сума боргу з податку на додану вартість становить 50885,98 грн. Станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість не погашена. Вказані обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банках.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що вказані обставини не свідчать про відсутність у відповідача майна в розумінні п.п. 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю " Львівзахідтрансбуд", що знаходиться за адресою: 79025, м. Львів, вул. Левандівська, 3, зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідач взятий на податковий облік з 03.10.2003 року за № 32639820, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 16.01.2014 року №1413031400450.

Судом встановлено, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 924,18 грн. та з податку на додану вартість в сумі 42777,82 грн.

На виконання п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України ДПІ у Залізничному районі м. Львова направила на адресу відповідача податкову вимогу № 792 від 24.12.2012 року на суму 1035 грн. 32 коп. Проте, вказана вимога залишена без задоволення, податковий борг відповідачем не погашено.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст. 191 Податкового кодексу України до функцій органів державної податкової служби віднесено, зокрема, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (п.п.191.1.1 п.191.1 ст.191 Податкового кодексу України); здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (п.п.191.1.15 п.191.1 ст.191 Податкового кодексу України); організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (п.п.191.1.19 п.191.1 ст.191 Податкового кодексу України).

Порядок погашення податкового боргу врегульовано Главою 9 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Як передбачено п.88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

При цьому, право податкової застави згідно з вимогами пп. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.п. 91.1, 91.3 ст. 91 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Винятковим способом забезпечення виконання платником податків зобов'язань є адміністративний арешт майна платника податків. Згідно із п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи, як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Зміст арешту майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України.

Адміністративний арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Статтею 95 Податкового кодексу України врегульовано порядок продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Так, відповідно до п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п.п. 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Виходячи з положень п.п. 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України необхідними умовами накладення арешту на кошти платника податку є: - наявність податкового боргу; - відсутність майна, або його балансова вартість менша суми податкового боргу, або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналіз наведених норм дає суду підстави стверджувати, що момент, починаючи з якого орган державної податкової служби, може вимагати накладення арешту на кошти платника податків, в системі заходів погашення податкового боргу не визначений. В контексті викладеного, суд вважає, що податковий орган може вимагати накладення арешту на кошти платника податку лише після виникнення податкового боргу та встановлення ним наявності умов, визначених п.п. 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

З приводу встановлення фактів щодо відсутності майна, або його балансова вартість менша суми податкового боргу, або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось судом податкова застава забезпечує виконання платником податків своїх обов'язків, у зв'язку з чим майно платника податку, який має податковий борг передається в податкову заставу. Таким чином, саме за рахунок майна, переданого в податкову здійснюється погашення податкового боргу.

Згідно з Порядком призначення та звільнення податкового керуючого, а також переліком його функцій та повноважень, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012р. № 1112, податковим керуючим є посадова (службова) особа органу державної податкової служби, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків. До його основних функцій та повноважень щодо податкової застави належать, зокрема: здійснення опису майна, на яке поширюється право податкової застави, та складання акта опису такого майна; реєстрація податкової застави у відповідному державному реєстрі та її виключення із такого реєстру; одержання від платника податків документів, необхідних для опису майна в податкову заставу; складання акта про відсутність майна, що має бути описане у податкову заставу; складання акта відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Із аналізу цих положень випливає висновок, що саме на податкового керуючого покладається обов'язок по виявленню та опису майна, що може бути передане в податкову заставу. При цьому, в разі відсутності такого майна податковим керуючим складається акт про його відсутність.

З огляду на це, факти щодо відсутності майна, або його балансова вартість менша суми податкового боргу, або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, повинні встановлюватись саме податковим керуючим та оформлятись відповідним актом.

На підтвердження факту відсутності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивач акт опису майна від 21.02.2014р., лист Головного управління Держкомзему у Львівській області від 17.04.2013 року № 01-16/3-2291 про відсутність у відповідача земельних ділянок та лист ТУ Держгірпромнагляду по Львівській області від 19.04.2013 року №3/04-01-05/1176 про відсутність у відповідача транспортних засобів.

Проте, суд не бере до уваги ці листи, оскільки обов'язок по встановленню відсутності майна в межах цього спору лежить саме на податковому керуючому. Натомість, податковим органом не було здійснено усіх заходів щодо встановлення наявності у відповідача майна, на яке може бути накладено арешт.

Так, позивачем не надано доказів звернення із запитом до органів Державтоінспекції щодо наявності на балансі товариства транспортних засобів. При цьому, наявність таких транспортних засобів у власності товариства підтверджується довідкою про автомобільний автотранспорт від 16.05.2014р. №16/05 з відповідними копіями технічних паспортів .

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані обставини не свідчать про відсутність у відповідача майна в розумінні п.п. 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Окрім того, податковим органом на час звернення до суду з даним позовом не взято до уваги факт апеляційного оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р. у справі №813/5562/13-а про стягнення коштів з рахунків ТОВ "Львівзахідтрансбуд".

Так, відповідач не погоджуючись з вказаною постановою звернувся із апеляційною скаргою до Львівського апеляційного адміністративного суду. Також, суд зазначає, що предметом даного позову (стягнення податкового боргу шляхом накладення арешту на рахунки відповідача у банках) є предметом оскарження у справі №876/14726/13, що розглядається Львівським апеляційним адміністративним судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем необґрунтовано належними та достатніми доказами факт відсутності у відповідача майна, за рахунок якого може здійснюватись погашення податкового боргу, а тому звернення з таким позовом до суду є передчасним.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, і задоволенню не підлягають.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року у справі № 813/3003/14 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар