Рішення № 58183785, 31.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р.Справа № 922/3289/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Харків до 1) Харківської міської ради, м. Харків , 2) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Ботанічний", м. Харків про скасування рішення, визнання недійсним акту за участю представників:

прокурор - Чирик В.Г., посвідчення №036388 від 11.12.2015 року;

відповідача (ХМР) - не з'явився;

відповідача (ОК "ЖБК "Ботанічний") - ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.05.2016р.

третьої особи - ОСОБА_1 (серія та номер паспорту МК 581441 виданий 10 липня 1997 року ЦВМ Дзержинського РВХМУУМВС України),

ВСТАНОВИВ:

В червні 2015 року прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до: 1) Харківської міської ради та 2) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Ботанічний" в якому просив суд : визнати незаконним та скасувати п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів від 17.08.2011 № 384/11; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії АП № 186512 на земельну ділянку площею 0,6921 га, розташовану у місті Харкові по проспекту Леніна з кадастровим номером 6310136300:09:006:0023; визнати недійсним запис в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 141070500006 від 29.01.2010 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Ботанічний" передати територіальній громадян м. Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,6921 га, розташовану в місті Харкові по проспекту Леніна з кадастровим номером 6310136300:09:006:0023 за актом прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2015 року у справі №922/3289/15 (суддя С.А. Прохоров) позовні вимоги прокурора було задоволено у повному обсязі: визнано незаконним та скасовано п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів від 17.08.11р. № 384/11; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії АП № 186512 на земельну ділянку площею 0,6921га, розташовану у м. Харкові по проспекту Леніна з кадастровим номером 6310136300:09:006:0023; визнано недійсним запис в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 141070500006 від 29.01.2010 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; зобов'язано ОК "Житлово-будівельний кооператив "Ботанічний" передати територіальній громадян м. Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,6921 га, розташовану в місті Харкові по проспекту Леніна з кадастровим номером 6310136300:09:006:0023 за актом прийому-передачі. Стягнуто з Харківської міської ради на користь державного бюджету України - 2436,00 грн. судового збору; стягнуто з ОК "Житлово-будівельний кооператив "Ботанічний" на користь державного бюджету України - 2436,00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 20.07.15 у справі №922/3289/15 залишено без змін.

24.02.16р. постановою Вищого господарського суду України Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2015 у справі №922/3289/15 скасовано, справу направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

На підставі протоколу автоматизованої системи документообігу суду від 31.03.16р. справу призначено для розгляду судді Шарко Л.В.

Ухвалою суду від 01.04.16р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.04.16р. об 11:00 годині.

Від представника відповідача (ХМР) надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13294 від 20.04.2016 року), в якому від заперечує проти позовних вимог з підстав викладених раніше у письмових запереченнях під час первісного слухання справи. Також надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, яке було задоволено судом.

12.05.16р. представник відповідача (ОК "ЖБК "Ботанічний") надав заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

25.05.16р. від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

26.05.16р. представник відповідача (ОК "ЖБК "Ботанічний") надав письмові заперечення на заяву ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в якій вказав, що по-перше, ОСОБА_1 не вказано, яким саме чином рішення по справі може вплинути на її права та обов`язки та не надано відповідних документальних підтверджень; по друге, ОСОБА_1 не може бути залучено в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору в даній справі в розумінні ст. 1 ГПК України. Також, відповідач (ОК "ЖБК "Ботанічний") зазначив, що в заяві ОСОБА_1 наводяться лише міркування щодо впливу на надання комунальних послуг мешканцям прилеглих до ділянки житлових будинків та взагалі на якість життя в мікрорайоні. Але, повноваження із виділу земельних ділянок надаються представнику територіальної громади - міської Ради, її виконавчому комітету. Під час виділу земельної ділянки Харківська міська рада вивчала ретельно питання впливу на інженерні комунікації будівництва нових будівель. Свої висновки надавали відділ Архітектури Харківської міської Ради. Тому висновки громадянина не можуть слугувати підставою для задоволення позову, і є надуманими. Особа, що заявила свої вимоги не має ані достатніх відомостей щодо можливості надавати такі послуги, ані відповідних знань, ані відповідних компетенцій. Також, відповідачем (ОК "ЖБК "Ботанічний") вказано, що на даний час кооперативом не створено робочого проекту будівлі, не розраховано можливий об'єм споживання води, теплової енергії, газу тощо. Не отримані дозволи на підключення будинку що проектується до міських інженерних мереж, не вирішене питання щодо того, в якої частині земельної ділянки буде розташована нова будівля.

31.05.16р. від ОСОБА_1 надійшли доповнення до заяви про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в яких вона просить суд задовольнити її заяву.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Дослідивши обставини, викладені в заяві, суд приходить до висновку про можливість залучення ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1) до участі у справі, у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача (ХМР) в судове засідання 31.05.16р. не з'явився.

Представник відповідача (ОК "ЖБК "Ботанічний") в судовому засіданні 31.05.16р. заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

Третя особа в судовому засіданні 31.05.16р. підтримала позовні вимоги прокурора.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 ч.1 ст.12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України, справи у спорах, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок Харківською міською радою, прокуратурою району встановлено, що п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів від 17.08.2011 №384/11 ОК "ЖБК "Ботанічний" надано у приватну власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,6921 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по пр. Леніна зі строком виконання будівництва до 31.12.2015 р.

Відповідно до інформації ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 4658802,00 грн.

У подальшому, на підставі вказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м. Харкові) видано ОК ЖБК Ботанічний державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:09:006:0023 серії ЯК № 185739, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 141070500006.

Підставою звернення із даним позовом прокурор вказує те, що вказане рішення прийнято всупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186 (далі - ГІримірний статут).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень Харківської міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками учасників судового процесу, спірна земельна ділянка була безоплатно передана у власність відповідача-2 на підставі положень ст. 41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

В силу ст. 133 Житлового Кодексу України, ст. 135 Житлового Кодексу України та абз. 1 п. 8 Примірного статуту, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу (далі -ЖБК) і одержати в ньому квартиру; до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до ст. 137 ЖК житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Згідно зі ч. 6 ст. 137 ЖК та абз. 2 п.4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз. 2 п. 5, п. 5, абз. 2 п. 7 абз. 1, п. 45 , абз. 1 п. 74 Примірного статуту, ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу; число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік; до членів ЖБК приймаються особи віком до З0 років; громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов; контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.

Суд вважає, що при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово - будівельного кооперативу: ст. 7 Законом України Про кооперацію або Житловим кодексом України та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України Про кооперацію) та спеціальний (Житловий кодекс України та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правових актів.

До аналогічного висновку прийшла колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішення від 14.03.2013 у справі № 5002-22/1870-2012.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що ОК ЖБК Ботанічний створено із порушенням вищевказаних норм.

Так, відповідач-2, Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Ботанічний згідно статуту, створений в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу (п.1.1.).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про кооперацію, обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом обєднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Таким чином, ОК ЖБК Ботанічний фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК України та ст. 41 ЗК України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим, його фактична мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Стаття 41 Земельного кодексу України, на підставі якої було ухвалене спірне рішення, передбачає можливість надання земельних ділянок не обслуговуючим, а лише житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам.

Як вбачається зі статуту відповідача-2 ОК ЖБК Ботанічний та протоколу загальних зборів засновників від 06.06.2011 р., даний кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст. 137 ЖК України.

Відповідачі не надали суду жодного доказу того, що члени кооперативу на момент його створення, потребували поліпшення житлових умов, що суперечить вимогам ст. 135 ЖК України та абз. І п.8 Примірного статуту.

Вимога щодо необхідності поліпшення житлових умов повинна бути передбачена у матеріалах реєстраційної справи та статутних документах. Вивчення зазначених документів ОК ЖБК Ботанічний встановлено, що відповідні відомості у них відсутні.

Всупереч п. 5 Примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти. При цьому відповідно до переліку членів кооперативу, як у редакції статуту на момент прийняття спірного рішення так і в новій редакції за 2009 рік - число його членів три.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що спірне рішення (п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) обєктів № 384/11 від 17.08.2011) є незаконним.

При цьому суд враховує, що відповідач-1 Харківська міська рада вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення мала можливість, і в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обовязок зясувати правовий статус, мету та підстави створення відповідача-2, мала переконатись у додержанні відповідачем-2 порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що регулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам. Вищевказаного відповідачем-1 Харківської міською радою зроблено не було.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р. державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим, господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

З огляду на викладене, оскільки п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів від 17.08.2011 № 384/11 є незаконним, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку, то відповідний державний акт на право власності також не відповідає законові та порушує права власника.

Згідно вимог ч. 1 ст. 317, ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, якими, зокрема, є постанови Кабінету Міністрів України (ч. 4 ст. 4 цього Кодексу). Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963, чинним на час прийняття зазначених актів Кабінету Міністрів України, також передбачалося, що цивільні права й обовязки виникають, зокрема, з адміністративних актів (ст. 4 цього Кодексу).

В силу приписів ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідачі доказів на спростування викладених обставин та висновків суду не надали.

Правильність висновків щодо суті спору було, також, підтверджене Постановою ВГСУ від 24.02.16р. по даній справі та вказано, що господарський суд першої та апеляційної інстанцій дійшов правомірного висновку про те, що спірне рішення (п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) обєктів" № 384/11 від 17.08.2011) є незаконним, оскільки, перший відповідач вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення мав можливість, і в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мав й обовязок зясувати правовий статус, мету та підстави створення другого відповідача, мав переконатись у додержанні другим відповідачем порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що регулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам. Погодилась колегія і з висновком суду першої та апеляційної інстанцій щодо невідповідності державного акту на право власності вимогам закону, який порушує права власника, оскільки він є похідним документом, оформленим на підставі прийнятого з порушенням чинного законодавства п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 № 384/11, що загалом свідчить про правомірність висновку суду щодо наявності достатніх правових підстав для визнання позовних вимог прокурора законними та обґрунтованими.

Як вже вказувалось вище, представником відповідача (ОК "ЖБК "Ботанічний") було подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Суд, розглянувши заяву представника відповідача (ОК "ЖБК "Ботанічний") про застосування наслідків пропущення строків позовної давності, зазначає наступне.

Так, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 2, 4 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч. 1 ст. 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №6-178цс15 та від 16.09.2015 у справі №6-68цс15, які були прийняті на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах.

Прокурор зазначив, що зміни у законодавстві, які регулюють спірні відносини; - законодавство яке визначає строки позовної давності за позовами про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування (на момент прийняття оскаржуваного рішення в 2011 році згідно приписів п.4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Відповідно до п. 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р., що набрав чинності 15.01.2012, п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України виключено. В той же час, пунктом 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи); - великий обсяг документів, котрі підлягають дослідженню; - складнощі повязані із створенням відповідачами прокурору штучних перешкод у проведенні відповідної перевірки заслуговують на увагу і свідчать про наявність обєктивних перешкод, які дійсно заважали подати прокурору позов у визначений строк.

У відповідності до положень ст. 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 № 4176-VI) передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема за змістом п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак п. 4 ч.1 ст. 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 № 4176-VI) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави. Отже, з огляду на статус держави та її органів, як субєктів владних повноважень, положення п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011№ 4176-VI) не поширюються на позови прокуратури, які предявляються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як субєктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Разом із тим ч. 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Така правова позиція наведена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №910/4626/14, яка господарським судом попередніх інстанцій у справі, що розглядається, врахована не була, та мотиви відступлення від неї в порушення вимог ст. 111-28 ГПК України судом не наведені.

Також, в матеріалах справи містяться докази обізнаності прокурора щодо прийнятого рішення, який згідно протоколу був присутній на пленарному засіданні, про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міськради від 17.08.2011 № 384/11, яке до того ж листом №08-04/2361/2-11 від 30.08.2011 направлялось до прокуратури міста Харкова.

Звідси, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 ЗУ "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч.2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади. А у зв'язку із обізнаністю з 17.08.2011року прокурора м. Харкова про прийняття безпосередньо за його участю оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України, наведеної у постановах від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, та від 27.05.2014 у справі № 3- 23гс14.

Отже, зважаючи на приписи ст. 261 ЦК України, зокрема її частини щодо початку перебігу позовної давності від дня, коли особа (в даному випадку прокурор) могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, та без належного дослідження наявних у справі доказів про початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 17.08.2011 № 384/11 саме з дати його прийняття, та враховуючи звернення прокурора з даним позовом у червні 2015 року, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника відповідача (ОК "ЖБК "Ботанічний") про застосування наслідків пропущення строків позовної давності та, у зв'язку з цим, відмовляє в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. Оскільки на час звернення до суду прокурора було звільнено від сплати судового збору, то в даному випадку судовий збір не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 13, 14, 19, Конституції України, ст. ст. 21, 256, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 41, 116 Земельного кодексу України, ст. 94 Господарського кодексу України, ст. 6 Закону України "Про кооперацію", ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника відповідача (ОК "ЖБК "Ботанічний") про застосування наслідків пропущення строків позовної давності - задовольнити.

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_3