Постанова № 58184158, 08.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

08.06.2016 справа № 905/1168/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоСкакун О.А.суддів:Чернота Л.Ф. , Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача:не з'явився, від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВиконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької областівід14.04.2016по справі№ 905/1168/16 (Тоцький С. В.)за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь Донецької області,доВиконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області,пропро визнання недійсним договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5), м. Маріуполь Донецької області, звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (далі - Виконком Маріупольської міської ради), м. Маріуполь Донецької області, про визнання недійсним Договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 6 від 21.03.2013.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.04.2016 у справі № 905/1168/16 позовні вимоги ФОП ОСОБА_5 задоволено та визнано недійсним Договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 6 від 21.03.2013.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 14.04.2016 у справі № 905/1168/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Заявник апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд взагалі не врахував заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, а також невірно кваліфікував правовідносини сторін, у зв'язку з чим дійшов невірного висновку про те, що спірний Договір підпадає під дію Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

В апеляційній скарзі наведені також інші доводи, які на думку апелянта є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за їх відсутності.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 77 від 20.02.2013 «Про розгляд звернень суб'єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території міста Маріуполя» ФОП ОСОБА_5 продовжено термін дії дозволу на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на 5 років згідно з Додатком № 1 з 19.09.2012 до 19.09.2017.

Між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та ФОП ОСОБА_5 21.02.2013 було укладено Договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 6 (далі - Договір), за умовами якого на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 20.02.2013 № 77 Виконком надає Розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а Розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього Договору (а. с. 17-19).

Відповідно до п. 1.2 Договору місця розташування рекламних засобів, які надаються Виконкомом у тимчасове платне користування Розповсюджувачу, зазначені в Додатку 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Місця розташування рекламних засобів являють собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості, у межах м. Маріуполя, перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, управління ними, в тому числі укладання договорів щодо них, здійснюється Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.6 Договору місця розташування рекламних засобів вважаються переданими Виконкомом і прийнятими Розповсюджувачем з моменту укладання цього Договору.

У п. 2.3 Договору встановлено обов'язки Розповсюджувача, зокрема: неухильно виконувати вимоги Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, правових актів органів місцевого самоврядування м. Маріуполя, які регламентують розміщення зовнішньої реклами в місті Маріуполі (п. 2.3.1 Договору); своєчасно та у повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів в порядку та в строки, обумовлені цим Договором (п. 2.3.15 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів встановлена в порядку, визначеному виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.

Згідно з п. 3.2 Договору розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданих в користування Розповсюджувачу, становить 8 516, 22 грн. на місяць.

Розрахунок розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів наведений в Додатках 2-10, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Загальна сума Договору за п'ять років становить 510 973, 43 грн. (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору плата за тимчасове користування місцями, наданими в користування Розповсюджувачу, зараховується до міського бюджету м. Маріуполя. Внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється Розповсюджувачем: перший платіж - протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору; наступні платежі - авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання (п. 5.1 Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору він вважається укладеним з дня його підписання Сторонами.

Оскільки ФОП ОСОБА_5 вважає, що при укладенні спірного Договору сторони не дійшли згоди щодо таких істотних умов як розмір орендної плати та строк дії договору, вона звернулась до господарського суду з позовом про визнання Договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 6 від 21.02.2013 недійсним.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання Договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що у статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено перелік істотних умов договору оренди комунального майна, які не були узгоджені у спірному Договорі.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір не є договором найму (оренди), а приписи статті 10 зазначеного вище Закону, в якому встановлено перелік істотних умов договору оренди комунального майна, не поширюють свою дію на правовідносини сторін.

Так, відповідно до частини першої статті 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Зазначені положення конкретизовані у частині першій статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якою об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Однак місця розташування рекламних засобів у розумінні п. 1.3 Договору не підпадають під наведені ознаки.

Натомість правовідносини сторін у цій справі підпадають під правове регулювання Закону України «Про рекламу» і постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29.12.2003 № 2067.

Посилання суду першої інстанції на положення Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, щодо віднесення правовідносин з користування місцями розташування рекламних засобів до орендних відносин колегія суддів вважає безпідставними з огляду на відсутність доказів використання цієї Методики при розрахунку розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів при укладенні спірного Договору.

Крім того, як вбачається зі змісту розділу 6 Положення про порядок розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та елементів зовнішнього художнього оформлення на території м. Маріуполя, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 15.06.2011 № 178 (а. с. 35-58), та Додатків 2-6 до Договору (а. с. 20-22), розмір плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами визначається без застосування відсоткових ставок, передбачених зазначеною вище Методикою.

Таким чином, дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не поширюється на правовідносини сторін, а тому колегія суддів вважає, що порушення положень цього Закону не може вважатись підставою для визнання спірного Договору недійсним.

Колегія суддів також зауважує, що позивач обґрунтовує позовні вимоги про визнання договору недійсним відсутністю згоди щодо всіх його істотних умов, однак це може свідчити про неукладеність договору в силу положень частини другої статті 180 ГК України. Проте, договір, який не укладено, не може бути визнано недійсним. (п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави визнання Договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 6 від 21.02.2013 недійсним відсутні, що зумовлює скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_5

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга Виконавчого комітету Маріупольської міської ради підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 14.04.2016 у справі № 905/1168/16 - скасуванню з наведених вище підстав

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької області від 14.04.2016 у справі № 905/1168/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 14.04.2016 у справі № 905/1168/16 скасувати.

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (87515, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Мира, 70, код ЄДРПОУ 37989721) судовий збір за апеляційної скарги в розмірі 1 515, 80 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Л.Ф. Чернота

В.М. Татенко