Постанова № 58184403, 06.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р. Справа№ 35/348

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Масюк Л.М., довіреність №118/10 від 03.06.2016;

від Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві - Савчук К.П., довіреність № б/н від 11.03.2016,

розглянувши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. про задоволення скарги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві у справі №35/348 (суддя Лиськов М.О.) за позовом публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 450 839, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2003 у справі № 35/348 (залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2004), позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" частково задоволені; вирішено стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 293 859,24 грн. заборгованості, 1 700,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення господарським судом міста Києва позивачу 10.11.2003 видано наказ.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до суду зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про:

- визнання незаконними дій Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 11.03.2016 ВП № 40462654 про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" виконавчого збору у розмірі 29 567,72 грн.

- визнання недійсною постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 11.03.2016 ВП №40462654 про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" виконавчого збору у розмірі 29 567,72 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. у справі №35/348 скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено; визнано незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 11.03.2016 ВП № 40462654 про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" виконавчого збору у розмірі 29 567,72 грн.; визнано недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 11.03.2016 ВП №40462654 про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" виконавчого збору у розмірі 29 567,72 грн.

При прийнятті даної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у виконавчому провадженні ВП № 40462654 державним виконавцем заходи спрямовані на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2003 у справі 35/348 не здійснювались, стягнення виконавчого збору з ДП "НАЕК "Енергоатом" є незаконним.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. у справі №35/348 скасувати, а скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неврахування судом змін у законодавстві. Так, зокрема ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на день винесення оскаржуваної постанови виконавця) передбачено здійснення стягнення виконавчого збору незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.

Представник апелянта - Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві у справі в судовому засіданні 06.06.2016 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

При цьому, зазначив як про невідповідність ухвали суду чинній редакції Закону України "Про виконавче провадження", так і про те, що виконавцем вчинялися дії по даному виконавчому провадженню.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.2016 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Позивач правом на участь свого представника не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Разом з тим, від ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до суду надійшли письмові пояснення, в яких він заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив розглянути справу без участі свого представника.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, на виконання рішення господарського суду міста Києва 13.10.2003 у справі № 35/348 позивачу видано наказ.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 19.01.2004 була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого 10.11.2003.

При цьому, боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення. В постанові зазначено про те, що у випадку невиконання у строк до семи днів судового рішення, буде розпочате його примусове виконання із стягненням з боржника виконавчого збору в розмірі 29 567, 72 грн.

У строк, наданий для добровільного виконання, виконавчий документ боржником виконано не було.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 18.10.2013 виконавче провадження з примусового виконання наказу від 10.11.2003 приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 12.12.2014 прийнято постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження, яке згодом постановою від 08.05.2015 було поновлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 35/348 було затверджено мирову угоду від 22.01.2016, укладену між публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (стягувач) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (боржник).

Враховуючи те, що рішення суду боржником у строк наданий для добровільного виконання виконано не було, державним виконавцем 11.03.2016 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідач, не погоджуючись із прийняттям вказаної постанови звернувся до суду зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, яка була судом задоволена.

При цьому, суд в оскаржуваній ухвалі послався на правову позицію Верховного Суду України (постанова від 28.01.2015 у справі №924/205/13-г) про те, що сплив строку наданого для добровільного виконання рішення суду сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а державним виконавцем вчинено дії спрямовані на примусове виконання (заходи примусового виконання рішення).

За висновком місцевого господарського суду, оскільки державним виконавцем не було вчинено дій спрямованих на примусове виконання рішення, покладення на боржника виконавчого збору є незаконним.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції не вірними, з огляду на застосування ним минулої редакції Закону України "Про виконавче провадження", за якою Верховним Судом України і було наведено правову позицію, викладену в постанові від 28.01.2015 у справі №924/205/13-г, на яку послався суд. Проте, на день винесення оскаржуваної постанови виконавця була чинною інша редакція норм даного Закону, які регулюють спірне питання, та відповідно до яких правова позиція Верховного Суду України за вказаною постановою не може застосовуватися.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону № 191-VIII від 12.02.2015, яка була чинною на час прийняття оскаржуваної постанови далі - Закон) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір.

При цьому, у абзаці другому ч. 1 ст. 28 Закону зазначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Отже, вказане положення закону не передбачає, що покладення на боржника виконавчого збору здійснюється лише у випадку вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, в незалежності від того чи вчинялись державним виконавцем дії спрямовані на примусове виконання рішення на боржника покладається обов'язок зі сплати виконавчого збору у випадку не виконання рішення у добровільному порядку.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону № 191-VIII від 12.02.2015, яка була чинною на час прийняття оскаржуваної постанови) у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

В свою чергу, пунктом 2 частини першої статті 49 цього Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Отже, із вказаних положень Закону чітко слідує, що виконавчий збір підлягає стягненню, зокрема, у випадку визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником.

У даному випадку, як вже зазначалось, судом було затверджено (визнано) мирову угоду між публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (стягувач) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (боржник).

Тому, згідно прямих вимог вказаного Закону у спірній ситуації на боржника покладається обов'язок зі сплати виконавчого збору.

За наведених обставин, державним виконавцем 11.03.2016 обґрунтовано прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Стосовно посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на правову позицію Верховного Суду України (постанова від 28.01.2015 у справі №924/205/13-г) про те, що виконавчий збір стягується лише у випадку вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення, слід зазначити наступне.

Зазначена правова позиція суду ґрунтувалася на нормах Закону України "Про виконавче провадження", які були чинними на момент прийняття оскаржуваної у справі №924/205/13-г постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, а саме станом на 10.10.2013.

Проте, 12.02.2015 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" було внесено зміни, зокрема, до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, вказану статтю викладено у новій редакції та доповнено ч. 1 наступним абзацем: "виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом".

Вказані зміни набрали чинності з 05.04.2015, тобто ще до прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, та відповідно оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Наведеного не було враховано місцевим господарським судом, що призвело до необґрунтованих висновків через неправильне застосування норм Закону та правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 28.01.2015 у справі №924/205/13-г, та відповідно визнання недійсною постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 11.03.2016 ВП №40462654 про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" виконавчого збору у розмірі 29 567,72 грн.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому відповідно підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з відмовою у задоволенні скарги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. у справі №35/348 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. у справі №35/348 скасувати.

3. У задоволенні скарги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відмовити повністю.

4. Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ, вул. Назарівська, б. 3, код за ЄДРПОУ 24584661) на користь Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (м. Київ, вул. Саксаганського, б. 110, код за ЄДРПОУ 34967593) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1 378 грн. 00 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи №35/348 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко