Постанова № 58184035, 02.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016 року Справа № 904/10232/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів Герасименко І.М., Пруднікова В.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 15.05.2016 р.,

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №1844 від 11.12.2013р., ОСОБА_3, представник, довіреність № 1668 від 17.11.2015р.,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р. у справі №904/10232/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс", м.Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Орджонікідзе, Дніпропетровська область

про стягнення 12827грн.33коп. за договором на транспортне перевезення у міжнародному сполученні

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р. у справі №904/10232/15 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Експресс-Транс", з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.02.2016р. №8, задоволено частково, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто 9925грн.33коп. основного боргу, в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення в частині задоволення позову, господарський суд виходив з обставин щодо неналежного виконання відповідачем зобов"язань по оплаті наданих позивачем послуг за заявкою-договором №039/10/2015 від 02.10.2015р.;

- при відмові в задоволенні решти позову господарський суд зазначав, що при укладенні договору сторонами не було досягнуто згоди стосовно розміру штрафу за запізнення на завантаження-розвантаження та штрафу за понаднормативний простій, у зв"язку з чим, відсутні підстави для вирахування відповідачем із суми фрахту 9925грн.32коп., які складають суму штрафу за запізнення на розвантаження та для стягнення позивачем з відповідача 2902грн., які складають суму штрафу за понаднормативний простій;

- не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права просить це рішення скасувати в частині стягнення на користь позивача основного боргу, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позову в цій частині;

- у поданій скарзі йдеться про направлення відповідачем 02.10.2015р. на адресу позивача заявки-договору №039/10/2015 з умовами по штрафних санкціях за запізнення на завантаження-розвантаження в розмірі 100Є/24, яку замовник має вирахувати з суми фрахту, за понаднормативний простій на території ЄС 80 Є/доба на території України та країн СНГ- 40Є/доба, доказом такого направлення є скріншот електронного листа, про направлення позивачем після отримання заявки автомобіля для перевезення вантажу, про внесення позивачем змін до заявки в частині умов по штрафних санкціях: штрафні санкції за запізнення на завантаження-розвантаження в розмірі 100 Є/24год. в країнах ЄС, 50 Є/24год. на території України, яку замовник має вирахувати з суми фрахту, штрафні санкції за понаднормативний простій на території ЄС 1000 Є/24год., на території України та країн СНГ 50 Є/24год, про те, що відповідачем було повідомлено позивача, що він не погоджується з такими умовами заявки-договору та підписувати її не буде, про те, що позивач приступив до виконання договору після отримання пропозиції відповідача, що відповідно до ст.ст.640, 641, 642 Цивільного кодексу України свідчить про акцептування позивачем цієї пропозиції, в свою чергу відповідач ніякими діями не акцептував пропозицію позивача про укладення договору в його редакції і не отримавши такого акцепту позивач мав змогу зупинити виконання умов договору, про те, що враховуючи запізнення позивача з розвантаження на 4 доби, відповідачем з суми фрахту було вирахувано штраф в сумі 9925грн.32коп. із розрахунку 100 Є/доба за 4 доби запізнення, як передбачено первісно надісланою відповідачем заявкою - договором, а також про те, що судом проігноровано визнання позивачем права відповідача на стягнення штрафу за запізнення в односторонньому порядку з розрахунку 50Є/доба за дві доби запізнення, про що вказано в листі позивача №27 від 27.10.2015р.;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що внесення змін до договору, які ним зроблені, були підтверджені відповідачем, позивач отримав договір 02.10.2015р. о 10год.54хв., а підтверд-ження про готовність до перевезення надав відповідачу об 11год.22хв. того ж дня і відповідач міг зупинити перевезення шляхом відправки письмової відмови, на те, що обмін оригіналами документів відбувається після затвердження перевезення, а також на те, що відповідач не проводив оплату за отриману послугу перевезення до моменту порушення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2015р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ"Експресс-Транс" укладено заявку-договір на транспортне перевезен-ня у міжнародному сполученні №039/10/2015.

Відповідно до умов заявки-договору позивач зобов"язався надати послуги перевезення вантажу по маршруту з м.Дортмунд, Німеччина до м.Запоріжжя, Україна.

При цьому заявкою-договором визначено: дата завантаження 02.10.2015р., дата вивантаження 08.10.2015р. прибуття о 08год.00хв, вартість перевезення 1000 евро по курсу Національного банку України на день вивантаження, строк оплати фрахту 7-8 днів "після оригіналів документів" (СМR 2 штуки).

Виходячи з умов договору, позивач здійснив перевезення вантажу по маршруту, передбаченому заявкою-договором, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (а.с.15-16).

19.10.2015р. позивачем на адресу відповідача направлені: оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної, рахунок-фактура №СФ-0000936 від 13.10.2015р., акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000936 від 13.10.2015р., з зазначенням вартості наданих послуг в сумі 24813грн.31коп., які були отримані відповідачем згідно з представленою в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення 23.10.2015р. (а.с.20).

В установлені заявкою-договором строки вартість послуг відповідачем не сплачена.

На адресу позивача відповідачем направлена претензія від 27.10.2015р. з вимогою підтвердження оплати штрафу за запізнення на загрузку/ вигрузку, який дорівнює не менше 100 Є за кожні 24 години запізнення, оскільки автомобіль прибув у м.Запоріжжя 10.10.2015р., в той час як на підставі заявки-договору позивач взяв на себе зобов"язання доставити вантаж 08.10.2015р..

У відповідь на претензію відповідача позивач, листом №27 від 27.10.2015р., підтвердив оплату штрафних санкцій за запізнення по доставці вантажу в розмірі 50 євро.

В процесі розгляду справи відповідачем сплачена вартість послуг в сумі 14887грн.98коп..

При цьому відповідачем з загальної вартості послуг було вирахувано штраф в сумі 9925грн.32коп. із розрахунку 100 Є/доба за 4 доби запізнення.

17.03.2016р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 12827грн.33коп., у тому числі, 9925грн.32коп. основний борг та 2902грн. штраф за понаднормативний простій з розрахунку 50 евро за 2 доби простою.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не допускається. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 названого Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.909 Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов"язань за заявкою-договором №039/10/2015 від 02.10.2015р. в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 9925грн.33коп. заборгованості.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.551 Кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2902грн. за понаднормативний простій, господарський суд цілком вірно встановив, що при укладенні договору на транспортне перевезення від 02.10.2015 р., яке здійснювалось шляхом обміну та узгодження заявок на перевезення, було досягнуто згоди щодо його істотних умов, тобто, дати завантаження та розвантаження автомобіля, час та місце прибуття, вартість перевезення, про що свідчать надані сторонами копії заявки-договору.

Редакції заявки від 02.10.2015р. (позивача та відповідача), які викладені в наданих ними копіях, свідчать про те, що при укладенні спірного договору перевезення сторонами не було досягнуто згоди по розміру штрафу за запізнення на завантаження - розвантаження та штрафу за понаднормативний простій.

Єдиний документ, який би свідчив про усунення даних протиріч та узгодження сторонами розмірів вказаних штрафів в матеріалах справи відсутній.

З огляду на викладене господарський суд правомірно послався на відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення штрафу за понаднормативний простій в сумі 2902грн., оскільки його розмір сторонами в договорі не встановлено.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства.

Тому вказане рішення слід залишити без змін.

У цьому зв"язку доводи скаржника про вирахування із суми фрахту 9925грн.32коп., які складають суму штрафу за запізнення на завантаження-розвантаження є безпідставними.

Доводи скаржника про те, що отримавши пропозицію по укладенню договору у первісній редакції, позивач приступив до його виконання і це свідчить про акцептування позивачем цієї пропозиції визнані колегією суддів необґрунтованими, оскільки, як вірно зазначено господарським судом, таке акцептування стосується лише дат завантаження, вивантаження, маршруту перевезення та вартості послуг.

Між тим, ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлені окремі вимоги до умов договорів в частині визначення розміру неустойки.

Крім того, відповідно до ст.646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Отже, з наведеної норми випливає, що акцепт має бути повним і безумовним. Саме тому згода укласти договір на інших умовах не є акцептом, незалежно від характеру і значення таких умов. Інші умови містяться в акцепті тоді, коли в ньому є відхилення як від істотних, так і від інших умов оферти, отриманої акцептантом. Акцепт на інших умовах визначається новою офертою.

У даному випадку, початок виконання договору і одночасне направлення відповідачу останнього в редакції з іншими умовами визначення розміру штрафів не є повним і безумовним акцептом у відповідній частині договору, у зв"язку з чим, скаржник , отримавши цей акцепт, мав направити відповідь позивачу в порядку ст.642 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України.

Керуючись ст.ст.101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р. у справі №904/10232/15 залишити без змін , апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя В.В.Прудніков

Суддя І.М.Герасименко

Повна постанова складена 08.06.2016р.