Постанова № 58184549, 02.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. Справа № 917/135/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №164 від 30.12.2015

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №9 від 01.04.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПрАТ "Райз-Максимко", м. Червоно, Лохвицький район, Полтавська область (вх. №1395 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.04.16 у справі № 917/135/16

за позовом ПрАТ "Райз-Максимко", м. Червоно, Лохвицький район, Полтавська область

до ТОВ "Гадячсир"м. Гадяч, Полтавська область

про стягнення 763 104,03 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.04.2016 у справі №917/135/16 (суддя Бунякіна Г.І.) зупинено провадження у справі № 917/135/16 до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/1527/16.

Позивач з ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.04.2016 у справі №917/135/16 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу № 917/135/16 передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Заявник наголошує на відсутності повязаності обох справ, як необхідних ознак для зупинення провадження у даній справі у розумінні ст. 79 ГПК України, посилаючись на те, що у суду першої інстанції було достатньо повноважень та можливості надати правову оцінку обставинам справи № 917/135/16 та доказам, наданим позивачем щодо взаємного виконання договору, а також схвалення відповідачем договору № 87-Ш від 14.07.2014, яке полягало у прийнятті поставленого товару та здійсненні його часткової оплати.

ТОВ Гадячсир надало заперечення на апеляційну скаргу, в яких проти доводів, викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржувану ухвалу винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, позивач посилається на те, що результат розгляду справи № 912/1527/16 (у випадку прийняття господарським судом Кіровоградської області рішення про визнання договору поставки недійсним) вплине на рішення у справі № 917/135/16, тобто на розмір штрафних санкцій, які позивачем заявлено до стягнення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ Райз - Максимко звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Гадячсир" боргу в сумі 3 076 104,03 грн., з яких 2 453 826,91 грн. - заборгованість відповідача за поставлені товарно-матеріальні цінності (молоко коровяче незбиране) за умовами договору № 87-Ш поставки від 14 липня 2014 року, 305 009,29 грн. - інфляційні витрати, 33 481,66 грн. - 3 % річних, 33 481,66 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами та 250 304,51 грн. - штраф відповідно до п. 6.2 договору (в редакції заяви № 18/04-16юр від 18.04.2016 року (вх. № 4941 від 19.04.2016 року) про зменшення позовних вимог).

Звертаючись до господарського суду Полтавської області з клопотанням про зупинення провадження у справі, відповідач зазначав, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 18.04.2016 порушено провадження у справі № 912/1527/16 за позовом ТОВ Гадячсир до ПрАТ Райз - Максимко про визнання договору поставки № 87-Ш від 14.07.2014 недійсним. Зокрема, посилаючись на те, що правовою підставою позову ПрАТ Райз - Максимко до ТОВ Гадячсир про стягнення грошових коштів у справі № 917/135/16 є договір № 87-Ш від 14.07.2014 про поставку молока коровячого незбираного, який оспорюється ТОВ Гадячсир. В звязку з чим заявник вважав неможливим розгляд справи № 917/135/16 до вирішення господарським судом Кіровоградської області повязаною з нею справи № 912/1527/16, результати розгляду якої, на думку відповідача, можуть суттєво вплинути на права та обовязки сторін під час встановлення обставин по справі № 917/135/16.

Зупиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що

- предметом розгляду у справі № 917/135/16 є заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЯЧСИР" за умовами договору поставки № 87-Ш від 14.07.2014 року, в тому числі і санкції (пеня) за невиконання договірних зобов'язань, а в справі господарського суду Кіровоградської області № 912/1527/16 - визнання недійсним вказаного договору поставки;

- жодною зі сторін, в тому числі і позивачем, не було заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, оригіналу спірного договору поставки та його оцінку;

- право відповідача на подачу судового позову щодо визнання договору поставки недійсним як в межах даної справи (шляхом подання зустрічного позову), так і самостійно, визначається чинним законодавстом і ніким не може бути обмежено (саме таким правом і скористався ТОВ "ГАДЯЧСИР", подавши позов до ГСКО щодо оцінки договору поставки № 87-Ш від 14.07.2014 року на предмет відповідності його чинному законодавству, зокрема, щодо правосуб'єктності підписантів договору з боку покупця - відповідача);

- в силу приписів ст. 83 ГПК України суд дійсно може вийти за межі позову (у даному випадку, стягнення заборгованості) та визнати договір поставки недійсним повністю чи в певній його частині, але вказані дії є правом суду, а не обовязком. Крім цього, такий позов 14.04.2016 року уже подано до господарського суду Кіровоградської області);

- результат розгляду справи № 912/1527/16 (у випадку прийняття ГСКО рішення про визнання договору поставки недійсним) вплине на рішення у даній справі, зокрема, на цифровий ряд нарахованих штрафних санкцій, які позивачем заявлено до стягнення.

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість розглядати справу № 917/135/16 до вирішення по суті та набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/1527/16.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в даному випадку підстав для зупинення провадження у справі № 917/135/16.

Так, частиною 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом вищезазначеної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у іншій справі.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду позовних вимог є стягнення заборгованості за договором № 87-Ш від 14.07.2014 про поставку молока коровячого незбираного, який на момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду, є дійсним.

Судом першої інстанції не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Як передбачено п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Застосування даної норми господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Отже, місцевий господарський суд має можливість при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості надати правову оцінку договору, який є однією із підстав позову, і у разі наявності відповідних правових підстав вправі застосувати положення п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо визнання вказаного правочину недійсним.

Таким чином, вирішуючи питання про стягнення заборгованості за договором, суди мають встановити і відповідні обставини його укладення, як то: підписання сторонами та скріплення їх печатками, досягнення згоди з усіх істотних умов договору, тобто встановити, чи є такий договір укладеним та чинним на час розгляду спору тощо, використовуючи за необхідності і права, передбачені ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, судом першої інстанції не було враховано, що господарський суд наділений повноваженнями самостійно, відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору у справі договір, якщо він суперечить законодавству, належним чином обґрунтувавши необхідність застосування такого захисту прав і законних інтересів сторін.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в постановах від 08.04.205 у справі № 922/4266/14, від 10.02.2016 у справі № 909/960/15, від 20.01.2016 у справі № 918/1164/15.

Так, судом першої інстанції не визначено, з'ясування яких саме обставин у ході розгляду справи № 912/1527/16 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у справі № 917/135/16, не зазначено, які саме обставини не можуть встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Колегія суддів також зазначає, що зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання недійсним договору поставки № 87-Ш від 14.07.2014, на підставі якого заявлені вимоги про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд має враховувати обставини конкретної справи. Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що позивач в заяві про зменшення позовних вимог зазначав про часткове виконання відповідачем умов спірного договору та здійснення останнім оплати в розмірі 2 275 000,00 грн., що підтверджує фактичне часткове виконання відповідачем умов спірного договору в добровільному порядку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що порушення господарським судом Кіровоградської області провадження у справі № 912/1527/16 не може бути перешкодою для з'ясування відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у даній справі № 917/135/16 при її розгляді господарським судом, у тому числі щодо відповідності договору поставки № 87-Ш від 14.07.2014 року, на підставі якого заявлено вимоги про стягнення, вимогам чинного законодавства.

Враховуючи те, що приймаючи ухвалу про зупинення провадження у справі, місцевий господарський суд, не навів обґрунтованих мотивів неможливості розгляду даної справи № 917/135/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 912/1527/16, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи наведене вище, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Райз - Максимко, м. Заводське Лохвицького району Полтавської області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.04.2016 про зупинення провадження у справі № 917/135/16 скасувати.

Справу № 917/135/16 передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.