Рішення № 5818490, 21.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.09 р. Справа № 28/134

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”, с. Зоряне

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ

Про стягнення 65153 грн. 61 коп.

Представники сторін:

Від позивача: Мальцев Ю.В.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”, с. Зоряне, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, про стягнення 65153 грн. 61 коп., у тому числі: заборгованість в сумі 61995 грн. 60 коп., три відсотки річних в сумі 772 грн. 85 коп., інфляційні витрати в сумі 2385 грн. 16 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу б/н від 28.11.2008р., накладні №815 від 28.11.2008р., №845/2 від 16.12.2008р., рахунки №79/1 від 28.11.2008р., №83/1 від 16.12.2008р., довіреності на отримання ТМЦ серія ЯКН №091603 від 27.11.2008р., серія ЯКН №091605 від 02.12.2008р., податкові накладні, лист б/н та дати.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 25.05.2009р. порушив провадження у справі № 28/134 та призначив її розгляд на 15.06.2009р.

10.08.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшло заперечення б/н та дати, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує, оскільки останній повністю розрахувався з позивачем в повному обсязі, а саме передав грошові кошти керівнику позивача ОСОБА_3

Також 10.08.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області відповідач надав клопотання б/н та дати, відповідно до якого просить суд залишити позовну заяву без розгляду. Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, в звязку з безпідставністю та незаконністю та розглядає справу по суті.

31.08.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області від позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача №357 від 14.08.2009р., відповідно до яких останній наполягає на своїй правовій позиції.

Суду надане клопотання сторін про продовження розгляду справи на 2 місяці, ухвалою від 15.07.2009р. розгляд справи продовжено до 25.09.2009р.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”, с. Зоряне, та відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Красноармійськ, 28.11.2008р. уклали договір купівлі-продажу б/н (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (далі - продавець) продає нижчезазначений товар: пшеницю фуражну (5,6) клас (далі-товар) по вартості 510 грн. 00 коп. з ПДВ.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що позивачем відповідно до умов договору на адресу відповідача згідно з накладних №815 від 28.11.2008р., №845/2 від 16.12.2008р. був поставлений товар на загальну суму 61995 грн. 60 коп.

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписом уповноваженого представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, на зазначених накладних, що діяв на підставі довіреностей на отримання серія ЯКН №091603 від 27.11.2008р., серія ЯКН №091605 від 02.12.2008р., у зв`язку з чим, суд вважає, що товар прийнятий відповідачем без заперечень. В вище зазначених довіреностях на отримання ТМЦ є посилання на договір б/н та дати.

Суду також надані відповідні рахунки №79/1 від 28.11.2008р., №83/1 від 16.12.2008р. та податкові накладні.

В рахунку № 79/1 від 28.11.2008р. є посилання на договір без номеру та дати.

Відповідач не заперечує, що товар був їм отриманий відповідно до умов договору від 28.11.2008р. (протокол судового засідання від 10.08.2009р.).

Відповідно до листа позивача б/н від 15.06.2009р., останній повідомив суд, що інших договорів крім договору купівлі-продажу зерна пшениці фуражної від 28.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”, с. Зоряне, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Красноармійськ, не укладалось.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що поставка продукції здійснювалась саме за договором купівлі-продажу б/н від 28.11.2008р.

Відповідно до п. 2 договору одним з зобовязанням відповідача (далі - покупець) є своєчасно оплатити товар відповідно договору.

Згідно до договору оплата за товар здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця.

Позивач надав суду лист б/н та дати, відповідно до якого відповідач гарантує оплату за отриману раніше (грудень 2008р.) пшеницю продовольчу в кількості 120т до 10.05.2009р.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, момент виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару за кожною накладною є таким, що настав.

Втім, як зазначено у запереченні б/н та дати, відповідач, зазначає, що повністю розрахувався з позивачем в повному обсязі, а саме грошові кошти передав керівнику позивача ОСОБА_3 В підтвердження цього відповідач надав ксерокопію розписки від 18.02.2009р. та ксерокопію постанови про порушення кримінальної справи і прийняття до свого провадження від 23.06.2009р. Межівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Суд не приймає заперечення відповідача з огляду на наступне:

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В розписці від 18.02.2009р. зазначено наступне: „Я директор, Агрофирми им. Петровського ОСОБА_3, получил от ОСОБА_1 424551 грн. в счет задолженности за поставленный ячмень и пшеницу».

Однак, в зазначеному документі відсутні посилання на те, що надані директору позивача кошти є сплатою боргу за договором від 28.11.2008р., що укладений між сторонами.

Крім того, відповідно до умов договору оплата за товар здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п.2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Ст. 654 Цивільного кодексу України вимагає, щоб зміни договору вчинялися на підставі угоди до договору, укладеній в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобовязань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Суду не доведено, що сторони змінювали форму оплати, встановлену в договорі.

Відповідно до ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004 р., встановлено, що безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Пунктом п.3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 передбачено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вважає надану відповідачем розписку від 18.02.2009р. доказом оплати поставленого товару за договором від 28.11.2008р.

Надана відповідачем Постанова про порушення кримінальної справи і прийняття до свого провадження від 23.06.2009р. Межівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, відповідно до якої порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за фактом заволодіння майном шляхом зловживання своїм службовим станом, скоєне в особливо великих розмірам, за ознаками складу злочину, передбачене ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України, також не приймається судом до уваги на підставі наступного.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Таким чином, факти, зазначені в Постанові про порушення кримінальної справи і прийняття до свого провадження від 23.06.2009р. не є преюдиціальними фактами, відповідна інформація оцінюється господарським судом поряд з іншими доказами у справі на загальних підставах.

В Постанові від 23.06.2009р. зазначено, що 17.12.2008р. директор позивача ОСОБА_3, порушуючи свої функціональні зобовязання, зловживаючи своїм службовим становищем, навмисне нарочно без заповнення та видачі відповідних документів отримав від відповідача кошти в розмірі 61995 грн. 00 коп.

Оскільки розписка, на яку посилається відповідач підписана директором позивача 18.02.2009р., а не 17.12.2008р., як встановлено в Постанові від 23.06.2009р., суд не приймає Постанову про порушення кримінальної справи і прийняття до свого провадження від 23.06.2009р. в якості належного доказу по справі.

Згідно з приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються до суду в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України „Вимоги до оформлення документів” ДСТУ 4163-2003р., затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7квітня 2003 р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Однак, всупереч вказаним нормам права суду до матеріалів справи надана розписка від 18.02.2009р. та Постанова від 23.06.2009р. не засвідчена належним чином.

Таким чином, заперечення відповідача до уваги не приймаються.

Відповідно до довідки позивача № 358 від 14.08.2009р. заборгованість відповідачем не сплачена.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду належних доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 61995 грн. 60 коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірного товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”, с. Зоряне в частині стягнення основного боргу в розмірі 61995 грн. 60 коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 2385 грн. 16 коп. за період з 01.02.2009р. по 30.04.2009р. та 3% річних в розмірі 772 грн. 85 коп. за період з 28.11.2008р. по15.05.2009р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд зазначає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 2385 грн. 16 коп. за період з 01.02.2009р. по 30.04.2009р. є такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, граничний строк оплати за накладною № 815 від 28.11.2008р. 12.12.2008р., за накладною №845/2 від 16.12.2008р. 30.12.2008р., таким чином нарахування повинно здійснюватись по кожній накладній з 13.12.2008р. та з 31.12.2008р. відповідно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 772 грн. 85коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 702 грн. 73 коп. за період з 13.12.2008р. по 15.05.2009р. (з урахуванням кожної накладної).

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 49, 69, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”, с. Зоряне, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ДФ КБ „Приватбанк” м.Донецьк, МФО 335496) на користь з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського” (52910, Дніпрпетровська область, Межівський р-н, с.Зоряне, вул. Леніна,23, ЄДРПОУ 30506220, п/р 2600300017010 в ДФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 305675) заборгованість в сумі 61995 грн. 60 коп., три відсотки річних в сумі 702 грн. 73 коп., інфляційні витрати в сумі 2385 грн. 16 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 650 грн. 83 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 16 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.09.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Курило Г.Є.