Постанова № 58184395, 02.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. Справа№ 916/5244/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Кренець О.С. - представник за довіреністю № 13-11-3708 від 29.03.2016;

від прокуратури: Скляр Д.Ю. - посвідчення № 041074 від 03.02.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Одеської області

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 916/5244/14 (суддя - Маринченко Я.В.)

за позовом Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 53 526,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ізмаїльський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення збитків у розмірі 53526,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані спричиненням Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (надалі - відповідач) збитків Ізмаїльській міській раді Одеської області внаслідок ухилення відповідача протягом 2011-2013 років від укладення договору оренди займаної ним земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2014 порушено провадження у справі № 916/5244/14 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2015 справу № 916/5244/14 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 по справі № 916/5244/14 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 по справі № 916/5244/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2015 рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 по справі № 916/5244/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Ізмаїльський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, судом першої інстанції не було з'ясовано чи вчинялись відповідачем дії, направлені на прискорення укладення договору оренди, також, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що виконання зобов'язання щодо сплати земельного податку відбувалось не в повному обсязі, що й призвело до завдання Ізмаїльській міській раді збитків на суму 53 526,25 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2016 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.04.2016.

19.04.2016 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що позивачем не доведено наявність всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення на підставі якого можливе стягнення збитків. Окрім цього пояснив, що матеріали справи не містять доказів направлення проекту договору оренди земельної ділянки на адресу відповідача, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.06.2016.

В судовому засіданні 02.06.2016 представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав, просив - задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі.

В судове засідання 02.06.2016 представник позивача не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016, яка була надіслана рекомендованим листом на адресу позивача, була вручена 04.05.2016, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали суду.

В судовому засіданні 02.06.2016 представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.03.2006 між ОСОБА_4, ОСОБА_5 (як продавцями) та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, умовами якого передбачено, що продавці продали і зобов'язалися передати у власність покупця, а покупець купив і зобов'язався прийняти та сплатити гроші відповідно до вимог даного договору 14/25 частини нежитлової будівлі, що розташована у АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 32-33).

Право власності відповідача на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується також свідоцтвом про право власності від 13.10.2008.

Рішенням Ізмаїльської міської ради № 893-V від 08.11.2007 відповідачеві надано у довгострокову оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 0,0482 га забудованих земель (землі нежитлової та громадської забудови) із земель запасу для розміщення та експлуатації офісного приміщення по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 27).

Відповідно до п. 4 рішення, встановлено орендну плату 4,55 % від грошової оцінки в рік із щорічним збільшенням на 0,05 %.

Пунктом 6 рішення міському відділу земельних ресурсів доручено підготувати проект договору оренди земельної ділянки та надати його для підписання міському голові та видати відповідачеві договір оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2010 виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради звернувся до відповідача з листом № 01-13-1972, у якому повідомив останнього, що у випадку неукладення договору оренди протягом одного місяця з моменту отримання даного листа, міської радою буде розглянуто питання про встановлення орендної ставки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується копією фіскального чеку № 4641 від 08.09.2010, наявного у матеріалах справи.

Відповідач на зазначений вище лист відповіді не надав.

Крім того, 20.06.2012 та 26.07.2012 виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради повторно звернувся до відповідача з листами аналогічного змісту № 01-13-1570 та № 01/13-1920, що підтверджується копіями фіскальних чеків № 6132 від 20.06.2012, № 9134 від 26.07.2012, наявними у матеріалах справи. Однак зазначені листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Рішенням Ізмаїльської міської ради № 2482-VІ від 27.09.2012 внесено зміни в рішення Ізмаїльської міської ради від № 893-V від 08.11.2007 "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 25 років Відкритому акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра" для розміщення та експлуатації офісного приміщення по АДРЕСА_1" та змінено назву акціонерного товариства з "Відкрите акціонерне товариства "Комерційний банк "Надра" на "Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" у відповідних відмінках.

Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 затверджено "Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", відповідно до п. 1 якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 постанови, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

З матеріалів справи видно, що 27.03.2014 виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради прийнято рішення № 286 "Про затвердження акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам № 3 від 12.03.2014", відповідно до якого, на виконання рішення виконавчого комітету "Про створення комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" № 102 від 30.01.2014, виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради вирішив затвердити збитки, спричинені відповідачем за час фактичного користування земельною ділянкою площею 0,0482 га, розташованою за адресою: м. Ізмаїл, АДРЕСА_1, у зв'язку з ухиленням від укладення договору оренди землі за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, у розмірі: 53 526,25 грн. Зокрема, затверджено акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам № 3 від 12.03.2014.

Із матеріалів справи також вбачається, що 03.04.2014 Комісією з питань визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам у м. Ізмаїл на адресу відповідача надіслано повідомлення із зазначенням того, що на підставі положення про Комісію на засіданні зазначеної комісії, яке відбулося 12.03.2014, розглянуто матеріали щодо спричинення Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" збитків територіальній громаді міста, та пропозицією у 20-денний термін з дня надходження повідомлення розглянути його разом із актом про визначення збитків власнику землі (землекористувачу), а про результати їх розгляду проінформувати у письмовій формі виконавчий комітет. В якості додатків до зазначеного повідомлення долучено, зокрема: акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам № 3 від 12.03.2014, розрахунок визначення збитків, рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 286 від 27.03.2014, договір про добровільне відшкодування збитків, спричинених власникам землі та землекористувачам. Вказане повідомлення отримане відповідачем 10.04.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

За твердженням позивача, використання відповідачем земельної ділянки за відсутності правових підстав позбавило міську раду, як власника землі, можливості отримувати від цієї земельної ділянки дохід у формі орендної плати, внаслідок чого позивач зазнав збитків у сумі 53 526,25 грн.

При цьому, пунктом 6 рішення Ізмаїльської міської ради № 893-V від 08.11.2007 (т.1, а.с. 27), міському відділу земельних ресурсів доручено підготувати проект договору оренди земельної ділянки, надати його для підписання міському голові та видати примірник зазначеного договору відповідачеві.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення проекту договору оренди земельної ділянки на адресу відповідача, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо того, що позивачем не здійснено належного обсягу підготовчих дій, спрямованих на укладення зазначеного правочину між сторонами, а відтак, винуватість відповідача у невиконанні покладеного на нього обов'язку є недоведеною, внаслідок чого твердження щодо існування причинно-наслідкового зв'язку між неправомірною поведінкою відповідача та неукладенням договору є передчасним.

Матеріали справи також містять заяву № 51/7-3/748 від 10.07.2013 (т.2, а.с. 27), відповідно до якої відповідач зазначив про намір укласти договір оренди, однак просив надати дозвіл на розробку нової проектної документації і проекту землеустрою для визначення реальної площі земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні відповідача.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було встановлено, що окрім листів (про необхідність підписання договору оренди) позивачем на адресу відповідача не направлявся проект договору оренди, тоді як (з урахуванням заяви № 51/7-3/748 від 10.07.2013) вбачається, що відповідач фактично прийняв пропозицію щодо укладення договору оренди.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем положень земельного законодавства в результаті чого було завдано збитків на суму 53 526,25 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 5 рішення Ізмаїльської міської ради № 893-V від 08.11.2007 на відповідача покладений обов'язок виконувати вимоги ст. 96 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент винесення рішення Ізмаїльської міської ради № 893-V від 08.11.2007) землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Таким чином, дана норма містить альтернативне положення: щодо сплати або податку, або орендної плати.

При цьому відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній у період існування спірних правовідносин), при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Податковим кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді чи ні (п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України).

Як вбачається з копій податкових декларацій (оплати за землю) зокрема, за 2011 - 2013 роки, що містяться в матеріалах справи (т. 2, а.с. 28-41), відповідач вірно розрахував та своєчасно сплачував земельний податок та подавав податкові декларації у вказаний період.

Підтвердженням зазначеної обставини є також наявність у матеріалах справи копії акту № 873-20 від 13.07.2015 про проведення звіряння рахунків між платником земельного податку ПАТ «КБ «НАДРА» та територіальним органом Міндоходів Ізмаїльської ОДПІ в Одеській області (т. 3, а.с. 13), з якої вбачається відсутність заборгованості відповідача по сплаті земельного податку.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий господарський суд на підставі ст. 111-12 ГПК України виконав вказівки Вищого господарського суду України, що викладені в постанові від 24.09.2015 у даній справі та дослідив, що відповідач належним чином виконував вимоги земельного законодавства та в повному обсязі сплачував земельний податок.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до положень ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. (Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11).

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав (з урахуванням виконання обов'язків відповідачем визначених земельним законодавством) у даній справі стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки відсутні обов'язкові елементи складу цивільного правопорушення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що 05.02.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 26 про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра».

З даного приводу в постанові Верховного суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2001цс15 (правова позиція в якій на підставі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для судів загальної юрисдикції при застосуванні аналогічних норм права) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Так, спеціальним Законом визначено процедуру задоволення вимог кредиторів. Зокрема ч. 5 ст. 45 спеціального Закону передбачає, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

При цьому, згідно з ч. 8 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Разом з цим матеріали справи не містять доказів заявлення позивачем про свої вимоги до банку уповноваженій особі Фонду, як включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимог позивача щодо стягнення збитків у розмірі 53 526,25 грн., що я окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Одеської області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 916/5244/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 916/5244/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 916/5244/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому законодавством порядку.

Повний текст постанови складено 07.06.2016.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк